Постанова № 33200443, 08.08.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2013 р. справа № 809/89/13-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

при секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

за участю:

представників позивача: Дочірнього підприємства ''Івано-Франківський облавтодор'' відкритого акціонерного товариства ''Державна акціонерна компанія ''Автомобільні дороги України'' - Федорів В.І., Олійника Т.В.

представників відповідача: Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області - Гергелюк О.В., Кріль Р.М.

прокурора: Марущак А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства ''Івано-Франківський облавтодор'' відкритого акціонерного товариства ''Державна акціонерна компанія ''Автомобільні дороги України'' до Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги №09-06-14/9579 від 11.12.2012 року в окремій її частині, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство ''Івано-Франківський облавтодор'' відкритого акціонерного товариства ''Державна акціонерна компанія ''Автомобільні дороги України'' (далі по тексту - позивач, дочірнє підприємство ''Івано-Франківський облавтодор'', облавтодор, підприємство позивача) звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області (далі по тексту - відповідач, ревізор) про визнання протиправним та скасування вимоги ''Про усунення поршень, виявлених ревізією'' №09-06-14/9579 від 11.12.2012 року (далі по тексту - оскаржувана вимога, вимога) в цілому.

19.03.2013 року представник позивача у судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог, якою зменшив їх розмір, а саме просить: визнати протиправним та скасувати пункт 2 вимоги в частині: допущення завищення вартості ремонтно-будівельних робіт на загальну суму 89 003,00 грн.; відображення в бухгалтерському обліку підприємства кредиторської заборгованості перед Службою автомобільних доріг в Івано-Франківській області в сумі 15 276,00 грн., сільськими радами в сумі 73 727,00 грн.; виконання ремонтно-будівельних робіт на суму 89 003,00 грн. із проведенням відповідних змін в бухгалтерському обліку. Визнати протиправним та скасувати пункт 3 вимогу в частині: не відображення підприємством вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт з капітального, поточного ремонтів автомобільних доріг та доходу від реалізації продукції власного виробництва в розмірі 791 387,57 грн.; відображення в бухгалтерському обліку доходу отриманого від виконання ремонтно-будівельних робіт та реалізації товарно-матеріальних цінностей в сумі 791 387,57 грн., а також дебіторської заборгованості замовників на вказану суму; проведення претензійно-позовної роботи із Службою автомобільних доріг в Івано-Франківській області на суму 708 196,80 грн., Підгірською сільською радою на суму 9 324,60 грн., товариством з обмеженою відповідальністю ''Шляхбудсервіс'' на суму 73 198,30 грн., АТЗТ ''Авто'' на суму 667,87 грн. Визнати протиправним та скасувати пункт 4 вимогу в частині: встановлення понесення підприємством зайвих витрат, що призвело до збитків на загальну суму 332 198,21 грн.; відображення в бухгалтерському обліку перед підприємством дебіторської заборгованості приватного підприємства ''Л.В.М.'' в сумі 128 466,50 грн., фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 в сумі 28 347,48 грн., приватного підприємства ''Шляховик'' в сумі 134 084,23 грн., товариства з обмеженою відповідальністю ''Шляхбудсервіс'' в сумі 41 300,00 грн., а також проведення із останніми претензійно-позовної роботи щодо повернення коштів на рахунок підприємства, поставки товарно-матеріальних цінностей чи виконання робіт. Визнати протиправним та скасувати пункт 5 і 6 вимоги в цілому.

Із урахуванням того, що така заява відповідала вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, не змінила предмету і підстав адміністративного позову, а лише зменшила оскаржувану частину вимоги, судом у відповідності до статті 137 коментованого Кодексу прийнято заяву про уточнення позовних вимог (том 2 а.с. 213-236).

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем за наслідками проведеної у серпні-листопаді 2012 року ревізії визначено ряд порушень фінансово-господарської діяльності підприємства позивача та окремих його підрозділів. Із частиною виявлених порушень і висновків ревізора позивач погодився та усунув в ході і після ревізії, а частину висновків і відповідно вимог вважає такими, що сформовані в порушення положень чинного законодавства та нормативно-правових актів у сфері ціноутворення у будівництві. У зв'язку з чим, частина висновків акта ревізії, на підставі яких складено оскаржувану вимогу про завищення вартості робіт, отримання збитків, відображення у бухгалтерському обліку дебіторської і кредиторської заборгованості, вчинення відповідних дій, не відповідають фактичним обставинам. Зокрема, позивач у позовній заяві зазначив і у судовому засіданні додатково пояснив, що по другій оскаржуваній вимозі, необґрунтованими є твердження перевіряючих про безпідставне застосування вісьмома філіями підприємства коефіцієнта 1,2 при проведенні робіт з поточного ремонту доріг та вулиць комунального значення із незначною шириною і формування їх вартості, до норм витрат праці робітників, часу експлуатації будівельних машин і механізмів (проведення робіт на одній половині проїжджої частини дороги при систематичному русі транспорту по другій), що, на думку відповідача, є порушенням пункту 13 Ресурсних елементних кошторисних норм утримання об'єктів вуличної дорожньої мережі населених пунктів, внаслідок чого завищено вартість робіт на загальну суму 73 727,00 грн. Такі висновки вважає безпідставними, оскільки діючі будівельні норми, в тому числі і ті, на які послалися ревізори, при застосуванні коефіцієнта 1,2 не виділяє дороги з одно- чи двостороннім рухом. Проведення ремонтних робіт на одній половині проїжджої частини можливе як на дорогах з одно- так і з двостороннім рухом. Зазначені Ресурсні елементи кошторисних норм не визначають мінімальних параметрів ширини проїжджої частини чи дороги, на якій можливе застосування згаданого коефіцієнту, основне - забезпечення систематичного руху транспорту по другій половині проїжджої частини. Під час проведення вказаних ремонтних робіт, рух по таких вулицях і проїжджих частинах не перекривався, що підтверджується відповідними довідками усіх сільських рад, які були замовниками робіт, та свідчить про непереривність систематичності руху. Контрольні заміри ревізорів щодо ширини доріг і проїжджої частини вулиць, на яких проводилися ремонтні роботи не мають для даних відносин правого значення, оскільки систематичність рух при ремонті забезпечувалася і при не значній ширині вулиці чи проїзду, без зупинки руху транспорту. Такий рух транспорту забезпечувався за рахунок другої половини проїжджої частини, а у випадку, якщо фізичної ширини проїзду не вистачало - за рахунок частини обочини. У зведеному акті ревізії від 13.11.2012 року, переконаний позивач, ревізор навмисно не наводить дані всіх актів огляду доріг, вважаючи що найширша частина вулиці становить 5 метрів (від 3 до 5 метрів), в той час як фактичними обмірами та згідно тих же актів ширина вулиць сягала до 8,4 метра (від 3 до 8,4 метра). Необґрунтованими є висновки про завищення філією Калуський райавтодор вартості утримання автомобільних доріг у грудні 2011 - березні 2012 року в наслідок невірного, на думку ревізора, збільшення вартості галітового розчину (протиожиледної суміші) власного виробництва на суму 15 276,00 грн. Зазначили, що такий розчин не виготовляється філією, а заготовлюється для утримання доріг загального значення на замовлення Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області (далі по тексту - Служба автомобільних доріг). Дійсно, так як зазначає ревізор, у грудні 2011 - березні 2012 року мало місце заготівля філією 2 850 тонн протиожиледної суміші, на 2 000 тонни якого у листопаді 2011 року розроблено калькуляцію в сумі 17,97 грн. за 1 тонну, у лютому 2012 року в сумі 41,25 грн. за 1 тонну (640 тонн) і у березні 2012 року в сумі 21,39 грн. за 1 тонну (210 тонн). На кожну із таких трьох калькуляцій ревізору представлено первинні документи про витрати на виробництво і самі калькуляції, втім останнім окремі документи про витрати для калькуляції за лютий і березень 2012 року не взяті до уваги, а до витрат із калькуляції в 17,97 грн. включили не 2 000 тонн розчину, виготовленого у грудні 2011 року, а 2 850 тонн, в тому 850 тонн періоду лютий-березень 2012 року, на яку сформовані окремі калькуляції. При цьому, ревізор здійснив власний розрахунок в сумі 12,61 грн. за 1 тону розчину, включивши у такий розрахунок всі 2 850 тонн. Незважаючи на те, що собівартість розчину у лютому і березні 2012 року була вищою за 17,97 грн., його реалізація по філіях облавтодору і включення до актів виконаних робіт на утримання доріг 2 850 тонн протиожиледного розчину здійснено по ціні 17,97 грн. за 1 тонну. По третій оскаржуваній вимозі, позивач вважає, що не відповідають фактичним обставинам висновки ревізора про недоотримання філією ''Івано-Франківський Спецкар'єр'' доходів в сумі 73 198,30 грн. по операції із продажу у листопаді-грудні 2011 року товариству з обмеженою відповідальністю ''Шляхбудсервіс'' 20 265 тонн нерудних будівельних матеріалів по ціні 23,99 грн. за тонну (без ПДВ), що є нижчою на 3,01 грн. за тонну, ніж визначено затвердженими відпускними цінами. Ревізором не враховано, що у вартість за одну тону такого матеріалу не увійшла вартість навантаження, яка складає згідно розрахунку 5,60 грн. за тонну, а від так, визначена при продажі ціна в розмірі 23,99 грн. (без ПДВ), без навантаження, є більшою від визначеної розрахунком із 01.11.2011 року, яка без навантаження становить 21,40 грн. (без ПДВ) за тонну нерудних матеріалів із кар'єра ''Шандра''. В зазначеному кар'єрі будь-яка навантажувальна техніка філії не працювала, паливно-мастильні матеріали не неї списувалися, а тому фактично навантажувати філія не мала можливості. Позивач вважає, що не мало місце продаж акціонерному товариству закритого типу ''Авто'' щебеневої продукції по заниженій ціні на суму 667,87 грн. Не відповідають фактичним обставинам висновки ревізора щодо безпідставного понесення філіями ''Івано-Франківське ДЕУ'', ''Мостова експлуатаційна дільниця'', ''Богородчанська ДЕД'' витрати по ремонтних роботах доріг, віднесених до незавершеного виробництва, в сумах 125 900,00 грн., 115 109,00 грн., 349 155,00 грн., 21 908,00 грн. і 24 715,00 грн., оскільки такі роботи виконувалися на підставі діючих, нерозірваних договорів підряду, укладених із Службою автомобільних доріг в області за №127 від 09.08.2006 року, №165 від 04.12.2006 року і №172 від 08.04.2008 року. По вказаних роботах фінансування замовником не здійснено, втім загальна вартість договорів розмір таких витрат включає в себе. Службою автомобільних доріг в області через відсутність фінансування із бюджету виконані роботи не прийняті, акти виконаних підрядних робіт не підписані, при тому, що вони позивачем складені у встановленому законом порядку. На такі роботи позивач витратив власні кошти, отримані від здійснення статутної діяльності. У зв'язку із відсутністю належним чином оформлених первинних документів (не підписані замовником акти виконаних робіт КБ-2в) у підприємства на час перевірки були відсутнє право на проведення в обліку показників доходу, і відповідного відображення дебіторської заборгованості. В частині безпідставності обліку витрат, віднесених на незавершене виробництво, по філії ''Богородчанська ДЕД'' щодо ремонтних робіт вулиць с. Підгір'я, ревізором допущено арифметичну помилку у оскаржуваній вимозі із додатковим визначенням порушення на 9 324,60 грн. Витрати, які здійснила філія становили в сумах 24 715,00 грн. і 21 908,00 грн. (46 623,00 грн.), а у вимозі поставлено питання про усунення порушень на суму 55 947,60 грн. По четвертій оскаржуваній вимозі, позивач вважає, що ревізором, без належної перевірки, зроблено безпідставні висновки про понесення підприємством зайвих витрат сумі 128 466,50 грн. і 28 347,48 грн. внаслідок придбання в 2011-2012 роках у приватного підприємства ''Л.В.М.'' і фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 бітуму дорожнього, пального і матеріалів за цінами, які є вищими від затверджених регіональних граничних оптових цін, які можуть застосовуватися у розрахунках договірної ціни дорожніх робіт на території області. Зазначає, що положеннями пункту 2.5 ВБН Д.1.1-218-1-2011, порушення яких, на думку відповідача, здійснив позивач, встановлюється обов'язок дотримуватися граничних цін, встановлених Державною службою автомобільних доріг України, тільки при здачі підрядниками і прийнятті відповідними територіальними службами автомобільних доріг робіт по ремонту. Даним же ВБН і іншими нормативно-правовими актами не визначено обов'язок для підрядника (позивача) застосовувати регіональні граничні ціни при закупівлі товарно-матеріальних цінностей для таких робіт. Обмеження встановлено щодо ціни таких товарів по включені їх вартості при формуванні актів виконаних робіт і здачі замовнику. Весь придбаний у приватного підприємства ''Л.В.М.'' біту в кількості 393,73 тонн по цінах 5 230,00 грн., 6 300,00 грн., 6 700,00 грн. за одну тонну був перероблений при виготовлені філіями підприємства асфальтно-бетонної суміші, і включений у акти прийняття виконаних підрядних робіт форми КБ-2в по ціні придбання. При тому, на час прийняття таких робіт Службою автомобільних доріг в області граничні ціни на такий бітум були значно вищі від ціни їх придбання 5 510,00 грн., 6 450,00 грн., 6 560,00 грн., 7 060,00 грн., 7 500,00 грн. і більше за одну тонну бітуму. Додатково щодо придбання матеріалів у ОСОБА_6 зазначають, що всі порушення допущені по вказаному постачальнику, і які визначені у вимозі, усунуті під час ревізії до моменту складання зведеного акта шляхом зменшення існуючої кредиторської заборгованості філій перед вказаним постачальником, про що відмічено у довідках ревізій філій. Надуманими вважає позивач висновки ревізора про безпідставне нарахування філією ''Верховинський райавтодор'' орендної плати за оренду у товариства з обмеженою відповідальністю ''Шляхбудсеріс'' і приватного підприємства ''Шляховик'' автогрейдера ДЗ-143 та інших транспортних засобів впродовж 2010-2012 років в сумах 41 300,00 грн. і 134 084,23 грн. у зв'язку із тим, що така техніка працювала не у всі місяці року, при тому, що орендна плата нараховувалася. Зазначає, що орендовані транспорті засоби використовувалися по мірі необхідності і поступлення замовлення від Служби автомобільних доріг в області та інших замовників, а орендна плата згідно договорів нараховувалася щомісячно і включалася у прямі витрати на виробництво, так як діяли ніким не розірвані, не скасовані і чинні господарські договори оренди транспортних засобів. Крім того, в ході перевірки філії, до моменту складання зведеного акта ревізії товариством з обмеженою відповідальністю ''Шляхбудсеріс'' зменшено позивача кредиторську заборгованість на вказану суму 134 084,23 грн. По п'ятій оскаржуваній вимозі, позивач вважає, що ревізор, не перевіривши фактичних обставин фінансового стану підприємства, дійшов висновку про порушення Колективного договору на 2008-2013 роки в частині допущення не виплати працівникам філії ''Коломийський райавтодор'' в 2010 році винагороди за загальні результати роботи по підсумках за рік в розмірі 180 807,00 грн., винагороди за вислугу років в розмірі 38 386,00 грн., а також філії ''Снятинський райавтодор'' в 2011 році винагороди за вислугу років в розмірі 78 561,00 грн. У зв'язку із тим, що у 2010 році і 2011 році підприємство отримало чистий прибуток за результатами діяльності в сумах 10 000,00 грн. і 314 00,00 грн. відповідно (при наявних поточних власних зобов'язань в сумах 74 668 000,00 грн. і 93 094 000,00 грн.), у позивача була відсутня фінансова можливість і відповідна наявність коштів для виплати вказаних винагород. В свою чергу невиплата винагород із таких причин відповідає нормам діючих Порядків виплат винагород за загальні результати роботи і вислугу років. По шостій оскаржуваній вимозі, позивач не погоджується із висновками ревізора про порушення вимог Закону України ''Про здійснення державних закупівель'' в частині проведення впродовж 2010-2012 років без застосування процедури закупівлі операції із придбання товарів, робіт і послуг на суму 3 958 273,00 грн. По-перше, вважає, що згідно листа-роз'яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 20.10.2011 року, підприємство позивача із жовтня 2011 року мало право не проводити процедури закупівель за власні кошти. По-друге, у зв'язку із внесенням 08.07.2011 року до вказаного базового Закону змін, його положення не розповсюджувалося на діяльність позивача. По-третє, оскаржувана шоста вимога містить в собі зобов'язання дотримуватися в подальшому при проведенні закупівель вимог діючого законодавства щодо закупівлі товарів робіт і послуг за державні кошти, в той час як такі повноваження Законом України ''Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні'' і ''Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами'', відповідачу не надані. Вказує, що ревізори дійшли не обґрунтованого висновку про недотримання філією ''Рожнятівський райавтодор'' тендерних процедур у 2010 році при закупівлі паливно-мастильних матеріалів на 221 299,06 грн., так як закупівля пального для автотранспортних засобів здійснювалася в роздріб безпосередньо на автозаправних станціях, а на такий предмет закупівлі положення постанови Кабінету Міністрів України №921 від 17.10.2008 року, чинних на час дії спірних відносин, не розповсюджувалися. У заявленій частині оскаржуваного рішення (вимоги) просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з мотивів викладених в письмовому запереченні (том 1 а.с. 54-62). У судовому засіданні, виходячи із змісту заперечення і доповнень до нього, пояснили, що загальний зведений акт ревізії за №06-21/19 від 13.11.2012 року складено на підставі довідок районних структурних підрозділів Державної фінансової інспекції в області та перевірок, здійснених безпосередньо відповідачем. Із загального об'єму виявлених порушень фінансово-господарської діяльності дочірнього підприємства ''Івано-Франківський облавтодор'' та його структурних підрозділів, позивач оскаржує лише окремі із них. Твердження позивача про безпідставність встановлення відповідачем порушень по всіх філіях і самому дочірньому підприємстві, обставини по яких викладені у акті ревізії і оскаржуваній вимозі, є необґрунтованими, оскільки перевіряючі дійшли таких висновків, виходячи із первинних документів, наявних у суб'єктів перевірок, дійсних обставин тої чи іншої фінансово-господарської операції. Склад виявлених порушень фінансової діяльності позивача не відповідають вимогам чинних нормативно-правових актів у сфері ціноутворення у будівництві, наявність яких безпосередньо викладено у довідках і зведеному акті ревізії. Крім того, вказали, що ревізією в філіях Долинська, Коломийська, Рогатинська ДЕД і Калуський, Коломийський, Косівський, Рожнятівський, Рогатинський райавтодори встановлено безпідставне застосування при проведенні ремонтних робіт доріг коефіцієнту 1,2 до норм витрат праці робітників, експлуатації будівельних машин, що призвело до завищення вартості таких робіт на 73 727,00 грн. Контрольними обмірами відремонтованих доріг встановлено невідповідність параметрів вулиць, на яких проведено ремонт, параметрам дороги з двохстороннім рухом, або ширина вулиць яких складає від 3 до 5 метрів, що унеможливлює рух транспорту по обох сторонах вулиць. Відповідними будівельними нормами визначена мінімальна ширина місцевих проїздів із одно- і двохстороннім рухом, яка не відповідала фактичним обмірам. До того ж, встановлені обмірами параметри ширини ремонтованих доріг свідчать про відсутність можливості забезпечити систематичність руху транспорту по іншій частині проїжджої частини. В окремих частинах ділянок доріг ширина проїзду із врахуванням параметрів автомобільної техніки, за допомогою якої здійснювались ремонтні роботи, свідчить про відсутність фізичної можливості систематичного руху транспорту. При перевірці правильності визначення філією Калуський райавтодор вартості калькуляції однієї тони протиожиледного розчину встановлено завищення такого розрахунку на 5,36 грн. за тонну, у зв'язку із безпідставним заниженням кількості розчину, що із урахуванням 2 850 тонн призвело до завищення вартості галітового розчину на 15 276,00 грн. У таку калькуляцію за грудень 2011 року не включено 850 тонн розчину, виготовленого у лютому і березні 2012 року, а безпідставно включено витрати, які не пов'язані із виготовленням такого розчину. Ревізією філії ''Івано-Франківський спецкар'єр'' встановлено реалізація у 2011-2012 роках товариству з обмеженою відповідальністю ''Шляхбудсервіс'' 20 265 тонн гірничої маси із кар'єра ''Шандра'' по ціні 23,99 грн. за тонну (без ПДВ) або 28,78 грн. (з ПДВ), що є нижчою на 3,01 грн. за тонну, ніж визначено затвердженою відпускною ціною, яка складає 27,00 грн. (без ПДВ) або 32,40 грн. (з ПДВ). Така реалізація по занижених цінах призвела до недоотримання позивачем доходу в загальній сумі 73 198,30 грн. Крім того, філією протягом 2010-2011 років відпущено щебеневої продукції акціонерному товариству закритого типу ''Авто'' за цінами нижчими ніж відпускні, а саме по цінах розроблених для філії підприємства, а не за цінами для інших покупців, що призвело до збитків на суму 667,87 грн. Впродовж 2010-2011 років філіями ''Івано-Франківське ДЕУ'', ''Мостова експлуатаційна дільниця'', ''Богородчанська ДЕД'' в обліку відображено витрати на незавершене виробництво в сумах 125 900,00 грн., 115 109,00 грн., 349 155,00 грн., 21 908,00 грн. і 24 715,00 грн. без будь-яких договорів, завдань чи інших документів, що були підставою для проведення на їх вартість ремонтно-будівельних робіт. У зв'язку із чим по обліку позивача за такими роботами не числиться заборгованість замовників. Вказане призвело до недоотримання позивачем доходу на зазначені суми, занизивши його, та завищено показники звітності із незавершеного виробництва за вказаний період, чим нанесено шкоду підприємству. Ревізією встановлено, що підприємство і його філій в порушення пункту 2.5 ВБН Д.1.1-218-1-2001 у 2011-2012 роках здійснили придбання в приватного підприємства ''Л.В.М.'' і фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 бітуму дорожнього, пального і матеріалів за цінами, які є вищими від затверджених регіональних граничних оптових цін, які можуть застосовуватися у розрахунках договірної ціни дорожніх робіт на території області. Зокрема, позивач придбав бітум по цінах 5 230,00 грн., 6 300,00 грн. і 6 700,00 грн. за одну тонну, при тому що граничними регіональними оптовими цінами, на той час, були визначена ціна не більше 4 910,00 грн., 5 510,00 грн., 6 450,00 грн. і 6 560,00 грн. відповідно. У зв'язку із чим підприємством понесло зайві витрати в сумах 128 466,50 грн. і 28 347,48 грн. Не підлягають спростування висновки відповідача про порушення, виявлені у філії ''Верховинський райавтодор'', так як останньою у 2010, 2011, 2012 роках безпідставно нараховано витрати із орендних платежів в сумах 41 300,00 грн. і 134 084,23 грн. за оренду у товариства з обмеженою відповідальністю ''Шляхбудсеріс'' і приватного підприємства ''Шляховик'' автогрейдера ДЗ-143 та інших транспортних засобів. У зв'язку із тим, що така плата нараховувалася за місяці у яких відповідний транспортний засіб, згідно актів виконаних робіт, не був залучений до виконання ремонтних робіт, які б давали можливість отримати прибуток. Відповідно, на думку відповідача, таке нарахування безпідставно включалося у прямі витрати на виробництво по рахунку 23 ''Виробництво'' та протиправно зараховувалося до собівартості виконаних ремонтно-будівельних робіт. Підлягають обов'язковому виконанню пункт 5 оскаржуваної вимоги, оскільки позивач в порушення вимог пункту 2.2 Колективного договору на 2008-2013 роки не здійснив виплати працівникам філії ''Коломийський райавтодор'' в 2010 році винагороди за загальні результати роботи по підсумках за рік в розмірі 180 807,00 грн., винагороди за вислугу років в розмірі 38 386,00 грн., та філії ''Снятинський райавтодор'' в 2011 році винагороди за вислугу років в розмірі 78 561,00 грн., при тому що у 2010 і 2011 роках зазначені філії отримали прибуток в сумах 220 000,00 грн. і 197 00,00 грн. відповідно. Така невиплата призвела до порушення статті 97 Кодексу законів про працю України, статті 15 Закону України ''Про оплату праці'', статті 5 Закону України ''Про колективні договори і угоди''. Позивач в продовж 2010-2012 року, отримуючи із державного бюджету кошти, в порушення статей 2 і 40 Закону України ''Про здійснення державних закупівель'' в продовж липня-грудня 2012 року, січня-вересня 2011 року, січня-червня 2012 року без процедури закупівель здійснив придбання пально-мастильних матеріалів, щебеневої продукції, цементу та послуг з перевезення вантажів на загальну суму 3 958 273,74 грн. У зв'язку із вказаним, в межах повноважень, визначених Законом України ''Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні'', позивача зобов'язано в подальшому при проведенні закупівель за державні кошти дотримуватися вимог чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з наступних мотивів.

Судом встановлено, що дочірнє підприємство ''Івано-Франківський облавтодор'' відкритого акціонерного товариства ''Державна акціонерна компанія ''Автомобільні дороги України'' є юридичною особою, і діє на підставі Статуту. Відповідно до пункту 3.8 статті 3 Статуту дочірнього підприємства ''Івано-Франківський облавтодор'' філії являються його структурними підрозділами і діють на підставі ''Положення про філію'', які відповідно до статті 6 Положення про філію організовують фінансово-господарську діяльність підприємства, та несуть відповідальність за результати господарської діяльності філії.

В той же час, суд зазначає, що у відповідності до вимог статей 80, 95 Цивільного кодексу України та Статуту позивача його філії, в межах діяльності яких відповідачем виявлено порушення, являються відокремленим підрозділами дочірнього підприємства, не мають статусу юридичних осіб, а тому дочірнє підприємство ''Івано-Франківський облавтодор'' є належним позивачем, який наділений відповідними правами захищати права та інтерсекси філій підприємства.

В період з 14.08.2012 року по 06.11.2012 року Державна фінансова інспекція в Івано-Франківській області за участю районних відділів проведено ревізію фінансово-господарської діяльності у дочірньому підприємстві ''Івано-Франківський облавтодор'' відкритого акціонерного товариства ''Державна акціонерна компанія ''Автомобільні дороги України'' за період з 01.04.2010 року по 01.07.2012 року.

По наслідками зведеної ревізії, в тому числі на підставі відповідних довідок районних відділів Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області, складено акт ревізії за №06-21/19 від 13.11.2012 року (далі по тексту - акт ревізії, зведений акт ревізії), в якому відповідачем зроблено висновок про порушення дочірнім підприємством та його філіями вимог нормативно-правових актів при визначенні вартості будівництва, у сфері ціноутворення у будівництві, відображення таких операцій при здійсненні бухгалтерського обліку, законодавства України про оплату праці та здійснення державних закупівель (том 3 а.с. 1-59).

11.12.2012 року за наслідками ревізії відповідачем, на підставі пункту 7 статті 10 Закону України ''Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні'' та акта за №06-21/19 від 13.11.2012 року, винесено вимогу за №09-06-14/9579 (далі по тексту - оскаржувана вимога, том 1 а.с. 14-17).

Як з'ясовано у судовому засіданні, із загальної маси встановлених за результатами ревізії порушень, предметом оскарження є частина порушень і висновків, виявлених по філіях ''Долинська дорожньо-експлуатаційна дільниця'' (надалі по тексту - Долинстка ДЕД), ''Калуський райавтодор'' ''Коломийський райавтодор'', ''Коломийська дорожньо-експлуатаційна дільниця'' (надалі по тексту - Коломийська ДЕД), ''Косівський райавтодор'', ''Рожнятівська дорожньо-експлуатаційна дільниця'' (надалі по тексту - Рожнятівстька ДЕД), ''Рожнятівський райавтодор'', ''Снятинський райавтодор'', ''Івано-Франківський Спецкар'єр'', ''Івано-Франківське дорожньо-експлуатаційне управління'' (надалі по тексту - Івано-Франківське ДЕУ), ''Богородчанська дорожньо-експлуатаційна дільниця'' (надалі по тексту - Богородчанська ДЕД), ''Мостова експлуатаційна дільниця'' (надалі по тексту - МЕД), ''Городенківська дорожньо-експлуатаційна дільниця'' (надалі по тексту - Городенківська ДЕД), ''Надвірнянський райавтодор'', ''Рогатинська дорожньо-експлуатаційна дільниця'' (надалі по тексту - Рогатинська ДЕД) і ''Верховинський райавтодор''.

Позивач, згідно заяви про зменшення позовних вимог від 19.03.2013 року, оскаржує частину пункту 2, 3, 4 вимоги відповідача від 11.12.2012 року, а також пункт 5 і 6 даної вимоги в цілому, всього разом на загальну суму 5 468 616,52 грн.

Так, досліджуючи позовні вимоги по оскарженню пункту 2 вимоги в частині висновків відповідача по безпідставному застосуванні при проведенні ремонтних робіт доріг коефіцієнта 1,2 до норм витрат праці робітників, експлуатації будівельних машин, що призвело до завищення вартості таких робіт на 73 727,00 грн., судом встановлено наступне.

На аркушах 28-29 зведеного акта ревізії встановлено, що філією ''Долинська ДЕД'', ''Калуський райавтодор'' ''Коломийський райавтодор'', ''Коломийська ДЕД'', ''Косівський райавтодор'', ''Рожнятівська ДЕД'', ''Рожнятівський райавтодор'', ''Снятинський райавтодор'' при проведенні робіт з поточного ремонту доріг та вулиць комунального значення та формування їх вартості у відповідних актах за 2012 рік, до норм витрат праці робітників, машиністів, часу експлуатації будівельних машин і механізмів безпідставно застосовано коефіцієнт 1,2 (проведення робіт на одній половині проїжджої частини дороги при систематичному русі транспорту по другій), що є порушенням вимог пункту 13 Ресурсних елементних кошторисних норм утримання об'єктів вуличної дорожньої мережі населених пунктів, та призвело до завищення вартості робіт на 6 536,00 грн., 3 420,00 грн. 8 964,00 грн., 3 250,80 грн., 10 002,00 грн., 1 200,00 грн., 17 802,00 грн. і 22 552,00 грн. відповідно (том 10 а.с. 160-167; том 15 а.с. 207-228).

Безпідставне застосування коефіцієнту 1,2, на думку ревізорів, підтверджено проведеними контрольними обстеженнями доріг комунальної власності, якими встановлено невідповідність параметрів вулиць, на яких проведено ремонт, параметром дороги із двохстороннім рухом, або ширина вилиць складає від 3 до 5 метрів, що унеможливлює рух транспорту по обох сторонах вулиць (том 3 зворотній бік а.с. 14, а.с. 15)

Слід відмітити, що відповідно до пункту 13 Ресурсних елементних кошторисних норм утримання об'єктів вуличної дорожньої мережі населених пунктів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №76 від 05.07.2007 року, і підпункту 1.3.3. ''Коефіцієнти до ресурсних елементних кошторисних норм (таблиця 1) ДБН Д.2.4-18-2000 ''Ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи'' коефіцієнт 1,2 застосовується за умови проведення робіт на одній половині проїжджої частини при систематичному русі транспорту на другій (том а.с. 89).

Суд зазначає, що вказані діючі будівельні норми, в тому числі ті, на які послалися ревізори, при застосуванні коефіцієнта 1,2 не виділяє дороги з одно- чи двостороннім рухом, а також не встановлює мінімальну ширину проїжджої частини автомобільної дороги, при наявності якої може бути застосовано коефіцієнт 1,2.

Аналіз вказаних норм вказує на те, що обов'язковою умовою є наявність проїжджої частини, на якій можливе під час проведення ремонтних робіт забезпечити систематичний руху транспорту по половині проїжджої частини.

Діючим нормативно-правовими актами не визначено юридичного поняття ''систематичний рух транспорту''.

На переконання суду систематичний рух транспорту по проїжджій частині дороги слід розуміти як забезпечення протягом певного проміжку часу на певній ділянці проїжджої частини безперервне переміщення транспортних засобів, а за умови наявності перешкоди на одній із частини проїзду (ремонтні роботи), в тому числі із застосуванням можливості пропуску транспорту почергово із тимчасовою зупинкою (або зниженням швидкості руху) для можливості почергового роз'їзду двох автомобілів, об'їзду перешкоди (ремонтних робіт). Обмежень щодо можливості забезпечення при такому об'їзді чи роз'їзді частини проїзду, який не використовується як дорога, наведеними вище будівельними нормами не визначена.

Позивач надав суду довідки усіх сільських, селищних і міських рад області, які були замовниками таких робіт, якими останні підтвердили, що рух транспорту по вулицях і проїжджих частинах де проводилися ремонтні роботи не перекривався (том 9 а.с. 2, 5, 10, 24, 27, 31, 35, 38-39, 41, 45, 48, 54, 57, 62, 66, 70, 73, 85, 89, 94, 97, 100, 103, 106, 109, 112, 115, 118, 121, 124, 127, 130, 133, 136, 139, 143, 152-154; том 10 а.с. 137-159). В свою чергу дані у вказаних довідках вказують на непереривність систематичності руху транспорту під час ремонтних робіт.

Суд вважає недостатнім посилання ревізора і представників відповідача на акти огляду усіх вулиць і доріг, складених за участю структурних підрозділів відповідача, позивача і органів місцевого самоврядування, якими встановлено їх ширину від 3 до 5 метрів. Також не заслуговують на увагу пояснення відповідача про те, що конкретні шифри виду робіт у актах виконаних робіт свідчать про застосування під час ремонту спеціальної техніки, ширина яких із урахуванням ширини дороги чи проїзду, не дає фізичної можливості забезпечити систематичність руху. По-перше, дані про те, що ширина вулиць становить від 3 до 5 метрів, як це зазначено у зведеному акті ревізії, не відповідає фактичній дійсності, оскільки їхній огляд у судовому засіданні вказує на те, що ширина проїздів і вулиць становить від 3 до 8,4 метрів (том 1 а.с. 106-118, 122-167; том 10 а.с. 168-245). По-друге, у таких актах не вказано, яка саме ширина проїзду чи частини дороги, у місці проведення ремонтних робіт. По-третє, у актах обстеження не міститься відомості чи мають проїзди або вулиці обочини, додаткову частину полотна дороги не вкритою асфальтом чи гравійним покриттям.

Суд залишає поза увагою доводи представників відповідача про те, що величини доріг і проїздів, на яких проведено ремонтні роботи із застосуванням спірного коефіцієнта, не відповідають відповідним показникам ''проїзної частини місцевих (бічних) проїздів з одностороннім і двохстороннім рухом'', ''селищних та міських вулиць (доріг)'', визначених ДБН В.2.3-5-2001, ДБН 360-92**. Зазначені будівельні норми визначають відповідні величини для вказаних будівельних об'єктів на стадії проектування і нового будівництва, а у спірних відносинах здійснювався поточний ремонт без капітальних робіт, за умови проведення яких і відповідних проектних можливостей могли б створюватися (будуватися, розширюватися) відповідні вулиці, догори чи проїзди.

Представник позивача пояснив, що рух транспорту забезпечувався за рахунок другої половини проїжджої частини, а у випадку, якщо фізичної ширини проїзду не вистачало (в тому числі у зв'язку із роботою спецтехніки) - за рахунок обочини чи гравійного покриття основи вулиці чи проїзду.

З урахуванням вказаного вище та досліджуваних обставин суд вважає, що позивач, формуючи вартість з поточного ремонту доріг та вулиць комунального значення на території Долинського, Калуського, Коломийського, Косівського, Рожнятівського і Снятинського районів, мав право на застосовано коефіцієнта 1,2 до норм витрат праці робітників, машиністів, часу експлуатації будівельних машин і механізмів.

Досліджуючи висновки зведеного акта ревізії, сформованих на сторінці 30, і пункту 2 оскаржуваної вимоги в частині правильності визначення філією Калуський райавтодор вартості калькуляції однієї тонни протиожиледної суміші у грудні 2011 - березні 2012 року, що призвело до завищення вартості такого галітового розчину на 15 276,00 грн., суд зазначає слідуюче.

Зведеним атом ревізії на сторінці 30 встановлено, що при проведенні робіт із зимового утримання автомобільних доріг, філією ''Калуський райавтодор'' завищено їх вартість по актах за грудень 2011-березень 2012 року, внаслідок завищення вартості галітового розчину (протиожиледної суміші) власного виробництва. А саме, при формуванні вартості 1 тонни вказаного розчину, в порушення підпунктів 3.3.10.1 і 3.2.5 Д.Б.Н. 1.1-1-2000, безпідставно занижено кількість розчину на 850 тонн, включеного до розрахунку за грудень 2011 року, що призвело до завищення вартості виготовлення протиожиледної суміші на 15 276,00 грн. (з ПДВ) (том 3 зворотній бік а.с. 15).

Відповідно до письмового заперечення проти адміністративного позову, довідки ревізії філії ''Калуський райавтодор'' від 07.11.2012 року, факт вказаного завищення відповідач обґрунтовує тим, що у калькуляцію за грудень 2011 року не включено 850 тонн розчину, виготовленого у лютому і березні 2012 року, що із урахуванням витрат на виготовлення такого розчину, включених до калькуляції у грудні 2011 року і 2 850 тонн розчину, призвело до завищення грудневого розрахунку на 5,36 грн. за 1 тонну. До ревізії представлено безпідставно розроблено нові дві калькуляції у лютому і березні 2012 року на 41,25 грн. і 21,39 грн. за 1 тонну , включивши в них витрати, які не пов'язані із виготовленням такого розчину (том 1 а.с. 56-58; том 6 а.с 81-83). У зв'язку із тим, що витрати на виготовлення розчину, які включені філією до калькуляцій у лютому і березні 2012 року в загальній сумі 55 593,34 грн. не пов'язані із його виготовленням, фактично виготовлений об'єм розчину в кількості 850 тонн включено до калькуляції за грудень 2011 року.

Суд не погоджується із такими висновками ревізора і не врахування у спірних відносинах останніх калькуляцій заготівлі розчину за лютий і березень 2012 року, а також витрат понесені філією для його виготовлення, із наступних підстав.

Як встановлено судом, філією ''Калуський райавтодор'' протягом осінньо-зимового періоду 2009-2010 року соляний розчин не заготовлявся і не виписувався іншим філіям позивача. У 2010-2011 роках, в тому числі заробітна плата працівникам у 2012 році, філією понесені витрати по утриманню, ремонту, заготівлі обладнання і трубопроводу, за допомогою якого соляний розчин забирається шляхом викачування із ''Хвостосховище №2'' ДП ''Калійний завод'' відкритого акціонерного товариства ''Оріана''. Сума витрат склала 66 838,77 грн., що підтверджується первинними документами, наявними у матеріалах справи, згідно видаткової накладної №739 від 31.10.2011 року на суму 1 256,00 грн., видаткової накладної №34 від 29.01.2010 року на суму 30 639,00 грн., витратами на оплату праці у грудні 2011 року, січні 2012 року в сумі 4 046,43 грн., видаткової накладної №924 від 27.12.2010 року на суму 24 954,00 грн., витратами на оплату праці у 2012 року у сумі 1 450,00 грн., видаткової накладної №941 від 27.12.2010 року в сумі 4 068,00 грн., витратами на оплату праці у березні 2012 року в сумі 425,00 грн. (том 6 а.с. 91-100; том 10 а.с. 41; том 11 а.с. 233; том 12 а.с. 107-111).

Вказані вище витрати були відображені бухгалтерією філії проводкою Дт 23 ''Основне виробництво'' Кт 683 ''Внутрішньовідомчі розрахунки з ДП ''Івано-Франківський облавтодор''. До грудня 2011 року дані витрати знаходилися у дебетовому сальдо на рахунку 23 ''Витрати майбутніх періодів''. Починаючи з грудня 2011 року частина вказаних витрат в сумі 35 941,77 грн. були використані у калькуляції для визначення ціни соляного розчину, що із урахуванням прогнозу необхідно об'єму на зимовий період 2011-2012 років в кількості 2 000 тонн, сформувало ціну калькуляції в розмірі 17,97 грн. за 1 тонну суміші (том 6 а.с. 91). У зв'язку із використанням усієї кількості заготовленого протиожиледного розчину у позивача виникла потреба у додатковій заготівлі розчину у лютому 2012 року в кількості 640 тонн, у березні 2012 року - 210 тонн. На заготівлю розчину у лютому 2012 року філією віднесено витрати у сумі 26 404,00 грн. у зв'язку із чим вартість згідно калькуляції за 1 тонну склала 41,25 грн. (том 6 а.с. 95). У березні 2012 року віднесено витрати в сумі 4 493,00 грн., вартість склала 21,39 грн. за 1 тонну соляного розчину (том 6 а.с. 98).

Згідно довідки ревізії філії ''Калуський райавтодор'' від 07.11.2012 року калькуляції на 640 тонн і 210 тонн, складених у лютому і березні 2012 року, ревізорам представлені.

Необґрунтованими є доводи відповідача про те, що витрати на суму 30 634,34 грн. і 24 954,00 грн. понесені філією у січні і лютому 2010 року, не пов'язані із виготовленням розчину, так як згідно актів виконаних робіт від 27.01.2010 року і 08.12.2010 року, вказані у них роботи, виконані по ревізії та вдосконаленню технологічної лінії, її підйому та переустановки для збору розсолу на ''Хвостосховище №2'' ДП ''Калійний завод'' відкритого акціонерного товариства ''Оріана'' (том 6 а.с. 94, 97).

Крім того, незважаючи на те, що собівартість суміші у лютому і березні 2012 року була вищою за 17,97 грн., його відпуск в кількості 2 850 тонн по філіях підприємства і включення до актів виконаних робіт на утримання доріг здійснено по ціні 17,97 грн. за 1 тонну. Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в і Відомостями ресурсів до них щодо експлуатаційного утримання доріг за замовленням Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області (том 6 а.с. 101, 135-250; том 7 а.с. 1-261).

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов переконання про протиправність вказаних висновків зведеного акта ревізії, а також висновку про задоволення даної частини позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування пункт 2 вимогу №09-06-14/9579 від 11.12.2012 року в частині: допущення завищення підприємством та його філіями вартості ремонтно-будівельних робіт на загальну суму 89 003,00 грн.; вимоги відобразити в бухгалтерському обліку підприємства кредиторську заборгованість перед Службою автомобільних доріг в Івано-Франківській області в сумі 15 276,00 грн., сільськими радами в сумі 73 727,00 грн.; вимоги виконати ремонтно-будівельні роботи на суму 89 003,00 грн. із проведенням відповідних змін в бухгалтерському обліку.

Вирішуючи позовні вимоги по оскарженню пункту 3 вимоги в частині висновків відповідача про недоотримання філією ''Івано-Франківський Спецкар'єр'' доходу в сумі 73 198,30 грн. у зв'язку із реалізацією товариству з обмеженою відповідальністю ''Шляхбудсервіс'' гірничої маси по ціні нижчій, ніж затверджена філією для продажу, судом встановлено наступне.

На сторінках 11-12 зведеного акта ревізії відповідач, із змісту письмового договору про поставку нерудних матеріалів №03 від 05.01.2011 року, видаткових накладних, встановив, що філією ''Івано-Франківський Спецкар'єр'' у 2011-2012 роках реалізовано товариству з обмеженою відповідальністю ''Шляхбудсервіс'' 20 265 тонн гірничої маси із кар'єра ''Шандра'' по ціні 23,99 грн. за тонну (без ПДВ) або 28,78 грн. (з ПДВ), що є нижчою на 3,01 грн. за тонну, ніж визначено затвердженою відпускною ціною станом на 01.11.2011 року, яка складала 27,00 грн. (без ПДВ) або 32,40 грн. (з ПДВ). У зв'язку із чим філія недоотримала дохід на загальну суму 73 198,30 грн. (том 3 зворотній бік а.с 6, а.с. 6)

Втім такі висновки ревізора суд вважає необґрунтованими із наступних підстав.

Як встановлено на підставі наявних у справі первинних документів з 01.11.2011 року на філії ''Івано-Франківський Спецкар'єр'' введено в дію оптову ціну на відпуск гірничої маси із кар'єра ''Шандра'' в сумі 27,00 грн. (без ПДВ) за одну тонну із навантаженням або 21,60 грн. (без ПДВ) без навантаження. Вартість послуг із навантаження становить 5,62 грн. за тонну (том 11 а.с. 21).

05.01.2011 року між філією ''Івано-Франківський Спецкар'єр'' та товариством з обмеженою відповідальністю ''Шляхбудсервіс'' укладено договір №3 на поставку нерудних будівельних матеріалів - гірничої маси (том 11 а.с. 22). В період листопад-грудень 2011 року і січень-лютий 2012 року філією реалізовано вказаному товариству 20 265 тонн гірничої маси по ціні згідно накладних 23,99 грн. (без ПДВ) за тонну.

У судовому засіданні представник позивача - директор філії пояснив, що дійсно в укладеному договорі від 05.01.2011 року міститься положення у пункті 7 з приводу обов'язку філії по навантаженню продукції. Вказав, що це типовий договір, який укладається філією із покупцями по всіх кар'єрах позивача на території області, на більшості яких використовується навантажувальна техніка філії, яка перебуває в оренді і власності. Втім, у кар'єрі ''Шандра'' (Шевченківський кар'єр) філія здійснює лише заготівлю і відпуск гірничої маси, власної чи орендованої техніки на час ревізії не було, а фактичне навантаження здійснювали покупці своєю технікою, чи технікою яку вони самостійно замовляв. А тому, по товариству з обмеженою відповідальністю ''Шляхбудсервіс'' у вартість гірничої маси вартість послуг із навантаження не включено.

На з'ясування вказаного, судом оглянуті накладні на відпуск товариству з обмеженою відповідальністю ''Шляхбудсервіс'' гірничої маси, в яких внесено дані лише щодо самої гірничої маси - 23,99 грн. за 1 тонну. Даних щодо вартості навантаження в сумі 5,62 грн. у таких накладних відсутні (том 11 а.с. 23-39).

На пропозицію суду представниками відповідача не надано суду будь-яких фактичних доказів використання філією в 2011-2012 роках у вказаному кар'єрі власної навантажувальної техніки із посиланням на конкретний транспортний засіб, що перебуває у власності чи оренді, документів про списання паливно-мастильних матеріалів на роботу такої техніки, нарахування і виплати заробітної плати водіям чи машиністам навантажувачів.

В свою чергу, філія ''Івано-Франківський Спецкар'єр'' суду надала довідки і документи про те, що на території кар'єру ''Шандра'' з вересня 2007 року філія не утримує жодної навантажувальної техніки, в обревізований період з 01.04.2010 року по 01.07.2012 року не використовувалися і не списувалися паливно-мастильні матеріали. Навантажувальна техніка, яка перебуває на балансі філії в кількості 4 одиниці використовується в кар'єрах ''Пасічна'' Надвірнянського району, ''Кийданці'' Коломийського району, ''Делева'' і ''Петрів'' Тлумацького району, а орендовані 3 одиниці техніки - в кар'єрах ''Пасічна'' Надвірнянського району і ''Петрів'' Тлумацького району (том 11 а.с. 40-43).

Представники позивача надали у судовому засіданні документи, які засвідчують, що з лютого 2011 року по час розгляд у справи на згаданому кар'єрі на навантаженні гірничої маси працює екскаватор марки ''Катерпіллер-235'', вагою 44 тони, який належить на правах оренди у приватного підприємства ''Брати КІП'' (том 12 а.с. 200-202).

За таких обставин відповідач не довів у судовому засіданні, що у ціну за 1 тонну гірничої маси, яка продана товариству з обмеженою відповідальністю ''Шляхбудсервіс'', включено і вартість навантаження в сумі 5,62 грн. У зв'язку із не встановленням факту навантаження гірничої маси силами і за рахунок філії, ціна продажу без навантаження в розмірі 23,99 грн. за 1 тонну (без ПДВ) є більшою від вартості в розмірі 21,60 грн. за 1 тонну (без ПДВ) без вартості робіт по навантаженню, введених в дію з 01.11.2011 року по кар'єру ''Шандра''. Відтак, від даних фінансових операцій філія отримала дохід, а не понесла збитки.

Щодо поданої у судовому засіданні представником відповідача постанови Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 26.02.2013 року у справі №0915/4318/12, якою директору дочірнього підприємства ''Івано-Франківський облавтодор'' ОСОБА_7 відмовлено у задоволенні позову про скасування постанови відповідача №691 у справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 164-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне. Суд не може використати у розгляді даної справи в порядку частини 4 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України висновки зроблені у постанові районного суду, оскільки згідно описової частини даного рішення судом не досліджувалися обставини, які досліджені і підтверджені відвідними засобами доказування у розгляді даної справи. До того ж, єдиною правовою підставою із урахуванням якої районний суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_7, є факт надходження до бюджету адміністративного штрафу у розмірі 153,00 грн., що на переконання районного суду засвідчило погодження підприємством із застосованими до нього санкціями (том 15 а.с. 143-146).

З приводу аналогічних правовідносин по продажу філією ''Івано-Франківський Спецкар'єр'' щебеневої продукції із кар'єру ''Пасічна'' акціонерному товариству закритого типу ''Авто'' за цінами нижчими ніж відпускні, позивач ні у адміністративному позові, ні його представник у судовому засіданні не надали обґрунтованих пояснень і доказів на спростування висновків ревізії.

Судом встановлено із 01.11.2009 року і 01.11.2011 року філією введені в дію оптові відпускні ціні на ряд різних нерудних будівельних матеріалів у кар'єрі ''Пасічна'' (том 12 а.с. 113-114, 118-119).

Із наявних у матеріалах справи копій видаткових накладних про відпуск акціонерному товариству закритого типу ''Авто'' щебеню різної фракції і висівки судом встановлено невідповідність цін, вказаних у накладних, у бік їх зменшення до цін введених в дію із 01.11.2009 року і 01.11.2011 року для суб'єктів господарювання, які не входять до структури підприємства позивача (том 12 а.с. 112, 115-117). У зв'язку із вказаним висновки відповідача про безпідставне заниження ціни на відпуск щебеневої продукції та недоотриманням філією доходу в сумі 667,87 грн. у цій частині ревізії є проворними.

Досліджуючи доводи щодо безпідставного понесення філіями ''Івано-Франківське ДЕУ'', ''Мостова експлуатаційна дільниця'', ''Богородчанська ДЕД'' витрати по ремонтних роботах доріг, віднесених до незавершеного виробництва, в сумах без ПДВ 125 900,00 грн., 115 109,00 грн., 349 155,00 грн., 21 908,00 грн. і 24 715,00 грн., суд з'ясував наступне.

На сторінках 16-17 зведеного акта ревізії відповідачем робиться висновок про те, що впродовж 2010-2011 років філіями ''Івано-Франківське ДЕУ'', ''Мостова експлуатаційна дільниця'', ''Богородчанська ДЕД'' в обліку відображено витрати на незавершене виробництво в сумах 125 900,00 грн., 115 109,00 грн., 349 155,00 грн., 21 908,00 грн. і 24 715,00 грн. без будь-яких договорів, завдань чи інших документів, що були підставою для їх проведення, у зв'язку із чим у обліку позивача по таких роботах не числиться заборгованість замовників. Вказане призвело до недоотримання позивачем доходу на зазначені суми, занизивши його, та завищення показників звітності із незавершеного виробництва за вказаний період, чим нанесено шкоду підприємству в розмірі зазначених сум витрат.

Втім, із такими висновками суд не також може погодитися.

Як встановлено у судовому засіданні у червні-листопаді 2010 року філія ''Івано-Франківське ДЕУ'' понесені витрати з капітального ремонту автомобільної дороги Мукачеве-Львів (км 240+650+241+560) в сумі 125 900,00 грн. без ПДВ (151 080,00 грн. з ПДВ). Про виконання таких робіт складено 5 актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, замовником у яких визначено Службу автомобільних доріг в Івано-Франківській області (том 12 а.с. 135-144).

Як підстава проведення вказаних робіт позивач надав суду договір №127 від 09.06.2006 року із капітального ремонту дороги державного значення Мукачеве-Львів і шість додаткових угод, укладених між позивачем і Службою автомобільних доріг в Івано-Франківській області, роботи по якому виконувала філія ''Івано-Франківське ДЕУ'' (том 11 а.с. 169-189). Згідно умов пункту 3.1 договору загальна договірна ціна робіт складає 11 474 834,00 грн., в тому числі на ділянці автодороги Мукачеве-Львів (км 240+650+241+560) - 8 859 929,00 грн. (том 11 а.с. 172). Пунктом 16.1 договору визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати права і виконувати свої обов'язки відповідно до договору.

Судом встановлено, що в продовж 2006-2009 років Службою автомобільних доріг в області за рахунок державного бюджету по ділянці дороги км 240+650+241+560 профінансовано лише 4 832 951,00 грн. Залишок недофінансованих і відповідно неосвоєних коштів за договором станом на час розгляду справи складає 4 026 978,00 грн. (том 12 а.с. 139).

Із урахуванням того, що умовами договору не визначено строки його дії, а зобов'язання в частині фінансування за ним не виконані Службою автомобільних доріг в області у повному обсязі, на переконання суду наявність чинного, нерозірваного і діючого договору №127, при умові, що вартість здійснених робіт (151 080,00 грн.) не перевищує залишок недофінансованих коштів (4 026 978,00 грн.), є достатньою правовою підставою для виконання філії зазначених вище ремонтих робіт.

У вересні-жовтні 2010 року філія ''Мостова експлуатаційна дільниця'' понесла витрати на капітальний ремонт мостового переходу на автодорозі Татрів-К.Подільський (км 55+413) в сумі 115 109,00 грн. без ПДВ (138 130,80 грн. з ПДВ), а також у квітні-червні 2012 року мостового переходу на автодорозі Делятин-Любіжжя (км 6+205) в сумі 349 155,00 грн. без ПДВ (418 986,00 грн. з ПДВ). Про виконання таких робіт складено 2 і 3 відповідно акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, замовником у яких визначено Службу автомобільних доріг в Івано-Франківській області (том 12 а.с. 6-9; том 11 а.с. 244-250).

Щодо підстав виконання таких робіт позивач надав суду укладені із Службою автомобільних доріг в Івано-Франківській області договори №165 від 04.12.2006 року (із трьома додатковими угодами) і №172 від 08.04.2008 року (із п'ятьма додатковими угодами) по капітальному ремонту автодоріг державного і місцевого значення та спорудження мостових переходів, роботи по яких виконувала філія ''Мостова експлуатаційна дільниця'' (том 11 а.с. 92-126). Згідно умов пункту 3.2 договору № 172 загальна договірна ціна робіт складає 24 966 131,00 грн., в тому числі по капітальному ремонту мостового переходу на автодорозі Делятин-Любіжжя (км 6+205) - 2 562 850,00 грн. (том 11 а.с. 121). Згідно умов пункту 3.1 договору № 165 загальна договірна ціна робіт складає 23 000 000,00 грн., в тому числі по капітальному ремонту мостового переходу на автодорозі Татрів-К.Подільський (км 55+413) - 795 000,00 грн. (том 11 а.с. 97). Пунктом 17.1 договору №172 і пунктом 16.1 договору №165 визначено, що строком договорів є час, протягом якого сторони будуть здійснювати права і виконувати свої обов'язки відповідно до договору.

Судом встановлено, що в продовж 2008-2009 років Службою автомобільних доріг в області за рахунок державного бюджету по ділянці дороги Делятин-Любіжжя (км 6+205) профінансовано лише 473 861,00 грн., а по Татрів-К.Подільський (км 55+413) таке фінансування не здійснювалося взагалі. Таким чином, залишок недофінансованих і відповідно неосвоєних коштів за договорами станом на час розгляду справи по Делятин-Любіжжя (км 6+205) складає 2 088 989,00 грн., по Татрів-К.Подільський (км 55+413) - 795 000,00 грн. (том 12 а.с. 195-197).

Як і в попередньому випадку, із урахуванням того, що умовами договорів не визначено строки її дії, а зобов'язання в частині фінансування за ними не виконані Службою автомобільних доріг в області у повному обсязі, на переконання суду наявність чинних, нерозірваних і діючих договорів №172 і №165, при умові, що вартість здійснених робіт (138 130,80 грн. і 418 986,00 грн.) не перевищує залишки недофінансованих коштів (2 088 989,00 грн. і 795 000,00 грн.), є достатньою правовою підставою для виконання філії зазначених вище ремонтних робіт.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що Службою автомобільних доріг в області через відсутність лімітів фінансування із бюджету виконані роботи не прийняті, акти виконаних підрядних робіт форми КБ-2в і довідки про вартість виконаних робіт КБ-3 не підписав і печатку не проставив, при тому, що вони позивачем складені відповідно до норм чинного законодавства. На такі роботи позивач витратив власні кошти, отриманих від здійснення статутної діяльності.

Зазначене свідчить про те, що такі первинні документи, без обов'язкових усіх реквізитів - підписів замовника і його печатки, не дає позивачу право на відображення у бухгалтерському обліку показників доходу, і відповідного визначення дебіторської заборгованості. А відтак, у підприємства відсутні були правові підстави, на час винесення оскаржуваної вимоги, для звернення до замовника із вимогою про оплату виконаних робіт.

Під час ревізії, в тому числі в момент складання і підписання зведеного акта, підприємством і його структурними підрозділами ревізорам надані усі первинні документи, які були підставою для їх проведення, обліку, а також зведена інформація про ''виконані але не прийняті роботи'' та ''незавершене виробництво''.

З приводу подання таких документів позивачем на стадії підписання зведеного акта представник відповідача не заперечив у судовому засіданні.

З урахуванням вказаного суд вважає підставним відображення позивачем по даних бухгалтерського обліку на субрахунку 238 ''Незавершені будівельні контракти'' вартості робіт, виконаних ''Івано-Франківське ДЕУ'', ''Мостова експлуатаційна дільниця'' на суми без ПДВ 125 900,00 грн., 115 109,00 грн. і 349 155,00 грн. відповідно, які не прийняті замовником (Службою автомобільних доріг в області), що відповідає вимогам П(С)БО 18 ''Будівельні контракти'', затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 28.04.2001 року №205. Інші ж витрати по вказаних вище виконаних роботах на трьох об'єктах (адміністративні витрати, витрати з будівництво тимчасових будівель та споруд, прибуток, податок на додану вартість), крім тих, які відображені на субрахунку 238 ''Незавершені будівельні контракти'', обліковано планово-виробничими відділами підприємства позивача та його філіями у період їх здійснення і в загальному всього разом становлять 708 196,80 грн. (з ПДВ).

В частині доводів позивача про необґрунтованість визначення у оскаржуваній вимозі ревізорами витрат, віднесених на незавершене виробництво, по філії ''Богородчанська ДЕД'' щодо ремонтних робіт вулиць с. Підгір'я в сумі 9 324,60 грн., судом з'ясовано наступне.

Відповідно до розпорядження голови Івано-Франківської обласної адміністрації №289 від 28.04.2012 року і №802 від 06.11.2012 року філією ''Богородчанстка ДЕД'' проведено поточний ремонт по вулицях Шкілька та Пільна (Шевченка і Височана) в с. Підгір'я Богородчанського району області, про що після виконання таких робіт у листопаді 2012 року складно довідку про вартість виконаних робіт КБ-3 та акт прийнятих виконаних підрядних робіт (том 11 а.с. 155-159; том 12 а.с. 124-127). У бухгалтерському обліку філії позивача станом на 01.07.2012 року на субрахунку 238 ''Незавершені будівельні контракти'' по вказаних роботах обліковувалися прямі затрати на суму 36 237,00 грн.

В ході ревізії на вимогу структурного підрозділу відповідача по витратах не прийнятих замовниками, в тому числі і по згаданих об'єктах, надано довідку ''Неприйняті роботи по філії Богородчанська ДЕД'' станом на 01.07.2012 року, у якій зазначено суми виконаних робіт із ПДВ у с. Підгір'я на загальну суму 46 623,00 грн., в тому числі по вул. Пільна - 21 908,00 грн., вул. Шкільна - 24 715,00 грн. (том 12 а.с. 123). Вказана загальна сума і окремо витрати по вилицях відображені ревізором у зведеному акті на сторінці 16 (том 3 зворотній бік а.с. 8).

Втім, у абзаці 4 пункту 3 оскаржуваної вимоги відповідач визначає порушення на загальну суму 55 947,60 грн., що на 9 324,60 грн. більше ніж сам встановив під час ревізії.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що структурному підрозділу відповідача подано інформацію по понесених витратах в сумах 21 908,00 грн. і 24 715,00 грн. із урахуванням ПДВ, а сума різниці - 9 324,60 грн. може бути невірним донарахуванням ревізором повторного ПДВ в розмірі 20%. Представник відповідача у судовому засіданні припустив можливість такої помилки із нарахування на суму зазначених витрат (46 623,00 грн.) податку на додану вартість в розмірі 9 324,60 грн. Однак зауважив, що у оскаржуваній вимозі і зведеному акті ревізії відповідач використав подану інформацію від філії, яка повідомила, що витрати в сумі 46 623,00 грн. числяться в обліку по субрахунку 238. В свою чергу, всіх дані на такому субрахунку обліковуються без ПДВ, а тому у вимозі суму безпідставно понесених витрат додатково збільшено на суму ПДВ - 9 324,60 грн.

У судовому засіданні, на пропозицію суду, представник відповідача не надав будь-яких первинних документів (акти прийняття виконаних робі, довідки про вартість таких робіт), які засвідчують, що витрати філії у с. Підгір'я разом із ПДВ становлять 55 947,60 грн. Також не надав суду документів, підписаних посадовими особами позивача чи його філії, які були використанні відповідачем для формування таких висновків, а саме те, що дані для перевірки подавалися щодо ''Незавершеного будівництва'', а не щодо ''Неприйнятих робіт по філії'', як це зазначає представник позивача.

Таким чином, суд вважає безпідставним визначенням у вимозі щодо порушень по філії Богородчанська ДЕД'' витрат на суму 9 324,60 грн.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов переконання про протиправність вказаних висновків зведеного акта ревізії, а також висновку про задоволення даної частини позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування пункт 3 вимогу №09-06-14/9579 від 11.12.2012 року в частині: не відображення вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт з капітального, поточного ремонтів автомобільних доріг та доходу від реалізації продукції власного виробництва в розмірі 790 719,70 грн.; вимоги відобразити в бухгалтерському обліку дохід отриманий від виконання ремонтно-будівельних робіт та реалізації товарно-матеріальних цінностей в сумі 790 719,70 грн.; вимоги відобразити в бухгалтерському обліку підприємства дебіторську заборгованість замовників в сумі 790 719,70 грн.; вимоги провести підприємством претензійно-позовну роботу із Службою автомобільних доріг в Івано-Франківській області на суму 708 196,80 грн., Підгірською сільською радою на суму 9 324,60 грн., товариством з обмеженою відповідальністю ''Шляхбудсервіс'' на суму 73 198,30 грн.

В частині протиправності висновків, виявлених порушень у відносинах із акціонерним товариством закритого типу ''Авто'' на суму 667,87 грн., позовні вимоги не підлягають до задоволенню у зв'язку із їх необґрунтованістю і безпідставністю.

Вирішуючи позовні вимоги по оскарженню пункту 4 вимоги в частині висновків відповідача про понесення підприємством і його окремими філіями зайвих витрат в сумі 128 466,50 грн. і 28 347,48 грн. внаслідок придбання в 2011-2012 роках у приватного підприємства ''Л.В.М.'' і фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 бітуму дорожнього, пального і матеріалів за цінами, які є вищими від затверджених регіональних граничних оптових цін, судом встановлено наступне.

На сторінці 32 зведеного акта ревізії відповідачем встановлено, що підприємство в порушення пункту 2.5 ВБН Д.1.1-218-1-2001 у березні-травні 2011 роках здійснило придбання в приватного підприємства ''Л.В.М.'' бітуму дорожнього (БНД60/90 та 90/130) за цінами вищими від затверджених регіональних граничних оптових цін, які можуть застосовуватися у розрахунках договірної ціни дорожніх робіт на території області. Позивач придбав бітум по цінах 5 230,00 грн., 6 300,00 грн. і 6 700,00 грн. за одну тонну, при тому що регіональними граничними оптовими цінами, на той час, були визначена обмеження не більше 4 910,00 грн., 5 510,00 грн., 6 450,00 грн. і 6 560,00 грн. відповідно. У зв'язку із чим підприємством понесло зайві витрати сумі 128 466,50 грн.

Відповідно до пункту 2.5 ВБН Д.1.1-218-2001 ''Порядок визначення вартості будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонтів автомобільних доріг загального користування (державного та місцевого значення)'' поточні ціни на трудові та матеріально-технічні ресурси приймаються за вихідними даними замовника, які не повинні перевищувати ціни, встановлені Державною службою автомобільних доріг України. Вихідні показники для складання кошторисів приймаються замовниками по дорожній організації у районі виконання дорожніх робіт.

Таким чином, положеннями пункту 2.5 ВБН Д.1.1-218-1-2001, порушення яких, на думку відповідача, здійснив позивач, встановлюється обов'язок дотримуватися регіональних граничних цін, встановлених Державною службою автомобільних доріг України, тільки при здачі підрядниками і прийнятті відповідними територіальними службами автомобільних доріг як замовниками робіт по будівництві, реконструкції, капітального та поточного ремонтів автомобільних доріг. Даним же ВБН і іншими нормативно-правовими актами не визначено обов'язок для підрядника (позивача) застосовувати регіональні граничні ціни при закупівлі товарно-матеріальних цінностей і ресурсів для таких робіт. Обмеження встановлено щодо ціни таких товарів і ресурсів щодо включення їх вартості при формуванні актів виконаних робіт і здачі замовнику.

У зв'язку із чим суд вважає, що у даних відносинах позивача із приватним підприємством ''Л.В.М.'' підлягають дослідженню питання чи перевищують ціни придбаного бітуму регіональним граничним цінам на такий матеріал на час прийняття замовником - Службою автомобільних доріг в Івано-франківській області робіт по ремонту, у вартість яких включено такий бітум.

У судовому засіданні з'ясовано, що 14.08.2008 року між позивачем і приватним підприємством ''Л.В.М.'' укладено договір поставки, на виконання якого у період лютий-травень 2011 року було поставлено 393,73 тонни бітуму дорожнього БНД 90/130 і 60/90 (том 3 а.с. 101-104). Така поставка здійснена в кількості 63,85 тонни по ціні 5 230,00 грн. з ПДВ за 1 тонну (накладна від 07 лютого 2011 року), в кількості 58,25 тонни по ціні 6 300,00 грн. з ПДВ за 1 тонну (накладна від 28 березня 2011 року), в кількості 271,63 тонни по ціні 6 700,00 грн. з ПДВ за 1 тонну (накладні від 01, 05, 12, 14, 16, 17, 19, 26, 28 травня 2011 року) (том 1 а.с. 223-249; том 2 а.с. 1-13).

Із даних філій ''Коломийська ДЕД'', ''Богородчанстка ДЕД'', ''Івано-Франківське ДЕУ'', їх актів заготовки і переробки матеріалів, звітів про розхід основних матеріалів в будівництві в співставленні з виробничими нормами, накладних про прихід і внутрішнє переміщення матеріальних цінностей з виробництва, калькуляцій холодної і гарячої асфальтобетонної суміші за березень-травень 2011 року, судом встановлено наступне (том 3 а.с. 107-250; том 4 а.с. 1-244).

Із загального обсягу придбаного у приватного підприємства ''Л.В.М.'' бітуму (393,73 тонни) у березні 2011 року філія ''Коломийська ДЕД'' отримала і переробила у виробництві 63,85 тонни бітуму, виготовивши 698,9 тонни асфальтобетонної суміші, яка використана у квітні, травні, червні, вересні, жовтні, грудні 2011 року при ремонті доріг філіями ''Коломийська ДЕД'', ''Богородчанська ДЕД'', ''Городенківська ДЕД'', ''Долинська ДЕД'', ''Івано-Франківське ДЕУ''. Із 63,85 тонни 31.03.2011 року філією ''Коломийська ДЕД'' виписано 14,00 тонн і 12 тонн розігрітого бітуму ''Івано-Франківське ДЕУ'' і ''Богородчанська ДЕД'' за ціною придбання 5 230,00 грн., при тому що з 23.03.2011 року Державною службою автомобільних доріг України граничну ціну прийняття визначено в сумі 5 510,00 грн. з ПДВ за 1 тонну (том 3 а.с. 77, 107-108).

У квітні 2011 року філія ''Коломийська ДЕД'' отримала і переробила у виробництві 58,25 тонни бітуму, виготовивши 375,2 тонни асфальтобетонної суміші, яка використана у травні, червні, липні, вересні, грудні 2011 року при ремонті доріг філіями ''Коломийська ДЕД'', ''Коломийський райавтодор'', ''Косівський райавтодор'', ''Городенківська ДЕД'', ''Верховинський райавтодор'', ''Снятинський райавтодор'', ''Івано-Франківське ДЕУ''. Із 58,25 тонни 29.04.2011 року філією ''Коломийська ДЕД'' виписано 28,00 тонн і 8,5 тонн розігрітого бітуму ''Івано-Франківське ДЕУ'' і ''Богородчанська ДЕД'' за ціною придбання 6 300,00 грн., при тому що у травні 2011 року Державною службою автомобільних доріг України граничну ціну прийняття визначено в сумі 6 450,00 грн. з ПДВ за 1 тонну (том 3 зворотній бік а.с. 82, а.с. 217-218).

У травні 2011 року філія ''Коломийська ДЕД'' отримала і переробила у виробництві 58,25 тонни бітуму, виготовивши 505,2 тонни асфальтобетонної суміші, яка використана у липні, серпні, вересні, жовтні, грудні 2011 року при ремонті доріг філіями ''Коломийська ДЕД'', ''Коломийський райавтодор'', ''Косівський райавтодор'', ''Городенківська ДЕД'', ''Долинська ДЕД'', ''Снятинський райавтодор''. Із 58,25 тонни 31.05.2011 року філією ''Коломийська ДЕД'' виписано 20,00 тонн розігрітого бітуму ''Івано-Франківське ДЕУ'' за ціною придбання 6 700,00 грн., при тому що у червні 2011 року Державною службою автомобільних доріг України граничну ціну прийняття визначено в сумі 7 060,00 грн. з ПДВ за 1 тонну (том 3 зворотній бік а.с. 83; том 5 а.с. 182-183).

У травні 2011 року філія ''Богородчанська ДЕД'' отримала і переробила у виробництві 56,98 тонни бітуму, виготовивши 605,5 тонни асфальтобетонної суміші, яка використана у липні 2011 року при ремонті доріг філіями ''Богородчанська ДЕД'', ''Тисменицький райавтодор''. Із 56,98 тонни 31.05.2011 року філією ''Богородчанська ДЕД'' виписано 16,00 тонн бітуму ''Коломийська ДЕУ'' за ціною придбання 6 700,00 грн., при тому що у червні 2011 року Державною службою автомобільних доріг України граничну ціну прийняття визначено в сумі 7 060,00 грн. з ПДВ за 1 тонну (том 3 зворотній бік а.с. 83; том 4 а.с. 152-153).

У травні 2011 року філія ''Івано-Франківська ДЕД'' отримала 156,4 тонни і переробила у виробництві 130 тонни бітуму у травні 2011 року і 26,4 тонни у червні 2011 року. При цьому виготовлено 1 848 тонни асфальтобетонної суміші, яка використана у червні, липні, серпні, жовтні, грудні 2011 року при ремонті доріг філіями ''Івано-Франківська ДЕД'', ''Богородчанський райавтодор'', ''Тисменицький райавтодор'', ''Городенківська ДЕД'', ''Коломийський райавтодор'', ''Рожнятівський райавтодор'', ''Галицький райавтодор'', ''Калушський райавтодор'', ''Рогатинська ДЕД'', ''Долинська ДЕД'' (том 4 а.с. 195-198). Із загальної кількості виготовленого асфальту 81,05 тонни продано іншим суб'єктам господарювання, які не придбавали за кошти державного чи місцевого бюджетів (том 4 а.с. 245-248).

Із наявних у матеріалах актів прийняття виконаних підрядних робіт форми КБ-2в встановлено, що формування вартості ремонтних робіт і їх прийняття, із урахуванням переробленого у асфальт 393,73 тонн бітуму, здійснювалося Службою автомобільних доріг у квітні-грудні 2011 року (том 3 а.с. 125-216, 230-249; том 4 а.с. 1-51, 68-151, 159-193, 224-240; том 5 а.с. 3-127, 184-248; том 6 а.с. 1-11).

Весь придбаний у приватного підприємства ''Л.В.М.'' біту в кількості 393,73 тонн по цінах 5 230,00 грн., 6 300,00 грн., 6 700,00 грн. за одну тонну був перероблений при виготовлені філіями підприємства асфальтно-бетонної суміші, і включений у акти прийняття виконаних підрядних робіт форми КБ-2в по ціні придбання, при тому, що на час формування вартості робіт (складання актів) і їх прийняття Службою автомобільних доріг в області граничні ціни на такий бітум були значно вищі від ціни їх придбання. А саме, придбаний у лютому 2011 року бітум по ціні 4 910,00 грн. використаний і прийнятий замовником у квітні 2011 року (регіональна гранична ціна до 22 квітня 2011 року становила 5 510,00 грн.); придбаний у березні 2011 року по ціні 6 300,00 грн. використаний і прийнятий у квітні 2011 року (регіональна гранична ціна з 22 квітня 2011 року становила 6 450,00 грн.); придбаний у травні 2011 року по ціні 6 700,00 грн. використаний і прийнятий у червні-грудні 2011 року (регіональна гранична ціна із червня по грудень 2011 року становила 7 060,00 грн. - 7 500,00 грн.).

Суд звертає увагу й на те, що пункту 2.5 ВБН Д.1.1-218-2001 не встановлено обмеження у часі з приводу того, що підрядник повинен здати замовнику роботи у місяць придбання матеріально-технічних ресурсів, в тому числі на використання у таких підрядних роботах матеріалів і ресурсів, придбаних у попередніх періодах.

У судовому засіданні з приводу вказаних обставин представники відповідача пояснень не змогли надати, так як перевіркою не перевірялося питання факт дотримання регіональних граничних цін при включенні їх у акти виконаних робіт на час прийняття Службою автомобільних доріг в області. Зазначили, що таке питання не підлягало перевірці, оскільки вимоги пункту 2.5 ВБН Д.1.1-218-2001 розповсюджуються на позивача, в тому числі і щодо придбання ним матеріалів і засобів, а не тільки при їх включенні у акти виконаних робіт.

Із урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позивач придбаваючи, переробляючи і використовуючи при проведенні ремонтних робіт автомобільних доріг бітум придбаний у приватного підприємства ''Л.В.М.'', не поніс зайвих витрат в сумі 128 466,50 грн.

На підставі вказаних вище висновків щодо невірного застосування ревізором положень 2.5 ВБН Д.1.1-218-2001, суд вважає необґрунтованими висновки по понесенню зайвих витрат в сумі 28 347,48 грн. при придбанні у фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 щебеню, пального і матеріалів за цінами, які є вищими від затверджених регіональних граничних оптових цін. Представники відповідача на пропозицію суду не надали будь-яких доказів включення вартості вказаних придбаних товарів і матеріалів, по цінам, які на дату їх придбання були вищими ніж доведені Службою автомобільних доріг України, у відповідні акти прийняття виконаних будівельних робіт, що із такими цінами придбання прийняті Службою автомобільних доріг в області, або іншим замовником, який оплачував ремонтні роботи за кошти державного чи місцевого бюджетів.

Суд зазначає, що пунктом 4 оскаржуваної вимоги позивача щодо ОСОБА_6 визначено порушення вказаного вище характеру на 28 374,48 грн., і зобов'язано на вказану суму відобразити дебіторську заборгованість та провести роботу щодо повернення коштів на зазначену суму.

У зведеному акті ревізії на сторінках 32 і 33, виявлені порушення за участю ОСОБА_6, описані лише по філії ''Коломийська ДЕД'' на суму зайвих витрат 11 792,88 грн. (том 3 зворотній бік а.с. 16, а.с. 17).

У судовому засіданні представники відповідача пояснили, що сума порушень у пункті 4 оскаржуваної вимоги складається із 11 792,77 грн. по філії ''Коломийська ДЕД'' і 14 395,00 грн. по філія ''Городенківська ДЕД'' (том 10 а.с. 17). Втім суд зазначає, що при додаванні вказаних сум доданок складає 26 187,77 грн. Вказана сума (26 187,77 грн.) не відповідає даним пункту 4 оскаржуваної вимоги, що стосується зобов'язань по ОСОБА_6 (28 347,48 грн.). різниця становить 2 159,71 грн. По вказаній різниці представник відповідача обґрунтованих пояснень не надав.

Крім того, в описовій частині зведеного акта ревізії, в довідці ревізії філії ''Городенківська ДЕД'' від 07.11.2012 року №840-21/СП і Додатку №29 до даної довідки, щодо порушення на суму 14 395,00 грн. по філії ''Городенківська ДЕД'' не зазначено того, що воно сталося в наслідок придбання матеріалів і товарів по завищених цінах саме у ОСОБА_6 (том 3 зворотній бік а.с. 16, а.с. 17; том 5 а.с. 145, том 13 а.с. 137-170).

На пропозицію суду представники відповідача у судовому засіданні не змогли представити будь-яких первинних документів із матеріалів ревізії, або копій документів об'єкта контролю, які б засвідчили факт придбання таких товарів у ОСОБА_6, що б в свою чергу за наявності порушень давало можливість позивачу вирішувати питання про повернення надміру оплачених коштів безпосередньо із недобросовісного набувача коштів - продавця ОСОБА_6

В той же час, позивач довідною своєї філії ''Городенківська ДЕД'' від №63 від 07.06.2013 року вказує на те, що виявлене порушення, по яких встановлено завищення цін на суму 14 395,00 грн., не стосується придбання матеріалів у ОСОБА_6, оскільки придбані не в нього (том 12 а.с. 203).

Аналіз усіх довідок ревізії філій свідчить, що декількома філіями позивача придбання товарів здійснювалося у ОСОБА_6 Зокрема, факт придбання по завищених цінах встановлений у філії ''Снятинський райавтодор'' на суму 2 259,60 грн. і тієї ж філії ''Городенківська ДЕД'' на іншу суму 26 703,00 грн. (том 5 а.с. 13; том 12 а.с. 58). В своїй сукупності сума порушень становить 28 962,60 грн. Втім, вказані порушення були усунуті станом на дату складання і підписання довідок на рівні філії 02.11.2012 року і 07.11.2012 року відповідно, шляхом зменшення заборгованості позивача перед ОСОБА_6, про що складені відповідні акти звірки грошових зобов'язань і відображено у самих довідках (том 10 а.с. 14-15). А відтак, на час формування оскаржуваної вимоги, 11.12.2012 року, у відповідача не було правових підстав включати вказані порушення у вимогу. Крім того, порушення на суму 11 792,88 грн. по філії ''Коломийська ДЕД'' також було усунуто, про що складено відповідний акт взаємних розрахунків із ОСОБА_6 (том 10 а.с. 13).

З приводу поданої у судовому засіданні прокурором ухвали Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 14.05.2013 року у справі №342/422/13-к, якою кримінальне провадження №42013090170000004 від 25.01.2013 року відносно ОСОБА_5 по обвинуваченню у вчиненні кримінального провадження, передбаченого частиною 2 статті 191 Кримінального кодексу України, закрито на підставі статті 48 вказаного Кодексу, та звільнено останнього від кримінальної відповідальності, суд зазначає. Описова частина даної ухвали не містить дослідження обставин з приводу дотримання філії ''Городенківська ДЕД'' вимог пункту 2.5 ВБН Д.1.1-218-2001 ''Порядок визначення вартості будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонтів автомобільних доріг загального користування'' при формуванні вартості виконаних робіт і прийнятті їх замовниками, що оплачені за кошти державного чи місцевого бюджетів. Дана ухвала стосується приватного підприємця ОСОБА_6 До того ж, в розгляді адміністративної справи, в розумінні вимог частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, значення мають вирок суду у кримінальній справі, а такий ні прокурор, ні відповідач по спірних відносинах не надали у судовому засіданні. Крім того, описова частина ухвали вказаного районного суду не містить епізоду щодо завищення цін ОСОБА_6 у правовідносинах із філією ''Городенківська ДЕД'' на 14 395,00 грн., про наявність якого у своїх поясненнях вказує представник відповідача (том 15 а.с. 73-75).

Вирішуючи позовні вимоги про протиправність висновків щодо безпідставного нарахування філією ''Верховинський райавтодор'' орендної плати в розмірі 175 384,23 грн. за використання техніки, яка належить товариства з обмеженою відповідальністю ''Шляхбудсеріс'' і приватного підприємства ''Шляховик'', судом з'ясовано наступне.

На сторінці 22 зведеного акта ревізії відповідач визначив, що філією ''Верховинський райавтодор'' у 2010, 2011, 2012 роках безпідставно нараховано оренду плату в сумах 41 300,00 грн. і 134 084,23 грн. за оренду у товариства з обмеженою відповідальністю ''Шляхбудсеріс'' і приватного підприємства ''Шляховик'' автогрейдера ДЗ-143 та інших транспортних засобів. Такий висновок ревізор зробив у зв'язку із тим, що орендна плата нараховувалася філією за місяці, у яких відповідний транспортний засіб, згідно актів виконаних робіт, не був залучений до виконання ремонтних робіт, які б давали можливість отримати прибуток. Відповідно, на думку відповідача, таке нарахування безпідставно включалося у прямі витрати на виробництво по рахунку 23 ''Виробництво'' та протиправно зараховувалося до собівартості виконаних ремонтно-будівельних робіт.

Втім, суд не погоджується із такими висновками відповідача.

У матеріалах справи наявні договори оренди №7 від 01.05.2010 року, №02 від 04.01.2011 року і №1 від 15.10.2010 року, які укладені філією ''Верховинський райавтодор'' із товариством з обмеженою відповідальністю ''Шляхбудсервіс'' та приватним підприємством ''Шляховик'', про оренду філією у вказаних підприємств грейдера ДЗ-143, шістнадцяти одиниць автомобільної і дорожньо-будівельної техніки. Техніка здана в оренду з метою промислового використання (том 6 а.с. 51-68).

У судовому засіданні сторони не заперечували того факту, що згідно актів приймання виконаних ремонтно-будівельних робіт форми КБ-2в зазначений автогрейдер ДЗ-143 використовувався філією у грудні 2010 року, у лютому-березні, травні-грудні 2011 року та січні-квітні 2012 року.

Також сторони не заперечують, що в період часу з 01.07.2010 року по 01.07.2012 року при виконанні робіт із утримання, експлуатації і ремонту доріг використовувалася і техніка, яка орендується в приватного підприємства ''Шляховик''.

Вказане свідчить, що дана автомобільна і дорожньо-будівельна техніка використовувався за призначенням і умовами договору.

Відповідач ні під час ревізії, ні у судовому засіданні не надав доказів розірвання чи припинення дії договорів оренди №7 від 01.05.2010 року, №02 від 04.01.2011 року і №1 від 15.10.2010 року, а також не навів обставин за наявності яких такі договори можна визначити такими, які укладені із порушенням закону чи на порушення публічного порядку з метою протиправного заволодіння коштами підприємства, засновником якого державна акціонерна компанія.

Суд зазначає, що в силу вимог статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України, філія ''Верховинський райавтодор'' до внесення відповідних змін, припинення чи розірвання вказаних вище договорів оренди зобов'язана належним чином виконувати їх умови, в тому числі щодо нарахування і оплати вартості використовуваних транспортних засобів.

Умови договору не містять положень про здійснення нарахування орендної плати в залежності від фактичного використання окремих складових предмета оренди (тобто конкретного транспортного засобу).

На переконання суду не використання того чи іншого транспорту у той чи інший місяць або частину місяця, чи не залучення окремих із механізмів до виконання статутної діяльності філії у кожному календарному місяці строку оренди, не є правовою підставою припинення нарахування орендної плати по обліку філії із таких підстав. Договорами оренди визначено строк їх дії та періодичність нарахування і внесення орендної плати, а саме - щомісячно.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що орендовані транспорті засоби використовувалися по мірі необхідності і поступлення замовлення від Служби автомобільних доріг в області та інших замовників, а орендна плата згідно договорів нараховувалася щомісячно і включалася у прямі витрати на виробництво. Філія не має можливості на початку року на перед передбачити, у якому календарному місяці виникне необхідність виконувати певні ремонтні або будівельні роботи, а також коли на їх виконання із відповідних бюджетів поступлять кошти. В оренду було взято лише ту техніку, яка необхідна для діяльності філії. Зазначив, що не було жодного випадку, коли протягом дії договору оренди якийсь із транспортних засобів взагалі не використовувався.

Не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про те, що нарахування оренди без фактичного використання техніки, є витратами без отримання доходів, оскільки Звіти про фінансові результати філії ''Верховинський райавтодор'' вказує на те, що філія завершувала 2010, 2011 роки і І квартал 2012 року із прибутком 199 000,00 грн., 279 000,00 грн. і 61 000,00 грн., в тому числі який отриманий із використанням у свої діяльності орендованого транспорту (том 10 а.с. 19-26).

Судом також встановлено, що під час ревізії філії ''Верховинський райавтодор'' у листопаді 2011 року визначені філії порушення на суму 134 084,23 грн. по орендних відносинах із приватним підприємством ''Шляховик'' були усунуті шляхом зменшення заборгованості філії по розрахунках з приватним підприємством, про що складений відповідний акт і внесені дані у довідки ревізії від 02.11.2012 року №820-21/128 (том 6 а.с. 41, 69). Відтак, на час формування оскаржуваної вимоги, 11.12.2012 року, у відповідача не було правових підстав включати вказані порушення у вимогу.

За таких обставин по філії ''Верховинський райавтодор'' відсутні порушення вимог П(С)БО 16 ''Витрати'' і статті 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні''.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов переконання про протиправність вказаних висновків зведеного акта ревізії, а також висновку про задоволення даної частини позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування пункт 4 вимогу №09-06-14/9579 від 11.12.2012 року в частині: встановлення понесення підприємством та його філіями зайвих витрат, що призвело до збитків на загальну суму 332 198,21 грн.; вимоги відобразити в обліку перед підприємством дебіторську заборгованість приватного підприємства ''Л.В.М.'' в сумі 128 466,50 грн., фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 в сумі 28 347,48 грн., приватного підприємства ''Шляховик'' в сумі 134 084,23 грн., товариства з обмеженою відповідальністю ''Шляхбудсервіс'' в сумі 41 300,00 грн. і проведення з останніми претензійно-позовної роботи щодо повернення коштів на рахунок підприємства, поставки товарно-матеріальних цінностей чи виконання робіт.

Вирішуючи позовні вимоги по оскарженню пункту 5 вимоги в частині висновків відповідача про не виплату працівникам філій ''Коломийський райавтодор'' і ''Снятинський райавтодор'' в 2010-2011 роках винагороди за загальні результати роботи по підсумках за рік і винагороди за вислугу років в загальному розмірі 297 754,00 грн., суд зазначає наступне.

На сторінках 46-47 зведеного акта ревізії відповідач встановив, що в порушення вимог пункту 2.2 Колективного договору на 2008-2013 роки, умов ''Положення про порядок і умови виплати працівникам облавтодору винагороди за загальну результати роботи по підсумках за рік'' і ''Порядку виплати працівникам облавтодору винагороди за вислугу років'' не здійснено виплату працівникам філії ''Коломийський райавтодор'' в 2010 році винагороди за загальні результати роботи по підсумках за рік в розмірі 180 807,00 грн., винагороди за вислугу років в розмірі 38 386,00 грн., та філії ''Снятинський райавтодор'' в 2011 році винагороди за вислугу років в розмірі 78 561,00 грн., при тому що у 2010 і 2011 роках зазначені філії отримали прибуток в сумах 220 000,00 грн. і 197 00,00 грн. відповідно (том 3 зворотній а.с. 25, зворотній а.с. 26; том 12 а.с. 156, 164, 209-210).

Відповідно до пункту 2.20 ''Колективного договору між Дочірнім підприємством ''Івано-Франківський облавтодор'' відкритого акціонерного товариства ''Державна акціонерна компанія ''Автомобільні дороги України'' та Івано-Франківською обласною організацією профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України'' на 2008-2010 роки і 2010-213 роки, працівникам позивача виплачується, серед іншого, винагорода за загальні результати по підсумках роботи за рік та винагорода за вислугу років, порядок виплати яких врегульовано додатками №12 і №13 Колективного договору (том 12 а.с. 194-195, 199).

Пунктами 1, 12, 13 і 15 ''Положення про порядок і умови виплати працівникам облавтодору винагороди за загальну результати роботи по підсумках за рік'' визначено, що виплата працівникам облавтодору винагороди за загальну результати роботи по підсумках за рік проводиться в межах наявних коштів, при визначених у підпунктах 1.1. і 1.2. умовах. Винагорода виплачується після підведення підсумків господарської діяльності за рік та виплачується в межах фінансових можливостей. Конкретні розміри винагороди керівникам філій і працівникам апарату управління облавтодору затверджуються директором облавтодору по узгодженню з профспілкою. Загальні суми винагороди по підсумках роботи за рік по філії погоджується директором облавтодору (том 12 а.с. 200-201).

За змістом пункту 1.2 ''Порядку виплати працівникам облавтодору винагороди за вислугу років'' виплата винагороди за вислугу років може проводитися один раз на рік, поквартально або помісячно, та виплачується в межах фінансових можливостей. Строки виплати встановлюються директором облавтодору по узгодженню з профспілкою. У випадку виплати винагороди за вислугу років один раз на рік або поквартально директором облавтодору погоджується загальна сума нарахованої винагороди (том 12 а.с. 193).

Аналіз вказаних норм Положень Колективного договору свідчить, що передумовами, за наявності яких можлива виплата вказаних двох видів винагород є фінансова можливість підприємства і відповідна наявність необхідних коштів. Вказані дві умови, визначені у Положеннях, як такі, що повинні існувати одночасно, тобто при наявності відповідної кількості коштів обов'язково необхідно враховувати об'єктивну фінансову можливість за результатами господарської діяльності за відповідний звітній період підприємства в цілому, а не його окремої філії. При наявності таких двох умов саме директор облавтодору приймає відповідне рішення, а не його керівники на рівні філій.

У коментованих положеннях не міститься умов, що вказані винагороди виплачуються за результатами роботи філій і рішення про їх нарахування і виплату приймає керівник філії самостійно, без відповідного погодження із директором облавтодору.

З приводу фінансової можливості позивача за результатами господарської діяльності у 2010 і 2011 роках виплати вказані винагороди, судом на підставі наявних у матеріалах справи документів встановлено.

Станом на 31.12.2010 року і 31.12.2011 року згідно рядка 230 звітів форми 1 ''Баланс'' позивача на рахунках облавтодору залишок коштів становив 716 000,00 грн. і 455 000,00 грн. відповідно. Згідно рядка 580 звітів форми 1 ''Баланс'' у позивача за станом на 31.12.2010 року і 31.12.2011 року облікувалася заборгованість по основній заробітній платі в розмірах 4 728 000,00 грн. і 7 100 000,00 грн. відповідно (том 11 а.с. 204, 206).

Залишок коштів на рахунках у 2010 році в сумі 716 000,00 грн. скерований на оплату частини заборгованості заробітної плати за листопад 2010 року, а залишок коштів на рахунках у 2011 році в сумі 455 000,00 грн. - на оплату частини заборгованості заробітної плати за жовтень 2011 року, що підтверджується даними виписки із банківських рахунків (том 12 а.с. 154-155).

Крім того, у 2010 році і 2011 році підприємство отримало чистий прибуток за результатами діяльності в сумах 10 000,00 грн. і 314 00,00 грн. відповідно (при наявних поточних власних зобов'язань в сумах 74 668 000,00 грн. і 93 094 000,00 грн.).

Вказане у сукупності вказує на те, що у позивача за результатами господарської діяльності у 2010 році і 2011 році була відсутня фінансова можливість і відповідна наявність необхідних коштів для виплати вказаних винагород у філіях ''Коломийський райавтодор'' і ''Снятинський райавтодор''. В свою чергу така невиплата із встановлених судом причин не порушує нормам діючих порядків виплат винагород за загальні результати роботи і вислугу років.

За таких умов безпідставними є доводи представників відповідача про порушення вимог статті 97 Кодексу законів про працю України, статті 15 Закону України ''Про оплату праці'', статті 5 Закону України ''Про колективні договори і угоди''.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов переконання про протиправність вказаних висновків зведеного акта ревізії, а також висновку про задоволення даної частини позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування пункт 5 вимогу №09-06-14/9579 від 11.12.2012 року в цілому.

Досліджуючи позовні вимоги по оскарженню пункту 6 вимоги в частині висновків відповідача про здійснення підприємством без процедури закупівель товарів, робіт і послуг на суму 3 958 273,74 грн., судом з'ясовано наступне.

На сторінках 87-111 зведеного акта ревізії відповідач встановив, що підприємство позивача і його філії, отримуючи із державного бюджету кошти, в порушення статей 2 і 40 Закону України ''Про здійснення державних закупівель'' впродовж липня-грудня 2012 року, січня-вересня 2011 року, січня-червня 2012 року без процедури закупівель здійснили придбання пально-мастильних матеріалів, щебеневої продукції, цементу та послуг з перевезення вантажів на загальну суму 3 958 273,74 грн. (том 3 а.с. 34-56; том 12 а.с. 174).

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 1 Закону України ''Про здійснення державних закупівель'' від 01.06.2010 року №2289-VІ, в редакції від 07.07.2011 року №3612-VІ, значення поняття підприємства визначається відповідно до підпункту 21, яким передбачено, що підприємства - підприємства, утворені в установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов'язань і здійснення платежів, у тому числі державні, казенні, комунальні підприємства, а також господарські товариства, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірні підприємства, а також підприємства, господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків належить державним, у тому числі казенним, комунальним підприємствам та господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, об'єднання таких підприємств (господарських товариств).

За змістом пункту 21 частини 1 статті 1 Закону України ''Про здійснення державних закупівель'' від 01.06.2010 року №2289-VІ, в редакції від 08.07.2011 року №3681-VІ, яка вступила в дію з 04.10.2011 року, значення поняття підприємства визначено як - підприємства, утворені в установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов'язань і здійснення платежів, у тому числі державні, казенні, комунальні підприємства, а також господарські товариства, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірні підприємства, а також підприємства, господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків належить державним, у тому числі казенним, комунальним підприємствам та господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, об'єднання таких підприємств (господарських товариств).

Згідно змін від 08.07.2011 року №3681-VІ, Закон України ''Про здійснення державних закупівель'' застосовується до підприємств, визначених у пункті 21 частини першої статті 1 цього Закону, у разі якщо підприємства відповідають хоча б одній з таких ознак:

1) підприємство користується податковою пільгою, передбаченою податковим, митним законодавством України, - протягом користування такою пільгою;

2) підприємство відповідно до закону звільнено від обов'язку сплачувати заборгованість перед бюджетами, за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за зобов'язаннями перед фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування - протягом календарного року від дати такого звільнення;

3) отримує пряму або опосередковану бюджетну підтримку, в тому числі у вигляді компенсації частини витрат або відшкодування відсотків за кредитами, - протягом календарного року від дати одержання бюджетної підтримки.

Із урахуванням вказаного суд зазначає, що за обревізований період дія згаданого Закону поширювалася на позивача, так як підприємство отримувало цільові бюджетні кошти (кошти спеціального фонду Державного бюджету за КПКВ 3111020 ''Розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування'', на придбання техніки та оплату робіт з будівництва складів зберігання підсипочних матеріалів в с. Вигода).

У роз'ясненні Міністерства економіки України від 20.10.2011 року №3303-25/13100-12 вказано, що підприємства, які на підставах, в порядку і в спосіб, визначені бюджетним законодавством, одержують кошти з Державного та/або місцевого бюджету в якості бюджетної підтримки, незалежно від способу такої підтримки, повинні здійснювати закупівлі відповідно до Закону України ''Про здійснення державних закупівель'' протягом календарного року від дати одержання бюджетної підтримки.

Далі в роз'ясненні зазначено, що перебіг строку (календарного року) починається з наступного дня за днем одержання підприємством на свій рахунок першого платежу в рамках надання відповідного виду бюджетної підтримки та зазначена норма застосовується підприємством до кожного нового випадку одержання бюджетної підтримки (том 12 а.с. 4-5).

Період, який приймається до уваги при визначенні предмета закупівлі, законодавством України не визначений.

Крім того, законодавством України із закупівель не визначено поняття призначення бюджетної підтримки терміну отримання, зокрема, чи це є погашення заборгованості та не визначено дату понесення витрат.

Проведеною ревізією встановлено, що згідно з даними бухгалтерського обліку, балансовий рахунок 48 ''Цільове фінансування'', в травні 2011 року підприємством отримано кошти в сумі 1 895 200,00 грн., серпні 2011 року - 70 000,00 грн., 28.02.2012 року - 330 000,00 грн. та 28.03.2012 року - 1 182 996,00 грн., в всього разом 3 408 196,00 грн. Для зарахування та перерахування коштів за підприємством в Управлінні Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську відкрито реєстраційний рахунок за №35220005001839.

Враховуючи вищевикладене за період липень-грудень 2010 року, січень-вересень 2011 року та січень-червень 2012 року придбання товарів та послуг підприємством та його філіями необхідно було проводити із застосуванням відповідних процедур закупівель.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, в ході контрольного заходу проведеною перевіркою дотримання вимог Закону України ''Про здійснення державних закупівель'' охоплено період липень-грудень 2010 року, січень-вересень 2011 року та січень-червень 2012 року.

Філіями ''Івано-Франківське ДЕУ'', ''Надвірнянський райавтодор'', ''Рожнятівський райавтодор'', ''Богородчанська ДЕД'', ''Калуський райавтодор'', ''Тлумацький райавтодор'', ''Галицький райавтодор'' та ''Рогатинська ДЕД'' проведено закупівлю товарно-матеріальних цінностей в сумах 1 150 963,96 грн., 948 492,87 грн., 403 564,71 грн., 172 223,23 грн., 553 920,94 грн., 237 545,09 грн., 130 342,46 грн., 139 921,42 грн. без застосування процедур закупівель, що є порушенням Закону України ''Про здійснення державних закупівель'' зі змінами, які діяли на час спірних відносин (том 12 а.с. 174).

Слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 4 Закону України ''Про здійснення державних закупівель'' замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону. В продовження вказаного частиною 1 статті 2 згаданого Закону, цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умова що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт - 300 тисяч гривень.

У зв'язку із вказаним доводи позивача про те, що порушеннями можна вважати лише суми понад 99 999,99 грн. (за товари, послуги) і 299 999,99 грн. (за роботи), судом відхиляються як безпідставні.

Досліджуючи доводи про необґрунтованість висновків щодо порушення законодавства із держзакупівель по філії ''Рожнятівський райавтодор'' при закупівлі у 2010 році паливно-мастильних матеріалів на 221 299,06 грн., судом встановлено.

04.01.2010 року філією ''Рожнятівський райавтодор'' укладено із виробничо-комерційним підприємством ''Експрес'' договір купівлі-продажу нафтопродуктів №1, на виконання якого останній постачав у 2010 році бензин марки А-95, А-92, А-76/80, дистальне і інші супутні товари (том 15 а.с.103-106).

У зв'язку із тим, що зазначений догорів укладений до введення в дію Закону України ''Про здійснення державних закупівель'' від 01.06.2010 року, положення якого не мають зворотної дії в часі, на правовідносини із виконання такого договору розповсюджуються норми Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №921 від 17.10.2008 року, та які були чинні на час укладення договору.

За змістом пункту 7 вказаного Положення його дія не поширюється на випадки, коли предметом закупівлі є пальне для автотранспортних засобів, що закуповується в роздріб безпосередньо на автозаправних станціях.

Представник позивача пояснив, що згідно умов пункту 1.2 договору виробничо-комерційне підприємство ''Експрес'' відпуск бензину марки А-76 і дизельного пального здійснювався на автозаправній станції постачальника. Дана автозаправна станція знаходиться на відстані 500 метрів від виробничої бази філії, на якій проводилася заправка пального в роздріб. Оплата здійснювалася по мірі накопичення неоплачених рахунків. У зв'язку із вказаним не було необхідності перевозити у спеціальній тарі таке пальне, купляючи його оптом. До того ж, представник відповідача зазначив, що на території філії не має обладнання, за допомогою якого можна здійснювати заправку автотранспорту із спеціальної тари для зберігання пального.

Представник відповідача не зміг у судовому засіданні спростувати доводи позивача по вказаних обставинах.

На переконання суду зазначене свідчить, що визначення порушення по філії ''Рожнятівський райавтодор'' за 2010 рік по придбанню бензину марки А-76 і дизельного пального в загальній сумі 221 299,06 грн. є необґрунтованим (том 15 а.с. 94).

З приводу поданої у судовому засіданні відповідачем постанови Івано-Франківського міського суду від 25.12.2012 року у справі 0907/18745/2012, якою головного інженера - голову комітету з конкурсних торгів філії ''Івано-Франківська ДЕУ'' ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні порушення, передбаченого частиною 1 статті 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд зазначає. Дана постанова у справі про притягнення до адміністративної відповідальності щодо порушення законодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти стосується порушень на суму 1 150 963,96 грн., яке мало місце у філії ''Івано-Франківська ДЕУ'' і не стосується правовідносин із такої закупівлі філією ''Рожнятівський райавтодор''.

Частина пункту шостого оскаржуваної вимоги містить в собі зобов'язання дотримуватися в подальшому при проведенні закупівель вимог діючого законодавства щодо закупівлі товарів робіт і послуг за державні кошти.

Аналіз положень Закону України ''Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні'' і ''Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами'', вказує на те, що у відповідача відсутні повноваження включати в обов'язкові вимоги про усунення порушень за наслідками ревізії вимоги про дотримання на майбутнє вимог чинного законодавства, недотримання якого встановлено ревізором.

Діючі закони України, згідно вимог Конституції України, підлягають обов'язковому виконанню тими суб'єктами, правовідносини за участю яких врегульовує той чи інший закон. А тому, додаткового вимагання на рівні контролюючого органу від суб'єкта правовідносин дотримання на майбутнє відповідних норми закону, чинним законодавством України не передбачено.

Втім, необхідно відмітити, що така частина пункту шостого оскаржуваної вимоги не породжує для позивача негативних наслідків і не встановлює додаткових обов'язків, а також не порушує охоронювані законом інтересів. Враховуючи вимоги частини 1 статті 2, пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, у задоволенні даної частини позовних вимог слід відмовити.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов переконання про протиправність вказаних висновків зведеного акта ревізії, а також висновку про задоволення даної частини позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування пункт 6 вимогу №09-06-14/9579 від 11.12.2012 року в частині встановлення порушень вимог частин 1, 5 статті 2, частини 4 статті 40 Закону України ''Про здійснення державних закупівель'' щодо здійснення підприємством закупівлі без проведення процедури закупівель пально-мастильних матеріалів загалом на суму 221 299,06 грн.

В частині протиправності висновків, виявлених порушень у відносинах із держзакупівель на суму 3 736 974,68 грн. та зобов'язань дотримуватись законодавства на майбутнє, позовні вимоги не підлягають до задоволенню у зв'язку із їх необґрунтованістю і безпідставністю.

По всіх порушеннях та представлених у судовому засіданні представниками позивача первинних документів фінансово-господарської діяльності філії та юридичної особи підприємства позивача, представники відповідача вказали, що такі документи можливо не були представлені під час ревізії або взагалі не надавалися. Втім, судом відхиляються такі твердження представників відповідача, оскільки останні під час проведення неодноразових судових засідань не змогли вказати, які саме документи не були представлені під час ревізії, чи без наявності яких під час ревізії перевіряючі зробили висновки, викладені у оскаржуваному акті та вимозі.

У статті 1 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' дано визначення, зокрема, таких термінів: первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частинами першою та п'ятою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів фінансово-господарської діяльності, в тому числі на час ревізії, на переконання суду є достатніми підставами для підтвердження позовних вимог.

Таким чином, суд зазначає, що як під час ревізії, так і в процесі судового розгляду у позивача були наявні усі документи, досліджені судом і наявні у матеріалах справи, які підтверджують дані бухгалтерського обліку по окремих операціях, по яких відповідачем виявлено порушення і судом зроблені висновки про їх безпідставність. А тому висновки відповідача в цій часині про допущення філіями і самим дочірнім підприємством порушень фінансово-господарської діяльності з підстав не надання первинних документів під час ревізії, є протиправними, оскільки представники відповідача не довели у судовому засіданні факти такого не надання під час безпосередніх перевірок, в тому числі факти відмови у їх наданні.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що частина оскаржуваної вимоги винесена без врахування всіх обставин та норм чинного законодавства, що мають значення для прийняття таких рішень суб'єктом владних повноважень, суд вважає частину позовних вимог обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до часткового задоволення.

За змістом приписів частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Зважаючи на те, що суд задовольняє частину позовних вимог майнового характери, яка становить 31,65% від загальної суми оскаржування за адміністративним позовом, то із понесених судових витрат по сплаті судового збору, присудженню позивачу підлягає сума в розмірі 726,05 коп.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 вимогу Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області №09-06-14/9579 від 11.12.2012 року ''Про усунення поршень, виявлених ревізією'' в частині:

- допущення завищення підприємством та його філіями вартості ремонтно-будівельних робіт на загальну суму 89 003,00 грн.;

- вимоги відобразити станом на 31.12.2012 року в бухгалтерському обліку підприємства кредиторську заборгованість перед Службою автомобільних доріг в Івано-Франківській області в сумі 15 276,00 грн., сільськими радами в сумі 73 727,00 грн.;

- вимоги виконати ремонтно-будівельні роботи на суму 89 003,00 грн. із проведенням відповідних змін в бухгалтерському обліку.

Визнати протиправним та скасувати пункт 3 вимогу Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області №09-06-14/9579 від 11.12.2012 року ''Про усунення поршень, виявлених ревізією'' в частині:

- не відображення підприємством вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт з капітального, поточного ремонтів автомобільних доріг та доходу від реалізації продукції власного виробництва в розмірі 790 719,70 грн.;

- вимоги відобразити станом на 31.12.2012 року в бухгалтерському обліку підприємства дохід отриманий від виконання ремонтно-будівельних робіт та реалізації товарно-матеріальних цінностей в сумі 790 719,70 грн.;

- вимоги станом на 31.12.2012 року відобразити в бухгалтерському обліку підприємства дебіторську заборгованість замовників в сумі 790 719,70 грн.;

- вимоги провести підприємством претензійно-позовну роботу із Службою автомобільних доріг в Івано-Франківській області на суму 708 196,80 грн.; Підгірською сільською радою на суму 9 324,60 грн., товариством з обмеженою відповідальністю ''Шляхбудсервіс'' на суму 73 198,30 грн.

Визнати протиправним та скасувати пункт 4 вимогу Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області №09-06-14/9579 від 11.12.2012 року ''Про усунення поршень, виявлених ревізією'' в частині:

- встановлення понесення підприємством та його філіями зайвих витрат, що призвело до збитків на загальну суму 332 198,21 грн.;

- вимоги відобразити станом на 31.12.2012 року в бухгалтерському обліку перед підприємством дебіторську заборгованість приватного підприємства ''Л.В.М.'' в сумі 128 466,50 грн., фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 в сумі 28 347,48 грн., приватного підприємства ''Шляховик'' в сумі 134 084,23 грн., товариства з обмеженою відповідальністю ''Шляхбудсервіс'' в сумі 41 300,00 грн.;

- вимоги провести претензійно-позовну роботу щодо повернення коштів на рахунок підприємства, поставки товарно-матеріальних цінностей чи виконання робіт приватним підприємством ''Л.В.М.'' на суму 128 466,50 грн., фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 на суму 28 347,48 грн., приватним підприємством ''Шляховик'' на суму 134 084,23 грн., товариством з обмеженою відповідальністю ''Шляхбудсервіс'' на суму 41 300,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати пункт 5 вимогу Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області №09-06-14/9579 від 11.12.2012 року ''Про усунення поршень, виявлених ревізією''.

Визнати протиправним та скасувати пункт 6 вимогу Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області №09-06-14/9579 від 11.12.2012 року ''Про усунення поршень, виявлених ревізією'' в частині:

- встановлення порушень вимог частин 1, 5 статті 2, частини 4 статті 40 Закону України ''Про здійснення державних закупівель'' щодо здійснення підприємством закупівлі без проведення процедури закупівель пально-мастильних матеріалів загалом на суму 221 299,06 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства ''Івано-Франківський облавтодор'' відкритого акціонерного товариства ''Державна акціонерна компанія ''Автомобільні дороги України'' (ідентифікаційний номер 31790584) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 726 (сімсот двадцять шість) гривень 05 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова в повному обсязі складена 13.08.20113 року.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.