Ухвала суду № 33206469, 27.08.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Вакарук В.М., Соколовського В.М.

секретаря Бойчука Л.М.

з участю: апелянта ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі на утримання неповнолітніх дітей, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду від 03 червня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Косівського районного суду від 03 червня 2013 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі на утримання неповнолітніх дітей.

Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. щомісячно та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі 400 грн. щомісячно до досягнення ними повноліття. Стягнення аліментів розпочато з 03.04.2013 року. Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць звернено до негайного виконання.

Стягнуто з ОСОБА_1 229 грн. 40 коп. судового збору.

На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що визначаючи розмір аліментів суд не врахував його матеріального стану, а такий має значення. На даний час постійного місця роботи він не має, інших додаткових доходів не отримує. Вважає, що позивач звернулася про стягнення коштів на своє утримання, а не на утримання дітей. Крім цього зазначає, що йому чиняться перешкоди у спілкуванні з дітьми. Зважаючи на такі обставини, не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі по 730 грн. щомісячно.

Апелянт також зазначає, що усвідомлює свій обов'язок батька щодо утримання дітей, а тому в подальшому у випадку покращення його матеріального становища, погоджується добровільно утримувати дітей, покращувати їх матеріальне становище та брати участь у вихованні.

З цих підстав рішення суду першої інстанції апелянт просив скасувати та ухвалити нове рішення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав, та просив про її задоволення.

В судове засідання ОСОБА_2 будучи належно повідомленою про розгляд справи, не з'явилася.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який на час звернення до суду не був розірваним. Від цього шлюбу у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 і син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 3).

Також з матеріалів справи вбачається, а сторонами не заперечується, що дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом дитинства, часто перебуває на стаціонарному лікуванні та потребує додаткових коштів для цього (а.с. 8)

На даний час неповнолітні діти проживають з матір'ю - ОСОБА_2 та знаходяться на її утриманні.

Відповідно до вимог ст.ст. 180,182,184 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття. Суд, при визначенні розміру аліментів, повинен враховувати найбільш вагомі обставини, визначені законом, які мають братися ним до уваги при вирішенні спору. Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення по справі, суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів в твердій грошовій сумі.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що остання, вправі вимагати від відповідача (батька дітей) аліменти на утримання дітей.

Доводи апелянта, про те що він не має постійного місця роботи, та не отримує додаткових доходів не є підставою для звільнення від обов'язку сплати аліментів. Так, з матеріалів справи, вбачається, що відповідач є молодою, працездатною особою, а отже в змозі надавати, принаймні мінімальне, забезпечення своїм дітям.

Даних про те, що відповідач перебуває на обліку в центрі зайнятості, як особа що не може самостійно працевлаштуватися в матеріалах справи немає, як і немає даних про наявність інших утриманців та доказів, які б вказували на його (ОСОБА_1.) неспроможність сплачувати аліменти у встановленому судом розмірі.

Крім того, батьки мають рівні права та обов'язки відносно дітей і повинні забезпечити дитині хоча б прожитковий мінімум, який відповідно до Закону України "Про бюджет України на 2013 рік" на час постановлення судом рішення становив 972 грн. Таким чином, суд прийшов до обґрунтованого висновку визначаючи до сплати відповідачу в користь позивача аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей, у твердому грошовому розмірі 500 грн. та 400 грн. в місяць, що відповідає менше половини прожиткового мінімуму, який з урахуванням постійного зростання цін на продукти харчування, ліки та речі першої необхідності, забезпечує лише мінімальні потреби дитини, а не достатні для повноцінного її розвитку. А тому доводи апелянта в цій частині не приймаються судом до уваги.

Голослівними, безпідставними та нічим не підтвердженими є посилання апелянта на те, що позивач насправді просила про стягнення аліментів на своє утримання, а не на утримання дітей, а тому не заслуговують на увагу.

Та обставина, що відповідач в майбутньому у випадку покращення матеріального становища, зобов'язується добровільно брати участь у більших витратах на утримання дітей, не позбавляє в даний час позивача права на визначення розміру аліментів та їх стягнення в судовому порядку.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Косівського районного суду від 03 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.Є. Меленко

Судді: В.М. Вакарук

В.М. Соколовський