Постанова № 33205671, 30.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 липня 2013 року 17:18 № 826/9225/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Медведєвій А.С. та за участю представників: позивача - Міркевич І.С., відповідача - Дрозд І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом Приватного акціонерного товариства «Івекс Капітал»доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 лютого 2013 року № 0002232210, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Івекс Капітал» (далі - ПрАТ «Івекс Капітал», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 лютого 2013 року № 0002232210.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ним були виконані усі законодавчі умови для оподаткування операцій за результатами виконання умов договорів купівлі-продажу цінних паперів, оскільки відповідно до первинних документів усі зобов'язання за ними виконанні повністю та відображені в бухгалтерському обліку (окремому обліку), ведення якого було передбачено законодавством, чинним на момент здійснення спірних операцій.

Окрім цього, позивач зазначає, що вказані операції з цінними паперами, які були предметом перевірки, судом недійсними не визнані, а отже були здійснені в ході звичайної діяльності ПрАТ «Івекс Капітал».

При цьому, позивач також вказує, що відомості про керівника контрагента на час укладення договорів були внесені до ЄДРПОУ, а отже вважаються достовірними в силу положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», що в свою чергу спростовує твердження податкового органу про «нелегітимність» повноважень керівника.

А тому, на думку позивача, висновки, викладені в акті перевірки від 04.02.2013 р. № 300/22.5/21600862, є необґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував та в обґрунтування своєї позиції надав до суду письмові заперечення, в яких посилався на лист ДПС у м. Києві від 26.11.2012 року № 5764/7/07-3215 відповідно до якого у провадженні СУ ПМ ДПС у м. Києві знаходиться кримінальна справа № 50-6270 Д-3, порушена за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 та ч. 4 ст. 358 КК України, за фактом виготовлення підробних документів від імені підприємства-нерезидента «Окленд Холдінг Лімітед», республіка Кіпр та подальшого їх використання при створенні ТОВ «Фенікс Капітал», засновником якого є вищевказана кіпрська компанія та на протоколи допиту свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (які числились представниками підприємства «Окленд Холдінг Лімітед», яке володіє 99,9 % статутного капіталу ТОВ «Фенікс Капітал»).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ «Селянська інвестиційна компанія» (ПрАТ «Івекс Капітал») (код ЄДРПОУ 21600862) відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 681751 зареєстрований Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 10 травня 1994 року (номер запису № 1 074 120 0000 008763). Місцезнаходження ПрАТ «Івекс Капітал»: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 33 літ. Н, група нежилих приміщень № 18.

ЗАТ «Селянська інвестиційна компанія» (ПрАТ «Івекс Капітал») взято на податковий облік в органах державної податкової служби 14 вересня 1996 року за № 125/4658 та перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС.

Відповідно до Протоколу № 25 Загальних зборів акціонерів ЗАТ «Селянська інвестиційна компанія» від 04.06.2010 р. найменування ЗАТ «Селянська інвестиційна компанія» змінено на Приватне акціонерне товариство «Івекс Капітал».

Згідно Ліцензії Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку серії АЕ № 185131 від 08 жовтня 2012 року ПрАТ «Івекс Капітал» має право займатися дилерською діяльністю з необмеженим терміном дії.

ДПІ у Шевченківському м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Івекс Капітал» (код ЄДРПОУ 21600862) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Компанією-нерезидентом «Окленд Холдінг Лімітед» (Okland Holding Limited) та ТОВ «Фенікс Капітал» (код за ЄДРПОУ 35811204) за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р., за результатами якої складено акт від 04 лютого 2013 року № 300/22.5/21600862.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), що мало прояв у заниженні ПрАТ «Івекс Капітал» податку на прибуток на загальну суму 417 256, 00 грн., у тому числі:

- за 1 квартал 2010 року на суму 208 897, 00 грн.;

- за 2 квартал 2010 року на суму 16 875, 00 грн.;

- за 3 квартал 2010 року на суму 191 484, 00 грн.

19 лютого 2013 року позивачем подано до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС заперечення (вих. № 19) на акт перевірки від 04 лютого 2013 року № 300/22.5/21600862, за результатами розгляду яких податковий орган рішенням від 19.02.2013 року № 254/10/22.5 висновки, викладені в акті перевірки, залишив без змін, а заперечення без задоволення.

22 лютого 2013 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002232210, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123, п. 6 підрозділу ХХ Податкового кодексу України за порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 13.8 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) ПрАТ «Івекс Капітал» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 521 570, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 417 256, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 104 314, 00 грн.

ПрАТ «Івекс Капітал» оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС в адміністративному порядку до ДПС у м. Києві та до Міністерства доходів і зборів України, які своїми рішеннями від 24.04.2013 року № 3798/10/12-1-03 та від 03.06.2013 року № 4088/6/99-10-10-01-15 скарги позивача залишено без задоволення, а рішення без змін.

Незгода з вказаним податковим повідомленням-рішенням обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з доводами ПрАТ «Івекс Капітал», виходячи з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається, з матеріалів справи, позивачем в періоді, що перевірявся по взаємовідносинам з ТОВ «Фенікс Капітал» було укладено договори купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до яких ПрАТ «Івекс Капітал» придбано у ТОВ «Фенікс Капітал» цінні папери на загальну суму 147 750, 00 грн. та реалізовано вказаній юридичній особі цінних паперів на загальну суму 1 523 273, 50 грн.

В підтвердження вказаного позивачем надано наступні договори, укладені між ПрАТ «Івекс Капітал» в особі директора ОСОБА_5 та ТОВ «Фенікс Капітал» в особі директора ОСОБА_6:

- договір № Д-2038/10; 2333ДГТ купівлі-продажу цінних паперів від 04.02.2010 p.;

- договір № 2510ДП; Д-3962/10 купівлі-продажу цінних паперів від 26.02.2010 p.;

- договір № 2599ДР; Д-4061/10 купівлі-продажу цінних паперів від 02.03.2010 p.;

- договір № 3194ДП; Д-6526/10 купівлі-продажу цінних паперів від 23.03.2010 p.;

- договір № 2655ДР; Д-4202/10 купівлі-продажу цінних паперів від 03.03.2010 p.;

- договір № Д-4732/10; 2704ДП купівлі-продажу цінних паперів від 09.03.2010 p.;

- договір № Д-8647/10; 3815ДП купівлі-продажу цінних паперів від 15.04.2010 p.;

- договір купівлі-продажу цінних паперів №Д-27298/10; 24224ДП від 30.09.2010 p.;

На виконання умов вказаних договорів були підписані акти прийому-передачі та виконання зобов'язань:

- від 05.02.2010 року до договору купівлі-продажу цінних паперів № Д-2038/10; 2333ДГТ від 04.02.2010 p.;

- від 01.03.2010 р. до договору купівлі-продажу цінних паперів № 2510ДП; Д-3962/10 від 26.02.2010 p.;

- від 04.03.2010 p. до договору купівлі-продажу цінних паперів № 2599ДР; Д-4061/10 від 02.03.2010 p.;

- від 25.03.2010 р. до договору купівлі-продажу цінних паперів № 3194ДП; Д-6526/10 від 23.03.2010 p.;

- від 04.03.2010 р. до договору купівлі-продажу цінних паперів № 2655ДР; Д-4202/10 від 03.03.2010 p.;

- від 10.03.2010 р. до договору купівлі-продажу цінних паперів № Д-4732/10; 2704ДП від 09.03.2010 p.;

- від 19.04.2010 р. до договору купівлі-продажу цінних паперів № Д-8647/10; 3815ДП від 15.04.2010 p.;

- від 21.04.2010 р. до договору купівлі-продажу цінних паперів № Д-8647/10; 3815ДП від 15.04.2010 р.;

- від 05.10.2010 р. до договору купівлі-продажу цінних паперів № Д-27298/10; 24224ДП від 30.09.2010 p.;

У підтвердження оплати за вказаними вище договорами та реальності настання правових наслідків позивачем надано виписки про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперів №001198 за наступні періоди:

- з 01.03.2010 р. по 01.03.2010 р.;

- з 04.03.2010 р. по 04.03.2010 р.,

- з 05.02.2010 р. по 05.02.2010 р.;

- з 05.10.2010 р. по 05.10.2010 р.:

- з 10.03.2010 р. по 10.03.2010 р.;

- з 19.04.2010 р. по 19.04.2010 р.;

- з 25.03.2010 р. по 25.03.2010 р.

Вказані операції з купівлі-цінних паперів позивачем відображено в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами, про що було зазначено в додатку К3 до декларації з податку на прибуток підприємства, що не заперечувалось відповідачем.

Водночас, з акту перевірки від 04 лютого 2013 року № 300/22.5/21600862 вбачається, що отриманні цінні папери від ТОВ «Фенікс Капітал» у сумі 147 750, 00 грн. та отримані грошові кошти від ТОВ «Фенікс Капітал» за продаж цінних паперів у сумі 1 523 274, 00 грн. повинні включатись до складу валових доходів ПрАТ «Івекс Капітал», оскільки всі первинні фінансово-господарські документи по взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Фенікс Капітал» підписані ОСОБА_6, який є нелегітимно призначений директором останнього.

Таким чином, відповідачем встановленні порушення позивачем вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.194 р. № 3348/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР.

Проте, вказані висновки податкового органу не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на таке.

В обґрунтування висновків акту перевірки, відповідач посилався на лист ДПС у м. Києві від 26.11.2012 р. № 5764/7/07-3215, відповідно до якого у провадженні СУ ПМ ДПС у м. Києві знаходиться кримінальна справа № 50-6270, порушена за ознаками злочину, передбаченого ч.1, ч. 4 ст. 358 КК України, за фактом виготовлення підробних документів від імені підприємства-нерезидента «Окленд Холдінг Лімітед», республіка Кіпр та подальшого їх використання при створенні ТОВ «Фенікс Капітал», засновником якого і була вищезазначена кіпрська компанія.

З наданої в судовому засіданні постанови про порушення кримінальної справи від 26 жовтня 2012 року вбачається, що вона порушена відносно виконуючого обов'язки генерального директора ТОВ «Фенікс Капітал» ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого за ч. 3 ст. 212 КК України та відносно ОСОБА_8 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

Відповідно до вказаної постанови, матеріалами кримінальної справи № 50-6270 встановлено, що виконуючий обов'язки генерального директора ТОВ «Фенікс Капітал» ОСОБА_7 вступивши у попередню змову з фактичним власником вказаного товариства ОСОБА_8, в період з 2-4 кварталів 2011 року здійснила фінансові операції з купівлі - продажу цінних паперів з компанією-нерезидентом «Okland Holding Limited» (Республіка Кіпр).

В підтвердження своїх висновків, податковим органом надано в судовому засіданні надано письмові докази - протоколи допиту свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, (які числились представниками підприємства «Окленд Холдінг Лімітед», яке володіє 99,9 % статутного капіталу ТОВ «Фенікс Капітал»), відповідно до яких останні до діяльності підприємства «Окленд Холдінг Лімітед» ніякого відношення не мають, ніяких договорів з ТОВ «Фенікс Капітал» не підписували, а представниками підприємства «Окленд Холдінг Лімітед» стали за вказівкою ОСОБА_8

Водночас, відповідно до протоколу допиту свідка - ОСОБА_6, останній підтвердив факт зайняття посади директора ТОВ «Фенікс Капітал» в період з 2008 року по 2011 року та зазначив, що фактично виконував на товаристві функції зберігача цінних паперів.

З урахуванням вказаних вище доказів, податковим органом зроблено висновок про нелегітимність призначення ОСОБА_6 на посаду генерального директора ТОВ «Фенікс Капітал» та підписання ним договорів, укладених з позивачем, оскільки останній був призначений на посаду особами, щодо яких порушена кримінальна справа за фактом підробки статутних документів ТОВ «Фенікс Капітал».

Втім, вказане судом не береться до уваги, з огляду на наступне.

В розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти (зокрема, вину службових осіб ТОВ «Фенікс Капітал» у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів), є відповідні судові рішення, що набрали законної сили, зокрема, вирок суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Оскільки вироку суду, яким би було надано правову оцінку діям контрагентів позивача відповідачем не надано, його вищевказані доводи є безпідставними.

А тому, посилання відповідача на факт існування кримінальної справи, відповідно

до матеріалів якої ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було створено ТОВ «Фенікс Капітал», шляхом підробки його статутних документів, судом не приймаються, як доказ правомірності прийнятого відповідачем рішення.

При цьому, суд також зазначає, що вказана кримінальна справа була порушена за результатами фінансово-господарської діяльності контрагента позивача в період з 2-4 кварталів 2011 року, в той час, як ПрАТ «Івекс Капітал» договори купівлі-продажу цінних паперів було укладено в 2010 році. Окрім цього, ОСОБА_6, який підписував договори купівлі-продажу цінних паперів від імені ТОВ «Фенікс Капітал» не заперечував свого відношення щодо їх укладення та підписання.

Також, суд звертає увагу на той факт, що акт перевірки на підставі якого було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, ґрунтується виключно на листі ДПС у м. Києві від 26.11.2012 р. № 5764/7/07-3215, як єдиному та основному доказі порушення вимог податкового законодавства з боку позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Фенікс Капітал».

При цьому, інших додаткових доказів представником відповідача у судових засіданнях надано не було.

Суд також критично ставиться до наданої представником відповідача постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року по справі № 16217/12/2670 за позовом ТОВ «Фенікс Капітал» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, за участю третьої особи ПрАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено повністю.

З дослідженої постанови, судом встановлено, що предметом оскарження є податкові повідомлення-рішення, прийнятті на підставі акту перевірки взаємовідносин ТОВ «Фенікс Капітал» з компанією-нерезидентом «Окленд Холдінг Лімітед», які ніяким чином не стосуються взаємовідносин позивача з ТОВ «Фенікс Капітал».

Окрім цього, відповідачем не спростовано жодними належними та допустимими доказами доводи позивача щодо наявності повноважень ОСОБА_6, як керівника ТОВ «Фенікс Капітал», які відображені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що сукупність наведених вище первинних/платіжних/облікових документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт виконання договорів купівлі - продажу цінних паперів та не дає підстав для сумніву щодо реальності їх вчинення чи підписання первинних документів не уповноваженою особою.

При цьому, виходячи з характеру спірних операцій, їх здійснення відповідає звичайній господарській діяльності позивача, отримані цінні папери, використовувалися у його господарській діяльності, що вказує на зв'язок витрат за спірними операціями з господарською діяльністю позивача.

Водночас, доводи податкового органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не доведено належними доказами.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Аналогічні висновки Європейський Суд з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії».

Вказані рішення встановлюють принцип персональної відповідальності платника податків, у зв'язку із чим суд приходить до переконання про те, що будь-які порушення вимог податкового законодавства з боку ТОВ «Фенікс Капітал» ніяким чином не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності позивача та визначення йому додаткових зобов'язань за умови відсутності його обізнаності щодо порушення такого законодавства.

Відповідних доказів, які б доводили такий зв'язок, відповідачем суду не надано.

Окрім цього, відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 283/97-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Приписами підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 283/97-ВР встановлено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

- сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу»;

- сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів;

- сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону;

- сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону;

- сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;

- вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті;

- сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду;

- сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду;

- сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію;

- доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну);

- сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 283/97-ВР).

Враховуючи вказані вище норми Закону № 283/97-ВР, суд приходить до висновку, що вказані норми містять перелік доходів, які включаються до валових доходів, отриманих з інших джерел, за порушення включення яких до платника податків застосовується відповідальність, відповідно до вимог податкового законодавства.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснювалися фінансово-господарські операції з купівлі-продажу цінних паперів, порядок та умови оподаткування яких передбачені п. 7.6 ст. 7 Закону № 283/97-ВР.

Правила оподаткування операцій з цінними паперами встановлені п.7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.194 р. № 3348/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (далі - Закон № 283/97-ВР), підпунктом 7.6.1 якого зазначено, що платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Також суд зазначає, що під витратами згідно з п.п.7.6.3 п.7.6 ст. 7 Закону № 283/97-ВР законодавець розуміє суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості чи суму будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Доходами від продажу цінних паперів в силу п.п.7.6.4 п.7.6 ст. 7 Закону № 283/97-ВР є сума коштів або вартість майна, отримана (нарахована) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшена на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням, а також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Аналізуючи положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що їх дія поширюється виключно на господарські операції, предметом яких є цінні папери чи деривативи. При цьому і витрати, і доходи виникають з моменту реального виконання правочину з продажу або придбання цінних паперів чи деривативів.

У відповідності до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 283/97-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону № 283/97-ВР визначено, що платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна; б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством; в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Таким чином, з урахуванням того, що під час проведення перевірки позивача податковим органом не було спростовано факт здійснення купівлі-продажу цінних паперів, то витрати та доходи від такої діяльності повинні відображатися ПрАТ «Івекс Капітал» відповідно до вимог п. 7.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в окремому обліку, а включення відповідних сум до складу його валових доходів, за рахунок чого відбувається формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, є протиправним.

Виходячи зі змісту статей 109-113 Податкового Кодексу України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 521 570, 00 грн. (417 256, 00 грн. - основний платіж, 104 314, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) було здійснено відповідачем протиправно, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення від 22 лютого 2013 року № 0002232210 підлягає скасуванню.

За правилами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків не надав достатніх доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294, 00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Івекс Капітал» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення 22 лютого 2013 року № 0002232210 Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на користь Приватного акціонерного товариства «Івекс Капітал» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294, 00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні, 00 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05.08.2013 р.