Ухвала суду № 33205216, 19.08.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/2786/13-а

19.08.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/2786/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко Г.Б. ) від 03.06.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Імідж" (вул. Караїмська, 36, оф. 5, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95011)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.06.13р. задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Імідж" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0013201502від 05.12.2012р., податкове повідомлення-рішення №0013211502 від 05.12.2012р., податкове повідомлення-рішення №002651502 від 21.02.2013 р.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Імідж» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294,00 грн. з Державного бюджету України.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.06.13 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Імідж" (далі позивач, ТОВ "Авто-Імідж") звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, (далі відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0013201502 від 05.12.2012р. № 0013211502 від 05.12.2012р., № 002651502 від 21.02.2013р.

ТОВ "Авто-Імідж" є юридичною особою, яка зареєстрована 03.02.2010 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та статутом. (а.с.63)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Імідж" взято на облік платника податків 04.02.2010р. за реєстраційним номером №69047 та є платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 200030467 від 21.02.2012р. (а.с.64)

З 14.01.2013 відповідачем проведена перевірка даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість.

За результатах складено акт перевірки податкової декларації за вересень 2012 р. (від 03.10.2012 р. № 906026228) від 25.10.2012 р. № 23749/15-2, у якому стверджується про завищення залишку від'ємного значення у сумі 625375 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у сумі 191279 грн. (а.с.31-35)

В акті перевірки встановлена методологічна помилка, а саме: завищено залишок від'ємного значення з ПДВ (ряд. 22,24), у сумі 625375,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у сумі 191279,00 грн., чим порушено п.п. 4.6.3, 4.6.6. п.4.6 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.12.2011р. за № 490/20228.

Виходячи з висновків акту перевірки податковим органом винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 02.12.2012р.: №0013211502, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на 191279 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 47819,75 грн.; №0013201502, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 625375 грн. (а.с.28,29)

Як наслідок неприйняття уточнюючого розрахунку податкового зобов'язання з податку на додану вартість (акт перевірки від 25.10.2012 р. № 23749/15-2,) проведена друга камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2012 р. за результатами якої складено акт перевірки № 981/10/15-2 від 15.01.2013р.. (а.с. 25-27)

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем п.46.1. ст..46 глави 2, п.200.1, п.200.4 розділу V ПК України та завишення залишку від'ємного значення податку на додану вартість на суму 510327 грн.

Виходячи з висновків акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 002651502 від 21.02.2013 р.

Встановлено, що позивачем у вересні 2012 р. подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2012 року. У зазначеному уточнюючому розрахунку позивач збільшив на 715747 грн. від'ємне значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно декларації з ПДВ за серпень 2012 р. з урахуванням уточнюючого розрахунку значення рядка 22,24 («залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду») повинно було скласти 1004872грн. Вказаний уточнюючий розрахунок відповідач не прийняв.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України (далі - ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до положень статті 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

В силу положень підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно пункту 46.1 статті 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Пунктом 48.1 статті 48 ПК України передбачено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Пунктом 48.3 статті 48 ПК України визначено перелік обов'язкових реквізитів податкової декларації.

При цьому пунктом 48.3 статті 48 ПК України передбачено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Відповідно до 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Згідно пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України, під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Як встановлено пунктом 49.10 статті 49 ПК України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Отже, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Однак, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, про що платника податків письмово повідомляють про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Відповідно до п.п.49.11.1 п.49.11 ст.49 ПК України передбачено, що у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

У разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу. (п.49.12 ст.49 ПК України)

Порядок подання податкових декларацій в електронному вигляді передбачений Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої Наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за №320/15011 (далі - Інструкція № 233), яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису. Ця Інструкція поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

Пунктом 7.5 Інструкції №233 передбачено, що підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Згідно з пунктом 7.6 Інструкції №233 якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

03.10.2012 р. позивач засобами електронного зв'язку направив до податкового органу уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за серпень 2012 р. (а.с.43-44) Позивачем отримано квитанцію №2 про доставку документа - уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за серпень 2012 р. та прийняття на районному рівні ДПС України 03.10.2012 р., що підтверджується копіями квитанції №2 про час відправлення уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за серпень 2012 р. (а.с.46). У вказаній квитанції не зазначено, як це передбачено п. 7.6 Інструкції № 233, що податкова декларація з ПДВ за серпень 2012 року не прийнята податковим органом.

Отримання позивачем зазначеної квитанції №2 свідчить про здійснення перевірки податкової декларації вимогам законодавства щодо заповнення та її прийняття, а також про відсутність будь-яких помилок зі сторони платника податку щодо заповнення усіх реквізитів податкової декларації.

В уточнюючому розрахунку з податку на додану вартість за серпень 2012р. позивачем вказано усі необхідні відомості та реквізити, як це визначено пунктами 48.3 і 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підтягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, відзначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відмови у прийнятті як декларації за серпень 2012 р. в цілому, так і окремо уточнюючого розрахунку за серпень 2011 p., позивачу направлено не було.

У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. (п. 50.1 ст.5 ПК України)

Пунктом 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України передбачений строк давності - 1095 днів з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань.

Відповідно до п.50.2 ст.50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Також колегія суддів враховує, що з 26.11.2012 р. протягом 10 робочих днів була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питання достовірності даних наведених у декларації з ПДВ за липень-серпень 2012р. (довідка №1215/22-3/36973017 від 13.12.2012 р.). (а.с.9-23)

В ході перевірки на підставі первинних документів, а саме: договору, контракту, акти виконаних робіт, податкові накладні та др. первинні бухгалтерські документи, підтверджено відображення ТОВ «Авто-Імідж» в деклараціях за липень 2012 р. податковий кредит в сумі 941455 грн. від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ у сумі 715747,00 грн. яке виникло з придбанням товару (імпорт фруктів і транспортного засобу) у відповідності з контрактами контрагентів.

Виходячи з наведеного позивачем правомірно та у передбачений законодавством термін подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкового періоду за серпень 2012 р.

Позивач правильно у додатку до декларації за серпень 2012 року, збільшив від'ємне значення на 715747,00 грн., яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Колегія суддів аналізуючи вище наведене дійшла висновку, що податкові повідомлення-рішення №0013211902, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на 191279,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 47819,75 грн.; №0013201502, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 625375,00 грн.; № 002651502 від 21.02.2013 р. яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 510327,00 грн. прийняті порушенням норм чинного законодавства України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.06.13р. по справі № 801/2786/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко