Постанова № 33203290, 29.08.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.08.2013 р. справа №905/1927/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівСтойка О.В., Чернота Л.Ф.при секретарі Довгалюк К.Г. від позивача:Єфременко О.О. - за дов. №14-3 від 08.01.2013р.від відповідача:не з»явивсяРозглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення господарського суду Донецької областівід02.07.2013 рокуу справі№ 905/1927/13 (суддя Величко Н.В.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київдо відповідачаПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Донецькпростягнення 342 940 грн. 75 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Донецьк про стягнення 342 940 грн. 75 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.07.13 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Донецьк про стягнення 342 940 грн. 75 коп. були задоволені частково. Зменшено розмір пені на 70% до 73 068 грн. 70 коп. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Донецьк на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ пеню в сумі 73 068 грн. 70 коп., 3% річних в сумі 48 481 грн. 31 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено в зв»язку з невірним розрахунком позивача. Відстрочено виконання рішення суду строком на один рік.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просив Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 02.07.13 р. скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 177 955 грн. 60 коп. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Донецьк на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ пеню у розмірі 177 955 грн. 60 коп., в іншій частині рішення залишити без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення уповноваженій особі підприємства поштового відправлення - ухвали суду від 25.07.13р. Про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представника відповідача не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 905/1927/13 та наданих представником позивача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2010 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Донецькоблгаз" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 14/1371/10.

Відповідно до п.1.1 Договору, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2011 році імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ в обсязі зазначеному в п.2.1 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього договору. Покупець не є кінцевим споживачем (1.2 договору).

За умовами п.5.1 договору, ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2 187 грн. 20 коп., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, ціна газу разом з ПДВ становить 2 624 грн. 64 коп.

Відповідно до п.5.2 договору, до ціни газу, визначеної у пункті 5.1 цього договору, додається загальний тариф на послуги з транспортування 1000 куб. м. природного газу магістральними та розподільними газопроводами, який становить 280 грн. 80 коп. У разі поставки газу споживачам, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводів нафто - газовидобувних підприємств, тариф на послуги з транспортування 1000 куб. м газу цими трубопроводами встановлюється у розмірі 233 грн. 88 коп.

Пунктом 5.3 договору сторони визначили, що ціна на газ, визначена відповідно до п. 5.1 та тарифи на послуги з транспортування газу визначені відповідно до п. 5.2 договору, можуть змінюватись у разі прийняття уповноваженими органами відповідних нормативних актів.

Відповідно до п. 3.5 договору, кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються продавцем і покупцем. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати покупцю підписані та скріплені печаткою покупця два примірника акту приймання-передачі газу, в яких зазначаються фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна та вартість. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Згідно п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.2 договору, за невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору покупець зобов'язався сплатити продавцю, крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Згідно п.11.1 договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 січня 2011р. до 31 грудня 2011р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Додатковими угодами від 05.01.2011р. № 1, від 05.04.2011р. № 1/2, від 27.07.2011р. № 2; від 31.08.2011р. № 3, від 30.09.2011р. № 4, від 11.10.2011р. № 5, від 30.12.2011р. № 6, від 06.07.2012р. № 11 до договору №14/1371/11 від 26.11.2010р. сторони змінювали ціну газу.

Додатковою угодою № 10 від 27.04.2012р. сторони змінили п. 11.1 ст. 11 договору та зазначили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками і діє в частині поставки газу з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2012 року (включно), а у частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Позивач, на виконання умов договору, протягом лютого 2012 р. - червня 2012 р. передав відповідачу природний газ, що підтверджено актами прийому-передачі природного газу від 29.02.12 р., від 31.03.12 р., від 30.04.12 р., від 31.05.12 р., від 30.06.12 р., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Відповідач свої зобов'язання за договором купівлі - продажу природного газу виконав у повному обсязі, але з простроченням строків оплати, передбачених умовами договору.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Донецьк інфляційних в сумі 42 056 грн. 32 коп., пені в сумі 251 024 грн. 30 коп., 3 % річних в сумі 49 860 грн. 14 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на його користь інфляційні у розмірі 42 056 грн. 32 коп. за весь час прострочення та 3% річних у розмірі 49 860 грн. 14 коп.

У відповідності до норми ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних лише у розмірі 48 481 грн. 31 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання за період з 15.03.2012 р. по 26.07.2012 р. з відмовою в іншій частині нарахованих 3% річних через невірний розрахунок позивача, що ним не оскаржено в апеляційному порядку.

Також судова колегія вважає, що господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 42 056 грн. 32 коп. за весь час прострочки, нарахованих на заборгованість за газ, оскільки позивач нарахував суми інфляційних за періоди прострочки виконання зобов'язань, менші за 15 днів (півмісяця), в той час як інфляція є девальвацією грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, що збільшує суму основного боргу, який повинен існувати протягом місячного періоду прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання, а одночасно з цим може мати місце і дефляція, тобто зменшення, яка також може бути врахована при розрахунку даної вимоги, наданої до суду.

Також позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 251 024 грн. 30 коп.

Згідно приписів ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до п. 7.2. договору, за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені п 6.1. цього договору, покупець зобов'язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині нарахування суми пені лише у розмірі 243 562 грн. 31 коп. за період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов'язання за період з 15.03.12 року по 26.07.12 року з відмовою в іншій частині нарахування пені в зв»язку з невірним розрахунком позивача, що ним не оскаржено в апеляційному порядку.

В той же час, згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно приписів статті 233 Господарського кодексу України, якщо штрафні санкції, що підлягають сплаті дуже великі у порівнянні зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Так, з приписів названих статей вбачається, що при зменшенні розміру санкцій повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, а й інші інтереси, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оскільки пеня є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання (санкцією), як правового наслідку його порушення (ст. 611 Цивільного кодексу України), неустойка має компенсаційний характер та її розмір, як і розмір пені повинні бути відповідними розміру понесених позивачем збитків.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що оскільки заявлена до стягнення сума пені надмірно велика та не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення, а розмір основного боргу погашений до звернення позивача до суду і прострочення грошових зобов»язань за кожною місячною поставкою не є значним, позовні вимоги позивача перенасичені грошовими вимогами, то судом першої інстанції правомірно зменшено розмір пені на 70% та правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача пеню лише у розмірі 73 068 грн. 70 коп.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги позивача лише частково та правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 73 068 грн. 70 коп., 3% річних у розмірі 48 481 грн. 31 коп.

Відповідач 06.06.2013 року надав до суду першої інстанції клопотання, яким просив відстрочити виконання рішення на один рік.

Згідно приписів п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення, може відстрочити або розстрочити його виконання.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість задоволення клопотання відповідача у зв»язку з наявністю в даному випадку виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення, а саме: заборгованість за поставлений газ утворилась у зв'язку з несплатою населенням за спожитий газ, який є кінцевим споживачем газу за спірним договором; розмір основного боргу відповідачем погашений до звернення позивача до суду; штрафні санкції мають компенсаційний характер їх правової природи та їх розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків; позивачем не надано доказів настання для нього негативних наслідків, спричинених саме невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, судовою колегією розглянуті та відхилені доводи позивача щодо необхідності відмови у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені та відстрочки виконання рішення з посиланням на судову практику, оскільки в даному випадку судовою колегією викладені причини задоволення такого клопотання, і це не тільки з причини важкого матеріального становища відповідача, а відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції скористався своїм суб»єктивним правом, яке надано йому чинним процесуальним законодавством України і у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для скасування рішення в цій частині за нормами ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 02.07.2013 р. у справі № 905/1927/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 02.07.2013 р. у справі № 905/1927/13 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 02.07.2013 р. у справі № 905/1927/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді О.В. Стойка

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Дон. обл.

Гриньова О.В.