Постанова № 33204766, 28.08.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2637/13-а

28 серпня 2013 року 12год. 15хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Будстар Плюс" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003921502 та № 0003901502 від 01.07.2013 року та зобов'язання вчинення певних дій, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будстар Плюс" (далі - ТОВ "Будстар Плюс") звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - ДПІ у м. Рівному), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми "Ш" від 01.07. 2013 р. № 0003921502 про зобов'язання сплатити штраф за платежем податок на додану вартість у сумі 21923,60 грн. та від 01.07. 2013 р. № 0003901502 про зобов'язання сплатити штраф за платежем податок на додану вартість в сумі 5294,38 грн.

Позов обґрунтований тим, що товариство не порушувало граничного строку сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а тому застосування штрафних санкцій є неправомірним.

Крім того, зазначено, що ДПІ у м. Рівному проведено камеральну перевірку своєчасності сплати ТОВ "Будстар Плюс" узгодженого податкового зобов'язання, за наслідком якої складено акт від 11.06. 2013 р. № 231, на підставі якого винесено оспорювані податкові повідомлення-рішення. Суть порушень, встановлених відповідачем, полягала в тому, що позивач нібито порушив граничні строки сплати податкових зобов'язань. Проте, така позиція податкового органу не відповідає дійсності, оскільки ТОВ "Будстар Плюс" здійснило сплату податків у строки, встановлені п. 57.1 ст. 57 та п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України (далі -ПК України), що підтверджується банківськими документами. З актів перевірок вбачається, що податковий орган здійснив зміну призначення платежів, визначених позивачем, зарахувавши сплачені суми в погашення заборгованості за попередні періоди. Такі дії податкового органу суперечать чинному законодавству. Просив позов задовольнити повністю.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час, місце судового засідання судом повідомлявся належним чином. До початку судового засідання подав заяву про розгляд справи без участі представника позивача. Судом не визнавалася обов'язковою участь представника позивача в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Відповідач надав суду письмові заперечення в яких позовні вимоги не визнав та вказав, що оскільки позивачем сплачене самостійно визначене грошове зобов'язання із порушенням терміну граничної сплати, то і була, відповідно, нарахована штрафна санкція. Також зазначив, що всі кошти, які були сплачені позивачем на погашення цього самостійно визначеного грошового зобов'язання, перераховані податковим органом на погашення боргу, який виник раніше. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час, місце судового засідання судом повідомлявся належним чином. Судом не визнавалася обов'язковою участь представника відповідача в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи те, що прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши у порядку письмового провадження подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що 11.06. 2013 року ДПІ у м. Рівному було проведено перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету, за результатами якої складений акт № 231. На підставі зазначеного акту винесено податкові повідомлення-рішення форми "Ш" від 01.07. 2013 р. № 0003901502 та № 0003921502, якими встановлено порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 162561,80 грн. та зобов'язано позивача сплатити штраф у сумі 27217,98 грн., а саме по наступним деклараціям:

- декларація за серпень 2012 року - термін сплати 28.09. 2012 р., сума зобов'язань 7428,00 грн., фактично сплачено 7428,00 грн. 10.12. 2012 р., кількість днів прострочення - 71;

- декларація за вересень 2012 року - термін сплати 30.10. 2012 р., сума зобов'язань 12497,00 грн., фактично сплачено 12497,00 грн. 10.12. 2012 р., кількість днів прострочення - 41;

- декларація за жовтень 2012 року - термін сплати 30.11. 2012 р., сума зобов'язань 5000,00 грн., фактично сплачено 5000,00 грн. 14.12. 2012 р., кількість днів прострочення - 14;

- декларація за жовтень 2012 року - термін сплати 30.11. 2012 р., сума зобов'язань 878,00 грн., фактично сплачено 878,00 грн. 10.12. 2012 р., кількість днів прострочення - 10;

- декларація за жовтень 2012 року - термін сплати 30.11. 2012 р., сума зобов'язань 29597,00 грн., фактично сплачено 29597,00 грн. 24.12. 2012 р., кількість днів прострочення - 24;

- декларація за листопад 2012 року - термін сплати 30.12. 2012 р., сума зобов'язань 35028,80 грн., фактично сплачено 35028 грн. 30.01. 2013 р., кількість днів прострочення - 31;

- декларація за січень 2012 року (уточнююча) - термін сплати 11.01. 2013 р., сума зобов'язань 1087,00 грн., фактично сплачено 1087,00 грн. 30.01. 2013 р., кількість днів прострочення - 16;

- декларація за грудень 2012 року - термін сплати 30.01. 2013 р., сума зобов'язань 33646,20 грн., фактично сплачено 33646,20 грн. 24.04. 2013 р., кількість днів прострочення - 81;

- декларація за грудень 2012 року - термін сплати 30.01. 2013 р., сума зобов'язань 11500,00 грн., фактично сплачено 11500,00 грн. 22.02. 2013 р., кількість днів прострочення - 23;

- декларація за січень 2013 року - термін сплати 02.03. 2013 р., сума зобов'язань 1397,00 грн., фактично сплачено 1397,00 грн. 24.04. 2013 р., кількість днів прострочення - 52;

- декларація за лютий 2013 року - термін сплати 30.03. 2013 р., сума зобов'язань 4254,00 грн., фактично сплачено 4254,00 грн. 24.04. 2013 р., кількість днів прострочення - 24;

- декларація за січень 2013 року (уточнююча) - термін сплати 17.04. 2013 р., сума зобов'язань 627,00 грн., фактично сплачено 627,00 грн. 24.04. 2013 р., кількість днів прострочення - 7;

- декларація за березень 2013 року - термін сплати 30.04. 2013 р., сума зобов'язань 7300,00 грн., фактично сплачено 7300,00 грн. 31.05. 2013 р., кількість днів прострочення - 31 (а.с. 7, 8, 9, 79).

Порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових) платежів, а також порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами починаючи з 01.01. 2011 р. регулюється ПК України. Також ПК України регулюється і порядок визначення податкових зобов'язань.

Так, відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

При цьому, п. 203.1 ст. 203 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.09. 2012 р. ТОВ «Будстар Плюс» подано до ДПІ у м. Рівному податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2012 року, відповідно до якої задекларовано до сплати ПДВ в сумі 7428,00 грн. (а.с. 20-22).

20.10. 2012 р. ТОВ «Будстар Плюс» подано до ДПІ у м. Рівному податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2012 року, відповідно до якої задекларовано до сплати ПДВ в сумі 12497,00 грн. (а.с. 23-24).

20.11. 2012 р. ТОВ «Будстар Плюс» подано до ДПІ у м. Рівне податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, відповідно до якої задекларовано до сплати ПДВ в сумі 35475,00 грн. (а.с. 25-27).

Податок на додану вартість сплачено позивачем до бюджету згідно з платіжними дорученнями від 25.09. 2012 р. № 429 на суму 7428,00 грн., від 11.10. 2012 року № 453 на суму 3000,00 грн., від 19.10. 2012 року № 462 на суму 3000,00 грн., від 24.10. 2012 року № 468 на суму 6500,00 грн., від 31.10. 2012 року № 484 на суму 1000,00 грн., від 15.11. 2012 року № 514 на суму 2000,00 грн., від 21.11. 2012 року № 516 на суму 32600,00 грн., від 10.12. 2012 року № 534 на суму 30000,00 грн. (а.с. 54-61).

19.12. 2012 р. ТОВ «Будстар Плюс» подано до ДПІ у м. Рівному податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2012 року, відповідно до якої задекларовано до сплати ПДВ в сумі 35719,00 грн. Податок на додану вартість сплачено позивачем до бюджету згідно з платіжними дорученнями від 24.12. 2012 р. № 552 на суму 30719,00 грн., від 14.12. 2012 року № 446 на суму 5000,00 грн. (а.с. 28-30, 62, 63).

21.01. 2013 р. ТОВ «Будстар Плюс» подано до ДПІ у м. Рівному податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року, відповідно до якої задекларовано до сплати ПДВ в сумі 132916,00 грн. Податок на додану вартість сплачено позивачем до бюджету згідно з платіжним дорученням від 30.01. 2013 р. № 575 на суму 132916,00 грн. (а.с. 31-33, 64).

11.04. 2012 р. ТОВ «Будстар Плюс» подано до ДПІ у м. Рівному податкову декларацію з податку на додану вартість уточнюючу за січень 2012 року, відповідно до якої задекларовано до сплати ПДВ в сумі 2679,00 грн. Податок на додану вартість сплачено позивачем до бюджету (а.с. 34-38).

19.02. 2013 р. ТОВ «Будстар Плюс» подано до ДПІ у м. Рівному податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року, відповідно до якої задекларовано до сплати ПДВ в сумі 1397,00 грн. 31.03. 2013 р. ТОВ «Будстар Плюс» подано до ДПІ у м. Рівному податкову декларацію з податку на додану вартість уточнюючу за січень 2013 року. Податок на додану вартість сплачено позивачем до бюджету згідно з платіжними дорученнями від 22.02. 2013 р. № 603 на суму 11500,00 грн. та від 15.04. 2013 року № 640 на суму 646,00 грн. (а.с. 39-41, 45-49, 65, 68).

19.03. 2013 р. ТОВ «Будстар Плюс» подано до ДПІ у м. Рівному податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2013 року, відповідно до якої задекларовано до сплати ПДВ в сумі 4254,00 грн. Податок на додану вартість сплачено позивачем до бюджету згідно з платіжним дорученням від 27.03. 2013 р. № 632 на суму 14254,00 грн. (а.с. 42-44, 66).

19.04. 2013 року ТОВ «Будстар Плюс» подано до ДПІ у м. Рівному податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2013 року, відповідно до якої задекларовано до сплати ПДВ в сумі 39314,00 грн. Податок на додану вартість сплачено позивачем до бюджету згідно з платіжним дорученням від 24.04. 2013 р. № 651 на суму 39314,00 грн. (а.с. 50-53, 67).

Таким чином, з урахуванням вищенаведених норм ПК України, судом встановлено, що ТОВ «Будстар Плюс» у спірні періоди сплачувало податок на додану вартість у строки, визначені чинним законодавством.

Податковим органом кошти, сплачені позивачем відповідно до зазначених платіжних доручень, були самостійно зараховані в рахунок погашення податкового боргу, а не в рахунок погашення поточних податкових зобов'язань за призначенням, зазначеним у платіжних дорученнях. Дані обставини підтверджені в судовому засіданні представником відповідача та обліковою карткою платника (а.с. 82-106).

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою самостійної сплати податкових зобов'язань та самостійного погашення платником податку податкового боргу.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05. 1999 р. № 679-XIV систему, порядок і форми платежів визначає Національний банк України.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01. 2004 р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03. 2004 р. за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому, згідно з п. 3.8 зазначеної Інструкції, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Отже, право визначати призначення платежу належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням п. 129.6 ст. 129 ПК України слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Як вбачається з платіжних документів позивача на оплату податку на додану вартість, позивач конкретизує призначення платежу згідно з відповідними податковими деклараціями. Відповідно, суми сплачених податків відповідають сумам, що попередньо задекларовані товариством в податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток. Жодної сплати позивачем податкового боргу за вказаними платежами в обумовлених вище періодах судом не встановлено.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковим кодексом України визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів відсутній такий, як зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, податковий орган не має права чи обов'язку змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Що ж стосується обов'язку податкового органу зараховувати кошти, сплачені платником податків в рахунок погашення податкової заборгованості, передбачений ПК України, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Вказана норма зобов'язувала б відповідача зарахувати в рахунок погашення такого боргу суми коштів, сплачених позивачем, у разі наявності у позивача податкового боргу, який виник після набрання з 01.01. 2011 р. чинності ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий борг позивача за період з лютого 2009 року по липень 2009 року з податку на додану вартість та за І-ІІ квартали 2009 року з податку на прибуток підприємств відсутній, оскільки ненадходження коштів до державного бюджету сталося з вини АКБ «Європейський», що встановлено постановою Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 2а-4584/10/1770 від 17.02. 2011 р., яка вступила в законну силу згідно з ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.09. 2011 р.

За таких обставин, суд вважає, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, було проведено неправомірно.

Крім того, оскільки норми ст.126 ПК України дають право податковому органу нараховувати штрафні санкції лише на погашену суму податкового боргу, то за відсутності факту сплати позивачем заборгованості з податку на додану вартість, нарахування штрафних санкцій не можна вважати законним.

З аналізу норм ПК України, яким встановлюється відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень вичерпний і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень відсутнє недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого п. 87.9 ст. 87 ПК України.

Отже, чинним законодавством України не передбачалося та не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків повинні були вживатися передбачені законодавством заходи примусового стягнення податкового боргу.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що ДПІ у м. Рівному не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0003901502 від 01.07. 2013 року та податкового повідомлення-рішення № 0003921502 від 01.07. 2013 року в частині застосування штрафу на суму 19639,40 грн., а тому адміністративний позов в цій частині підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області форми "Ш" № 0003921502 від 01.07. 2013 року в частині застосування штрафу на суму 2284,20 грн., то суду слід зазначити наступне.

Так, у акті № 231 від 11.06. 2013 року про результати перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету зазначено, що позивачем порушено терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення № 00022661541 від 28.12. 2011 року, яким визначено податкове зобов'язання на суму 11571,00 грн. термін сплати якого 27.07. 2012 року, фактично сплачено 11571,00 грн. 21.11. 2012 р., кількість днів прострочення - 118 та податкового повідомлення-рішення № 00022651541 від 28.12. 2011 року, яким визначено податкове зобов'язання на суму 750,00 грн. термін сплати якого 27.07. 2012 року, фактично сплачено 11571,00 грн. 21.11. 2012 р., кількість днів прострочення - 118.

Так, грошове зобов'язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен платити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп.. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Разом з тим, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 54.5 ст. 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 57.3 ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Позивачем не надано суду доказів щодо оскарження рішення контролюючого органу, а тому грошове зобов'язання є узгодженим та є податковим боргом.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи, державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Пунктом 126.1 ст. 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, контролюючий орган застосовуючи штраф за несвоєчасну сплату вказаних узгоджених грошових зобов'язань діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області форми "Ш" № 0003921502 від 01.07. 2013 року щодо застосування штрафу на суму 2284,20 грн.

Щодо позовних вимог у частині зобов'язання ДПІ у місті Рівному внести зміни до карток особових рахунків (облікових карток платника) ТзОВ "Будсгар Плюс" з податку на додану вартість, шляхом відображення платежів за платіжним дорученням № 14 від 12 березня 2009 року на суму 25000,00 грн. та платіжним дорученням № 50 від 28 липня 2009 року на суму 10000,00 грн. та зобов'язати ДПІ у м. Рівному внести зміни до карток особових рахунків (облікових карток платника) ТзОВ "Будстар Плюс" з податку на прибуток підприємств, шляхом відображення платежів, за платіжним дорученням № 48 від 20 травня 2009 року на суму 6133,00 грн., платіжним дорученням № 49 від 28 липня 2009 року на суму 6000,00 грн., платіжним дорученням № 51 від 05 серпня 2009 року на суму 14200,00 грн., то суду слід зазначити наступне.

Так, згідно норм Податкового кодексу України обов'язок ведення облікових карток платників податків покладено на контролюючі органи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на вказаний конституційний принцип, суд не може підміняти державний орган, приймаючи замість нього рішення, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Отже, до складу повноважень суду не входять питання ведення облікових карток платників податків. Суд виключно досліджує дії суб'єкта владних повноважень на предмет їх правомірності. Враховуючи вищевикладене доводи позивача є необґрунтованими та в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

В силу вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, у ході судового засідання позивач частково довів суду обґрунтованість позовних вимог, а відповідач частково підтвердив правомірність своїх дій.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє часткове підтвердження в ході судового розгляду, то поданий позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено частково на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 249 грн. 34 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 743 від 19.07. 2013 р. (а.с. 2).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області форми "Ш" № 0003901502 від 01.07. 2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області форми "Ш" № 0003921502 від 01.07. 2013 року в частині зобов'язання сплатити штраф на суму 19639,40 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будстар Плюс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 249 (двісті сорок дев'ять) грн. 34 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.