Ухвала суду № 33205205, 19.08.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-5619/09/5/0170

19.08.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи №2а-5619/09/5/0170 за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Красноперекопське" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 21.05.13

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Красноперекопське" (вул. Первомайська, 13, с. Орлівське, Красноперекопський район, Автономна Республіка Крим,96043)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Північна 2, м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим,96000)

про спонукання до виконання певних дій,,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.05.13р. відповідно у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства "Красноперекопське" до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про спонукання до виконання певних дій.

Не погодившись з даною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.05.13 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, зокрема заявник апеляційної скарги не згоден з тим, що оскільки відносно позивача ухвалою Господарського суду АР Крим від 17.12.2001р. порушено справу про банкрутство, то з вказаного періоду положення Закону № 2181-ІІІ до нього не застосовуються.

Відкрите акціонерне товариство «Красноперекопське» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про зобов'язання здійснити списання безнадійного податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 402213,23 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Господарського суду АР Крим від 24.10.2002 року по справі №2-16/2207-2002 (т.1 а.с.30-31) Відкрите акціонерне товариство «Красноперекопське» визнано банкрутом та до боржника застосовано судову процедуру банкрутства - ліквідацію банкрута та відкриття ліквідаційної процедури у відповідності із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Посадовими особами Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим у період з 06.05.2003 року по 26.06.2003 року проведено позапланову тематичну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства позивачем.

За результатами перевірки складено акт №34/26-20/33/04368470 від 07.07.2003 року (т.1 а.с.5-12). (далі - акт перевірки)

У висновках акту встановлено порушення ВАТ «Красноперекопське» п.1.4 ст.1, п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3, п.4.2, п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виявилось у: заниженні бази оподаткування податком на додану вартість, не нарахування та не сплати до бюджету у грудні 2001 року податку на додану вартість в сумі 374277,28 грн.; не включенні до декларації з ПДВ, наданій у липні 2002 року до Красноперекопської ОДПІ, обсягів по безкоштовно переданим основним фондам на баланс Орловської сільської ради у сумі 139680,20 грн., згідно з цим донараховано ПДВ у сумі 27936,04 грн.

Відповідач у акті перевірки вказує, що ВАТ «Красноперекопське», активи якого знаходяться у податковій заставі, у грудні 2001 року здійснено відчуження активів без одержання попередньої згоди податкового органу на суму 1913239,73 грн.

Враховуючи, що операції з продажу основних фондів є об'єктом оподаткування податку на додану вартість, податковим органом зроблено висновок про заниження ВАТ «Красноперекопське» податку на суму 374277,28 грн.

За результатами перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000112602/0 від 10.07.2003 року.

За наслідками розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення №0000112602/0, податковим органом 05.08.2003 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000112602/1, яким збільшено суму податкового зобов'язання ВАТ «Красноперекопське» з податку на додану вартість на суму 422213,32 грн.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що строк погашення заборгованості в сумі 402213,32 грн. по податковому повідомленню-рішенню №0000112602/1 від 05.08.2003 року минув та вона підлягає списанню як безнадійна.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

В період виникнення спірних правовідносин та до 01.01.2011 року порядок списання безнадійного податкового боргу було визначено нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі по тексту - Закону № 2181).

Абзацом третім преамбули Закону № 2181 встановлено, що цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до абзацу 3 преамбули Закону №2181 його дія поширюються тільки на питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу. При цьому, заборона застосування норм цього Закону на порядок виявлення заниження податкових зобов'язань, а також на порядок узгодження податкового зобов'язання не діє.

Щодо причини несплати податкового зобов'язання в сумі 402213,32 грн., позивач у апеляційній скарзі вказує, що підстави для погашення податкового боргу відсутні, оскільки податкове зобов'язання визначено на підставі угоди обміну товарами від 23.08.2001 року, укладеної з ПП «Самсун», проте рішенням Господарського суду АР Крим від 15.11.2005 року по справі №2-20/1848.2-2005, яке набрало законної сили, цей правочин визнано недійсним, а також у відповідності до положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строк сплати податкового зобов'язання минув, у зв'язку з чим підлягає списанню як безнадійний.

Щодо викладеної думки позивача, колегія суддів вказує наступне.

Згідно із п.5.1 ст.5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону № 2181).

Згідно з п.п 5.2.2. п.5.2 ст. 5 Закону № 2181 у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Встановлено, що податкове повідомлення-рішення №0000112602/1 від 05.08.2003 року, яким визначено суму податку на додану вартість у розмірі 402213,32 грн., позивачем до контролюючого органу, а також у судовому порядку не оскаржувалось. Даний факт не заперечується сторонами у справі, а отже, у відповідності до ч.3 ст. 72 КАС України може не доказуватися у суді.

Отже, податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 402213,32 грн. є узгодженим.

Щодо правомірності прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення №0000112602/1 від 05.08.2003 року у справі не оцінюється, оскільки не є предметом заявлених позивачем вимог. Отже, посилання позивача на визнання недійсною угоди обміну товарами від 23.08.2001 року, укладеної з ПП «Самсун», не може вплинути на розмір податкового боргу ВАТ «Красноперекопське» з податку на додану вартість.

До того ж, податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 402213,32 грн. донараховано позивачу на підставі даних перевірки, якою встановлено не тільки факт заниження податку по правочину з ПП «Самсун», але й факт заниження податкового зобов'язання по правочину з передачі активів підприємства на баланс Орловської сільської ради.

Щодо строків давності погашення податкового зобов'язання.

Позивачем 22.05.2007 року на адресу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції направлено лист №87 про надання документів (рішення ГС АРК від 15.11.2005 року по справі №2-20/1848.2-2005, постанови ВГСУ від 05.04.2006 року по справі №2-20/1848-2005та постанови САГС від 19.04.2007 року по справі №2-13/1590.3-2007) з метою розгляду питання про списання заборгованості ВАТ «Красноперекопське». (т.1 а.с.28)

Позивач 24.02.2009 року звертався із запитом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції №50 від 24.02.2009 року про надання інформації щодо результатів розгляду питання про списання заборгованості ВАТ «Красноперекопське». (т.1 а.с.29)

Податковим органом 26.05.2009 року надано відповідь на запит позивача, в якій зазначено про те, що провести списання боргу по ВАТ «Красноперекопське» не виявляється можливими у зв'язку з відсутністю підстав. (т.1 а.с.56)

На час звернення ВАТ «Красноперекопське» до контролюючого органу із проханням списати борг, порядок списання заборгованості було визначено положеннями Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п.п.18.2.1 п.18. 2 ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» підлягав списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.

Підпунктом «в» п.п.18.2.1 п.18.2 ст. 18 Закону № 2181 визначалось, що під терміном «безнадійний» слід розуміти податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом.

Відповідно до п.п.15.2.1 п.15.2 ст. 15 Закону України № 2181 у разі, коли податкове зобов'язання нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання визначається центральним податковим органом за узгодженням з Міністерством фінансів України.

З метою забезпечення практичного провадження пункту 18.2 статті 18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Наказом Державної податкової адміністрації України від 14.03.2001 року № 103 затверджено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.01.2002 року №16/6304 (далі по тексту - Наказ №103).

Згідно з п.4.2 Наказу №103 днем виникнення безнадійного податкового боргу юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк давності, вважається дата прийняття рішення керівника контролюючого органу.

Відповідно до п.5.1 Наказу №103 у випадку виникнення безнадійного податкового боргу юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк давності, платник податків звертається до контролюючого органу за місцем обліку безнадійного податкового боргу або за місцем своєї реєстрації (якщо контролюючим є податковий орган) з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків, зборів, інших платежів, які просить списати.

За результатами розгляду документів, наданих контролюючим органом або безпосередньо платником податків, керівник (його заступник) органу державної податкової служби приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу (п.5.3 Наказу № 103).

Порядок списання безнадійного податкового боргу на час розгляду та вирішення справи визначений положеннями Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.101.1 ст.101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно пп.101.2.3 п.101.2 вказаної норми під терміном «безнадійний» розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Міністерством фінансів України Наказом від 14.12.2012 року №1329, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.01.2013 року за №75/22607, затверджений Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (далі - Порядок №1329), що розроблено відповідно до статті 101 глави 9 розділу II Податкового кодексу України.

Дія цього Порядку поширюється на фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з Кодексом.

Відповідно до п.2.1.3 Розділу ІІ Порядку №1329 під терміном «безнадійний» податковий борг слід розуміти податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу.

Згідно з п.3.2 Порядку № 1329 днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається у випадку, визначеному в підпункті 2.1.3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника контролюючого органу.

Пунктом 4.4. Порядку № 1329 встановлено, що у випадках, передбачених підпунктами 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган державної податкової служби здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пунктів 4.2, 4.3 цього розділу.

Згідно з п.4.3 Порядку №1329 за результатами розгляду документів, наданих контролюючим органом та/або безпосередньо платником податків, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу.

У відповідності до зазначених вище норм порядок списання податкового боргу, стосовно якого минув строк позовної давності, передбачає обов'язкове звернення платника податку до податкового органу із заявою, в якій мають бути зазначені суми податків, зборів, інших платежів, що підлягають списанню за строками давності. За результатами розгляду цих документів контролюючим органом приймається рішення про списання безнадійного боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заява про списання безнадійного податкового боргу, стосовно якого минув строк позовної давності, до контролюючого органу не подавалась.

Надані позивачем документи, які направлялись до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції, не містять прохання про списання безнадійного боргу щодо якого минув строк давності.

Враховуючи, що позивачем не дотримано порядку встановленого законом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстави для списання безнадійного боргу.

Щодо відсутності підстав для списання боргу позивача з податку на додану вартість у сумі 402213,32 грн..

Згідно із постановою Господарського суду АР Крим від 24.10.2002 року по справі №2-16/2207-2002 ВАТ «Красноперекопське» визнано банкрутом та до боржника застосовано судову процедуру банкрутства - ліквідацію банкрута.

Частиною 1 ст. 23 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року №2343-XII (далі по тексту - Закон №2343) передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

У зв'язку з несплатою позивачем у визначені строки суми податкового зобов'язання згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000112602/1 від 05.08.2003 року, Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція 15.12.2003 року звернулась до ліквідатора ВАТ «Красноперекопське» із заявою № 2314/10-0 про визнання податкового боргу в сумі 402213,32 грн., який виник в період ліквідаційної процедури.

Враховуючи відмову ліквідатора у визнанні заявлених кредиторських вимог, Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція 08.12.2004 року звернулась до Господарського суду АР Крим в рамках господарської справи №2-8/683-2004 (2-16/2207-2002) із заявою №4418/10/100 про зобов'язання ліквідатора ВАТ «Красноперекопське» включити до поточних кредиторських вимог Красноперекопської ОДПІ в сумі 402213,32 грн. до реєстру вимог кредиторів. На момент розгляду скарга Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції на дії ліквідатора ВАТ «Красноперекопське» Господарським судом не розглянута.

Отже, на момент звернення податкового органу до позивача із заявою про визнання податкового боргу в сумі 402213,32 грн. та включення його до реєстру кредиторських вимог, строк давності щодо сплати податкового зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення №0000112602/1 від 05.08.2003 року та відповідно, строк стягнення контролюючим органом цієї заборгованості, не минув.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Красноперекопське" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.05.13р. по справі №2а-5619/09/5/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко