Ухвала суду № 33205176, 19.08.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 827/428/13-а

19.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Севастопольської міської організації товариства сприяння оборони України- Авдєєв Олексій Іванович, довіреність № 123 від 07.08.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби - Обухова Алла Вячеславівна, довіреність № 15/9/10-025 від 20.03.13

розглянувши матеріали справи №827/428/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Кириленко О.О. ) від 20.06.13

за позовом Севастопольської міської організації товариства сприяння оборони України (пр-т Ген. Острякова, 15, м. Севастополь,99029)

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Пролетарська, 24, м. Севастополь,99014)

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 20.06.13р. задоволено позовні вимоги Севастопольської міської організації товариства сприяння оборони України до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби від 04 жовтня 2012 року № 0003300154.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби від 04 жовтня 2012 року № 0003310154.

Стягнуто з Державного бюджету України (державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби) на користь Севастопольської міської організації Товариства сприяння обороні України судовий збір у розмірі 916 (дев'ятсот шістнадцять) гривень 67 копійок.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 20.06.13 та прийняти нове рішення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 20.06.13р. без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні постанови Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 20.06.13р. та прийнятті нового рішення.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Севастопольська міська організація Товариства сприяння обороні України звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання дій відповідача щодо оформлення у відношенні позивача податкових повідомлень-рішень від 04 жовтня 2012 року № 0003300154 та від 04 жовтня 2012 року № 0003310154 неправомірними, визнання податкових повідомлень-рішень від 04 жовтня 2012 року № 0003300154 щодо застосування до позивача штрафу у розмірі 74 718 гривень 25 копійок та від 04 жовтня 2012 року № 00033010154 щодо застосування до позивача штрафу у розмірі 20 390 гривень 21 копійки неправомірними та їх скасування.

Посадовими особами відповідача проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Севастопольської міської організації Товариства сприяння обороні України по питанню своєчасності погашення погодженого податкового зобов'язання по земельному податку за травень - грудень 2010 року, січень - лютий 2011 року, січень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 19 вересня 2012 року №1044/10/15-417/02728214. (а.с.16-19) (далі - акт перевірки)

В акті перевірки встановлено порушення позивачем граничного терміну сплати погоджених податкових зобов'язань по земельному податку за травень - грудень 2010 року, за січень, лютий 2011 року, січень 2012 року.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 04 жовтня 2012 року №0003310154 щодо застосування до позивача штрафу у розмірі 20 390,21 грн. та від 04 жовтня 2012 року №0003300154 щодо застосування до позивача штрафу у розмірі 74 718,25грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивачем оскаржено в адміністративному порядку.

Рішенням державної податкової служби у місті Севастополі про результати розгляду скарги від 25 грудня 2012 року, податкові повідомлення-рішення від 04 жовтня 2012 року залишені без змін, а скарга без задоволення.

Рішенням державної податкової служби України від 28 січня 2013 року про результати розгляду повторної скарги, податкові повідомлення-рішення від 04 жовтня 2012 року залишені без змін, а скарга без задоволення

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Встановлено, що позивач є користувачем земельної ділянки загальною площею 90, 3686 га, розташованої за адресою: місто Севастополь, Камишове шосе, 33, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею від 28 березня 1994 року. (а.с.48-51)

Вказана земельна ділянка надана в постійне користування для розміщення та обслуговування учбово-посадочного майданчику та об'єктів авіаційно-спортивного клубу товариства сприяння обороні України в Юхаріній балці відповідно до рішення виконавчого комітету Севастопольської міської ради народних депутатів від 04 вересня 1962 року № 475.

Відповідно до підпунктів 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі.

Згідно зі статтею 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні і земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про плату за землю" (закон втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року, далі - Закон) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до статті 2 Закону використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. (ч.1 ст.14 Закону)

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. (ч.1 ст.15 Закону)

Статтею 17 Закону передбачено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної i комунальної власності громадянами сплачується рівними частками до 15 серпня i 15 листопада.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пунктів 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. (п.287.4 ст.287 ПК України)

Відповідно до пункту 4 частини першої статі 12 Закону від земельного податку звільняються вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

При цьому, підприємства, установи, організації, громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості, у тому числі аероклуби та авіаційно-спортивні клуби Товариства сприяння обороні України, - за земельні ділянки, на яких розміщені спортивні споруди, що використовуються для проведення всеукраїнських, міжнародних змагань та навчально-тренувального процесу збірних команд України з видів спорту та підготовки спортивного резерву, бази олімпійської та паралімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за умови спрямування відповідних сум земельного податку на розвиток фізичної культури і спорту за напрямами і в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 282.1.9 пункту 282.1 статті 282 ПК України від сплати податку звільняються: підприємства, установи, організації, громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості, у тому числі аероклуби та авіаційно-спортивні клуби Товариства сприяння обороні України, - за земельні ділянки, на яких розміщені спортивні споруди, що використовуються для проведення всеукраїнських, міжнародних змагань та навчально-тренувального процесу збірних команд України з видів спорту та підготовки спортивного резерву, бази олімпійської та паралімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2010 року № 250 "Деякі питання спрямування підприємствами, установами, організаціями, громадськими організаціями фізкультурно-спортивної спрямованості, базами олімпійської та паралімпійської підготовки, що звільняються від сплати земельного податку, сум зазначеного податку на забезпечення розвитку фізичної культури і спорту" (постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2011 року №975) затверджено Порядок спрямування підприємствами, установами, організаціями, громадськими організаціями фізкультурно-спортивної спрямованості, базами олімпійської та паралімпійської підготовки, що звільняються від сплати земельного податку, сум зазначеного податку на забезпечення розвитку фізичної культури і спорту; перелік підприємств, установ, організацій, громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, що звільняються від сплати земельного податку. Постанова набрала чинності 19 березня 2010 року.

Згідно з пунктом 2 зазначеного Порядку суб'єкти господарювання обчислюють щороку станом на 1 січня суму земельного податку і подають до 1 лютого поточного року органові державної податкової служби за місцезнаходженням відповідної земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою ДПА, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Сума земельного податку, визначена у податковій декларації на поточний рік (далі - сума податку), вноситься суб'єктом господарювання рівними частками за місцезнаходженням відповідної земельної ділянки щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця, на окремий рахунок, відкритий в органі Державного казначейства.

Отже, суб'єкти господарювання, визначені у переліку підприємств, установ, організацій, громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, що звільняються від сплати земельного податку мають визначати суму земельного податку у декларації на поточний рік і подавати таку декларації до податкового органу, однак сплачувати цю суму мають на окремий рахунок, відкритий в органі Державного казначейства.

Оскільки позивач є у вказаному переліку, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2010 року № 250, з травня 2010 року почала сплачувати суму земельного податку на відкритий рахунок в Головному управлінні Державного казначейства України в місті Севастополі, про що відповідач повідомлений завчасно.

07 липня 2010 року відповідачем сформовано податкову вимогу від 07 липня 2010 року № 1/179. Крім того, активи позивача передані у податкову заставу.

Позивачем вимогу від 07 липня 2010 року оскаржено у судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 31 серпня 2010 року, задоволено позов Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України до державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя про визнання неправомірними дій, визнання недійсною першої податкової вимоги, визнано дії державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя по формуванню податкової вимоги від 07 липня 2010 року № 1/179 і передачі активів Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України у податкову заставу неправомірними, визнано першу податкову вимогу від 07 липня 2010 року № 1/179 недійсною. (а.с.180-181)

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 31 серпня 2010 у справі № 2а-2344/10/2770 скасовано, прийнято нову постанову у справі, якою в позові Севастопольській міській організації товариства сприяння оборони України відмовлено. (а.с.148-150)

На виконання постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2011 року, позивачем до відповідача подано уточнюючу податкову декларацію з земельного податку за 2010 рік від 31 березня 2011 року вх. № 90463 з річною сумою 140 097 гривень 00 копійок (щомісячно 46 699 гривень 00 копійок за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2010 року, з 01 квітня 2010 року надано пільгу по земельному податку згідно діючому законодавству).

Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби, актом перевірки від 19 вересня 2012 року зафіксовано порушення позивачем граничного терміну сплати погоджених податкових зобов'язань по земельному податку за травень - грудень 2010 року, за січень, лютий 2011 року, січень 2012 року та нараховано штрафні (фінансові) санкції.

Подання позивачем уточнюючої декларації відповідачем розцінено як сплату узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку з пропуском граничного строку сплати.

Але з такими висновками відповідача колегія суддів не погоджується.

Сплата податку - це виконання платником податку його податкового обов'язку шляхом спрямування певної суми коштів до бюджету в розмірі обчисленого за правилами статті 29 Кодексу податку у готівковій чи безготівковій формах.

За приписами статті 35 ПК України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.

Таким чином, податки повинні сплачуватись у грошовій формі, у національній валюті України (якщо інше не буде встановлено у Кодексі або в митному законодавстві).

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Кодексу джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Отже, висновки відповідача про те, що подача уточнюючої податкової декларації є фактичним погашенням боргу, день її подачі вважається днем сплати податкового боргу та з дня такої сплати розраховується строк прострочення сплати зобов'язання не узгоджуються з нормами чинного законодавства.

Враховуючи, що подача уточнюючої податкової декларації не є сплатою податкового боргу, державною податковою інспекцією у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби неправомірно нарахувало позивачу штрафні (фінансові) санкції.

Також, колегія суддів вказує, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2013 року скасовано постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2011 року та залишено в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 31 серпня 2010 року у справі № 2а-2344/10/2770. (а.с.213-215)

Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи представника відповідача щодо правомірності дій відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами справи та наведеними доказами.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 20.06.13р. по справі №827/428/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 серпня 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко