Постанова № 33205711, 06.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 серпня 2013 року 14 год. 06 хв. № 826/7668/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представників: позивача - Буряка І.В. (довіреність від 05.04.2013р. б/н), відповідача - Гривнака А.В. (довіреність від 24.12.2012р. № 13542/9/10-209), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової службипро визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень від 22 квітня 2013 року № 0005172209, № 0005182209, № 0005192209, та визнання відсутності компетенції щодо встановлення порушень в акті перевірки, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер» (далі - ТОВ з ІІ «Спілловер», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправними дій щодо встановлення порушення ч. 1 ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними при придбанні товарів (робіт), при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ з ІІ «Спілловер» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Компанія Мармур ЛТД», скасування податкових повідомлень-рішень від 22 квітня 2013 року № 0005172209, № 0005182209, № 0005192209 та визнання відсутності компетенції (повноважень) щодо встановлення та зазначення порушення ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, в актах документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта документальної позапланової виїзної перевірки від 08.04.2013р. № 322/22-9/22950423 щодо того, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ з ІІ «Спілловер» та його контрагентом - ТОВ «Компанія Мармур ЛТД» (ідентифікаційний код 37889288) є нереальними правочинами, оскільки такі взаємовідносини не були документально підтверджені за результатами проведення зустрічної звірки, суперечать нормам чинного законодавства України та не відповідають фактичній дійсності. Натомість правомірність формування позивачем сум валових витрат і податкового кредитку за І-е півріччя 2012 року за наслідками укладення договору поставки шкіряного напівфабрикату «вет-блу» від 26.06.2012р. з ТОВ «Компанія Мармур ЛТД» (Постачальником) підтверджується всіма необхідними первинними і розрахунковими документами, документами бухгалтерського обліку і звітності.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення б/н і б/д, додаткові документи (а.с. 127 - 168). В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ з ІІ «Спілловер» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Компанія Мармур ЛТД» за період з 01.06.2012 по 30.06.2012 року, за результатами якої складений Акт від 08.04.2013р. № 322/22-9/22950423. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ з ІІ «Спілловер» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, ст. 134, ст. 135, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення Товариством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 94 118, 00 грн. (в т. ч. зарахованого, у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість на 84 954 грн., та зарахованого до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 9 164 грн.), до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 15 882, 00 грн. та відповідно до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на 15 882,00 грн., завищення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності товариства в податковому періоді І-е півріччя 2012 року на суму 549 999, 00 грн. На думку відповідача, висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме: акт ДПІ Солом'янському районі м. Києва ДПС від 01.03.2013р. № 429/22.3-17/37889288 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (ідентифікаційний код 37889288) щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.01.2012 по 30.10.2012 року».

За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22.04.2013р. № 0005172209, № 0005182209 та № 0005192209, що повністю відповідає вимогам податкового законодавства.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 05.04.2013р. по 08.04.2013р. згідно з нормами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 05.04.2013р. № 1113, працівником податкової інспекції була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ з іноземними інвестиціями «Спілловер» (ідентифікаційний код 22950423) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Компанія Мармур ЛТД» (ідентифікаційний код 37889288) за період з 01.06.2012р. по 30.06.2012р., за результатами якої складений Акт від 08.04.2013р. № 322/22-9/22950423 (далі - Акт перевірки)(а.с. 72 - 87).

Перелік документів, використаних працівником відповідача під час проведення вказаної документальної перевірки міститься на стор. 3 цього Акта перевірки.

В ході проведення перевірки ТОВ з ІІ «Спілловер» перевіряючим встановлені взаємовідносини з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (ідентифікаційний код 37889288) за період червень 2012 року. Згідно письмових пояснень (лист № 33/1059/10 від 02.04.2013р., наданий на письмовий запит ДПІ від 27.03.2013р. № 14299/10/22.1.-10 - а.с. 46, 47) та документів, наданих ТОВ з ІІ «Спілловер» до перевірки (договір ВБМАР від 26.06.2012р. на поставку шкіряного напівфабрикату «вет-блу», накладні на отримання товару, податкова накладна від 29.06.2012р. № 865, банківські виписки по розрахунковому рахунку перевіряємого товариства), Товариство віднесло до складу валових витрат за І-е півріччя 2012 року суму витрат в розмірі 549 998, 70 грн., а до складу податкового кредиту за червень 2012 року податок на додану вартість на суму 109 999, 74 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД».

При цьому до ДПІ у Печерському районі м. Києва надійшов акт ДПІ Солом'янському районі м. Києва ДПС від 01.03.2013р. № 429/22.3-17/37889288 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37889288) щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.01.2012 по 30.10.2012». Згідно тексту цього Акта ДПІ Солом'янському районі м. Києва ДПС від 01.03.2013р. № 429/22.3-17/37889288 зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що згідно автоматизованих інформаційних систем ДПС України станом на дату написання Акта, стан платника ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» - «до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей».

Працівниками ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС складено довідку про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків від 02.11.2012р. № 7176/7/07-09 (Додаток 2 до Положення про організацію взаємодії підрозділів органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платників податків), у відповідності з якою місцезнаходження ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» не встановлено.

Відповідно до «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти)» за період з 01.01.2012р. по 30.10.2012р. ТОВ «Компанія Мармур ЛТД» задекларовано податковий кредит на суму податку на додану вартість 22 218 868, 00 грн.

В ході аналізу податкової звітності виявлено, що у ТОВ «Компанія Мармур ЛТД» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Крім того, постачальники, від яких ТОВ «Компанія Мармур ЛТД» декларує податковий кредит, не декларують податкові зобов'язання по взаємовідносинам із зазначеним СГД, мають стани, відмінні від нуля та не мають достатніх матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності. Документів, що б підтверджували задекларований ТОВ «Компанія Мармур ЛТД» податковий кредит, до перевірки не надано.

Таким чином, за результатами проведеного аналізу задекларованого ТОВ «Компанія Мармур ЛТД» податкового кредиту, працівниками ДПІ Солом'янському районі м. Києва ДПС встановлено його завищення на загальну суму 18 690 432, 00 грн.

З огляду на відомості наведені в Акті від 01.03.2013р. № 429/22.3-17/37889288, працівник ДПІ у Печерському районі м. Києва прийшов до висновку, що у зв'язку не підтвердженням податкового кредиту з податку на додану вартість і витрат, у ТОВ «Компанія Мармур ЛТД» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям. Як наслідок, працівник відповідача не прийняв до уваги первинні і розрахункові документи пред'явлені ТОВ з ІІ «Спілловер» по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Мармур ЛТД», визнавши їх такими, що не підтверджують господарські операції.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 08.04.2013р. № 322/22-9/22950423 перевіряючий встановив порушення ТОВ з ІІ «Спілловер» наступних норм законодавства України:

- ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними при придбані товарів (робіт, послуг);

- пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, ст. 134, ст. 135, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення Товариством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 94 118, 00 грн. (в т. ч. зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість на 84 954 грн. та зарахованого до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 9 164 грн.), до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 15 882, 00 грн. та відповідно до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на 15 882, 00 грн., завищення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності товариства в податковому періоді І-е півріччя 2012 року на суму 549 999, 00 грн.

22 квітня 2013 року ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі Акта перевірки від 08.04.2013р. № 322/22-9/22950423 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення (а.с. 88 - 90):

- за № 0005172209 (форми «Р»), яким згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та відповідно до п. 77.1 ст. 77, п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, ст. 134, ст. 135, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, визначило ТОВ з ІІ «Спілловер» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 19 853, 50 грн., в т.ч. 15 882, 00 грн. - основний платіж, 3 971, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

- за № 0005182209 (форми «В4»), яким згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та відповідно до ст. 77 цього Кодексу, за порушення вимог аналогічних норм Податкового кодексу України, зменшило розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість ТОВ з ІІ «Спілловер» по податковій декларації за червень 2012 року (вх. № 9042503379 від 21.07.2012р.) у розмірі 94 118, 00 грн.;

- за № 0005192209 (форми «П»), яким згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог аналогічних норм Податкового кодексу України, зменшило ТОВ з ІІ «Спілловер» суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податок на прибуток у розмірі 549 999,0 00 грн.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 10 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у його листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що в 26 червня 2012 року між ТОВ з ІІ «Спілловер» (Покупець) і ТОВ «Компанія Мармур ЛТД» (Продавець) був укладений письмовий договір ВБМАР на поставку шкіряного напівфабрикату «вет-блу» (а.с. 39 - 40).

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки товару та відповідно оплати вартості такого товару) за вказаним договором позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів (а.с. 36 - 38, 41 - 45, 118 - 119):

- видаткової накладної від 29.06.2012р. № 2609 на суму 659 998, 44 грн. (в т.ч. ПДВ - 109 999, 74 грн.). Відповідно до усних та письмових пояснень позивача від 08.07.2013р. № 03/07, наданих до канцелярії суду 11 липня 2013 року (а.с. 116 - 117), перевезення товару здійснювалося за рахунок та власними силами Продавця. Претензій щодо не оформлення контрагентом товарно-транспортних накладних не виникало, внаслідок своєчасної поставки замовленого товару в повному обсязі;

- рахунку-фактури від 29.06.2012р. № 2906;

- податкової накладної від 29.06.2012р. № 865 на суму 659 998, 44 грн. (в т.ч. ПДВ - 109 999, 74 грн.), виписаної ТОВ «Компанія Мармур ЛТД» на користь ТОВ з ІІ «Спілловер» з доказами доставлення її 12 липня 2012 року до центрального органу державної податкової служби (квитанція № 1);

- випискою з розрахункового рахунку позивача за 12.07.2012р. (роздруківка з АС «Клієнт-банк»);

- платіжних доручень ТОВ з ІІ «Спілловер» від 12.07.2012р. № 2092 та від 12.07.2012р. № 2093 щодо оплати вартості поставлених товарів, завірених АТ «Укрексімбанк», м. Київ (МФО 322313). Оплата за придбані товари здійснювалася ТОВ з ІІ «Спілловер» шляхом перерахування безготівкових коштів (вартість товарів з ПДВ) зі свого рахунку № 2600801005682 у вказаному банку на рахунок свого контрагента № 260002607 в ПАТ «Полтава-банк» у м. Києві (МФО 322562), що не заперечується відповідачем.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України № 996-ХІV та Положення. Також наявна в матеріалах податкова накладна, що була виписана ТОВ «Компанія Мармур ЛТД» на адресу позивача за результатами поставки товару містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Відповідно до письмових пояснень позивача від 06.08.2013р. № 05/08, наданих ним до канцелярії суду 06 серпня 2013 року, замовлення та придбання у ТОВ «Компанія Мармур ЛТД» шкіряного напівфабрикату «вет-блу» здійснювалися позивачем з метою реалізації в подальшому, після здійснення обробки, в якості готової продукції, іншим суб'єктам господарської діяльності.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ з ІІ «Спілловер» надало суду наступні документи (а.с. 120 - 126, 174 - 213): копії статуту і довідок з органу статистики відносно ТОВ з ІІ «Спілловер»; копію накладної на внутрішнє переміщення сировини (шкір н/ф «вет-блу» ВРХ) від 02.07.2012р., технологічних карт на виробництво шкіряного напівфабрикату «вет-блу», зовнішньоекономічного контракту від 30.01.2012р. № 12/SP/UTS, укладеного позивачем (як Продавцем) з фірмою «Ultratest Systems Limited» (Векобританія)(Покупець) на продаж останній товарів (шкіряного напівфабрикату «вет-блу», шкіри різних ступенів обробки), інвойсу від 20.08.2012р. № 363/2012, вантажно-митної декларації та оборотно-сальдової відомості по субрахунку бухгалтерського обліку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» за період з 01.01.2012р. по 31.08.2012р. - на підтвердження факту використання придбаного товару в своїй подальшій господарській діяльності; копії балансу ТОВ з ІІ «Спілловер» станом на 31 грудня 2012 року, штатні розписи ТОВ з ІІ «Спілловер» та його філії, іпотечних договорів від 15.06.2007р. № 151307Z102 та від 08.04.2011р. № 151311Z13, витягів з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна - на підтвердження наявності у позивача відповідних трудових ресурсів і матеріально-технічної бази, необхідних для здійснення основного виду господарської діяльності (обробка шкір, виробництво одягу та інших виробів зі шкіри).

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «Компанія Мармур ЛТД») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду. Відтак, наявна в матеріалах справи копія податкової накладної, на підставі якої позивач сформував податковий кредит за червень 2012 року, відповідає вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 08.04.2013р. № 322/22-9/22950423 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем, так і його контрагентом (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірної господарської операції.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочину, укладеного між ТОВ з ІІ «Спілловер» і ТОВ «Компанія Мармур ЛТД».

Зокрема, в Акті перевірки від 08.04.2013р. № 322/22-9/22950423 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам Товариства за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому відповідачем не надано суду будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ з ІІ «Спілловер» або його контрагента - ТОВ «Компанія Мармур ЛТД», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій, а також зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відносно позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо встановлення порушень в Акті перевірки від 08.04.2013р. № 322/22-9/22950423 та про визнання відсутності компетенції (повноважень) у відповідача щодо встановлення та зазначення певних порушень в актах документальних позапланових невиїзних перевірках суд зазначає наступне.

В даному випадку, проведення перевірки із складенням акта перевірки, в якому відображаються висновки про порушення вимог податкового законодавства, та прийняття за його результатами податкового повідомлення-рішення відповідає повноваженням податкового органу, закріпленим в п. 20.1, зокрема в підпунктах 20.1.4, 20.1.27, 20.1.28 ПК України, та у з урахуванням визнання протиправними спірних податкових повідомлень-рішень про донарахування сум грошового зобов'язання та зменшення від'ємного значення об'єктів оподаткування податкам, що повністю відновлює порушені права позивача, вказані дії визнанню протиправними не підлягають.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення - рішення та відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу присуджуються з Державного бюджету України здійснені ним судові витрати в розмірі 198, 53 грн. відповідно до задоволених майнових вимог.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 22 квітня 2013 року № 0005172209, № 0005182209, № 0005192209.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 30а, офіс 5, ідентифікаційний код 22950423) 198 (сто дев'яносто вісім) грн. 53 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова