Постанова № 33204963, 30.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 серпня 2013 року № 826/5633/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Спар-Центр»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПСпропро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень На підставі ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Обставини справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Спар-Центр» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позивних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірних рішень, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити з урахуванням поданих уточнень.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.

У судовому засіданні 08.08.13р. суд у відповідності до вимог ст. 122 КАС України перейшов до розгляду справи у порядку письмово провадження.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Працівниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проведено планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Спар-Центр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012р. За результатами перевірки складено акт від 28.09.2012р. за №778/22-4/36148976 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень :

- п.п. 138.1.1. п.138.1, п.138.2, п.п.138.8.1, п.138.8, п.п.138.10.2., та., 138.10.3 п.138.10 сг.138 , п.п.139.1.1, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 п.п. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1564901 грн., в т.ч. по періодам: 2кв.2011р. - в сумі - 207374 грн., 2-3 кв.2011р. - в сумі - 373775 грн., 2-4 кв.2011р. - в сумі - 373775 грн., 1кв.2012р. - в сумі - 718586 грн., 1-2кв.2012р. - в сумі - 1191126 грн.;

- п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 п.201.6.ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість сумі -1752150 грн., в тому числі: за травень 2011 року у сумі - 302373 грн., за червень 2011 року у сумі - 492083 грн., за липень 2011 року у сумі -164028 грн., за серпень 2011 року у сумі - 424025 грн.; за жовтень 2011 року у сумі -199061 грн., за квітень 2012 року у сумі - 72080 грн., за травень 2012 року у сумі - 98500 грн., та завищення від'ємного значення по ПДВ за червень 2012р. (р.24) в сумі - 116966 грн.

- п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.п. «г» 164.2.17 п.164.2 ст.164, пл.167.1 ст.167, п. «а» 171.2 ст. 171, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 15304,00 грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень Державною податковою інспекцією Печерському у районі м. Києва ДПС винесено податкові повідомлення-рішення:

від 17.10.12р. № 0010492204 яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1 862 683,00грн. в тому числі за основним платежем в сумі 1 564 901,00грн. та штрафні санкції в розмірі 297 782,00грн.

від 17.10.12р. №0010482204 яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 230 998,00грн. в тому числі за основним платежем в сумі 1 752 150,00грн. та штрафні санкції в розмірі 478 848,00грн.

від 17.10.12р. №0010502204 яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість на 116 966,00грн.

від 04.01.13р. № 0000021705 яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в тому числі за основним платежем в сумі 15 304,00грн. та накладено штрафні санкції в розмірі 2 854,00грн.

Позивач частково не погоджується із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, а саме з податковим повідомленням-рішенням № 0010482204 від 17.10.12р. в частині донарахування зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 442 225,00грн. та штрафних санкцій в розмірі 327 649,00грн., з податковим повідомленням-рішенням №0010492204 від 17.10.12р. в частині донарахування зобов'язань в розмірі 1 199 830,00грн. та штрафних санкцій в розмірі 297 787,00грн., та податковими повідомленнями-рішеннями № 0010502204 від 17.10.12р. та № 0000021705 від 04.01.13р. в повному обсязі, вважає їх протиправними та надуманими, а тому звернувся до суду з позовом щодо їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Податковим повідомленням-рішенням №0010492204 від 17.10.12р. за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1 862 683,00грн. в тому числі за основним платежем в сумі 1 564 901,00грн. та штрафні санкції в розмірі 297 782,00грн.

Позивач не погоджується з вказаним рішенням податкового органу в частині в частині донарахування зобов'язань в розмірі 1 199 830,00грн. та штрафних санкцій в розмірі 297 787,00грн.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, висновки податкового органу щодо заниження позивачем зобов'язань з податок на прибуток підприємств у тому числі у зв'язку із включенням до складу валових витрат плату роялті, в сумі - 5672027грн. (за 1-2 і кв.2012р), компанії «SPAR UA» (Кіпр).

При визначенні об'єкта оподаткування враховуються, зокрема, витрати з нарахування роялті (абзац перший підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Кодексу). При цьому, відповідно до абзацу другого підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Кодексу до складу витрат не включаються нарахування роялті у звітному періоді на користь: 1) нерезидента (крім нарахувань на користь постійного представництва нерезидента, яке підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 160.8, нарахувань, що здійснюються суб'єктами господарювання у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення", та нарахувань за надання права на користування авторським, суміжним правом на кінематографічні фільми іноземного виробництва, музичні та літературні твори) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному, а також у випадках, якщо виконується будь-яка з умов:

а) особа, на користь якої нараховуються роялті, є нерезидентом, що має офшорний статус з урахуванням пункту 161.3 статті 161 цього Кодексу;

б) особа, на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги, за виключенням випадків, коли конефіціар (фактичний власник) надав право отримувати таку винагороду іншим особам;

Судом встановлено, що позивачем здійснювались розрахунки згідно договору про надання ексклюзивного права на використання логотипів і торгових марок SPAR, EUROSPAR, INTERSPAR, SPAR Express.

ТОВ «Спар-Центр» заключено договір про партнерство №2012SPCEN від 01.01.2012р. з компанією «SPAR UA» Кіпр.

Відповідно умов вказаного договору «SPAR UA» надає , а позивач приймає і оплачує право на відкриття торгових об'єктів під міжнародними знаками для товарів і послуг групи SPAR. Відкриття кожного наступного торгового об'єкту під знаками для товарів і послуг SPAR (його формат, розміри, місце розташування, термін введення в експлуатацію) узгоджується за SPAR UA і оформлюється окремими Додатковими угодами до цього договору , які є його невід'ємною частиною. SPAR UA є офіційним представником міжнародної групи SPAR на території України, має ексклюзивне право на використання логотипів і торгових марок SPAR UA, EURO SPAR, INTERSPAR, SPAR Express.

Пунктом 2.1.1. встановлено, що позвича зобов'язується використовувати знаки для товарів і послуг групи SPAR в тому вигляді, в якому вони позначені в Збірнику рекомендацій по дизайну і торгівлі міжнародної групи SPAR. Зміна знаків групи SPAR не допускається. За надане позивачу право, він зобов'язується починаючи з 01.01.2012р. здійснювати на користь «SPAR UA» щомісячні платежі (роялті), які становлять 4% від обороту об'єктів торгівлі, відкритих партнером під знаками для товарів і послуг групи SPAR. Товарообіг об"єктів торгівлі визначається у Звіті про товарообіг, який формується на підставі місячних звітів з РРО. Щомісячний платіж (роялті) здійснюється в ЄВРО. Сума платежу (роялті) в ЄВРО визначається за курсом НБУ на останнє число розрахункового місяця. При чому, сума щомісячних платежів (роялті) за рік не може перевищувати 4 % річних від доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку за рік, що передує звітному. Орієнтовна вартість цього Договору на дату його укладання становить 10 000 000 (десять мільйонів) ЄВРО. Оплата здійснюється у безготівковій формі 1 (один) раз на місяць до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Оплата здійснюється на підставі рахунку. Одночасно з рахунком на оплату роялті за попередній місяць «SPAR UA» зобов'язаний надавати Партнерові Акт надання послуг за попередній місяць.

Відповідно договору №2012SPCEN від 01.01.12 з нерезидентом "SPAR UA", Кіпр за період з 01.04.11 по 30.06.12р. ТОВ «Спар - Центр» здійснило виплату роялті за право використання логотипів і торгових марок SPAR, EUROSPAR, INTERSPAR, SPAR Express всього в сумі - 5672027 грн, в т.ч. за 1 кв.2012р.-3421838 грн, таза2 кв.2012р.-2250189 грн.,

Разом з тим позивачем як до перевірки так і суду не надано доказів, що компанія "SPAR UA", Кіпр має право, від фактичного бенефіціара SPAR INTERNATIONAL BV (Нідерданди) (фактичного власника) отримувати таку винагороду.

Враховуючи наведені обставини суд приходить до переконання щодо підставності висновків податкового органу з приводу безпідставного формування позивачем у звітному періоді валових витрат за рахунок роялті сплачених компанії «SPAR UA» (Кіпр)

Також судом встановлено, що позивачем віднесено до валових витрат кошти сплачені ТОВ «Клуб королівського відпочинку» на підставі договору про корпоративне обслуговування №11/01 від 11.01.2011р. за бронювання готелів, апартаментів, бронювання, оформлення і доставку авіаквитків на місцеві рейси, організацію транспортного обслуговування та ін.

Позивачем надано докази виконання ТОВ «Клуб королівського відпочинку» зобов'язань по вказаному договору, однак не надано наказів про відрядження працівників та авансових звітів, що в свою чергу свідчить про використання таких коштів не пов'язано із господарською діяльністю.

Крім того позивачем включено до валових витрат, витрати не пов»язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: придбання послуг від СПД- фізичної особи ОСОБА_3 та ПП «Рекор» з організації свят.

Відповідно до п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Позивачем як до суду так і до перевірки не надано доказів використання отриманих послуг від СПД- фізичної особи ОСОБА_3, ПП «Рекор» та ТОВ «Клуб королівського відпочинку» у своїй господарській діяльності, а тому і в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того податковим органом позивачу збільшено суму зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податковим на додану вартість податковими повідомленнями-рішеннями № 0010482204 та № 0010502204 від 17.10.12р.

Як вбачається з наявних матеріалів справи підставою для донарахування зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 1 442 225,00грн. та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на додану вартість в розмірі 116 966,00грн. слугували висновки щодо нікчемності правочинів укладених позивачем з ТОВ «Лугавтодонстрой».

Представником позивача зазначено, що податковим органом зроблено хибний висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з ТОВ «Лугавтодонстрой», при цьому реальність настання наслідків за правочином укладеним з таким контрагентом на переконання позивача у повній мірі підтверджується наданою як суду так і до перевірки первинною документацією.

В підтвердження правомірності формування податкового кредиту у перевіряє мий період позивачем додано копії договорів, податкових накладних, та ін.. які на переконання позивача у повній мірі підтверджують правомірність формування звітності, іншої підтверджуючої документації позивачем до суду не надано.

Натомість судом як з пояснень наданих сторонами у судових засіданнях так і з наявних матеріалів справи, встановлено, що надані позивачем матеріали не відображають реального настання наслідків за ними.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Лугавтодонстрой» було укладено договір надання послуг № 02.06.2011 від 02.06.2011р. відповідно до змісту якого ТОВ «Лугавтодонстрой» зобов'язувалось на платній основі надати позивачу послуги.

Разом з тим відповідно до актів перевірок : від 25.07.2011 №1377/16/37384825; від 12.10.2011р. ]№1807/16/37384825 та від 12.10.2011р. №1808/16/37384825 ТОВ «ЛУГАВТОДОНСТРОЙ» станом на 07.07.2011р., за юридичною та фактичною адресою не знаходиться, стан платника ТОВ «ЛУГАВТОДОНСТРОЙ» - « 10» - запит на встановлення місцезнаходження.

Крім того проведеними перевірками встановлено відсутність у ТОВ «ЛУГАВТОДОНСТРОЙ» необхідних умов для ведення господарської діяльності, а саме відсутні власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, власні складські приміщення, транспортні засоби у необхідній кількості, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові 5 зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, платник не знаходиться за місцезнаходженням, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства. У ТОВ «Лугавтодонстрой» з моменту реєстрації по теперішній час матеріальна база відсутня, а саме: відсутні працівники, будь які автотранспортні засоби для доставки товару та надання послуг, а також складські приміщення, які необхідні для зберігання ТМЦ, що робить фактичне виконання умов угод неможливим.

З вищевикладеного податковим органом зроблено висновок, що укладений між позивачем та ТОВ «ЛУГАВТОДОНСТРОЙ» правочин не відповідаює обов'язковим умовам чинності правочину: ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України та відповідно до ч.1,2 ст.215 вказаного Кодексу є недійсними (нікчемними), оскільки їх недійсність встановлена законом.

Також представником відповідача зазначено про недійсність укладеного між позивачем та ТОВ «ЛУГАВТОДОНСТРОЙ» правочину. Обґрунтовуючи свій висновок, відповідач посилається одночасно на норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано поняття "недійсного" та "нікчемного" правочинів.

Зазначене не спростовано представником позивача у судових засіданням, а тому за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарської операції, на підставі якої сформований податковий кредит за спірною господарською операцією, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.

Відповідно до ст.55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

З наданих позивачем суду документів, не вбачається доказів фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЛУГАВТОДОНСТРОЙ» щодо виконання укладених договорів. Оскільки у ТОВ «ЛУГАВТОДОНСТРОЙ» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. А отже, операції ТОВ «ЛУГАВТОДОНСТРОЙ» не є господарською діяльність підприємств, в розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст.215 даного Кодексу визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Крім того, ч.2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог п.9.1, 9.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) та п.2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити у тому числі: посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 21.12.2010 №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 №1401/18696 (із змінами та доповненнями), визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою платника податку - продавця.

Пунктом 1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивачем надано суду договорів укладений з ТОВ «ЛУГАВТОДОНСТРОЙ» , податкові та видаткові накладін та ін..

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операцій з ТОВ «Аватар-Буд» та ТОВ «Будрішення».

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ «ЛУГАВТОДОНСТРОЙ» носять реальний характер.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства, та завищення податкового кредиту є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення суми відємного значення об'єкту оподаткуванням податком на додану вартість відповідно до спірних податкових повідомлень-рішень є правомірним.

Отже, позивач та ТОВ «ЛУГАВТОДОНСТРОЙ» не здійснювали господарської діяльності підприємств, в розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Суд також звертає увагу на наступне. Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 зазначено, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися ст.204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги правову позицію викладену у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, а також керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того податковим повідомленням-рішенням №0000021705 від 04.01.2013р. позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Позивач вважає таке рішення податкового органу протиправним в силу тощо, що підстави визначені у акті перевірки відсутні та не мали місця.

Суд вирішуючи правомірність спірного рішення встановив, що підставою для винесення спірного рішення слугувало встановлення податковим органом, із скарг отриманих від раніше найманих працівників позивача, утримання позивачем податку з доходів фізичних осіб не з усієї суми виплаченого доходу.

Підпунктом 14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України встановлено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п. 171.2 ст 171 Податкового кодексу України , особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку».

Відповідно пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового Кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до наявних матеріалів справи судом встановлено, що позивачем крім основного доходу - заробітної плати гр.. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було виплачено на картковий рахунок, відмінний від того куди перераховувалась заробітна плата, додаткові кошти, а саме :

Відповідно до виписки по картковому рахунку НОМЕР_1 відкритому в ПАТ «Банк Кредит Дніпро», МФО 305749, за період роботи з 05.12.2011 по 24.07.2012р. гр. ОСОБА_5 від позивача надійшли кошти в сумі 8062,43 грн.,

Згідно виписки по картковому рахунку НОМЕР_2 відкритому в ПАТ «Банк Кредит Дніпро», МФО 305749 гр. ОСОБА_6, за період роботи з 22.11.2010 по 29.08.2012р. зараховано на картковий рахунок кошти в сум і18801,48 грн.

Податок на доходи фізичних осіб із зазначених сум доходу гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позивачем не утримано та до бюджету не перераховано.

Аналізуючи наведені докази та норми чинного законодавства суд приходить до переконання, що і в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій