Постанова № 33200813, 12.08.2013, Братський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/1040/13-а

Провадження №2-а/471/22/13

Номер рядка звіту 21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2013 року

Братський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючогосудді ОСОБА_1

при секретарі Любченко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Братське справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Державної автомобільної інспекції Миколаївської області про визнання незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху України, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державної автоінспекції УМВС України в Миколаївській області, в якому просить скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серія АА2 № 425923 від 20 липня 2013 р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.

Свої вимоги мотивує тим, що інспектором ДПС взводу із забезпечення супроводження УДАІ в Миколаївській області, сержантом ОСОБА_3 відносно нього винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серія АА2 № 425923 від 20 липня 2013 року, згідно якої він скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Вважає дане правопорушення ним вчинено не було, а тому просив скасувати винесену відносно нього постанову.

Позивач в судовому засіданні повністю підтримав заявлені вимоги, провину не визнав та суду пояснив, що 20 липня 2013 року о 08 год. 15 хв. він, керуючи автомобілем ВАЗ 11183, номерний знак НОМЕР_1, рухався по автодорозі Одеса-Новоазовськ. Побачивши в дзеркало заднього виду автомобіль ДАІ, який рухався фактично по зустрічній смузі з увімкненими проблисковими маячками та звуковим пристроєм, він прийняв вправо, з метою пропустити даний автомобіль. Однак, автомобіль ДАІ зупинився, з нього вийшов інспектор ДПС, який підійшовши до його авто, став відразу тиснути на нього, кажучи що він порушив Правила дорожнього руху України. Інспектор ДПС образливо з ним розмовляв, а потім запропонував для мирного вирішення питання , щоб він дав йому 500 грн, однак, він відмовився від даної пропозиції. Інспектор ДПС відразу став складати протокол про адміністративне правопорушення, зупинив випадкового водія, щоб той підписав даний документ, а потім виніс постанову. На його пояснення, інспектор ДАІ не реагував. Вважає, що він не порушував вимог правил дорожнього руху України, оскільки його зупинка була вимушеною, тому просив скасувати вищезазначену постанову.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, причину неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, тому відповідно до вимог ч.4 ст. 128 КАС України, справу вирішено розглянути на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази в їх сукупності та які, мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія АГ2 № 043583 від 20 липня 2013 року, 20 липня 2013 року близько 08 год. 10 хв. ОСОБА_2 керував автомобілем ВАЗ 11183, номерний знак НОМЕР_2, по автодорозі М-14 Одеса-Новоазовськ 69 км, здійснив обгін автомобіля ТАТА, номерний знак НОМЕР_3, ближче 50 м до пішохідного переходу, при цьому пересік суцільну лінію, додаток 1.1 до ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП.

Даний протокол складений всупереч діючого законодавства, а саме на протиріччя вимогам ст. 256 КУпАП, у протоколі не вказані докази вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення та не зазначено який саме підпункт п.14.6 ПДР порушено позивачем. Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 не згоден з даним правопорушенням.

Відповідно до постанови серія АА2 № 425923 від 20 липня 2013 року, позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Крім того, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та постанови в справі про адміністративне правопорушення, інспектором ДПС не взято пояснення у водія автомобіля ТАТА, номерний знак НОМЕР_3, який вимушений був «змінити швидкість чи напрямок руху», щоб забезпечити свою безпеку. Не зазначено також які права такого потерпілого було порушено внаслідок протиправних дій позивача, а також не зазначено всіх необхідних про нього відомостей.

Вищезазначена постанова не може оцінюватися судом в розумінні ст. 70 КАС України у якості належних допустимих доказів, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, за яке передбачена адміністративна відповідальність, оскільки, винесена з порушеннями.

Так, відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно вимог ст.ст. 33, 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення та накладенні стягнення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В судовому засіданні заперечувався позивачем сам факт вчинення правопорушення, як стверджував останній в судовому засіданні, він рухався відповідно до вимог Правил дорожнього руху України і ніяких порушень ним не було допущено. Представник відповідача належних доказів вини позивача, які б підтверджували обґрунтованість винесення відповідачем оскаржуваної постанови, в тому числі і тих, які б спростовували твердження про те, що позивач не порушував вимоги п. 8.1. ПДР України, суду не надав.

Отже, в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки, він не порушив Правила дорожного руху України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є протиправною і підлягає скасуванню, а справа -закриттю через відсутність в його діях складу такого правопорушення.

В силу ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст.62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування понесених ним судових витрат, повязаних зі сплатою судового збору в розмірі 34 грн. 41 коп.

Керуючись ст.ст.70, 158-163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Державної автомобільної інспекції Миколаївської області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху України, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення , - задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення серія АА2 № 425923 від 20 липня 2013 року відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - визнати протиправною та скасувати.

Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути з управління ДАІ УМВС України в Миколаївській області на користь ОСОБА_2 на відшкодування понесених ним судових витрат, повязаних зі сплатою судового збору в розмірі 34 (тридцять чотири ) гривні 41 коп.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя - Марценюк С. А.,