Постанова № 33204955, 30.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 серпня 2013 року 10:00 №826/12382/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Кришталь М.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Свіг»

до

державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва ДПС

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.03.2013 №0002132208, від 15.03.2013 №0002142208, від 07.06.2013 №0007192208,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свіг» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.03.2013 №0002132208, від 15.03.2013 №0002142208, від 07.06.2013 №0007192208.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Солом’янському районі міста Києва ДПС на підставі хибних висновків акту перевірки від 01.03.2013 №721/22.8-17/24266889 щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Остін Трейд» та приватним підприємством «Фірма «Володар», прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.03.2013 №0002132208, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 37 209,00 грн., від 15.03.2013 №0002142208, яким визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 41 208,00 грн., від 07.06.2013 №0007192208, яким донараховано штрафні санкції за несплату грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1 375,00 грн.

В судове засідання 15.08.2012 представник відповідача не з’явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, докази чого містяться в матеріалах справи.

Письмових заперечень на позовну заяву представником відповідача суду не надано.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв’язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи №826/12382/13-а у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі міста Києва ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Свіг» з питань взаємодії з товариством з обмеженою відповідальністю «Остін Трейд» та приватним підприємством «Фірма «Володар» за період з 01.06.2011 по 31.07.2011.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Свіг» пунктів 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 35 833,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 41 208,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Солом’янському районі міста Києва ДПС складено акт від 01.03.2013 №721/22.8-17/24266889 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 15.03.2013 №0002132208, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання із податку на додану вартість у сумі 37 209,00 грн., у тому числі: 35 833,00 грн. – основний платіж, 1 376,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

від 15.03.2013 №0002142208, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання із податку на прибуток у сумі 41 208,00 грн.

За наслідками розгляду первинної скарги на податкові повідомлення-рішення від 15.03.2013 №0002132208, від 15.03.2013 №0002142208 органом державної податкової служби прийнято рішення про залишення їх без змін та прийняте податкове повідомлення-рішення про збільшення суми штрафних санкцій з податку на додану вартість від 07.06.2013 №0007192208 у розмірі 1 375,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва ДПС від 01.03.2013 №721/22.8-17/24266889, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено, зокрема, з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Свіг» та товариством з обмеженою відповідальністю «Остін Трейд» за договором від 25.06.2011 №006/2, а також відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Свіг» та приватним підприємством «Фірма «Володар» за договорами від 14.06.2011 №С-624, від 30.06.2011 №С-625.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Свіг» та товариством з обмеженою відповідальністю «Остін Трейд» (постачальник) було укладено договір поставки від 25.06.2011 №006/2, відповідно до якого постачальник приймає на себе зобов’язання передати у власність покупцю товар, а покупець зобов’язується прийняти й оплатити товар у порядку і на умовах передбачених договором.

Окрім того, між товариством з обмеженою відповідальністю «Свіг» та приватним підприємством «Фірма «Володар» (підрядник) було укладено договори від 14.06.2011 №С-624, від 30.06.2011 №С-625 для виконання різного роду будівельних робіт.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії укладених договорів від 25.06.2011 №006/2, від 14.06.2011 №С-624, від 30.06.2011 №С-625; копію додатку №1 до договору від 25.06.2011 №006/2; копії видаткових накладних за відповідні періоди; копії податкових накладних за відповідні періоди; копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних; копії платіжних доручень; копії актів надання послуг за відповідні періоди; копії довідок про вартість виконаних підрядних робіт за відповідні періоди; копії договірної ціни; копію договору оренди нерухомого майна (яке може бути використано в якості офісу, магазину, складського приміщення); копії ліценцій на виконання будівельних робіт, що підтверджується матеріалами справи.

Суд звертає увагу, що відповідач письмових заперечень на позовну заяву не надав, однак з акту державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва ДПС від 01.03.2013 №721/22.8-17/24266889 вбачається, що на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Свіг» та товариством з обмеженою відповідальністю «Остін Трейд», вказано на акт Згурівського відділення Яготинської міжрегіональної державної податкової інспекції від 19.01.2012 №8/2300/37135774, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «Остін Трейд» відсутнє за своїм місцезнаходженням та не має виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності.

Також в акті державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва ДПС від 01.03.2013 №721/22.8-17/24266889 на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Свіг» та приватного підприємства «Фірма «Володар», вказано на акт державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 31.01.2012 №72/23-1/31988783 про неможливість проведення зустрічної перевірки приватного підприємства «Фірма «Володар», яким встановлено відсутність товариства за місцезнаходженням.

Разом з тим, з акту перевірки державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва ДПС від 01.03.2013 №721/22.8-17/24266889 вбачається, що органом державної податкової служби не перевірявся зміст правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, виконання договірних зобов’язань, жодних доказів відсутності факту реальності господарських операцій між ними відповідачем суду не надано.

Сама по собі фіктивність реєстрації контрагента не може бути безпосереднім свідченням одержання платником необґрунтованої податкової вигоди без підтвердження факту відсутності реального здійснення господарських операцій. Доказів того, що позивач знав або повинен був знати, що директор контрагента був номінальним керівником, податковим органом не подано, узгодженості дій позивача та контрагента, спрямованих виключно на штучне створення умов для виникнення податкової вигоди, державною податковою інспекцією у Солом’янському районі міста Києва ДПС не наведено. Інформації щодо встановлення вироком суду обставин щодо фіктивності реєстрації контрагентів позивача, відповідачем суду не надано.

Суд також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 27.02.2013 №К/9991/92757/11, від 20.02.2013 №К/9991/53330/12, від 28.02.2013 №К-20720/10, від 07.03.2013 №К-41951/10, від 03.12.2012 №К/9991/59241/12.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що підтверджують порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Свіг» вимог податкового законодавства; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15.03.2013 та 07.06.2013 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішення від 15.03.2013 №0002132208, від 15.03.2013 №0002142208, від 07.06.2013 №0007192208 підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва ДПС від 15.03.2013 №0002132208, від 15.03.2013 №0002142208, від 07.06.2013 №0007192208.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.