Ухвала суду № 33205120, 05.08.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3547/12/0170/21

05.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Філії Медичного реабілітаційного центру внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України "Майнаки" - Дитячий медичний реабілітаційний центр "Меркурій"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби - Юсупова Ніяра Іскандерівна, довіреність № 999/10/10-15 від 01.03.13

розглянувши матеріали справи №2а-3547/12/0170/21 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О. ) від 25.02.13

за позовом Філії Медичного реабілітаційного центру внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України "Майнаки"- Дитячий медичний реабілітаційний центр "Меркурій" (вул. Алея Дружби, 45, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим,97493)

до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби (вул. Д.Ульянова, 2 Б, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим,97416)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.02.13 задоволено адміністративний позов Філії Медичного реабілітаційного центру внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України "Майнаки"- Дитячий медичний реабілітаційний центр "Меркурій" до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби від 20.02.2012р. № 0000222304.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби на користь Філії Медичного реабілітаційного центру внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України "Майнаки" - Дитячий медичний реабілітаційний центр "Меркурій" судовий збір в розмірі 318,10 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.02.13 та прийняти нове рішення по справі.

Представник позивача - Філії Медичного реабілітаційного центру внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України "Майнаки" - Дитячий медичний реабілітаційний центр "Меркурій" у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби, у судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.02.13 та прийнятті нового рішення.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності його представника.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Філія Медичного реабілітаційного центру внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України "Майнаки" - Дитячий медичний реабілітаційний центр "Меркурій" (далі -позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.02.2012р. № 0000222304.

З 27.01.2012р. по 02.02.2012р. відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податкового кредиту з платником податків ТОВ ТК "Кримкурортсервіс" за серпень 2011 року.

За результатами проведення перевірки складено Акт №233/23-4/25576209 від 06.02.2012р. (т.1 а.с.12-29) (далі - Акт перевірки), у висновках якого зафіксовано порушення позивач: п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі ПК України), п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що призвело до заниження податку на додану вартість в розмірі 25448,00 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем 20.02.2012р. прийняте податкове повідомлення-рішення: № 0000222304 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 31810,00 грн., у тому числі 25448,00 грн. за основним платежем та 6362,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). (т.1 .а.с31)

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.39 ст. 14 ПК України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПК України.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. (198.6 ст. 198 ПК України)

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. (п. 201.8 ст.201 ПК України)

Пунктом 201.6 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення № 88 визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та ТОВ ТК "Кримкурортсервіс" укладені Договори поставки товару: № 64 від 20.06.2011 року з додатковою угодою (т.1 а.с. 54-56); № 65 від 20.06.2011 року (т.1 а.с. 57-58); № 67 від 23.06.2011 року з додатковою угодою (т.1 а.с. 59-61); № 68 від 23.06.2011 року (т.1 а.с. 62-63); № 69 від 23.06.2011 року (т.1 а.с. 64-65); № 70 від 23.06.2011 року (т.1 а.с. 66-67); № 71 від 23.06.2011 року (т.1 а.с. 68-69); № 72 від 23.06.2011 року (т.1 а.с. 70-71); № 73 від 23.06.2011 року (т.1 а.с. 72-73); № 74 від 23.06.2011 року (т.1 а.с. 74-75); № 75 від 23.06.2011 року (т.1 а.с. 76-77); № 76 від 23.06.2011 року з додатковою угодою (т.1 а.с. 78-80); № 77 від 23.06.2011 року з додатковою угодою (т.1 а.с. 81-83); № 78 від 23.06.2011 року (т.1 а.с.84-85); № 79 від 23.06.2011 року з додатковою угодою (т.1 а.с. 86-88); № 80 від 23.06.2011 року (т.1 а.с.89-90); № 81 від 23.06.2011 року з додатковою угодою (т.1 а.с. 91-93); № 82 від 23.06.2011 року (т.1 а.с.94-95); № 83 від 23.06.2011 року (т.1 а.с. 96-97); № 84 від 23.06.2011 року (т.1 а.с.98-99); № 85 від 23.06.2011 року (т.1 а.с. 100-101); № 86 від 23.06.2011 року з додатковою угодою (т.1 а.с. 02-104); № 87 від 23.06.2011 року (т.1 а.с. 105-106); № 88 від 23.06.2011 року з додатковою угодою (т.1 а.с.107-109); № 99 від 27.06.2011 року з додатковою угодою (т.1 а.с.110-112); № 100 від 27.06.2011 року (т.1 а.с. 113); № 101 від 27.06.2011 року з додатковою угодою (т.1 а.с.116-118); № 102 від 27.06.2011 року з додатковою угодою (т.1 а.с.119-121); № 103 від 27.06.2011 року з додатковою угодою (т.1 а.с. 122-124); № 104 від 27.06.2011 року з додатковою угодою (т.1 а.с. 125-127); № 105 від 27.06.2011 року з додатковою угодою (т.1 а.с.128-129); № 106 від 27.06.2011 року з додатковою угодою (т.1 а.с.130-132); № 111 від 12.07.2011 року (т.1 а.с. 133).

Матеріалами справи підтверджується, що у виконання зазначених Договорів ТОВ ТК "Кримкурортсервіс" виписані та видані позивачу податкові накладні, які перелічені відповідачем у акті перевірки (т. 2 а.с.55-203, т. 3 а.с. 1-151.)

Також, ТОВ ТК "Кримкурортсервіс" видані витратні накладні, які також перелічені відповідачем у акті перевірки, належним чином завірені копії залучені до матеріалів справи.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач у акті перевірки не вказує, що видані ТОВ ТК "Кримкурортсервіс" за відповідний податковий період на адресу позивача податкові накладні та витратні накладні не відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України або статті 9 Закону №996, а також відповідач не оскаржує кількість виданих податкових та витратних накладних.

Відповідачем у акті перевірки зазначено, що у рахунок оплати за отриманий товар у серпні 2011 року ДМРЦ "Меркурій" здійснювало сплату на розрахунковий рахунок ТОВ ТК "Кримкурортсервіс" відповідно до платіжних доручень за серпень 2011 року, які вказані у акті перевірки на загальну суму 627615,25 грн.

Докази анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість стосовно ТОВ ТК "Кримкурортсервіс" у періоді, що був охоплений перевіркою в матеріалах справи відсутні.

Сумуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент укладання договорів, складання податкових накладних ТОВ ТК "Кримкурортсервіс" було зареєстровано як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового Кодексу України мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Отже, позивач включив суми ПДВ в них до складу податкового кредиту у серпні 2011 року, що повністю відповідає приписам чинного податкового законодавства.

Щодо висновку відповідача, що позивачем необґрунтовано включені до складу податкового кредиту у серпні 2011р. ПДВ з зазначених у акті перевірки №233/23-4/25576209 податкових накладних, оскільки на підставі перевірки документів та матеріалів зустрічної звірки з ТОВ ТК "Кримкурортсервіс" неможливо встановити факт щодо реальності здійснення господарських операцій по взаємовідносинам позивача з ТОВ ТК "Кримкурортсервіс" з причин того що належним чином не підтверджено виконання умов поставок продуктів харчування, а саме відсутні товарно-транспортні документи відвантаження товарів у ланцюгу постачання.

Товарно-транспортна накладна (далі ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для (п.1 14.Наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі Наказ №363)): списання товарно-матеріальних цінностей (здійснюється під час відвантаження товарів на складі вантажовідправника); обліку на шляху їх переміщення (здійснюється перевізником під час транспортування); оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку (здійснюється у вантажоодержувача під час отримання товару); для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (здійснюється між автопідприємством та замовником перевезення).

Отже, ТТН не призначена для обліку використання транспортованих товарів у господарській діяльності вантажоодержувача (покупця), а відтак наявність (відсутність) ТТН не може бути підставою для висновку про відсутність зв'язку придбаних товарів із господарською діяльністю покупця.

Більш того, складання ТТН не є обов'язковим у разі здійснення перевезень власними силами без залучення перевізника.

Вимоги щодо обов'язкового складання ТТН під час перевезень автомобільним транспортом встановлені Наказом №363, але вказаний Наказ розповсюджується лише на взаємовідносини, що виникають між перевізниками та замовниками перевезень (преамбула Наказу №363).

Сам по собі факт відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару без врахування умов виконання договору щодо поставки товару та передачі його у власність покупця. При цьому необхідно врахувати, що договір поставки товару не є договором про перевезення вантажу, а тому його реальне виконання не обов'язково має бути підтверджено товарно-транспортними накладними.

Таким чином, посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних як на підтвердження відсутності реального виконання умов договору та права на формування податкового кредиту є необґрунтованими, оскільки відсутність товарно-транспортної накладної, за умови наявності інших первинних документів, та відсутності у даному випадку підстав для оформлення товарно-транспортних накладних, не може бути беззаперечним доказом обґрунтованості викладених висновків відповідача.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалах ВАСУ від 18.04.2012 р. у справі К/9991/74763/11, від 02.02.2012 р. у справі К-20170/09.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що позивачем із ТОВ "Севпродукт" укладений договір перевезення товару, у виконання якого були складені товарно-транспортні накладні(т.3 а.с.152-182), що не оскаржується відповідачем та описано у акті перевірки.

Таким чином, позиція відповідача щодо відсутності підтвердження факту поставки позивачу продуктів харчування у зв'язку із відсутністю товарно-транспортних накладних у ланцюгу постачання є неспроможною та спростовується матеріалами справи.

Також колегія суддів враховує, що по справі проведено судово-економічну експертизу.

Згідно експертного висновку №30 від 24.01.2013р., експертом встановлено, що документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача підтверджується фактичне виконання угод, укладених з контрагентом ТОВ "ТК "Кримкурортсервіс". фактичне придбання товарів по укладеним договорам у періоді, що був охоплений перевіркою. Також, експерт зазначає, що всі товари отримані позивачем від контрагента ТОВ "ТК "Кримкурортсервіс" використовувались позивачем у господарської діяльності.

Що стосується неповноти висновків експертизи, то судом апеляційної інстанції постановлено ухвалу від 01.07.2013р. про надання письмових пояснень судовим експертом по окремих питаннях.

Згідно відповіді від 09.07.2013р. вих..№226, експерт пояснив, що на дослідження надані податкові накладні на суму 543226,43грн., у т.ч. ПДВ в сумі 90537,71, тобто на суму ПДВ більш, чим сформований податковий кредит за серпень 2011р. З'ясувати, які саме накладні включені до складу податкового кредиту за серпень 2011р. (на суму 25448,31грн.) не представляється за можливе, так як позивачем не виконано клопотання експерта щодо представлення додаткових матеріалів. Також експерт підтвердив факт використання придбаного товару у господарської діяльності позивача. Однак визначити використання в господарської діяльності частини придбаного товару не можливо, у зв'язку з неможливістю виділити податкові накладні, а відповідно і видаткові накладні, яки приймали участь у формуванні податкового кредиту на суму 25448,31грн.

Таким чином, висновок експерта свідчить про правомірність формування позивачем податкового кредиту за серпень 2011р., але визначити яки саме податкові накладні включені до податкового кредиту по контрагенту ТОВ "ТК "Кримкурортсервіс" не можливо. Такий висновок не дає підстав колегії суддів вважати формування податкового кредиту саме по контрагенту ТОВ "ТК "Кримкурортсервіс" протиправним та взагалі за серпень 2011р.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, про необґрунтованість позовних вимог.

Будь-яких доказів недобросовісності саме позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів судом вбачається, що позивач з ТОВ ТК "Кримкурортсервіс" свої обов'язки за договірними зобов'язаннями виконали в повному обсязі, а припущення відповідача не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.02.13р. по справі №2а-3547/12/0170/21 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 серпня 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко