Рішення № 33201984, 23.05.2013, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 23.05.2013

Справа 815/16919/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Редько О.В. при секретарі - Панченко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 01 жовтня 2011 року. Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що насправді вона бажала укласти договір довічного утримання, згідно якого своєму доглядувачу (онучці) передала би належну їй на той час спірну квартиру. Для реалізації цих домовленостей, вона звернулася до КП «ММБТІ» з заявою про надання витягу з реєстру прав власності для укладання договору довічного утримання. Отримавши витяг, разом зі своєю онучкою - відповідачем по даній справі вони звернулися до нотаріуса з метою укласти договір довічного утримання. Але на місці ОСОБА_2 повідомила позивачку, що для того щоб не сплачувати щорічний податок за договором утримання, краще оформити інший договір. Також відповідачка зазначила, що буде утримувати позивачку до смерті, остання в свою чергу буде мешкатиме в своїй квартирі. Також позивачка підкреслює, що вона є пенсіонеркою, людиною похилого віку з вадами слуху, має лише середню-шкільну освіту та не має навіть начальних знань з української мови, тобто не розуміє значення офіційних паперів записаних українською мовою. Отже, позивачка підкреслює, що під впливом омани своєї онуки, замість договору довічного утримання у нотаріуса, не чуючи та не читаючи, підписала договір купівлі-продажу. Через деякий час позивачка, зі слів знайомих, дізналася, що вищезазначена квартира продається, про що мається оголошення в газеті. У жовтні 2011 року до Мелітопольського міськрайонного суду надійшла заява відповідачки по даній справі про визнання ОСОБА_1, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: квартири АДРЕСА_1. На підставі вищевикладеного позивачка просить суд визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 Мелітопольського міського нотаріального округу 01 жовтня 2011 року та зареєстрованим в реєстрі за № 3232 на ОСОБА_2 недійсним.

В судове засідання з'явилися сторони та їх представники.

Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, однак надала до суду письмову заяву, згідно якої пояснила, що 21.10.2011 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу. Питання з приводу договору довічного утримання та податкового податку за цим договором дійсно ставилися, але наміру укладати договір довічного утримання сторони не виказували. Справу просить слухати у її відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільний і відповідати його внутрішній волі.

Згідно зі ст. ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Згідно зі ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша

статті 229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з копією договору купівлі-продажу від 01.10.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3, ОСОБА_1 продала квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 за 32370 грн./а.с.9/

В заяві від 07.09.2012 року про надання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, зазначено : «договор пожизненного содержания на квартиру, которая находится в АДРЕСА_1», що підтверджується копією цієї заяви./а.с.10/

В витягу № 31235236 від 08.09.2011 року виданим КП «ММБТІ» зазначено: «зазначено для договору довічного утримання», що підтверджується копією цього витягу./а.с.11/

Вищезазначене свідчить про те, що позивачка на момент отримання витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно бажала укласти саме договір довічного утримання.

Крім того, приватний нотаріус ОСОБА_3 в своїх письмових поясненнях зазначила, що сторони дійсно цікавилася договором довічного утримання, однак уклали договір купівлі-продажу.

Вищезазначені докази та письмі пояснення третьої особи, підтверджують те, що ОСОБА_1 бажала укласти договір довічного утримання.

Крім того, відповідно до довідки Мелітопольської міської поліклініки № 2 № 10-1434 від 31 жовтня 2011 року ОСОБА_1 має діагноз двосторонньої хронічної сенсоневральної туговухості ІІ-ІІІ степені./а.с.12-13/.

Позивачка являється особою похилого віку, має вади здоров'я та не мала на меті укладання договору купівлі-продажу спірної нерухомості.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ОСОБА_2 навмисно ввела в оману ОСОБА_1, скориставшись похилим віком, довірливістю та вадами здоров'я останньої, для безоплатного заволодіння її квартирою.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним підлягає повному задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 203, 215, 230, 236 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 10, 60, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним задовольнити в повному обсязі.

Визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 Мелітопольського міського нотаріального округу 01 жовтня 2011 року та зареєстрованим в реєстрі за № 3232 на ОСОБА_2 недійсним.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду О.В.Редько