Ухвала суду № 33203242, 28.08.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"28" серпня 2013 р. Справа № 922/1157/13

Вх. номер 1157/13

Суддя господарського суду Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєва Т.О.

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Сінтон" про зміну способу виконання рішення суду у справі за позовом: Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, 63523, Харківська область, Чугуївський район, смт.Новопокровка, вул. ім. В. Весича, 1, код ЄДРПОУ 00953042;

до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Сінтон" ,61002, м.Харків, вул.Дарвіна, 33, кв.8, код ЄДРПОУ 22630473;

про стягнення 1327246,00грн.

за участю представників :

стягувача - не з"явився;

боржника - Сербін В.В., довіреність від 09.07.2013р.

В розпочатому судовому засіданні представнику боржника роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.05.2013 року позов у справі №922/1157/13 задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Сінтон" на користь Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України 1187161 грн. основної заборгованості, 56983,73 грн. пені, 83101,27 грн. сім відсотків штрафу та 26544,92 грн. судового збору. На виконання вказаного рішення 17.06.2013р. видано відповідний наказ.

До господарського суду Харківської області від товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Сінтон" надійшла заява про зміну способу виконання рішення (вх.№30346 від 19.08.2013р.), в якій боржник просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2013р. по справі №922/1157/13, прийнявши рішення про зняття арешту з коштів боржника, а саме - зняття арешту з наступних рахунків:

- ПАТ "Укрбізнесбанк", МФО 334969;

- ПАТ "ПУМБ", МФО 334851;

визначити рахунок, з якого буде проводитися списання боргу, а саме: ПАТ "Укрсоцбанк", МФО - 300023; затвердити графік часткового щомісячного погашення суми, встановленої за рішенням суду.

Ухвалою суду від 20.08.2013р. розгляд заяви про зміну способу виконання рішення (вх.№30346 від 19.08.2013р.) призначено на 28.08.2013р.

Представник стягувача в судове засідання не з"явився, вимог ухвали суду від 20.08.2013р. не виконав.

Представник боржника в судовому засіданні підтримав заяву про зміну способу виконання рішення (вх.№30346 від 19.08.2013р.), але документів на виконання ухвали суду від 20.08.2013р. не надав.

Розглянувши заяву про зміну способу виконання рішення (вх.№30346 від 19.08.2013р.), суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.05.2013 року позов у справі №922/1157/13 задоволено повністю, на виконання вказаного рішення 17.06.2013р. видано відповідний наказ.

Постановою Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання вказаного наказу (постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.06.2013р. ВП №38532831, а.с. 102).

За змістом заяви боржник просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2013р. по справі №922/1157/13, прийнявши рішення про зняття арешту з коштів боржника, а саме - зняття арешту з наступних рахунків: ПАТ "Укрбізнесбанк", МФО 334969; ПАТ "ПУМБ", МФО 334851; визначити рахунок, з якого буде проводитися списання боргу, а саме: ПАТ "Укрсоцбанк", МФО - 300023, та затвердити графік часткового щомісячного погашення суми, встановленої за рішенням суду.

Заяву мотивовано тим, що на підставі виконавчого документу - наказ від 17.06.2013р. у справі №922/1157/13, Київським ВДВС ХМУЮ винесено постанову ВП №38532831 від 19.06.2013р. про арешт коштів боржника, і те, що на кошти боржника, що знаходяться на всіх його рахунках, накладено арешт, за твердженням боржника, викликає загрозу банкрутства. Боржник вказує на те, що на сьогоднішній день на його рахунках відсутні грошові кошти та майно, і для нормального функціонування підприємства, боржнику необхідно проводити закупівлю сільськогосподарської продукції для наступного її експортування на зовнішні ринки.

Господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України за № 9 від 17.10.2012 року роз"яснено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, а стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно п. 7.1.3 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012р. під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

В контексті вищевказаного, заява про зміну способ і порядку виконання рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2013р. по справі №922/1157/13, прийнявши рішення про зняття арешту з коштів боржника, а саме - зняття арешту з наступних рахунків: ПАТ "Укрбізнесбанк", МФО 334969; ПАТ "ПУМБ", МФО 334851; та визначення рахунку, з якого буде проводитися списання боргу, а саме: ПАТ "Укрсоцбанк", МФО - 300023, - не може бути розцінена як заява про зміну способу і порядку виконання рішення, оскільки в ній не йдеться про видозмінення зазначеної у рішенні грошової форми, натомість - боржник вказує, що в нього відсутнє і майно.

Суд зазначає, що ризик погіршення умов господарювання є нормальним явищем. Ризик є однією із ознак підприємництва (згідно ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку). Більш того принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності (ст. 44 ГК України). Отже складнощі, які виникли у боржника із виконанням рішення суду охоплюються його (ТОВ "Компанія Сінтон") підприємницьким ризиком. Тому у суду немає правових підстав перекладати комерційний ризик боржника на стягувача шляхом надання відстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частини першої 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому, суд звертає увагу що у рішенні Європейського суду (п.37 рішення у справі "Деркач та Палек проти України" (заяви №№ 34297/02 та 39574/02) від 21 грудня 2004 року) наголошується, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла щоб остаточне, обов"язкове для виконання судове рішення залишалося не виконаним на шкоду однієї зі сторін.

Згідно з практикою Європейського суду, право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок (див. справу "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, § 66). Суд дотримується думки, що неможливість заявника домогтися виконання рішення протягом п'ятнадцяти місяців становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном у сенсі пункту 1 статті 1 Протоколу №1 до Конвенції. (Справа "Шмалько проти України" заява №60750/00). Обов'язок забезпечувати ефективну реалізацію прав, захищених цим документом, має бути результатом позитивних обов'язків держави (див. серед інших рішення у справі "X і Y проти Нідерландів" від 26 березня 1985 року, пп. 22 - 23, Серія A №90, с. 11), ці позитивні зобов'язання повинні встановлювати певні засоби, потрібні для захисту права на власність (див., mutatis mutandis рішення у справі "Лопез Остра проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, п. 55, Серія A № 303-C, с. 55), навіть у справах, де судове провадження стосується приватних осіб або підприємств (див. справу "Совтрансавто-Холдинг проти України" № 48553/99, п. 96, ЄСПЛ 2002-VII). Це означає, що держава, зокрема, має обов'язок забезпечувати, щоб процедура, закріплена у законодавстві про виконання рішень, що набрали законну силу, була підконтрольною.

Таким чином, згідно з практикою Європейського суду, позитивним обов"язком держави є забезпечення ефективної реалізації прав осіб на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку та встановлення певних засобів, потрібних для захисту права власності.

Європейським судом 15 жовтня 2009 року, та набуло статусу остаточного 15 січня 2010 року, було прийнято рішення у справі "Юрій Іванов проти України". Судді вказали на системні порушення Державою Україна Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Страсбург наголосив на системному невиконанні Україною рішень своїх судів та зобов'язав її запровадити ефективний засіб забезпечення достатньої компенсації за невиконання чи затягування з виконанням рішень вітчизняних судів.

Згідно ч. 1 ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Зважаючи на те, що рішення господарського суду Харківської області у справі №922/1157/13 від 30.05.2013р. по теперішній час не виконано, суд вважає за необхідне звернути увагу учасників судового процесу на наступне.

У Конституції України закріплено принцип, що кожне судове рішення підлягає обов'язковому виконанню на всій території України, що також відображено у ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Обов'язковість виконання рішень суду як основна засада судочинства, гарантована Конституцією України, забезпечується Державною виконавчою службою. Крім завдань із виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), державні виконавці своєю діяльністю мають сприяти захистові прав і законних інтересів громадян.

Рішення суду чи іншого органу (посадової особи) має реалізовуватися у завершальній його стадії - виконанні, де, власне, й відновлюються порушені права та охоронювані законом інтереси.

Невиконання будь-якого рішення підриває авторитет органів законодавчої, виконавчої та судової влади, що ускладнює виконання ними повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

Враховуючи те, що за відсутності підстав для вчинення зазначених процесуальних дій господарський суд виносить ухвалу про відмову відповідно у відстрочці або розстрочці виконання рішення, у зміні способу і порядку його виконання, та те, що заявником в обґрунтування заяви від 19.08.2013р. не надано суду жодного доказу тих обставин, на які останній посилається у своїй заяві - загрози банкрутства заявника, відсутності коштів на його банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо, керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 86, 121 господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення (вх.№30346 від 19.08.2013р.).

Суддя Френдій Н.А.