Постанова № 33204736, 28.08.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2642/13-а

28 серпня 2013 року 10год. 55хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Оніщук Валерій Петрович,

відповідача: представник Кондратенко Олександра Олегівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс» (далі по тексту - ТОВ «Рівненський МЖК») звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівне (далі по тексту - ДПІ у м. Рівне) форми «Ш» від 07.02.2011р. №0011041541/0/15-216, яким ТОВ «Рівненський МЖК» за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах визначеного пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) за затримку на 577 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 73011,00 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 36505,50 грн. за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах, в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 36504,50 грн..

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача вказує, що п.1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) встановлено, що цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року. У відповідності до п.2 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) зазначено: визнати такими, що втратили чинність: 1) з 1 січня 2011 року: Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 10, ст. 44 із наступними змінами), а тому у податкового органу відсутні підстави 07.02.2011р. для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями). А розмір штрафної (фінансової) санкції має становити 1 грн. у відповідності до п.7 підрозділу 10 Інші перехідні положення Розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями). Просив суд визнати протиправним та скасувати оспорюване податкове повідомлення-рішення, в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 36504,50 грн..

Відповідач - Державна податкова інспекція у місті Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі по тексту - ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області) адміністративний позов не визнала, з підстав викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов. У відповідності до наданих усних письмових заперечень представник відповідача зазначила, що обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України. Згідно акту перевірки від 07.02.2011р. №73 ДПІ у м. Рівне встановлено порушення термінів сплати податку на додану вартість визначеного пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями). Перевіркою встановлено, що граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість позивача становив 30.06.2010р., а фактично сплачено 28.01.2011р., таким чином, кількість днів прострочення склала 577 календарних днів. Вважає посилання позивача на застосування в даному випадку п.7 підрозділу 10 Інші перехідні положення Розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в контексті якої, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011р. застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення є необґрунтованим, оскільки порушення податкового законодавства виникло починаючи з 30.06.2010р. в момент дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями). Просила суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Рівне було проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку своєчасності сплати узгодженого суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість до бюджету ТОВ «Рівненський МЖК».

За наслідками проведення невиїзної документальної (камеральної) перевірки ДПІ у м. Рівне складено акт від 07.02. 2011 р. № 73 про результати невиїзної документальної (камеральної) перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету (далі по тексту - акт перевірки) (а.с. 10).

У відповідності до акту перевірки податковим органом встановлено, що в порушення п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України від 02.12. 2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) ТОВ «Рівненський МЖК» порушено терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість: звітний період 05. 2009 р., термін сплати 30.06. 2010 р., сума зобов'язань 218094,00 грн., фактично сплачено дата 28.01. 2011р. сума 73011,00 грн., кількість днів прострочення 577.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 07.02. 2011 р. № 0011041541/0/15-216, яким на підставі встановленого порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах визначених пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) за затримку на 557 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 73011,00 грн. ТОВ «Рівненський МЖК» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 36505,50 грн. (а.с. 11).

Як встановлено судом, 22.06. 2009 р. ТОВ «Рівненський МЖК» було подано до ДПІ у м. Рівне податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2009р.. У рядку 27 «Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 20 - рядок 23, позитивне значення) вказаної податкової декларації задекларовано до сплати 218094,00 грн. (а.с. 12-17). Представником позивача не заперечуються факт несплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість за травень 2009р.. Також, не заперечується право податкового органу в силу вимог п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) на спрямування коштів згідно платіжного доручення від 28.01. 2011 р. № 1487 у розмірі 73011,00 грн. в рахунок сплати податкового боргу по податку на додану вартість за травень 2009р. (а.с. 18).

Судом встановлено, що приймаючи оспорюване податкове повідомлення-рішення податковий орган з посиланням на пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) за затримку на 577 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 73011,00 грн. застосовуючи штрафну санкцію у розмірі 50% не враховує наступне.

До набрання чинності Податковим кодексом України відповідальність платників податків визначалась Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями).

Статтею 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) було визначено підстави та розміри нарахування штрафних санкцій за порушення платниками податків податкового законодавства.

Зокрема, пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) було визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) встановлено, що цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

У відповідності до п.2 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) зазначено, що: визнати такими, що втратили чинність: 1) з 1 січня 2011 року: Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 10, ст. 44 із наступними змінами).

Главою 11 Розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) регулюється відповідальність платників податків за порушення правил оподаткування починаючи з 01.01.2011р..

Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи. У свою чергу заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій. Таким чином оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

На момент вчинення порушення (28.01.2011р.) саме ст.126 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) передбачено відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків.

Так, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями).

Разом з тим, при визначенні штрафних санкцій на підставі ст.126 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) податковим органом мало бути враховано п.7 підрозділу 10 Інші перехідні положення Розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), яким передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Оскільки порушення (несвоєчасну сплату) вчинено саме 28.01.2011р., в силу виконання обов'язку податкового органу передбаченого п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), штрафна санкція за порушення податкового законодавства має бути застосована у розмірі не більше 1 гривні.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до постанови Верховного Суду України від 05.12.2006р., суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005р. №2747-IV (із змінами та доповненнями), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області не доведено правомірності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, в той час як ТОВ «Рівненський МЖК» спростовано належними та допустимими доказами протиправність застосованих штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне форми «Ш» від 07.02.2011р. №0011041541/0/15-216, яким ТОВ «Рівненський МЖК» за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах визначеного пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) за затримку на 577 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 73011,00 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 36505,50 грн. за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 36504,50 грн. є протиправним та підлягає скасуванню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 365,10 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення від 31.07. 2013 р. № 11 (а.с. 26).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівне форми "Ш" № 001104154/0/15-216 від 07.02. 2011 року в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 36 504 грн. 50 коп.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 365 (триста шістдесят п'ять) грн. 10 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.