Постанова № 33204920, 28.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 серпня 2013 року № 826/7721/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія Олив»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПСпропро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньНа підставі ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Обставини справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустрія Олив» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позивних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірного рішення спірного рішення, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення.

У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Працівниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія Олив» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.06.10р. по 30.09.12р. За результатами перевірки складено акт від 28.01.2013р. за №324/22-621-37144050 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень пп.138.8.5 п.138.8 ст.138, пп.139.1.1, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток та пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на до дану вартють», п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень Державною податковою інспекцією Дніпровському у районі м. Києва ДПС винесено податкові повідомлення-рішення:

13.02.2013р. №0000632260 яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 120 546,00 грн. в тому числі за основним платежем в сумі 114 405,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 6 141,00 грн..

13.02.2013р. №0000622260 яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 503 149,00 грн. в то у числі за основним платежем 1 202 588,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 300 561,00 грн.

Позивач оскаржив вказані рішення податкового органу в адміністративному порядку, в результаті чого рішенням ДПС у м. Киев від 19.04.2013р. №3635/10/12-1-03 частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.02.2013р. №0000622260 в частині донарахування зобов'язань у розмірі 1500000,00 грн. в тому числі за основним платежем 1200000,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 300000,00 грн., та залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 13.02.2013р. №0000632260, рішенням Міністерства доходів та зборів залишено без змін рішення ДПС у м. Києві.

Відповідачем у зв'язку з частковим скасуванням податкового повідомлення-рішення від 13.02.2013р. №0000622260 за результатами адміністративного оскарження, прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 18.05.2013р. №0001472260 яким за позивачем визначено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 149,00 грн. (за основним платежем 2 588,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 561,00 грн.).

Позивач не погоджується із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та надуманими, а тому звернувся до суду з позовом щодо їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з наявних матеріалів справи підставою для донарахування зобов'язань з податку на додану вартість висновки щодо нікчемності правочинів укладених позивачем з ТОВ «МК-Брок Груп», ТОВ «Євробізнес Консалт» та з ТОВ «Трансавтолюкс» та донарахування зобов'язань з податку на прибуток підприємств у зв'язку із безпідставним формуванням валових витрат за рахунок взаємовідносин з Фермерським господарством «Мир».

Представником позивача зазначено, що податковим органом зроблено хибний висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з ТОВ «МК-Брок Груп», ТОВ «Євробізнес Консалт», ТОВ«Трансавтолюкс» та з Фермерським господарством «Мир», при цьому реальність настання наслідків за правочином укладеним з таким контрагентом на переконання позивача у повній мірі підтверджується наданою як суду так і до перевірки первинною документацією.

В підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту у перевіряє мий період позивачем додано копії договорів, податкових накладних та ін.., які на переконання позивача у повній мірі підтверджують правомірність формування звітності.

Натомість судом як з пояснень наданих сторонами у судових засіданнях так і з наявних матеріалів справи, встановлено, що надані позивачем матеріали не відображають реального настання наслідків за ними.

Судом встановлено, що між позивачем та Фермерським господарством «Мир» укладено договір від 01.03.2011р. №05/03-11 згідно умов якого позивач передав а Зберігач зобов'язувався на умовах, встановлених даним договором, за винагороду зберігати передані йому нафтопродукти. Зберігач зобов'язувався прийняти товар на склад, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., Монастирищенський район, с. Аврамівка, вул. Ленша, 152 та видати позивачу акт приймання на зберігання.

Разом з тим судом встановлено, що основним видом діяльності Фермерського господарства «Мир» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення i зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як судом так і під час перевірки встановлено, що у Актах здачі-прийняття робіт, згідно з якими ФГ «МИР» надано послуги по зберіганню нафтопродуктів та послуги ж/д для Позивача за період з 01.03.2011р. по 31.08.2012р. не вказано який саме представник Позивача брав участь при складані Актів та підписував дані Акти, Акти скріплені печаткою «Для договорів», а не основною печаткою підприємства, а також Акти не містять відомостей щодо обсягів наданих послуг.

При цьому содом не приймаються до уваги доводи позивача з приводу відповідальності за неправильне формування первинної документації лише ФГ «Мир» виходячи з наступних міркувань.

Відповідно ст.9 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХІІ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз наведених норм свідчить про хибність міркувань позивача, оскільки хоча договором з ФГ «Мир» на останнього і покладено відповідальність за виконання робіт, однак позивач не вправі здійснювати формування податкових зобов'язань на підставі документації що не може бути розціненою як первинна.

Як зазначалось судом вище підставною для донарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість слугували висновки щодо нікчемності правочинів укладених з ТОВ «МК-Брок Груп», ТОВ «Євробізнес Консалт» та з ТОВ «Трансавтолюкс».

Так судом встановлено, що у 2010році позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 558,00грн. за результатами взаємовідносин з ТОВ «Трансавтолюкс».

При цьому судом встановлено, що відповідно до акту ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області ДПС від 06.04.11р. №323/233-36726403 про результати перевірки дотримання податкового та валютного законодавства ТОВ «Трансавтолюкс» за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р., у ТОВ «Трансавтолюкс» були відсутні необхідні умови для ведення господарської, економічної діяльності, відсутній основний фонд, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби.

Крім того між позивачем та ТОВ «МК-БРОК ГРУП» укладено договір митно-брокерське обслуговування від 19.05.11р. №19/05, предметом якого є надання митно-брокерського обслуговування, що включає в себе виконання всіхробіт та послуг, необхідних для успішного ведення ЗЕДД та митного оформлення вантажів.

За результатами розгляду справи, зокрема дослідження наявних матеріалів, судом встановлено, що у ТОВ «МК-БРОК ГРУП» необхідні для здійснення господарської діяльності засоби. Так зокрема Актом від 14.09.2012 №825/22-08/36356425 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «МК-БРОК ГРУП», щодо підтвердження господарських взаємовідносин з постачальниками та покупцями за липень та серпень 2011року, встановлено нереальність здійснення господарських операцій ТОВ «МК-БРОК ГРУП» за перевіряємий період, також перевіркою встановлено, що ТОВ «МК-БРОК ГРУП» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх oci6.

Також судом встановлено, що березні 2011році позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 350,00грн. за результатами взаємовідносин з ТОВ «Євробізнес Консалт»

Разом з тим судом встановлено, що відповідно складеного працівниками ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС Акта від 12.07.2011р. №873/2306/37403507 про результати перевірки дотримання податкового та валютного законодавства ТОВ «Євробізнес Консалт», у останнього відсутні реальні можливості здійснювати господарську діяльність та виконувати свої зобов'язання перед контрагентами.

Окрім цього, представником відповідача зазначено, що ТОВ «МК-Брок Груп», ТОВ «Євробізнес Консалт» та ТОВ «Трансавтолюкс» з метою ухилення від сплати податків та особистого збагачення за рахунок незаконного конвертування безготівкових коштів у готівку. При цьому ніякі роботи не виконувались, послуги не надавались, а товари не поставлялись, а лише створювались видимість проведення господарських операцій шляхом використання документів фіктивного підприємництва.

Зазначене не спростовано представником позивача у судових засіданням, а тому за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарської операції, на підставі якої сформований податковий кредит за спірною господарською операцією, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.

Відповідно до ст.55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

З наданих позивачем суду документів, не вбачається доказів фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «МК-Брок Груп», ТОВ «Євробізнес Консалт» та з ТОВ «Трансавтолюкс» щодо виконання укладених договорів. Оскільки ТОВ «МК-Брок Груп», ТОВ «Євробізнес Консалт» та з ТОВ «Трансавтолюкс» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. А отже, операції ТОВ «МК-Брок Груп», ТОВ «Євробізнес Консалт» та з ТОВ «Трансавтолюкс» не є господарською діяльність підприємств, в розумінні п.1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Пунктом 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська операція - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст.215 даного Кодексу визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Крім того, ч.2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог п.9.1, 9.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) та п.2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити у тому числі: посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 21.12.2010 №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 №1401/18696 (із змінами та доповненнями), визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою платника податку - продавця.

Пунктом 1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивачем надано суду договори укладені з ТОВ «МК-Брок Груп», ТОВ «Євробізнес Консалт» та з ТОВ «Трансавтолюкс».

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операцій з ТОВ «МК-Брок Груп», ТОВ «Євробізнес Консалт» та з ТОВ «Трансавтолюкс».

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ «МК-Брок Груп», ТОВ «Євробізнес Консалт» та з ТОВ «Трансавтолюкс» носять реальний характер.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства, та заниження податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, відповідно до спірних податкових повідомлень-рішень є правомірним.

Отже, позивач ТОВ «МК-Брок Груп», ТОВ «Євробізнес Консалт» та з ТОВ «Трансавтолюкс» не здійснювали господарської діяльності підприємств, в розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Суд також звертає увагу на наступне. Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 зазначено, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися ст.204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги правову позицію викладену у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, а також керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій