Постанова № 33204761, 28.08.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2013 р. Справа № 821/3011/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Войтович І.І.,

при секретарі - Сердюк О.О.

за участю:

представника позивача - Бондар Л.В.

представника відповідача - Квакуша А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства "Міський водоканал"

до Новокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,

встановив:

14.08.2013 Комунальне підприємство «Міський водоканал» (далі - Позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Новокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.07.2013 року №0000492200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 399501, 00 грн., у тому числі за основним платежем 266034,00 грн., штрафні санкції - 133017, 00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки прийняте на основі помилкових висновків про порушення позивачем податкового законодавства при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями ТОВ «Панада-1» (змінено назву на ТОВ «Хамбілтон»). Всупереч викладеним у складеному податковим органом акті перевірки висновкам, господарські відносини між контрагентами мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Також, позивач вказує, що твердження податкового органу про безтоварність правочинів грунтується виключно на висновках Акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 09.04.2013 №283/3-22-80-32822241.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову.

Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Комунальне підприємство «Міський водоканал» створене на підставі рішення Новокаховської міської ради від 19.11.2002 року №189 на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери управління Новокаховської міської ради. Майно КП «Міський водоканал» перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Нова Каховка Херсонської області і закріплене за підприємством на праві господарського відання.

Головними завданнями виробничої діяльності підприємства, згідно Статуту є надання послуг з водопостачання та водовідведення, а саме: централізоване питне водопостачання та водовідведення; відведення, механічна і біологічна очистка побутових і промислових стічних вод споживачів; користування надрами; видобування прісної підземної води; забезпечення подачі питної води необхідної кількості і потрібної якості.

14.04.2003 року КП «Міський водоканал» отримало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №30420867 НВ №898545.

Також, судом встановлено, що на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у м. Новій Каховці Херсонської області №140 від 18.06.2013, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка КП «Міський водоканал» з питань дотримання вимог податкового законодавства та підтвердження господарських відносин з платником податків постачальником ТОВ «Хамблтон» за березень-червень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №724/220-32218122 від 25.06.2013 року (далі - акт перевірки), згідно висновку якого позивачем порушено п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 200.2 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 266034, 00 грн., в тому числі за квітень 2012 року в сумі 167609, 00 грн., за травень 2012 року в сумі 98425, 00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту, що зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за травень 2012 року в сумі 260800, 00 грн.

В Акті перевірки відповідач посилається на Акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 09.04.2013 №283/3-22-80-32822241 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ХАМБЛТОК» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь»», ТОВ «Компанія Мармур ЛТД» за період з 01.03.2012 року по 31.05.2012 року.

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку про не здійснення правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Панада-1» (змінено назву на ТОВ «ХАМБЛТОН».

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено оскаржене податкове повідомлення-рішення від 09.07.2013 року №0000492200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 399501, 00 грн., у тому числі за основним платежем 266034,00 грн., штрафні санкції - 133017, 00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між позивачем та ТОВ «Панала-1» (змінено назву на «ХАМБЛТОН») при укладанні та виконанні договору, які на переконання відповідача є не реальними, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до приписів статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У силу вимог статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

При цьому факт передачі та оплати товару може бути доказано податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

У відповідності до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом встановлено, що 12.02.2010 року було укладено договір про субкредитування №28010-02/19 між Міністерством фінансів України, Міністерством з питань житло-комунального господарства України та Комунальним підприємством «Міський водоканал» про використання суми позики, що надається Україні Міжнародним банком реконструкції та розвитку.

02.07.2011 року в газеті «Урядовий Кур'єр» №42 Комунальним підприємством «Міський водоканал» було надано оголошення на проведення конкурсних торгів, за правилами встановленими Світовим банком.

29.07.2011 року було здійснено відкриття конкурсних пропозицій, по результатам оцінки котрих 06.10.2011 року було направлено Світовому банку відповідний звіт.

31.01.2012 року Комунальним підприємством «Міський водоканал» було отримано від Світового банку погодження на укладення контракту з ТОВ «Панада-1» (змінено назву на «ХАМБЛТОН»).

31.01.2012 року між Комунальним підприємством «Міський водоканал» та ТОВ «Панада-1» (змінено назву на «ХАМБЛТОН») було укладено контрактну угоду №UIP-NKN-ICB-01CB-01G-02 "Придбання обладнання для 18 свердловин та водопровідної станції 2-го підйому». За умовами даного контракту ТОВ «Панада-1» (змінено назву на ТОВ «ХАМБЛТОН») взяло на себе зобов'язання здійснити поставку товару, надати послуги, а також виправити у разі необхідності дефекти, які були б виявлені, а Комунальне підприємство «Міський водоканал» взяло на себе зобов'язання виплатити постачальнику ціну Контракту.

Відповідно до вищенаведеного контракту Комунальному підприємству «Міський водоканал» було здійснено поставку зазначеного товару.

В свою чергу, Міністерство фінансів України на виконання договору про кредитування від 12.02.2010 року №28010-02/19 було перераховано ТОВ «Панада-1» (змінено назву на ТОВ «ХАМБЛТОН») кошти згідно платіжних доручень №5 від 03.05.2012 року на суму 412348, 50 грн., №7 від 30.07.2012 року на суму 3311643, 97 грн., №10 від 10.12.2012 року на суму 415562, 49 грн.

Вищезгадане обладнання було прийнято Комунальним підприємством «Міський водоканал» згідно актів прийому-передач обладнання: акт №1 від 30.03.2012 року, акт №2 від 09.04.2012 року, акт №3 від 08.04.2012 року, №4 від 08.05.2012 року, акт №5 від 17.07.2012 року, акт №6 від 31.10.2012 року та акту приймання виконаних супроводжувальних послуг №7 від 23.11.2012 року та оприбутковано по бухгалтерському обліку підприємства, що підтверджується матеріальною відомістю по складу за 31.05.2012 року.

На доставлене обладнання постачальником ТОВ «Панада-1» (змінено назву на ТОВ «ХАМБЛТОН») було виписано наступні видаткові накладні: №РН-0000081 від 31.03.2012 року, №РН-0000098 від 09.04.2012 року, №РН-0000101 від 28.04.2012 року, №РН-0000104 від 08.05.2012 року, РН-0000172 від 17.07.2012 року, №РН-0000325 від 31.10.2012 року.

Після відвантаження обладнання було виписано наступні податкові накладні: №35 від 30.03.2012 року, №14 від 09.04.2012 року, №37 від 28.04.2012 року, №6 від 08.05.2012 із розрахунком №44 від 08.05.2012 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної.

Після демонтажу існуючого обладнання, встановлення нового насосного обладнання, виконання пуско - налагоджувальних робіт насосного та електричного обладнання, виконання випробувальних запусків, нове обладнання було введено в експлуатацію актами вводу, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладений між Комунальним підприємством «Міський водоканал» та ТОВ «Панада-1» (змінено назву на ТОВ «ХАМБЛТОН») правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 ст. 201 ПК України).

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин з ТОВ «Панада-1» (змінено назву на ТОВ ХАМБЛТО» суду доведено.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Панада-1» (змінено назву на ТОВ «ХАМБЛТОН»).

Таким чином, висновки відповідача про порушення Комунальним підприємством «Міський водоканал» вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Панада-1» (змінено назву на ТОВ «ХАМБЛТОН») є безпідставними. Тому, податкове повідомлення-рішення від 09.07.2013 року №0000492200 є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, сторона правочину не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ «Панада-1» (змінено назву на ТОВ «ХАМБЛТОН»), можливо, порушує вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичним місцезнаходженням тощо. А, також, доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов слід задовольнити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Новокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області №0000492200 від 09.07.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства "Міський водоканал" (код 32218122) судовий збір в сумі 2294, 00 грн. (Дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30 серпня 2013 р.

Суддя Войтович І.І.

кат. 8.2.1