Рішення № 33203330, 27.08.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2013 р.Справа № 922/3297/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Кріциною В.Е.

розглянувши справу

за позовом дочірнього підприємства "Спринтер", юридична адреса: 61071, м. Харків, пров. Новожанівський, 11; пошт. адреса: 61009, м. Харків, вул. Достоєвського, 3, код ЄДРПОУ 30534106; до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 63709, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1; про стягнення 243681,65грн. за участю представників:

позивача - Капустін Г.В., довіреність від 01.03.2013р.

відповідача - не з"явився.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Спринтер" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 243681,65грн. заборгованості за поставлений товар.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем не оплачено в повному обсязі товар, що був поставлений позивачем відповідачу за накладними №М27637 від 17.07.2012р., №М27638 від 17.07.2012р., №М30536 від 13.08.2012р. та №М30537 від 13.08.2012р., незважаючи на вимогу, направлену останньому позивачем згідно ч.2 ст. 530 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.08.2013р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 27.08.2013р.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 27.08.2013р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити, посилаючись на те, що відповідач не виконав зобов"язання щодо повної оплати товару, поставленого йому позивачем за накладними №М27637 від 17.07.2012р., №М27638 від 17.07.2012р., №М30536 від 13.08.2012р. та №М30537 від 13.08.2012р. на суму 246681,65грн., сплативши лише 3000,00грн. Також представник позивача в судовому засіданні зазначив, що між сторонами укладено договір поставки №К-3411 від 12.09.2011р., але оскільки в п.4.1. цього договору не встановлено строк виконання зобов"язання, позивач 03.07.2013р. направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості за товар.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання не направив, своїм конституційним правом на захист не скористався, відзив на позов та докази на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав, звірки взаємних розрахунків за спірними правовідносинами не провів. Про час та місце розгляду даної справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, а саме відміткою на поштовому повідомленні про вручення судової ухвали про порушення провадження у справі відповідачу 13.08.2013р.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між дочірнім підприємством "Спринтер" (постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки №К-3411 від 12.09.2011р., згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець - прийняти і оплатити товар (продукти харчування) по номенклатурі (асортименту) і в кількості, зазначеним в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

За змістом п.10.1. договору він вступає в дію з дати його укладення обома сторонами і діє на протязі одного року, а щодо розрахунків та гарантійних зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору поставки №К-3411 від 12.09.2011р. (до 12.09.2012р.) по товарно-транспортним накладним №М27637 від 17.07.2012р. на суму 109874,78грн., №М27638 від 17.07.2012р. на суму 20053,48грн., №М30536 від 13.08.2012р. на суму 79841,89грн. та №М30537 від 13.08.2012р. на суму 17452,60грн. (накладні скріплені печатками та підписані сторонами, а.с. 14-17), поставив відповідачу товар на загальну суму 246681,65грн.

Слід зазначити, що відповідач прийняв вказаний в накладних товар без заперечень, чим погодився із найменуванням, кількістю, ціною за одиницю товару, що свідчить про дотримання сторонами вимог законодавство щодо письмової форми узгодження ціни товару.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити товар після його прийняття, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідачем частково був оплачений товар, отриманий за накладною №М27637 від 17.07.2012р. в сумі 3000,00грн. (виписка банку, а.с. 19).

В пункті 4.1. договору сторони не встановили строк відстрочки платежу, в зв'язку з чим позивач 03.07.2013р. направив відповідачу вимогу про сплату 243681,65 грн. №205 від 02.07.2013р., яку відповідач отримав 09.07.2013р. (а.с. 10-13).

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Станом на момент розгляду справи доказів оплати відповідачем в повному обсязі товару, поставленого за накладними №М27637 від 17.07.2012р., №М27638 від 17.07.2012р., №М30536 від 13.08.2012р. та №М30537 від 13.08.2012р., в матеріалах справи не міститься.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за товар, отриманий за накладними №М27637 від 17.07.2012р., №М27638 від 17.07.2012р., №М30536 від 13.08.2012р. та №М30537 від 13.08.2012р. становить 243681,65грн., що у тому числі підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 13.08.2013р., підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін (а.с. 18).

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи, що відповідач в судове засідання не з'явився, на день розгляду спору не надав суду доказів оплати отриманого від позивача товару в повному обсязі, вимога на оплату товару отримана відповідачем 09.07.2013р., суд вважає, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі - в сумі 243681,65грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (свідоцтво про державну реєстрацію ФО-П серія НОМЕР_2, дата реєстрації 12.04.2000р., ідент. номер НОМЕР_1; місце проживання: 63709, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код ) на користь дочірнього підприємства "Спринтер" (код ЄДРПОУ 30534106, юридична адреса: 61071, м. Харків, пров. Новожанівський, 11; банківські реквізити: рах. № 26001835378780 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" м. Харків, МФО 351016) за поставлений товар суми заборгованості в розмірі 243681,65грн. (двісті сорок три тисячі шістсот вісімдесят одна гривня 65 копійок) разом з ПДВ та 4873,65грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 28.08.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.