Постанова № 33197735, 29.08.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2013 р.Справа № 916/1163/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.І. Бандури

суддів Л.В. Поліщук, В.Б. Туренко

секретар судового засідання: А.М. Ільченко

за участю представників сторін:

від позивача - В.А. Динта

від відповідача - ОСОБА_6

від третьої особи - Т.Л. Польщіна

від прокуратури - І.С. Ставська

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5

на рішення господарського суду Одеської області від 15.07.2013 р.

у справі № 916/1163/13

за позовом Заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

про внесення змін до договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Заступник прокурора Приморського району м. Одеси звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради, про внесення змін до договору оренди землі.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що відмова відповідача внести зміни до договору оренди земельної ділянки в зв'язку зі збільшенням нормативної грошової оцінки землі завдає шкоду територіальній громаді міста Одеси.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.07.2013 р. (суддя Оборотова О.Ю.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 22.07.2013 р., позов задоволено:

- внесено зміни до договору оренди землі від 21.10.2005 р., зареєстрованому у Одеському міському управлінні ОРФ ЦДЗК 23.12.2005 р. за № 040550500390, яким Одеською міською радою передано ФОП ОСОБА_5 у строкове, платне користування земельну ділянку загальною площею 282 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для реконструкції будівлі під склад оптової торгівлі медикаментами та його подальшої експлуатації й обслуговування, в частині розміру орендної плати;

- викладено п.2.3. договору у наступній редакції: „Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 844330,56 грн. згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.12.2011 р. № 455/П, складеного управлінням Держкомзему у м. Одесі";

- викладено п.4.1. договору у наступній редакції: „Орендна плата за земельну ділянку площею 282 кв. м. розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 42216,56 грн. на рік. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі".

Судове рішення мотивоване обґрунтованістю позовних вимог, їх відповідністю вимогам чинного законодавства.

Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, провадження у справі припинити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначив, що він не користується спірною земельною ділянкою з 2006 р., коли продав будинок, розташований на вказаній земельній ділянці. Крім того, у 2012 р. проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, в зв'язку з чим спір не підсудний господарському суду.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники прокуратури Приморського району м. Одеси, Одеської міської ради, Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради заперечували проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просили залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін як законне та обґрунтоване.

Заслухавши доводи представників сторін, третьої особи та прокуратури, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:

21.10.2005 р. між Одеською міською радою (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у володіння, користування строком на 25 років земельну ділянку площею 282 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для реконструкції будівлі під склад оптової торгівлі медикаментами та його подальшої експлуатації й обслуговування, у т. ч. угіддя: під капітальною забудовою - 241,80 кв. м.; під проїздами, проходами, площадками - 39,73 кв.м.

Відповідно до п. 2.2 договору на земельній ділянці розташована нежила будівля, що належить орендарю на підставі договору купівлі-продажу.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 80392,56 грн. (п. 2.3 договору).

Згідно з п. 4.1 договору орендна плата на період реконструкції становить 6432,42 грн. на рік, на період експлуатації - 32156,46 грн. на рік.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що умови договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін шляхом укладення відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід'ємною частиною цього договору, крім випадку, зокрема, коригування „Грошової оцінки земель м. Одеси".

29.01.2013 р. Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради направило Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 пропозицію про внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати в зв'язку з затвердженням нової нормативної грошової оцінки земель міста Одеси.

Неявка орендаря до міського управління земресурсів стала підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом „в" частини 1 статті 96 ЗК України передбачено, що землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі ст. 30 Закону України „Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Розглядаючи спір по суті, місцевий господарський суд встановив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі загальною площею 282 кв. м., визначено розмір орендної плати, проте згодом виникла необхідність перегляду орендної плати в зв'язку з затвердження нової грошової нормативної оцінки землі. Оскільки відповідач не погодився внести зміни до спірного договору у добровільному порядку, а позовні вимоги прокурора є цілком обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства і умовам укладеного договору, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Доводи ОСОБА_5 про те, що він з 2006 р. не користується спірною земельною ділянкою не прийнято судом до уваги з посиланням на недоведеність факту розірвання договору оренди землі та скасування запису про його державну реєстрацію.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, проте зазначає, що 19.04.2012 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис № 25560060004024084 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 Тобто, на момент звернення прокурора із позовом, відповідач вже не був фізичною особою - підприємцем.

Частиною 1 статті 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Оскільки одним з учасників судового спору є фізична особа, такий спір за суб'єктним складом не є господарським.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

На підставі викладеного, апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції про задоволення позову -скасуванню, а провадження у справі - припиненню.

Оскільки під час розгляду справи в місцевому господарському суді ОСОБА_5 не було повідомлено про припинення своєї підприємницької діяльності та спір було розглянуто по суті, судовий збір в зв'язку з задоволенням апеляційної скарги йому не повертається, на підставі ч. 2 ст. 49 ГПК України.

Керуючись п. 1 ст. 80, ст. ст. 99, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 15.07.2013 р. у справі № 916/1163/13 скасувати.

Провадження у справі припинити.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 30.08.2013 р.

Головуючий суддя Л.І. Бандура

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя В.Б. Туренко