Рішення № 33205997, 20.08.2013, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м. Чернігів

тел./факс: 774-462

просп.Миру,20 тел.:698-166

РІШЕННЯ

20 серпня 2013 року Справа № 927/969/13

Позивач: Державне підприємство "Український державний геологорозвідувальний інститут",

вул. Автозаводська 78 А, м. Київ, 01014

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Замглайторф",

вул. Інструментальна, 8, м. Чернігів, 14037

про стягнення 19824,42 грн.

Суддя Селівон А.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Маруженко Д.М. - представник, дов. № 395 від 19.03.13 р.

Від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Державним підприємством «Український геологорозвідувальний інститут» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Замглайторф» про стягнення 19824,42 грн., а саме 18180,00 грн. основного боргу, 1363,50 грн. пені та 280,92 грн. відсотків річних.

Ухвалою суду від 31.07.13 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у № 927/969/13, розгляд справи призначено на 20.08.13 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору № КД2154-00 від 20.09.12 р. з проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування (ділянка «Бурівське» родовища «Замглай») відповідачем не виконуються належним чином зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 18180,00 грн.

До початку судового засідання 20.08.13 р. через канцелярію суду позивачем подано письмове клопотання б/н від 12.08.13 р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів, серед яких не засвідчена фотокопія довіреності представника № 395 від 19.03.13р.

В судовому засіданні позивачем для огляду суду надано оригінал довіреності представника № 395 від 19.03.13 р.

Згідно п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (зі змінами і доповненнями) (далі - Постанова № 18) у випадку коли копії документів не засвідчені належним чином, але господарським судом при дослідженні витребуваних оригіналів документів з'ясовано відповідність копій цим оригіналам, то суд долучає копії до матеріалів справи, зазначивши про таку відповідність в описовій частині рішення або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Враховуючи вищевикладене, оскільки судом встановлена відповідність наданої фотокопії довіреності № 395 від 19.03.13 р. її оригіналу, клопотання судом задоволене, документи до матеріалів справи долучені.

Також в судовому засіданні на виконання вимог ухвали суду від 31.07.13 р. позивачем подана письмова заява № 1661 від 19.08.13 р. про відсутність в провадженні інших судів або інших органів, які в межах своєї компетенції вирішують спір, спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, яка судом долучена до матеріалів справи.

Уповноважений представник відповідача в засідання господарського суду 20.08.13 р. не з'явився.

Копія ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.07..13 р. яка двічі направлялась на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві, яка співпадає з місцезнаходженням ТОВ «Замглайторф» згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців станом на 09.08.13 р., а саме: вул. Інструментальна, 8, м. Чернігів, 14000, повернулась до суду неврученою адресату у зв'язку із закінченням терміну зберігання рекомендованого поштового відправлення на підприємстві поштового зв'язку. Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача позивачу невідомі.

Пунктом 3.9.1 Постанови № 18 передбачено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови № 18, суд вважає, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Про поважні причини неявки представника відповідача суд не повідомлено.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час слухання справи не надходило.

Відповідач витребуваних ухвалою суду від 31.07.13 р. письмового мотивованого відзиву на позов та документів не надав.

Оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги, що представник позивача проти розгляду справи у відсутності представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Подане представником позивача письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволене. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача повідомив суд, що права та обов"язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 20.08.13 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з мотивів, викладених в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає. що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямовано на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

20 вересня 2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Замглайторф» (відповідач у справі, Замовник за договором) та Державним підприємством «Український державний геологорозвідувальний інститут» (позивач у справі, Виконавець за договором) був укладений Договір № КД2154-00 з проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування (ділянка «Бурівське» родовища «Замглай») (далі - Договір).

Відповідно до п.п.2.3 Методичних рекомендацій з проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування, затверджених Державною Службою геології та надр України наказом № 44 від 15.02.12 р. моніторинг та наукове супроводження - це системне регулярне спостереження за об'єктом надрокористування і виконанням умов, передбачених спеціальним дозволом на користування надрами (далі - дозвіл) та Угодою про умови користування надрами (далі - Угода), оцінка стану, моделювання та прогнозування змін навколишнього природного середовища, консультативно-методичне забезпечення всіх етапів, стадій та видів робіт, передбачених Програмою робіт надрокористувача, розроблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо їх оптимізації, надання допомоги надрокористувачеві у дотриманні вимог законодавчих та нормативно-правових актів, методичних рекомендацій, інструкцій, стандартів, технічних регламентів, інших загальнодержавних та галузевих нормативних документів при користуванні надрами, розроблених відповідно до вимог Кодексу України про надра, Гірничого закону України, Законів України "Про нафту і газ" і "Про охорону навколишнього природного середовища".

Об'єктом моніторингу та наукового супроводження є ділянка надр, яка визначена у дозволі та Угоді про умови користування надрами; всі види робіт, передбачені Програмою робіт надрокористувача; зміни навколишнього природного середовища в зоні очікуваного впливу робіт з користування надрами.

Моніторинг та наукове супроводження здійснюється за програмою моніторингу та наукового супроводження, яка складається на кожний об'єкт надрокористування відповідно до Програми робіт надрокористувача на строк дії дозволу або проекту робіт, у разі його наявності.

На здійснення моніторингу та наукового супроводження надрокористування Державна служба геології та надр України акредитувала спеціалізовані підприємства, установи, організації (далі - спеціалізовані підприємства), одним з яких є Державне підприємство «Український державний геологорозвідувальний інститут».

Моніторинг та наукове супроводження проводяться за зверненням суб'єкта господарювання на підставі договору між спеціалізованим підприємством (Виконавець) та надрокористувачем (Замовник), який укладається відповідно до вимог законодавства. У договорі з проведення моніторингу та наукового супроводження визначаються умови й порядок проведення моніторингу та наукового супроводження відповідно до специфіки об'єкта та виду користування надрами. Оплата робіт з моніторингу та наукового супроводження здійснюється відповідно до умов Угоди про умови користування надрами, що є додатком до спеціального дозволу на користування надрами та яка укладена між Держгеонадрами та надрокористувачем.

Згідно п.1.1. Договору Виконавець зобов'язується виконати для Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти й оплатити роботи з моніторингу та наукового супроводження надрокористування (далі - Роботи) ділянкою «Бурівське» родовища «Замглай» відповідно до умов цього Договору.

За умовами п.1.2. Договору Моніторинг та наукове супроводження здійснюється на підставі Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615, та Угоди про умови користування надрами від 16 листопада 2011 року № 5255, що є додатком до спеціального дозволу на користування надрами (п 1.2. Договору).

Постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.11 р. затверджено Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, який регулює питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін.

Угодою № 5255 від 16.11.11 р. про умови користуваня надрами з метою видобування корисних копалин, укладеною між Державною службою геології та надр України (далі - Держгеонадра) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Замглайторф" (далі - Надрокористувач) (далі - Угода № 5255), Держгеонадра надає Надрокористувачу право користування ділянкою надр з метою видобування корисних копалин, а Надрокористувач зобов"язується виконувати та дотримуватись умов користування ділянкою надр, передбачених Дозволом, цією Угодою та нормами діючого законодавства.

Згідно 2.1 Угоди № 5255 міцезнаходження ділянки надр Ріпкинський, Городнянський райони Чернігівської області.

Відповідно до п.10.1. Угоди № 5255 вона набирає чинності з дня реєстрації Дозволу та припиняє свою дію з моменту припинення права користування надрами шляхом анулювання Дозволу або закінчення строку дії Дозволу.

Згідно спеціального дозволу № 5255 від 21.12.10 р., копія якого знаходиться в матеріалах справи, ТОВ "Замглайторф" надано дозвіл строком на 20 років на користування ділянкою надр "Бурівське" родовища "Замглай"з метою видобування торфу, придатного в якості добрива та палива.

У відповідності до п.1.3 Договору сторонами узгоджено Календарний план надання послуг (Додаток № 1), який є невід'ємною частиною цього Договору та в якому наведені обсяг робіт, етапи (підетапи) та строки їх виконання.

Згідно п.5.1 Договору загальна вартість робіт згідно з цим Доовором визначається Протоколом узгодження договірної ціни, що є Додатком 2 до цього Договору, і складає у 2012 році: 15150,00 грн., крім того ПДВ 20% - 3030,00 грн., всього: 18180,00 грн.

Відповідно до п.4.1 Договору перелік звітної документації, що підлягає оформленню та здаванню Виконавцем Замовнику за окремими етапами (підетапами) виконання робіт та за Договором у цілому, також вимоги до їх змісту визначаються цим Договором.

За умовами п.п. 4.2, 4.3. Договору по завершенню кожного етапу (підетапу) Виконавець надає Замовнику Акт здавання-приймання послуг в 2-х примірниках та Інформаційний звіт у письмовій формі. Замовник протягом 5 робочих днів з дня одержання звітних документів та Акту здавання-приймання послуг, зазначених в п. 4.1. цього Договору, якщо надані послуги відповідають умовам Договору, зобов'язаний направити Виконавцю підписаний та належним чином оформлений Акт здавання-приймання послуг.

Згідно п.10.4 Договору цей Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 21 грудня 2030 року.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, який підпадає під правове регулювання норм глави 62 Цивільного кодексу України.

Стаття 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (Підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (Замовника), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Одночасно, статтею 892 ЦК України регулюються правовідносини сторін, які виникають при укладанні договір підряду саме на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт. Так, ч. 1 вказаної статті визначає, що за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.

Поняття (дефініція) фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт наведено у ст.1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», згідно якого фундаментальні наукові дослідження - наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв'язку; науково-технічна діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. Її основними формами (видами) є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.07.1996 р. № 830 «Про затвердження Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт» до науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт належать науково-дослідні, проектні, конструкторські, технологічні роботи та послуги, створення дослідних зразків або партій виробів, необхідних для проведення НДДКР згідно з вимогами, погодженими із замовниками, що виконуються чи надаються науково-дослідними, конструкторськими, проектно-конструкторськими і технологічними організаціями, а також науково-дослідними і конструкторськими підрозділами підприємств, установ і організацій .

Згідно ст. 894 Цивільного кодексу України виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

За приписами ст. ст. 897, 898 ЦК України виконавець за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний, зокрема, виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у строк, встановлений договором, а замовник - зокрема прийняти виконані роботи та оплатити їх.

На підставі Договору, Виконавцем виконано роботи з моніторингу та наукового супроводження надрокористування передбачені першим етапом договору, здійснено відповідно до «Методичних рекомендацій з проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування» аналіз робіт, що виконуються надрокористувачем на об'єктах (ділянка «Бурівське» родовища «Замглай») та оцінка їх відповідності програмі робіт надрокористувача та чинним нормативно-методичним і правовим документам, зроблено узагальнення і оцінка результатів проведення моніторингу та наукового супроводження, підготовлено висновки, рекомендації і звіти для надрокористувача та звіти до центрального органу виконавчої влади України, складений інформаційний звіт з проведення моніторингу та наукового супроводження промислової розробки родовища торфу "Замглай" (діл. Бурівське) за договором № КД 2154-00 з ТОВ "Замглайторф" за 4 кв. 2012 р., копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Згідно наданих позивачем матеріалів, на виконання умов Договору позивачем виконані роботи на загальну суму 18180,00 грн., що підтверджується складеним у відповідності до п.4.2 Договору, підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін актом №1 про здавання-приймання науково-технічної продукції по договору № КД2154-00 від 20.09.2012 р. з моніторингу та наукового супроводження надрокористування (ділянка «Бурівське» родовища «Замглай»).

Згідно з умовами Договору Замовник взяв на себе зобов'язання здійснити оплату за виконаний етап (підетап) на підставі Акту здавання-приймання робіт протягом 10 (десяти) робочих днів з дати його підписання (п.5.4 Договору).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з тим, розрахунки за виконані роботи відповідачем проведені не були.

Як вбачається із наданого позивачем акту приймання виконаних робіт та підтверджено представником позивача в судових засіданнях, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання робіт відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по виконанню робіт, обумовлених Договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт без будь - яких зауважень.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За висновками суду, свої зобов'язання щодо сплати позивачу грошових коштів за виконані роботи у встановлений строк, всупереч вимогам господарського та цивільного законодавства, а також умовам Договору, відповідач не виконав, станом на день подання позову у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором на загальну суму 18180,00 грн., яку позивач просив стягнути у позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду доказів, які свідчать про проведення ним своєчасної оплати боргу, а також не надано будь-яких письмових пояснень на обрунтування заперечень щодо пред"явлених вимог.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № КД2154-00 від 20.09.12 р. суду не надано.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором № КД2154-00 від 20.09.12 р. у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 18180,00 грн. за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, згідно ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.2. Договору у разі несвоєчасної оплати за виконані роботи Замовник сплачує Виконавцю пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання своїх обов'язків.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо сплати боргу за виконані роботи у терміни, визначені умовами Договору, позивачем на підставі п. 6.2. Договору нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 1363,50 грн. за період з 16.02.13 р. по 17.07.13 р. включно, яку він просить стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо сплати боргу за виконані роботи у терміни, визначені умовами Договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних у розмірі 280,92 грн. за період з 16.02.13 р. по 22.07.13 р. включно, які він просить стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

Згідно ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 року № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За результатами перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені та відсотків річних, здійсненої за допомогою системи "ЛІГА", судом встановлено наступне.

Оскільки розмір відсотків річних, заявлених позивачем до стягнення, відповідає вимогам зазначених норм цивільного законодавства та положенням Договору, а також є арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 280,92 грн. відсотків річних підлягає задоволенню.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій та прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Граничний строк нарахування пені за Договором становить 12.07.13 р.

Встановивши, що розмір пені за несвоєчасну оплату виконаних робіт за Договором, перерахований судом у відповідності до ст. 232 Господарського кодексу України за період з 16.01.13 р. по 12.07.13 р. (178 днів прострочки), становить 1313,44 грн., а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 1313,44 грн.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: в сумі 18180,00 грн. основного боргу, 280,92 грн. відсотків річних та 1313,44 грн. пені.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 202, 525, 526, 530, 546-549, 599, 610, 612, 625, 626, 837, 892-900 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 216-218, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 35, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Замглайторф» ( м.Чернігів, вул. Інструментальна, 8, 14037, п/р 26001015813301 в ПАТ «Банк Фінанси і Кредит», МФО 300593, код 37804763) на користь Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» (вул. Автозаводська, 78-А, м. Київ, 04114, п/р 26005283701 в ПАТ «Інтеграл-банк» у м. Києві, МФО 320735, код 01432032) 18180,00 грн. боргу, 280,92 грн. відсотків річних, 1313,44 грн. пені та 1720,50 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складений та підписаний 27 серпня 2013 року.

Суддя А.М.Селівон