Рішення № 33208481, 29.08.2013, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 29520/9767/13-ц

Провадження № 2/520/4842/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2013 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря Баранової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про повернення коштів, набутих без достатньої правової підстави,

ВСТАНОВИВ:

29.07.2013 року позивач звернулась з позовом до суду та просила ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що мешкає за адресою: 65000, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога 69, корп. А кв. 142) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, що мешкає за адресою: 65000, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога 69, корп. А кв. 142) на користь ОСОБА_1 300 тисяч доларів США, що еквівалентно 2 430 000 гривень та витрати по сплаті судового збору. Визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу будинку № 25/01-2010 від 25 січня 2010 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Свої вимоги мотивувала тим, що у грудні 2008 року вона, розшукуючи будинок, який мала би придбати для проживання своєї доньки ОСОБА_5 та її чоловіка ОСОБА_4 познайомилась з ОСОБА_3, який запропонував придбати в нього будинок, що розташований за адресою:м. Одеса, вул. Дубовий гай за 800 000 дол. США, повідомивши її про те, що будинок знаходиться у стадії незавершеного будівництва і йому потрібний час для оформлення належним чином документів на будинок, які необхідні для укладання договору купівлі-продажу.

Позивач вказує на те, що вона погодилась на вказану пропозицію, у звязку з чим передала ОСОБА_3 300 тисяч доларів США для закінчення будівництва та оформлення документів. В свою чергу, ОСОБА_3 дозволив ОСОБА_5 та ОСОБА_4 переїхати до будинку, за адресою м. Одеса, вул. Дубовий гай, 55.

До жовтня 2012 року ОСОБА_3, з його слів, здійснював оформлення правовстановлюючих документів на будинок. Такий довгий термін він пояснював тим, що оформлення ускладнюється тим, що йому необхідно провести розподіл земельної ділянки на дві адреси Дубовий гай 55 і Дубовий гай 53.

Позивач стверджує, що починаючи з жовтня 2012 року вона неодноразово дзвонила ОСОБА_3 з вимогою провести переоформлення права власності на будинок, але він ухилявся від переоформлення, пояснюючи це тим, що знаходиться за кордоном. У зв`язку з тим, що її діти продовжували проживати у спірному будинку, позивач не дуже турбувалась ситуацією, що склалась. Але згодом вона взагалі дізналась про те, що будинок не належить ОСОБА_3М, а належить його дружині ОСОБА_2, більш того, дізналась про наявність судової справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення збитків.

З матеріалів вказаної справи, які показав їй ОСОБА_4, позивач дізналась про існування попереднього договору купівлі-продажу будинку, що був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та про те, що спірний будинок вже знаходиться в іпотеці у банка.

Таким чином позивач стверджує те, що договір купівлі-продажу будинку не відбувся, а від так вважає, що ОСОБА_3 безпідставно набув грошові кошти у розмірі 300 000 дол. США, які вона йому передала, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 30.07.2013 року відкрито провадження по справі та призначено судове засідання.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового засідання сповіщені належним чином у порядку ст.74,76,77 ЦПК України.

У судове засідання з`явились позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_6, позовну заяву підтримали у повному обсяз, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідачів ОСОБА_7 у судовому засіданні позов не визнали, в його задоволенні просили відмовити в повному обсязі, стверджуючи, що ніяких домовленостей з ОСОБА_8 ОСОБА_3 не мав, грошових коштів не отримував, розписок не писав.

Представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_9 у судовому засіданні вирішення питання стягнення з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 грошових коштів залишила на розсуд суду, позовні вимоги в частині визнання попереднього договору недійсним не визнала у повному обсязі, вказуючи на нікчемність укладеного договору.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як пояснив відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні, влітку 2008 року він та його дружина мали намір продати належний їм житловий будинок № 55, який розташований за адресою м. Одеса, вул. Дубовий гай. В той час вони познайомились з ОСОБА_8, її донькою та зятем ОСОБА_4

Позивач ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила суду, що в грудні 2008 року вона уклала усну угоду з ОСОБА_3, який діяв від свого імені та від імені дружини ОСОБА_2 про те, що після вводу в експлуатацію та оформлення правовстановлюючих документів на житловий будинок № 55 який розташований за адресою м.Одеса, вул. Дубовий гай, між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 буде укладено договір купівлі продажу вищевказаного житлового будинку. Вартість будинку та земельної ділянки сторони визначили у 800 000 доларів США.

Також сторони погодили, що донька позивача та її чоловік після отримання авансу переїдуть до вказаного будинку для проживання.

На виконання та підтвердження вищевказаних усних домовленостей ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 300 000 доларів США для закінчення будівництва та оформлення документів.

Вказане підтверджується розписками, складеними ОСОБА_3 21.01.2009 року на суму 150 000 дол. США, 17.04.2009 року на суму 50 000 дол. США, 15.08.2009 року на суму 50 000 дол. США, 18.06.2009 року на суму 50 000 дол. США, що були отримані ним в рахунок проплати за будинок по вул. Дубовий гай, 55.

З жовтня 2012 року позивач неодноразово телефонувала ОСОБА_3 з вимогою провести переоформлення будинку на неї, однак, відповідач від укладання договорів ухилявся, пояснюючи тим, що він знаходиться за кордоном.

24.06.2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 захопили спірний будинок, після чого у липні 2013 року позивач дізналась про наявність судової справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення збитків.

З матеріалів вказаної справи, які показав їй ОСОБА_4, позивач дізналась про існування попереднього договору купівлі-продажу будинку, що був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та про те, що спірний будинок вже знаходиться в іпотеці у банка.

Таким чином, позивач дійшла до висновку про те, що ОСОБА_3 не мав наміру продавати їй вказаний будинок, а грошові кошти у розмірі 300 000 доларів США були отримані ним безпідставно.

Суд погоджується з такою позицією позивача, так як вона підтверджується матеріалами справи, а саме: попереднім договором купівлі-продажу будинку від 25.01.2010 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, згідно якого сторони домовились про купівлю-продаж садового будинку № 55, який розташований за адресою м.Одеса, вул. Дубовий гай (а.с.11,12) та інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с.38-43)

Відповідач не повернув сплачені йому за попередньою домовленістю грошові кошти і тим самим не виконав свої зобов'язання щодо повернення отриманої суми попереднього платежу, які були передані йому відповідно до розписок.

Даючи оцінку діям сторін, суд бере до уваги вимоги статті 6 Цивільного Кодексу України, за якою сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати в договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

Зважаючи на викладене та на наявність у позивача оригіналів розписок, складених ОСОБА_3 21.01.2009 року на суму 150 000 дол. США, 17.04.2009 року на суму 50 000 дол. США, 15.08.2009 року на суму 50 000 дол. США, 18.06.2009 року на суму 50 000 дол. США, що були отримані ним в рахунок проплати за будинок по вул. Дубовий гай, 55, суд приходить до висновку про те, що факт безпідставного отримання відповідачем ОСОБА_3 від ОСОБА_8 грошових коштів у розмірі 300 000 доларів США є доведеним, так як іншого у судовому засіданні встановлено не було.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої х вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_3 не надав суду доказів того, що зазначені розписки від 21.01.2009 року на суму 150 000 дол. США, від 17.04.2009 року на суму 50 000 дол. США, від 15.08.2009 року на суму 50 000 дол. США, від 18.06.2009 року на суму 50 000 дол. США були написані не ним, з клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи з метою встановлення оригінальності його почерку не звертався, доказів безгрошовості вказаних розписок суду не надав.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідачів грошової суми в солідарному порядку, то в даній частині позов також слід залишити без задоволення, у звязку з наступним.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обовязок або солідарна вимога виникають у випадках, встановленим договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобовязання.

Предметом зобовязання у даній справі є гроші які є подільними, таким чином солідарний обовязок ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є недоречним. Однак, враховуючи те, що ОСОБА_3 отримав дані грошові кошти, діючи від свого мені та від імені дружини ОСОБА_2,

вимога до останньої є правомірною.

Статею 60 СК України, п.3 ст. 368 ЦК України визначається, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до п.3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сімї то гроші, інше майно, які були одержані за цим договором, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Пунктом 4 ст. 65 СК України встановлено, що договір, укладений одним із подружжя в інтерсах сімї створює обов`язки для другого подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сімї.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконано у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає стягненню у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року, у зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. Також у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення..

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та необхідно стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 300 000 доларів США, що за курсом НБУ на день ухвалення рішення по справі (100 Дол. США = 799,3 гривень) становить 2 397 900 гривень.

Стосовно позовних вимог в частині визнання попереднього договору від 25.01.2010 року недійсним слід зазначити наступне.

Згідно вимог ч.1 ст.203 Цивільного Кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.

Відповідно до вимог ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню, таким чином і попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна також підляга нотаріальному посвідченню.

Як роз'яснено у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України.

Оскільки укладений між сторонами Попередній договір не було посвідчено нотаріально, хоча такий договір відповідно до статей 635 та 657 Цивільного кодексу України підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, суд приходить до висновку про те, що такий договір є нікчемним.

Згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З урахуванням вказаного суд вважає, що вимога про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу будинку № 25/01-2010 від 25 січня 2010 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

На підставі ст. 88 ЦПК України слід стягнути з відповідачів обґрунтовано понесені позивачем документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволеної частини,так як зі змісту ст.ст. 79, 88, 81 ЦПК України - не передбачено стягнення судових витрат у солідарному порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 509, 525, 526, 570, 610, 611, 625, 626, 629, 635, 651, 657, 1212 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 64, 75,76,77, 208, 209, 210, 212, 213, 215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про повернення коштів, набутих без достатньої правової підстави задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешкаючого за адресою: 65000, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога 69, корп. А кв. 142) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, мешкаючої за адресою: 65000, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога 69, корп. А кв. 142) на користь ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 грошові кошти у розмірі 300 000 (триста тисяч) доларів США, що за курсом НБУ на день ухвалення рішення по справі (100 дол. США = 799,3 гривень) становить 2 397 900 (два мільйона триста девяносто сім тисяч девятсот) гривень.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешкаючого за адресою: 65000, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога 69, корп. А кв. 142) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, мешкаючої за адресою: 65000, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога 69, корп. А кв. 142) на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у розмірі 3 556, 01(три тисячі пятсот пятдесят шість) гривень 01 копійку.

В решті позов залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси.

Суддя Куриленко О. М.