Постанова № 33204622, 21.08.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2013 р. Справа № 814/3502/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕК ВИКЕРКААР", до за участю представників: від позивача:Чамара Л.В., Абрамова Т.В. від відповідача:Масюк А.М.Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, провизнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправними дії, В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття ним податкових повідомлень-рішень зі знаком «-», зменшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 38026 гривень, а також заниження суми бюджетного відшкодування на 806933 гривень. Крім того, позивач вимагає зобов'язати податковий орган прийняти такі повідомлення-рішення і визнати протиправними дії щодо визначення у акті перевірки безтоварними операціями між позивачем та його постачальниками послуг та покупцями послуг у березні-травні 2012 року, липні-серпні 2012 року.

Відповідач проти позову заперечував, просив закрити провадження у справі, а також зазначив, що позовні вимоги позивача є суперечливими, такими що виключать одна одну.

Суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕК Викеркаар» зареєстровано в якості юридичної особи 11.03.09. Основним видом діяльності підприємства є роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту та ін. (арк.спр.13, 14).

В період з 13.06.13 по 19.06.13 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва провело документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ « ЕК Викеркаар» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо відображення правовідносин з ТОВ «Олс-Вест», ТОВ «Транспортно-монтажна фірма «Транспортно-монтажна» фірма Транспосервіс-ЛТД», ТОВ «Бареллі Н». За наслідками перевірки податківцями складено Акт №607/22-200/36384714 від 27.06.13 (арк.спр.15).

Відповідно Акту ревізори дійшли висновку, що правочини між ТОВ «ЕК Викеркаар» та його постачальниками ТОВ «Олс-Вест», ТОВ «Транспортно-монтажна фірма «Транспортно-монтажна» фірма Транспосервіс-ЛТД», ТОВ «Бареллі Н» в жовтні 2010, березні, квітні, травні та липні 2012 є нікчемними, а таким чином відповідний податковий кредит за ці періоди на загальну суму 221471,18 гривень є необґрунтованим та підлягає коригуванню у бік зменшення.

Враховуючи свої висновки про завищення позивачем податкового кредиту, ревізорами робиться подальший висновок про необґрунтованість податкових зобов'язань ТОВ «ЕК Викеркаар» за жовтень 2010, березень, квітень, травень та липень 2012 року на загальну суму 1066970,59 гривень (арк.спр.38).

Після цього, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва жодних податкових повідомлень-рішень за цим Актом перевірки не прийнято, але проведено корегування у власній Автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів, знявши податкові зобов'язання ТОВ «ЕК Викеркаар» за жовтень 2010 року по покупцям ПАТ «Коблево» на суму 17556,96 гривень, ПП «Баядэра» на суму 9145,67 гривень, ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» на суму 16388,94 гривень, ТОВ «Авант Трейд» на суму 17460,99 гривень, ТОВ «Новатор» на суму 1450 гривень, ПАТ «Сан Інбев України» на суму 53497,49 гривень, ТОВ «Бестгроссер» на суму 110706,26 гривень, ТОВ «Стандарт ОТ» на суму 11750 гривень (арк.спр.33), а всього на суму 237956,31 гривень.

За березень 2012 року податковий орган вручну скорегував у власній автоматизованій системі податкові зобов'язання ТОВ «ЕК Викеркаар», знявши їх по контрагентам-покупцям: ПАТ «Коблево» 29112,81 гривень, ТОВ «Сандора» 1823,33 гривень, ПФ «СВІФТ» 6100 гривень, ПП «Транс Логістік» 5511,04 гривень, ТОВ «Баядера Логістік» 58434,48 гривень, ТОВ «Алкогольні традиції» 42,16 гривень, ПАТ «Сан Інбев України» 58307,2 гривень, а всього 159331,03 гривень.

За квітень 2012 року податковий орган вручну скорегував у власній автоматизованій системі податкові зобов'язання ТОВ «ЕК Викеркаар», знявши їх по контрагентам-покупцям: ПАТ «Сан Інбев України» 109751,08 гривень, ПАТ «Коблево» 23220,5 гривень, ТОВ «Сандора» 476,67 гривень, ПФ «Свіфт» 5083,35 гривень, ПП «Транс Логістик» 11403,51 гривень, ТОВ «Баядера Логістік» 44189,7 гривень, ТОВ «Алкогольні традиції» 30,33, а всього 194155,14 гривень.

За травень 2012 року податковий орган вручну скорегував у власній автоматизованій системі податкові зобов'язання ТОВ «ЕК Викеркаар», знявши їх по контрагентам-покупцям: ПАТ «Сан Інбев України» 80523,68 гривень, ТОВ «Алкогольні традиції» 11,67 гривень, ПП «Транс Логістік», ОСОБА_6 1550 гривень, ПАТ «Коблево» 20646,53 гривень, ТОВ «Сандора» 5353,34 гривень, приватна фірма «Свіфт» 6100,02 гривень, ТОВ «Баядера Логістік» 36307,51 гривень, а всього 209261,71 гривень.

За липень 2012 року податковий орган вручну скорегував у власній автоматизованій системі податкові зобов'язання ТОВ «ЕК Викеркаар», знявши їх по контрагентам-покупцям: ПАТ «Коблево» 13962,12 гривень, ТОВ «Сандора» 455 гривень, ПАТ «Сан Інбев України» 96348,56 гривень, ПФ «Свіфт» 4066,68 гривень, ПП «Транс Логістік» 109827,38 гривень, ТОВ «Баядера Логістік» 41553,99 гривень, ТОВ «Алкогольні традиції» 52,67 гривень, а всього 266266,40 гривень.

За поясненням представника позивача, зняття у автоматизованій системі податкових зобов'язань по вказаним покупцям мало подальший наслідок позбавлення податкового кредиту на ці суми покупців послуг (арк.спр.62).

Саме цим позивач обґрунтував порушення свого права зазначеним Актом перевірки.

Вислухав представників сторін, дослідив матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

1. Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльність.

Відповідно до ст.86 Податкового кодексу України акт це форма оформлення результатів перевірки.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, акт - службовий документ, який є носієм доказової інформації про виявлені порушення законодавства суб'єктами господарювання.

Акт перевірки - це лише компетентна обґрунтована думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення. Уповноважена службова особа при прийнятті управлінського рішення на підставі акту перевірки може як погодитися з думкою (позицією) ревізора, так і відхилити її.

Запис ревізором у Акті відомостей про збільшення або зменшення податкових зобов'язань платника податків само по собі не породжує ніяких правових наслідків та автоматично не зобов'язує керівника податкового органу приймати податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.86 ПК України рішення при визначення грошових зобов'язань приймається виключно керівником органу державної податкової служби. При цьому, керівник податкового органу відповідно до ст.54.3 ПК України зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

Разом з тим, лише керівник податкового органу може дати оцінку, чи свідчать дані перевірок платника податків про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань. Оцінка результатів перевірки є безперечним правом керівника податкового органу, його дискреційними повноваженнями. Керівник податкового органу має право з власної компетенції не погодитись з висновками ревізора і не вбачати у платника податків заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

Таким чином, оскільки прийняття керівником податкового органу податкового повідомлення-рішення є його правом, а не обов'язком, в задоволенні позову в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача належить відмовити.

2. Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача прийняти відповідні податкові повідомлення-рішення.

Враховуючи, що після сплину строків, визначених ст.86.6 ПК України, керівником податкового органу не було прийнято податкове повідомлення-рішення про зменшення (збільшення) сум податкових зобов'язань, суд приходить до висновку, що керівник ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва не погодився з висновками податкових ревізорів, викладених у Акті №607/22-200/36384714 від 27.06.13, та не вважає, що дані зазначеної перевірки свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

Тобто, відсутність з боку керівника податкового органу дій по прийняттю податкового повідомлення-рішення є фактичним спростуванням висновків самого Акту.

Суд вважає, що акт перевірки сам по собі не породжує, не змінює та не припиняє права та обов'язків сторін. Він є лише документом, який може бути використаний як доказ або підстава при прийнятті інших управлінських рішень: винесення податкового повідомлення-рішення, притягнення до адміністративної відповідальності, звернення до суду, порушення або відмова в порушенні кримінальної справи.

Будь-який доказ не має наперед встановленої сили та може бути спростований іншими доказами.

Дослідив в судовому засіданні Акт №607/22-200/36384714 від 27.06.13, суд дійшов висновку, що він не може бути належним доказом, яким можливо обґрунтувати позбавлення ТОВ «ЕК Викеркаар» податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Олс-Вест», ТОВ «Транспортно-монтажна фірма «Транспортно-монтажна» фірма Транспосервіс-ЛТД», ТОВ «Бареллі Н» та зменшення податкових зобов'язань позивача по взаємовідносинам з ПАТ «Коблево», ТОВ «Сандора», ПФ «СВІФТ», ПП «Транс Логістік», ТОВ «Баядера Логістік», ТОВ «Алкогольні традиції», ПАТ «Сан Інбев України», ОСОБА_6 за жовтень 2010 року, березень, квітень, травень та липень 2012 року.

По-перше, відповідач перебільшує значення власних Актів податкового органу про перевірку або про неможливість проведення зустрічних перевірок інших платників податків. Зазначені документи не можуть нічого доводити або спростувати, враховуючи значний проміжок часу між господарськими операціями та спробою здійснити перевірку.

ТОВ «Олс-Вест» взагалі ще 19.10.11 припинено у зв'язку з банкрутством. Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України не передбачає наслідком банкрутство підприємства або припинення юридичної особи недійсність всіх його правочинів, укладених до цього, а Податковий кодекс України не передбачає наслідком цього, зняття з податкового обліку його контрагентів всіх коштів, сплачених на його користь за період господарської діяльності.

По-друге, позивач не мав взаємовідносин з підприємствами ПП «Агропрайд», ТОВ «Легат М», ПП «Технополімер», ПП «Ніка і Компанія», ТОВ «ВКП «ДВМ», ПП «Омар», СТОВ «Птахівник» та ін., не сплачував на їх користь коштів, не отримував від них податкових накладних, не формував за їх рахунок свій податковий обліку, а тому посилання в Акті перевірки ТОВ «ЕК Викеркаар» про протиправну діяльність цих підприємств є недоречними, та жодним чином не можуть стосуватися самого позивача та впливати на його податковий облік.

По-третє, у позивача є в наявності всі первинні документи про проведення зазначених господарських операцій: договори, податкові накладні, платіжні доручення про здійснення розрахунків з постачальниками, акти виконаних робіт. Будь-яких інших первинних документів за цими видами договорів законодавство не вимагає.

По-четверте, на переконання суду, якщо податковий орган мотивує своє рішення про позбавлення платника податків права на віднесення сплачених постачальникам коштів до податкового кредиту, тим, що на його думку, відбулася фіктивна операція по штучному нарощуванню цих показників, то цьому повинно передувати доведеність цієї діяльності платника податків або його контрагентів у порядку кримінального судочинства.

Ті обставини, що у постачальників позивача недостатньо власних трудових чи матеріальних ресурсів або в ланцюгах постачальників є сумнівні підприємства чи навіть підприємства, які визнані фіктивними, є лише приводом (сигналом) для більш ретельної перевірки (дослідження) їх діяльності. Самі по собі ці обставини не можуть бути підставами для позбавлення покупців цих підприємств права на віднесення сплачених на їх користь коштів до податкового кредиту та валових витрат.

Відповідач невиправдано спрощує процес доведення факту відсутності реальних господарських операцій та перебільшує юридичне значення власних Актів про неможливість проведення зустрічних перевірок.

По жодному з цих підприємств-контрагентів відсутні вироки суду щодо засудження їх керівників чи засновників за діяльність, пов'язану з ухиленням від сплати податків, створенням фіктивного підприємства та ін. Або хоча б порушення за цими фактами кримінальної справи чи реєстрацією кримінального провадження.

Податковим законодавством України не передбачається солідарної відповідальності для всіх учасників господарської діяльності по всім ланцюгам постачальників.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового обліку покупцем та його зобов'язань зі сплати податків.

Законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманої від покупця в ціні товару.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.

Зазначена правова позиція, зокрема, викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.10 за позовом ПП «Армавір» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 19.11.10 у справі за позовом ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» до Кременчуцької ОДПІ, від 31.01.11 за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ, а також у Рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.09 по справі «Булвес» проти Болгарії.

Відповідно до ч.2 ст.160, 244-2 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних відносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.

По-п'яте, навіть арифметично не співпадає сума податкового кредиту, який за думкою податкового органу, сформований позивачем за рахунок фіктивних підприємств, та сума податкових зобов'язань, які знімаються позивачу по взаємовідносинам з ПАТ «Коблево», ТОВ «Сандора», ПФ «СВІФТ», ПП «Транс Логістік», ТОВ «Баядера Логістік», ТОВ «Алкогольні традиції», ПАТ «Сан Інбев України», ОСОБА_6 за жовтень 2010 року, березень, квітень, травень та липень 2012 року

Таким чином, суд вважає, що немає жодних підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення про зменшення сум податкового зобов'язання ТОВ «ЕК Викеркаар» по взаємовідносинам з ПАТ «Коблево», ТОВ «Сандора», ПФ «СВІФТ», ПП «Транс Логістік», ТОВ «Баядера Логістік», ТОВ «Алкогольні традиції», ПАТ «Сан Інбев України», ОСОБА_6 за жовтень 2010 року, березень, квітень, травень та липень 2012 року.

В задоволенні позову про зобов'язання відповідача прийняти податкові повідомлення-рішення відмовити.

3. Щодо вимоги про визнання протиправними дій відповідача по визнанню безтоварними операцій з контрагентами-постачальниками.

Сам по собі акт перевірки не є юридичним фактом. Також він не є преюдицією недійсності правочинів.

На переконання суду, сторонами перебільшується юридична значимість Акту податкової перевірки.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Нікчемність правочину встановлюється не Актом перевірки, а імперативним приписом закону. Правочин дійсний або нікчемний незалежно від того, що про нього думає податковий ревізор або записано у Акті податкової перевірки. Сам по собі запис у Акті перевірки про нікчемність правочину не породжує ніяких правових наслідків, а лише відображає суб'єктивну оцінку цього правочину ревізором.

Зазначена суб'єктивна оцінка правочину може бути правильною або неправильною, але у будь-якому випадку ревізор як суб'єкт правозастосування має право на цю оцінку, його думка (позиція) знаходяться за межами судового втручання.

Судовому контролю належить не сама по собі думка ревізора, навіть помилкова, а лише юридично значимі дії носія такої думки, які з неї випливають: рішення про визначення грошового зобов'язання, витребування майна тощо.

Особливість нікчемних правочинів полягає в тому, що їх недійсність прямо передбачена законом та взагалі не потребує будь-яких формалізованих актів (наприклад, у вигляді судового рішення або акту перевірки податкового органу), які б це додатково встановлювали. Будь-який суб'єкт правозастосування, стикаючись з таким правочином, ігнорує його та його наслідки (ст.216 ЦК України), та діє з урахуванням того, що цього правочину (нікчемного) не було взагалі.

Судовому контролю належать вже ці дії (або бездіяльність) суб'єкта правозастосування, а його відношення до правочину як до нікчемного, буде у такому випадку мотивом та аргументом такої дії, які можуть бути критично оцінені.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки службові особи податкового органу мають право складати під час податкових перевірок Акти перевірок, а власна думка ревізор-інспекторів, викладена у Акті №607/22-200/36384714 від 27.06.13, не спричиняє юридичних наслідків, в задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Те, як цей Акт буде використовуватись для нарахування податкових зобов'язань іншим платникам податків, знаходиться за межами цього судового розгляду. У такому випадку ці платники податків мають право оскаржити прийняті податкові повідомлення-рішення та доводити свою правоту у повноважному суді.

Також не має ніякого юридичного значення корегування відповідачем у власній Автоматизованій системі показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, оскільки вона несе лише службову допоміжну роль, є засобом оперативного обліку та з нею Податковий кодекс України не пов'язує ніяких правових наслідків.

В задоволенні позову відмовити повністю.

П О С Т А Н О В И В:

1.В задоволенні позову відмовити.

2. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд, протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В. В. Біоносенко