Ухвала суду № 33200278, 22.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ципко О.В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2013 року справа №812/5063/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Копиці С.В.,

за участі представника позивача Риндіна Д.І., представника відповідача Басакіна В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 липня 2013 року у справі №812/5063/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Рассвет-1» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2013 року № 0000672230,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2013 року № 0000672230, прийняте відповідачем про визначення податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 3 094 027, 50 грн., з яких 2 062 685 грн. основного зобов'язання з ПДВ та 1 031 342, 5 грн. штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ.

В обґрунтування позову зазначив, що в акті перевірки відповідачем встановлено завищення підприємством податкового кредиту за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 рік по взаємовідносинам з ТОВ «Алчевський карбідний завод», ТОВ «Листбуд», ТОВ «Пром Альянс ЛТД» на підставі первинних документів, наданих позивачем. Однак, позивач зазначає, що первинну документацію, що стосується взаємовідносин з ТОВ «Листбуд» не надавав, оскільки у відповідності із протоколом виїмки та огляду від 15.06.2012 року ці документи були вилучення старшим слідчим слідчого управління ДПС у Луганській області Шепєлєвим О.С. Тому висновки акту ґрунтуються лише на припущеннях без дослідження первинних документів.

Також, в акті зроблено висновок про відсутність реальної можливості поставок товарів позивачу від контрагентів - постачальників ТОВ «Алчевський карбідний завод», ТОВ «Листбуд», ТОВ «Пром Альянс ЛТД» з тих підстав, що у них відсутнє майно, складські приміщення, технічний персонал, транспортні засоби, які необхідні для господарських операцій у зазначених обсягах. Однак, при розв'язанні питання, щодо нікчемності правочину відповідач не досліджував рух активів у процесі здійснення господарської операції між позивачем та контрагентами.

Тому позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 17.05.2012 № 0000672230 не відповідає дійсним обставинам та прийнято незаконно, отже підлягає скасуванню.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 3 липня 2013 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 17.05.2013 року № 0000672230 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 3 094 027, 5 грн., з яких 2 062 685 грн. основного зобов'язання з ПДВ та 1 031 342,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Податковим кодексом України, Положенням «Про державну податкову службу в Україні», у зв'язку з порушенням позивачем законодавства під час здійснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Алчевської міської ради 18.05.2007 року, перебуває на податковому обліку у відповідача з 21.05.2007 року за №3988 (т. № 1 а.с. 31) та є платником податку на додану вартість ( т. № 1 а.с. 32).

В період з 11 березня по 19 квітня 2013 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011року по 31.12.2012 року, за результатами проведення якої складено акт № 753/223/35038195 від 23.04.2012 (т.1 а.с.33-86).

Зі змісту вказаного акту вбачається, що перевіркою встановлені порушення позивачем пп. 44.1, пп. 44.6 ст. 44, пп. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 2 062 685,00 грн. за період з жовтня 2011 року по січень 2012 року та п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п. 57.1 ст.57, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового Кодексу України, відповідно до яких підприємством не перераховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 538 708,53 грн.

Позивач надав заперечення на акт перевірки (т. № 1 а.с.87-89). Листом відповідача від 18.05.2013 року № 13707/223-5 заперечення позивача залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку на їх подання. (т. № 1 а.с.92).

На підставі акту перевірки №753/223/35038195 від 23.04.2012 року відповідачем 17.05.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000672230, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 094 027,50 грн., з яких 2 062 685 грн - сума основного зобов'язання та 1 031 342,50 грн - штрафні санкції (т. № 1 а.с. 91).

Підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки про недоведеність позивачем реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Алчевський карбідний завод», ТОВ «Листбуд», та ТОВ «Пром Альянс ЛТД», оскільки позивачем не надано первинних документів, які підтверджували б факт поставки товарів.

При вирішенні спору, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 14.1.181 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Право платника податку - покупця на податковий кредит кореспондується з податковими зобов'язаннями іншого платника податку - постачальника товарів (послуг), який зобов'язаний включити до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість, сплачену (нараховану) покупцем у ціні придбання товарів (послуг). До складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні. При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Податковим Кодексом України не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету. Статтею 201 ПК України передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо він має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З аналізу вказаних вище положень розділу V (податок на додану вартість) Податкового кодексу України, якими визначені правила формування податкового кредиту у спірний період часу, вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно підпункту 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

При дослідженні реальності здійснених господарських операцій, які ставляться під сумнів відповідачем, судом встановлено, що між ТОВ «Алчевський карбідний завод» (Постачальник) та позивачем (Покупець) було укладено договір поставки №10.01И. Згідно з умовами договору Постачальник поставляє товар на умовах EXW - склад Постачальника м. Алчевськ. Зобов'язання Постачальника вважаються виконаними з моменту передання товару Покупцю у вищезазначеному пункті, а зобов'язання Покупця вважаються виконаними з моменту оплати та прийняття поставленого товару (т.1 а.с. 100-102).

Виконання договору підтверджується специфікацією № 1 від 10.01.2012 року про поставку вапна пиловидного у кількості 3,300 тонн та мішка транспортувального у кількості 3 одиниць, видатковою накладною від 12.01.2012 №РН-0000025, податковою накладною №23 від 12.01.2012 року (т.1 а.с.103-105). Зазначений товар був використаний позивачем у своїй господарській діяльності, про що свідчать накладна на внутрішнє переміщення товару №ПМ-12.31/15 від 12.01.2012 року та прибуткова накладна №ПН-0000002 від 12.01.2012 року (т.2 а.с.192,193).

Крім того, між ТОВ «Пром Альянс ЛТД» (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки вугільної продукції №12271В від 01.12.2011 року, відповідно до якого Постачальник зобов'язаний організувати постачання товару автомобільним транспортом, або за домовленістю Сторін залізничним транспортом (т.1 а.с.106-108).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано податкові накладні №425 від 21.12.2011 року, №445 від 22.12.2011 року, видаткові накладні №425 від 21.12.2011 року, №445 від 22.12.2011 року (т.1 а.с.109-112).

Також між ТОВ «Листбуд» (Постачальник) та ТОВ «Шахта «Рассвет-1» (Покупець) укладено договір поставки вугільної продукції №09012В від 01.09.2011 року, відповідно до п. 3.3 якого Постачальник зобов'язаний організувати постачання товару автомобільним транспортом, або за домовленістю Сторін залізничним транспортом (т. № 2 а.с.124-126).

Виконання договору підтверджується специфікаціями №1 від 01.09.2011 року, №2 від 01.10.2011 року, № 3 від 01.11.2011 року, №4 від 01.12.2011року про поставку вугілля ПР, численними податковими накладними та видатковими накладними (т. № 2 а.с.127-175). Відповідно до п. 2 специфікації № 1 від 1 вересня 2011 року постачання здійснюється на умовах DDP, тобто поставка товару на склад покупця.

Відповідно до договору про надання послуг зберігання № 9/12-2011 від 29.12.2011 року, укладеного між ТОВ «Інтерінвест» (Зберігач) та позивачем (Поклажодавець), в порядку та на умовах, визначених цим договором, за актами прийому-передання, які є невід'ємною частиною цього договору, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього Договору вугільну продукцію (т. № 2 а.с.176-178).

З огляду на вказане колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкової інспекції щодо відсутності документального підтвердження реальності здійснення операцій не відповідають дійсності, оскільки належне виконання сторонами договору підтверджується первинною бухгалтерською документацією, яка знаходиться в матеріалах справи.

Посилання податкової інспекції на відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товарів вантажним автомобілем, як на підставу відсутності факту відвантаження та отримання товару, судом першої інстанції правильно не прийняті до уваги, оскільки сама по собі відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товарів не може бути підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару за наявності інших належно оформлених первинних документів, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Крім того, колегія суддів зауважує, що товарно-транспортна накладна - це документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, тобто ТТН є документом, який використовується для інших цілей, ніж для формування податкового кредиту. Податковий кодекс України також не містить вимог, які ставлять в залежність можливість формування податкового кредиту від наявності чи відсутності у платника ПДВ товарно-транспортних накладних на поставлений товар.

Вказана правова позиція підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду від 02.02.2012 року по справі № 2а/0270/1684/11, у якій зазначено, що товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Посилання відповідача на те, що деякі з наданих позивачем фотокопій податкових та видаткових накладних, виданих ТОВ «Листбуд», за своїми номерам та датами не співпадають з номерами та датами, вказаними у акті перевірки та в протоколі виїмки (т. № 1 а.с. 94-99), судом першої інстанції правильно не прийняті до уваги, оскільки позивач не може нести відповідальності за неправильне зазначення працівниками податкових органів в акті перевірки та протоколі виїмки вказаних даних. Натомість відповідачем не доведено суду жодними доказами, що така невідповідність відбулась з вини позивача, а також, що це свідчить про фіктивність цих накладних. Доводи відповідача, що різні дати податкових та видаткових накладних свідчать про подвійну бухгалтерію позивача також не підтверджено жодним належним та допустимим доказом і є лише припущеннями, на яких суд не може грунтувати судове рішення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача були законні підстави для віднесення сум до податкового кредиту по господарським відносинам із зазначеними контрагентами.

Колегія суддів також зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить право платника податків на формування податкового кредиту в залежність від виконання податкових зобов'язань контрагентами та дотримання ними податкової дисципліни.

Жодних доказів щодо відсутності реальних відносин між вказаними підприємствами податковим органом суду не надано, всі доводи останнього носять характер припущень.

При цьому, роблячи висновок про неможливість контрагентів позивача здійснювати господарські операції і як наслідок відсутність настання реальних наслідків за останніми, податковий орган фактично робить висновок про наявність в діях позивача та його контрагентів певних правопорушень у сфері оподаткування, які повинні здійснюватись з умислом на ухилення від сплати податкових зобов'язань. Разом з тим відповідачем суду не доведено наявність якихось негативних судових рішень в порядку кримінального судочинства стосовно посадових осіб позивача або його контрагентів.

Суд зазначає, що за не доведення факту невиконання чи неналежного виконання обов'язку позивача по сплаті податків, зборів та інших обов'язкових платежів, приховування чи заниження об'єктів оподаткування, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій за договорами між позивачем та вищезазначеними контрагентами, у відповідача відсутні підстави стверджувати, що саме ці договори не були направлені на настання реальних наслідків, тобто фактично укладені з метою ухилення від сплати податків. Колегія суддів також зазначає, що жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підчстав для її скасування не вбачається.

Повний текст складений 27 серпня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 липня 2013 року у справі №812/5063/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В.Ястребова