Постанова № 33202513, 20.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 серпня 2013 року № 826/10404/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Хрімлі К.О., за участю представників сторін:

від позивача: Марченко О.В. (дов. від 09.06.2013р. №4)

від відповідача: Дирда І.Є. ( дов. від 15.07.2013р. №45/10-015)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «АЙ ТІ СЕРВІС» до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень № 0000711530, № 0000721530 від 11 березня 2013 року.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.08.2013 року в 14 год. 20 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «АЙ ТІ СЕРВІС» (далі по тексту також - позивач) до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва (надалі також - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень № 0000711530, № 0000721530 від 11 березня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що спірні податкові повідомлення рішення прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права, завдають шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача, що свідчить про наявність правових підстав для визнання їх недійсними у судовому порядку.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

В ході судового розгляду справи, протокольною ухвалою судом здійснено заміну первісного відповідача Державну податкову інспекцію в Голосіївському районі м. Києва його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем 01 лютого 2013р. проведено дві камеральні перевірки податкової звітності з податку на додану вартість Приватного підприємства «Ай Ті Сервіс», за результатами яких складено акти перевірок: - №110/1-1530-35643866 від 01.02.2013р.; - № 111/1-1530-35643866 від 01.02.2013р. На підставі вказаних актів перевірки відповідачем були прийняті:

1) податкове повідомлення - рішення №0000711530 про стягнення з позивача податку на додану вартість та штрафних санкцій на загальну суму 6 292грн. 50 коп. по взаємовідносинам з ТОВ «СІНТЕРО»; 2) податкове повідомлення - рішення № 0000721530 про стягнення з позивача податку на додану вартість та штрафних санкцій на загальну суму 3 708 гривень 75 коп. по взаємовідносинах з ВКФ «Техносервіс».

За наслідками адміністративного оскарження спірних рішень, отримав рішенням ДПС у м. Києві про результати розгляду первинних скарг № 3887/10/12-4-09 від 25.04.2013 p., в задоволені скарг позивачу відмовлено, а податкові повідомлення - рішення 0000711530 та № 0000721530 від 11.03.2013 р. залишено в силі. Рішенням Міністерства доходів і зборів Украйни № 4048 6 99-99-10-01-15 від 03.06.2013 р. про результати розгляду скарги, скаргу позивача залишено без задоволення, спірні податкові повідомлення рішення та рішення за наслідками розгляду первинної скарги без змін.

Вирішуючи питання щодо правомірності спірних податкових повідомлень рішень, суд, керуючись податковим законодавством, а також частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходить з того, що оскільки позивачем як спосіб захисту порушеного права обрано оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, Окружний адміністративний суд міста Києва досліджуючи надані сторонами докази повинен встановити відповідність змісту спірних податкових повідомлень - рішень чинному законодавству та законність процедури їх прийняття.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Відповідно до пп. 75.1.1 ПК України - камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу ДПС виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Так, виходячи зі змісту п. 75.1 ПК України під час камеральної перевірки не можуть використовуватися документи первинного обліку платника податків, вивчення та оцінка укладених таким платником податків угод, оскільки дані про укладання таких угод не відображаються у податковій звітності, а отже, під час камеральної перевірки неможливо зробити висновок про реальність або фіктивність укладених платником податків правочинів.

Камеральні перевірки податкової звітності з ПДВ платників податку проводяться протягом 3( календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання звітної податково декларації до органу ДПС (п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу).

Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності ПДВ, складається у двох примірниках і підписується посадовими особами такого органу, як проводили перевірку, та після реєстрації в органі ДПС вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 розділу II ПК України. Камеральну перевірку даних, заявлених у податковій звітності з ПДВ, орган ДПС проводить протягом 30 днів, що настають за граничним терміном отримання податкові декларації.

Проте, відповідачем не надано доказів вручення чи надіслання актів перевірки позивачу протягом трьох робочих днів.

Отже, під час проведення в лютому 2013 р. камеральної перевірки податкової декларації ПЛВ за липень 2011 p., а також: за липень, серпень 2012 р. Голосіївською ДПІ було порушено встановлені законом строки для проведення камеральної перевірки своєчасно подані позивачем податкових декларацій.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «СІНТЕРО» укладено договір №01062012/01 від 01.06.2012р. про надання послуг науково - консультаційного характеру.

При цьому, факт реального виконання договірних зобов'язань підтверджується актами надання послуг №309 від 23.07.2012р., №383 від 27.08.2012р.,податковою накладною від 23.07.2012р. №15 та платіжним дорученням від 24.07.2012р.

Також, позивачем 01.06.2011р. укладено договір №ТС 01/06-2011 з ВКФ «Техносервіс» про надання послуг науково - консультаційного характеру. Відповідно до Акту № ТС-2160701 здачі - прийняття робіт (надання послуг) ВКФ «Техносервіс» було проведено обслуговування робочих станцій позивача в кількості 40 одиниць, обслуговування серверної ОС Win 2008, послуги по налаштуванню обладнання Cisco та інше на загальну суму 17 800,00 грн. з ПДВ. (факт сплати відповідної суми підтверджений відповідно до платіжного доручення №328 від 26.07.2011р.).

Крім того, 25 липня 2011 р. ВКФ «Техносервіс» була надана позивачу відповідна податкова накладна від 26.07.2011р. №2, оформлена відповідно до чинного законодавства.

Таким чином рух активів позивача у процесі здійснення даних господарських операцій з відповідними контрагентами у перевіряємому періоді підтверджується належним чином засвідченою первинною документацією позивача, зокрема, копіями договорів, актів виконаних робіт, податкових накладних та платіжних доручень, які підтверджують оплату позивачем отриманих від контрагентів підрядних робіт.

Крім того, в ході судового розгляду справи підтверджено, що на момент виникнення спірних господарських правовідносин, контрагенти позивача - ВКФ «Техносервіс» та ТОВ «СІНТЕРО» знаходилися в Єдиному державному реєстрі та мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Водночас, як слідує із матеріалів справи, основними видами діяльності за КВЕД позивача є : 62.02. Консультування з питань інформатизації (основний); 33.12. Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, 46.51. Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням, 62.01. Комп'ютерне програмування; 63.11. Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність, 95.11 Ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування. Відтак, на переконання суду, отримані позивачем від контрагентів послуги з обслуговування робочих станцій в кількості 40 одиниць, обслуговування серверної ОС Win 2008, послуги по налаштуванню обладнання Cisco та інші послуги мають пряме відношення до основних видів діяльності позивача.

Суд критично ставиться до доводів відповідача про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ВКФ «Техносервіс» та ТОВ «СІНТЕРО», позаяк вони є документально не підтвердженими, не носять правового підґрунтя, та спростовуються належним чином оформленими первинними документами позивача.

Водночас, визнання відповідачем за наслідками проведених камеральних перевірок, правочинів, укладених позивачем з такими контрагентами, нікчемними на підставі ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України не відповідає вимогам діючого законодавства та виходить за межи наданих законодавством контролюючим органам повноважень під час проведення даного виду перевірки.

Відповідно до п. 1, п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-XIV (далі по тексту Закон від 16.07.99 № 996-X1V), із внесеними змінами та доповненнями, встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; пocaди осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4, п.2.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства встановлено, що первинна документація, що підтверджує факт реального здійснення господарських правовідносин позивача з «Техносервіс» та ТОВ «СІНТЕРО» оформлена з дотриманням імперативних вимог закону. Крім того, відповідачем не доведено, а судом у ході судового розгляду справи не встановлено наявності правових підстав для визнання недійсними правочинів №ТС 01/06-2011, №01062012/01, та підстав існування яких визначає їх такими у силу закону. Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін. Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність спірних податкових повідомлень рішень.

Керуючись ст. ст. 2, 69, 70, 71, 72, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення від 11.03.2013р. №0000711530 про стягнення з позивача податку на додану вартість та штрафних санкцій на загальну суму 6 292 (Шість тисяч двісті дев'яносто дві) гривні 50 коп.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення від 11.03.2013р. №0000721530 про стягнення з позивача податку на прибуток та штрафних санкцій на загальну суму 3 708 (Три тисячі сімсот вісім) гривень 75 коп.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 114, 71 на користь Приватного підприємства «АЙ ТІ СЕРВІС» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур