Ухвала суду № 33200781, 14.08.2013, Апеляційний суд Закарпатської області

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

14.08.2013 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : Крегула М.М (головуючого), Вотьканича Ф.А., Дідика В.М., з участю прокурора - Дьоміної І.Д., підсудніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисників - адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_6, потерпілого - ОСОБА_7,, представника потерпілого - ОСОБА_8, розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді кримінальну справу за апеляціями прокурора, що брав участь в розгляді справи в суді першої інстанції та засудженого ОСОБА_3 на вирок Ужгородського міськрайонного суду від 22 березня 2013 року, яким засуджено:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на два роки позбавлення волі без конфіскації майна.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 залишено заставу.

В строк відбуття покарання ОСОБА_3 зараховано період перебування його під вартою з 5 січня 2008 року по 8 січня 2008 року.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканця АДРЕСА_2, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на два роки позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на два роки з покладення на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 залишено заставу.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 23 000 грн. моральної шкоди та 2805,96 грн. матеріальної шкоди.

Вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані винними в тому, що вони, 29.12.2007 року близько 23 год., будучи неповнолітніми, неподалік гуртожитку Ужгородського інституту Інформатики, економіки і права по вул. Українській, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та за попередньою змовою, за ініціативою ОСОБА_3, з метою заволодіння чужим майном, наблизившись ззаду до неповнолітнього ОСОБА_7, нанесли йому кілька ударів в область спини, шиї та потилиці, повалили на землю, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Після чого ОСОБА_3 підняв із землі і забрав з собою мобільний телефон марки «Соні - Еріксон», вартістю 665 грн., який належав потерпілому.

В апеляції прокурор, зазначає, що судом за ч. 2 ст. 187 КК України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 призначено занадто м'яке покарання, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу винних, суперечить вимогам ст.ст. 65 ч. 2, 69 КК України. Стверджує, що судом не в повному обсязі враховано всі обставини, що значно вплинули б на прийняття законного рішення. У зв'язку з цим просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок з призначенням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 більш суворого покарання у виді 7 років позбавлення волі.

В своїй апеляції засуджений ОСОБА_3, не заперечуючи факт нападу на потерпілого ОСОБА_7, вказує на те, що висновки суду про наявність в його діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України не відповідають фактичним обставинам справи, стверджує, що такий було вчинено без наміру заволодіння його майном.

Просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.187 КК України на ч.2 ст.186 КК України і обрати йому покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Заслухавши доповідача, промову прокурора, яка підтримала апеляцію та просила вирок суду скасувати та постановити новий вирок, пояснення підсудного ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_6, які підтримали доводи поданої апеляції, підсудного ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_5, які просили залишити без зміни вирок суду як такий, що відповідає вимогам закону, пояснення потерпілого ОСОБА_7 та його представника - адвоката ОСОБА_8, які не підтримали доводи, викладені в апеляції прокурора і просили вирок залишити без змін, заслухавши виступи сторін в судових дебатах та надавши підсудним останнє слово, дослідивши матеріали кримінальної справи, перевіривши доводи апеляцій, апеляційний суд вважає, що апеляції прокурора та засудженого ОСОБА_3 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів кримінальної справи видно, що судом першої інстанції дотримано, передбачені процесуальним законом положення судового розгляду справи, досліджено усі наявні докази у справі, яким дано належну правову оцінку.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їм злочину відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються сукупністю доказів, досліджених у судовому засіданні та наведеними у вироку.

Дії ОСОБА_3 за ст. 187 ч. 2 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, в момент його заподіяння, вчинений за попередньою змовою групою осіб, кваліфіковано вірно, оскільки за змістом диспозиції закону розбій, як напад з метою заволодіння чужим майном, є закінченим злочином з моменту такого нападу.

Доводи ОСОБА_3 щодо відсутності у нього мети спрямованої на заволодіння майном потерпілого, спростовуються як показами потерпілого ОСОБА_7, так і свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, так і іншими зібраними у справі доказами.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заподіяли потерпілому легкі тілесні ушкодження, що були небезпечними для його життя чи здоров'я в момент їх заподіяння шляхом вчинення нападу, що виразились в раптовій, несподіваній для потерпілого, агресивній, насильницькій дії, спрямованої на протиправне заволодіння майном самого потерпілого, а отже твердження засудженого ОСОБА_3, що судом невірно кваліфіковано його дії є безпідставними.

Винуватість підсудного підтверджується також іншими доказами, що містяться в матеріалах справи: протоколом огляду місця події, протоколом відтворення обстановки та обставин події, протоколом пред'явлення особи до впізнання, протоколом очної ставки, актом судово-медичного обстеження № 2 від 10 січня 2008 року, висновком судово-медичної експертизи № 77 від 24 січня 2008 року та іншими доказами. Судом не встановлено обставин, які б ставили під сумнів неправдивість свідчень свідків у справі, а ОСОБА_3 у своїй апеляції не навів доводів на спростування того, у чому полягає незаконність вироку та відповідні обґрунтування цього.

Доводи прокурора про те, що судом першої інстанції не вірно застосовано ст. 69 КК України та призначено занадто м'яке покарання не знайшли свого підтвердження, оскільки, як видно із вироку, при обранні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, дані про особу винних, їх позитивні характеристики, обставини за яких було вчинено злочин, і суд призначив їм покарання за ст. 187 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, при наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання.

При цьому враховано, що як ОСОБА_3, так і ОСОБА_4, на момент вчинення злочину були неповнолітніми, останній відшкодував завдану ним потерпілому ОСОБА_7 шкоду і потерпілий до нього жодних претензій немає. Не підтримавши апеляцію прокурора, ОСОБА_7 просив не позбавляти не позбавляти ОСОБА_4 волі, а відносно ОСОБА_3 вирок залишити без змін.

У вчиненому ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розкаялись, хоча квіліфікацію злочинуостанній оспорює , вважаючи його юридично невірною. Однак, така позиція підсудного на думку суду , не може вважатись перепоною до застосування положень ст. 69 КК України і призначення їм основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті кримінального закону.

Покарання призначене ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідає вимогам ст. 65 КК України і воно є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

З врахуванням наведеного, апеляції прокурора та ОСОБА_3 до задоволення не підлягають.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції та засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, вирок Ужгородського міськрайонного суду від 22 березня 2013 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - без зміни.

Судді: