Ухвала суду № 33198556, 21.08.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2500/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сушка О.О.

суддів: Білої Л.М. Граб Л.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу державної реєстрації Речових прав на нерухоме майно, Управління Держземагенства у Хмельницькому районі Хмельницької області про зобов'язання вчинити певні дії та утриматись від вчинення певних дій , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась в суд позовною заявою до Відділу державної реєстрації Речових прав на нерухоме майно, Управління Держземагенства у Хмельницькому районі Хмельницької області, в якій просила зобов'язати відповідачів надати позивачу відповідь стосовно майна позивача, що знаходиться по АДРЕСА_1 а саме: інформацію у формі виписки про осіб, які отимали відомості про права та обтяження прав на нерухоме майно, що належить позивачу; інформацію про осіб, які звертались з заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що належить позивачу; зобов'язати відповідачів в випадку звернення будь-яких осіб стосовно інформації щодо майна позивача в той же день повідомляти її про такі звернення; зобов'язати відповідачів в випадку вчинення будь-яких дій щодо майна позивача в той же день повідомляти її про такі дії та вчиняти такі дії з обов'язковою присутністю позивача; заборонити відповідачам надавати будь-яку інформацію стороннім особа щодо майна позивача, лише в випадках передбачених законодавством.

Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Позивач не погодившись з ухваленим судовим рішення подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На думку апелянта, судом першої інстанції під час розгляду справи та прийнятті оскаржуваної постанови допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, явку своїх уповноважених представників в судове засідання не забезпечили.

Враховуючи, що судом не визнавалась обов'язкова явка сторін, а матеріали справи містять докази належного та завчасного повідомлення осіб, які беруть участь у справі про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, у відповідності до положень частини 4 статті 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач в грудні 2012 року звернулась до управління Держкомзему у Хмельницькому районі з заявою про надання інформації щодо земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 яка на праві власності належить їй.

Листом управління Держкомзему у Хмельницькому районі Хмельницької області №41-513425 від 12.12.2012 року повідомило, що відповідно до п.12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади та рекомендувало звернутися з відповідним листом до Розсошанської сільської ради.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не відмовлявся надати позивачеві запитувану інформацію, натомість у відповіді за №41-513425 від 12.12.2012 року на запит позивача запропонував звернутися з відповідним листом до Розсошнської сільської ради, що позивачем не було зроблено, а отже права позивача ніяким чином не було порушено.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає, що їх зроблено за виключної юридичної оцінки обставин справи, з правильним застосуванням норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Так, п. 1, п. 6 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

У відповідності до ч.1 ст.20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Законом України "Про інформацію" регулюються відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

Частинами 1, 2 ст. 7 Закону України "Про інформацію" передбачено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Законом України "Про доступ до публічної інформації" визначається порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес.

За змістом ч.1 ст.14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов'язані зокрема: оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Вимогами п. 3 ст. 22 зазначеного Закону передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

Таким чином, на законодавчому рівні закріплено обов'язок розпорядника інформації у будь-якому разі надати відповідь на запит, разом з тим зазначена відповідь не обов'язково повинна містити запитувану інформацію.

Відповідно до статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги та апелянта спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та частини 1 статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Сушко О.О.

Судді Біла Л.М.

Граб Л.С.