Постанова № 33204570, 13.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 р. Справа № 804/5212/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріЛегкій Ю.Г. за участю: позивача Вишневського А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій ім. С.М.Кірова" до Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій ім.. С.М.Кірова» до Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005242301 від 06.11.2012 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у м.Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій ім.. С.М.Кірова» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 24.10.2012 року №2125/22-01/35446355/205. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №005242301 від 06.11.2012 року на суму 31091,00 грн. та нараховано 7773,00 грн. штрафних санкцій. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Державна податкова інспекція у м.Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби при прийнятті податкового повідомлення-рішення №005242301 від 06.11.2012 року діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без участі представника.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією у м.Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій ім.. С.М.Кірова» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення пп.14.1.27, пп.14.1.36, пп.1.202, пп.14.1.203, пп.14.1.228 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134 ст.134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.5, п.138.6, пп.138.8.1, пп.138.8.2, пп.138.8.5 п.138.8, п.138.9, п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.150.1 ст.150, п.3 підрозділу 4 р.ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в результаті чого встановлено:

завищення від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за півріччя 2012 року в сумі 2920999,00 грн.;

заниження податок на прибуток за півріччя 2012 року в сумі 31091,00 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 24.10.2012 року №2125/22-01/35446355/205 на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №005242301 від 06.11.2012 року на суму 31091,00 грн. та нараховано 7773,00 грн. штрафних санкцій.

Згідно матеріалів справи взаємовідносини між позивачем (Покупцем) та ПП «Елітград» (Постачальник) відбувалися згідно договору поставки №152 від 19.04.2011 року.

ПП «Елітград» виписані та передані позивачу рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, що підтверджується матеріалами справи.

Взаємовідносини між позивачем (Замовником) та ТОВ «Бренд Строй» (Підрядник) відбувалися згідно договору виконання робіт №920 (710/11) від 01.08.2011 року.

ТОВ «Бренд Строй» виписані та передані позивачу податкова накладна №109 від 18.08.2011 року, рахунок-фактура 1503 від 02.08.2011 року, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, позивачем надано на підтвердження виконання вказаних господарських відносин акт виконання будівельних робіт №1 від 20.09.2011 року, підсумкова відомість ресурсів від 01.09.2011 року, довідка про вартість виконаних робіт від 20.09.2011 року, договірна ціна на будівництво від 10.08.2011 року, зведений кошторисний розрахунок від 10.08.2011 року, локальний кошторис №2-1-1 від 10.08.2011 року, акт виконаних будівельних робіт №2 від 20.09.2011 року, підсумкова відомість ресурсів від 01.09.2011 року, договірна ціна на будівництво від 10.08.2011 року, зведений кошторисний розрахунок від 10.08.2011 року, локальний кошторис №2-1-1 від 10.08.2011 року, акт приймання-передачі оВЭ-000085 від 20.09.2011 року.

Як вбачається з акту перевірки, між ТОВ «Севпродукт і К» та ТОВ «Санаторій ім. С.М.Кірова» укладено договір від 03.01.2011 року №30/1 на постачання продовольчих і не продовольчих товарів.

Проте, згідно акту перевірки, податковим органом не перевірялись первинні документи щодо взаємовідносин за договором від 03.01.2011 року №30/1.

Також, підставою для встановлення порушень з боку позивача стало те, що Державною податковою інспекцією у м.Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби при перевірці використано:

акт №520/22-212/37077000 від 25.06.2012 року «Про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Елітград» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року;

акт від №29/22/36165567 від 06.04.2012 року ТОВ «Бренд Строй».

Вказаними актами встановлено порушення ч.1 ст.203, ст.215, ст.216, ст.228, ст.655, ст.656, ст.662 ЦК України.

Крім того, використано акт перевірки №247/23-1/35446355/19 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій ім.. С.М.Кірова» з питань дотримання податкового законодавства в частині правомірності формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Севпродукт і К» за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, яким встановлено заниження податку на додану вартість за вересень 2011 року на загальну суму 57303,00 грн.

Проте, довідкою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя від 16.01.2012 року №19/23-4/33276143/10/254 про проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Севпродукт і К» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків - постачальником: Державне підприємство «Санаторій «Гурзуфський», ТОВ «Санаторій ім. С.М.Кірова», Медичний реабілітаційний центр «Жемчужина» профспілки працівників Митних органів України реальності та повноти відображення в обліку придбання та подальшої реалізації придбаного товару за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин.

Також, рішеннями судів, а саме - Постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2013 року по справі №5020-388/2012, Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.02.2013 року по справі №5002-12/284-2012, Постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2013 року по справі №5020-284/2012 розглядалися взаємовідносини між ТОВ «Санаторій ім.. С.М.Кірова» та ТОВ «Севпродукт і К» по виконанню договору №30/1 від 03.01.2011 року, з яких вбачається про наявність господарських відносин між підприємствами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами та забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано суму податкових зобов'язань з податку на прибуток, а придбаний позивачем товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Отже, позивачем у повній мірі доведено використання придбаного товару у власній господарській діяльності, а також реальна зміна його господарського стану в результаті проведення таких операцій.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005242301 від 06.11.2013 р. винесене Державною податковою інспекцією у м.Ялта Автономної Республіки Крим.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 389,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 18 червня 2013 року

Суддя О.В. Єфанова