Ухвала суду № 33206618, 27.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 року справа №805/8473/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєва І. А., Казначеєва Е.Г., Яманко В.Г.,

Секретар судового засідання Гонтаренко М.Е.,

За участі представників позивача Манерової Ю.В., Попової І.С., Галь І.М. (на підставі довіреності)

За участі представників відповідача Шинкарьової І.С. (на підставі довіреності)

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної фінансової інспекції в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року у справі № 805/8473/13-а за позовом Державного підприємства "Донецька залізниця" до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Донецькій області, в якому просив вимогу Державної фінансової інспекції в Донецькій області від 09 квітня 2013 року №09-05.1-10-14/3915 скасувати частково: пункт 67 у повному обсязі (а.с. 2-69).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року роз'єднані в окремі провадження позовні вимоги Державного підприємства "Донецька залізниця" до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування вимоги від 09 квітня 2013 року № 05-05.1-10-14/3915 (а.с. 94-96).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року позов Державного підприємства "Донецька залізниця" до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування пункту 67 вимоги від 09 квітня 2013 року №05-05.1-10-14/3915, щодо неправомірної сплати податку на додану вартість переданих квартир громадянам - працівникам позивача в сумі 680 946,3 грн., у зв'язку з чим вимагається провести перерахунок та відповідно взаємозвірку щодо сум податку та повернути зайво сплачені кошти в сумі 680 946,3 грн. (або зарахувати в рахунок майбутніх платежів), задоволено, скасовано пункт 67 вимоги від 09 квітня 13 №05-05.1-10-14/3915, щодо неправомірної сплати податку на додану вартість переданих квартир громадянам - працівникам позивача в сумі 680 946,3 грн., у зв'язку з чим вимагається провести перерахунок та відповідно взаємозвірку щодо сум податку та повернути зайво сплачені кошти в сумі 680 946,3 грн.( або зарахувати в рахунок майбутніх платежів) (а.с. 168-169).

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 171-175).

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на пп.197.13.1 п.197.13 ст.197 ПК України, у якій зазначені операції що звільнені від оподаткування, де між іншим вказані операції з безоплатної приватизації житлового фонду, включаючи місця загального користування у багатоквартирних будинках та прибудинкових територій, присадибних земельних ділянок відповідно до законодавства, а також постачання послуг, отримання яких згідно із законодавством є обов'язковою передумовою приватизації житла, прибудинкових територій багатоквартирних будинків, присадибних земельних ділянок.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, просила постанову суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Позивач - Державне підприємство "Донецька залізниця" є юридичною особою, зареєстроване за кодом ЄДРПОУ 01074957.

Відповідач - Державна фінансова інспекція в Донецькій області - є юридичною особою, утворена шляхом перетворення територіальних органів Головного контрольно-ревізійного управління, набула усіх прав та обов'язків перетвореного органу Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області.

Відповідно до пункту 2.7 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на ІV квартал 2012 року, на підставі направлення, ревізійною групою Державної фінансової інспекції в Донецькій області здійснена ревізія фінансово-господарської діяльності державного підприємства «Донецька залізниця» та його структурних підрозділів за період з 1 квітня 2010 року по 1 жовтня 2012 року, за наслідками якої складений акт № 05.1-16/01 від 26 лютого 2013 року (а.с. 73-76).

На підставі акту ревізії відповідачем складена вимога від 9 квітня 2013 року № 05-05.1-10-14/3915 (а.с. 70-72).

Спірним у даній справі є пункт 67 вимоги (а.с.71), за яким в ході ревізії встановлено, що БМЕУ - 9 оплачено податок на додану вартість в сумі 680 946,3 грн., нарахованого на залишкову балансову вартість безоплатно переданих квартир громадянам - працівникам позивача, чим порушено п. 3,6,7 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 1.13 ст. 197 ПК України, у зв'язку з чим відповідач вимагає провести перерахунок та відповідно взаємозвірку, щодо сум податку на додану вартість, перерахованих до Державного бюджету України та повернути зайво сплачені кошти в сумі 680 946,3 грн. (або зарахувати в рахунок майбутніх платежів).

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та гр. ОСОБА_8 укладено договір від 24 лютого 2012 року найма житла в приміщеннях державного та комунального житлового фонду. Тієї ж дати було підписано акт приймання - передачі квартири в приватну власність. Розпорядженням позивача від 29 грудня 2011 року №НГ-06/1557 було задоволено прохання гр. ОСОБА_8 про передачу квартири в спільну часткову власність (а.с. 79-83).

Між позивачем та гр. ОСОБА_9 укладено договір від 15 вересня 2011 року найма житла в приміщеннях державного та комунального житлового фонду. Тієї ж дати було підписано акт приймання - передачі квартири в приватну власність. Розпорядженням позивача від 23 серпня 2011 року №НГ-06/1106 було задоволено прохання гр. ОСОБА_9 про передачу квартири в спільну часткову власність (а.с. 89-88).

Між позивачем та гр. ОСОБА_10 укладено договір від 24 лютого 2012 року найма житла в приміщеннях державного та комунального житлового фонду. 29 лютого 2012 року було підписано акт приймання - передачі квартири в приватну власність. Розпорядженням позивача від 29 грудня 2011 року №НГ-06/1558 було задоволено прохання гр. ОСОБА_10 про передачу квартири в спільну часткову власність (а.с. 89-93).

Як видно з матеріалів справи, позивачем було сплачено податок на додану вартість в сумі 680 946,30 грн., нарахованого на залишкову балансову вартість безоплатно переданих квартир громадянам - працівникам позивача.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування пункту 67 вимоги №05-05.1-10-14/3915 від 9 квітня 2013 року з урахуванням наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна фінансова інспекція в Донецькій області здійснює свою діяльність у відповідності до Положення про Державну фінансову інспекцію в Донецькій області, затвердженого Головою Державної фінансової інспекції в Донецькій області 07 грудня 2011 року.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України від 26 січня 1993 року №2939-XII, в редакції Закону України №245-VII від 16 травня 2013 року, «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

Головними завданнями державної контрольно-ревізійної служби відповідно до ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.1 ст. 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Статтею 10 Закону №2939-XII органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Статтею 15 Закону №2939-XII встановлено, що службові особи органу державного фінансового контролю є представниками органів виконавчої влади. Законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Згідно П(3)БУ 7 «Основні засоби» вимога про облік приватизованого житлового фонду на балансі підприємства відсутня. Терміни, що наведені в Методичних рекомендаціях , мають таке значення: «основні засоби» - матеріальні активи, що підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік"; «об'єкт основних засобів» - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього окремих конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що квартири, придбанні для працівників Донецької залізниці, які передбачаються у планах капітальних інвестицій можуть розглядатися як об'єкт основних засобів.

Оскільки утримання приватизованих квартир здійснюється за рахунок коштів їх власників, то підприємство в повному господарському веденні чи оперативному управлінні якого знаходиться житловий фонд, не зобов'язане утримувати приватизоване житло.

Згідно ст.8 п.1, п. 10 Закону України від 19 червня 1992 року №2482-ХП Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» державне підприємств, у повному господарському віданні якого знаходиться державний житловий фонд не має права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла.

Відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового Кодексу України, у разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

Згідно з п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платнику податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України відповідно до ст.186 ПК України.

Згідно ст.189 Податкового кодексу України «Особливості визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг в окремих випадках», п.9 де зазначено «У разі якщо основні виробничі або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платнику податку чи безплатно передаються особі, не зареєстрованій як платник податку, а також у разі переведення необоротних активів до складу невиробничих фондів, така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як постачання таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки».

Як вбачається з матеріалів справи, Донецьким будівельно-монтажним експлуатаційним управлінням оплачено податок на додану вартість в сумі 680946,30 грн. нарахованого на залишкову вартість безплатно переданих квартир громадянам згідно розпорядження НГ-06/2341 від 08 серпня 2006 року.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що операція зі списання з балансу підприємства квартир внаслідок безоплатної передачі такої квартири працівникові у приватну власність в результаті приватизації, є об'єктом оподаткування ПДВ і підлягає оподаткуванню на загальних підставах.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекція в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року у справі № 805/8473/13-а -залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року у справі № 805/8473/13-а -залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 30 серпня 2013 року.

Колегія суддів І.А. Васильєва

В.Г. Яманко

Е.Г. Казначеєв