Рішення № 33197693, 21.08.2013, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м.Чернігів тел./факс: 774-462

просп.Миру,20 тел.:698-166

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

21 серпня 2013 р. Справа № 927/845/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Севен Систем",

вул. Набережно-Лугова, 2 В, м. Київ, 04071

(поштова адреса: вул. 77 Гвардійської дивізії, 1, м. Чернігів, 14017)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНВ 2000",

вул. 30 Років Перемоги, 18а, с. Старий Білоус, Чернігівський район, Чернігівська область, 15504

про стягнення 118078,64 грн.

Суддя А.М.Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Кириченко М.В. - директор, наказ № 1 від 14.03.12 р. (присутній в судовому засіданні 17.07.13 р.).

Від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Севен Систем" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНВ" про стягнення 118078,64 грн. боргу, а саме 89709,87 грн. заборгованості за поставлений згідно договору поставки № 040 від 01.11.12 р. товар, 4991,81 грн. пені, 949,49 грн. відсотків річних та 22427,47 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 08.07.13 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 927/845/13, розгляд справи призначено на 17.07.13 р.

Ухвалами суду від 17.07.13 р. та 31.07.13 р. розгляд справи відкладався на 31.07.13 р. та 21.08.13 р. відповідно.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві № 04/ПЗ-13 від 04.07.13 р. позивач посилається на те, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № 040 від 01.11.12 р. відповідачем не виконані належним чином зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого за договором товару, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 89709,87 грн.

В судове засідання 17.07.13 р. з'явився уповноважений представник позивача, уповноважений представник відповідача не з'явився.

Уповноважені представники сторін в судові засідання 31.07.13 р. та 21.08.13 р. не з'явились.

Про дату та час проведення судового засідання 21.08.13 р. позивача та відповідача повідомлено належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 1400602851550, 1400602851569, 1400602851542.

Про поважні причини неявки представників сторін суд не повідомлено.

Документи, витребувані ухвалами суду від 17.07.13 р. та 31.07.13 р., позивачем надані не в повному обсязі.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час слухання справи не надходило.

Документів, витребуваних ухвалами суду від 08.07.13 р, 17.07.13 р. та 31.07.13 р. відповідачем надано не було.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників сторін в судові засідання обов'язковою не визнавалась, сторони не скористались належним їм процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань сторін на час розгляду справи, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності представників позивача та відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обгрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Подане представником позивача письмове клопотання від 17.07.13 р. про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволене. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 17.07.13 р. повідомив суд, що права та обов"язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Севен Систем» (Постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВНВ 2000» (Покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір поставки № 040 (далі - Договір).

Умовами п.1.1. Договору передбачено, що Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, поставити та передати у власність Покупцеві товар (партію товару), в асортименті, кількості та цінами, вказаними в накладних, що засвідчують передачу приймання товару від Постачальника до Покупця та є невід'ємними частинами Договору, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі прийняти та оплатити вказаний товар.

Згідно п.п. 1.2 Договору Предметом поставки є товари з найменуванням, зазначеним у додатку(ах) до договору і визначені родовими ознаками, зокрема, додатку № 1 до Договору.

Відповідно до умов п.1.3 Договору товар, що передаватиметься Постачальником Покупцю протягом строку дії цього Договору, вважатиметься таким, що переданий на виконання цього Договору, навіть якщо у видаткових накладних, рахунках-фактурах на товар або інших документах не буде посилання на цей Договір, якщо не буде доведено, що товар передавався за іншим договором, укладеним між Сторонами.

Згідно п.п. 2.1.-2.3., 2.5. Договору передача товару від Постачальника Покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, кількість, ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана Постачальником у видатковій накладній є датою поставки товару Постачальником. Місце поставки товару встановлюється: склад Постачальника, м. Чернігів, проспект Перемоги 63А. Поставка товару здійснюється окремими партіями згідно із замовленнями Покупця і вважається виконаною Постачальником в момент передачі товару повноваженому представнику Покупця (Покупцю), що підтверджується отриманою від останнього довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей та його підписом у видатковій накладній.

Відповідно до розділу 5 Договору Ціни на товари, що постачаються Постачальником, встановлюються в національній валюті України - гривні, і є звичайними вільними відпускними та визначаються по взаємному погодженню сторін на кожну окрему поставку. Асортимент, кількість, та вартість товару (з урахуванням ПДВ), остаточно узгоджується та відображаються сторонами у видатковій накладній по кожній партії окремо.

Загальна сума Договору розраховується шляхом додавання загальних сум партій товарів, поставлених Постачальником на протязі строку дії Договору, згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.

У відповідності до п.8.1. Договору Договір вступає в дію з дати його укладання обома Сторонами і діє до 31 грудня 2013 року.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

На виконання умов вищевказаного Договору ТОВ "Севен Систем" було здійснено поставку Покупцю товарів на суму 89709,87 грн., що підтверджується видатковими накладними від 01.02.13 р. №№ 22000318, 22000319, 22000320, 22000321, 22000322, 22000323, 22000324, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно п.3.2. Договору передавання-прийняття товару здійснюється згідно накладної представником Покупця на підставі довіреності на отримання цінностей, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства України.

Отримання відповідачем товару, визначеного родовими ознаками згідно Додатку № 1 до Договору, підтверджується підписами на вищевказаних документах (накладних) особи, повноваження якої підтверджуються виданою довіреністю № 1 від 01.02.13 р. на ім'я Романченко П.В.

У відповідності до п.4.2. Договору товар відповідає сертифікату відповідності чи іншим документам, які відносяться до даного виду продукції, згідно до чинного законодавства України

Згідно п.3.1 Договору приймання - передача партії товарів, що постачаються Постачальником, здійснюється на підставі Інструкції П-6 від 15.06.1965 року за кількістю, Інструкції П-7 від 24.04.1966 року за якістю.

Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом і в порядку, встановленому законом та іншими нормативно-правовими актами (п.4.1 Договору).

Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості та кількості товару, а також термінів поставки від відповідача до суду не надходило.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання ТОВ "Севен Систем" умов Договору з боку відповідача відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконані зобов'язання по передачі товару ТОВ «ВНВ 2000» на підставі укладеного між сторонами Договору, факт передачі позивачем товару по Договору належним чином підтверджено матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами розділу 6 Договору, зокрема, згідно п.п. 6.1.-6.3. Договору Покупець зобов'язаний оплатити Постачальнику вартість (ціну) кожної партії товару не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки товару, шляхом безготівкового або готівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. При здійсненні платежу Покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату первинного документу (номер договору, рахунка-фактури, видаткової накладної), виписаного Постачальником на оплату поставленої партії товару.

Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, надійшла на поточний рахунок Постачальника.

Відповідо до матеріалів справи відповідач в обумовлений Договором строк розрахунок за отриманий товар не здійснив, у зв'язку з чим, станом на 04.07.13 р. утворилась заборгованість за Договором в сумі 89709,87 грн., яку позивач просить стягнути в позовній заяві. За наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних та згідно умов п. 6.1. Договору поставки № 040 від 01.11.12 р. кінцевий строк оплати за отриманий товар становив 15.02.13 р.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання щодо сплати позивачу грошових коштів в сумі 89709,87 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору, відповідач не виконав, в результаті чого у відповідача станом на 04.07.13 р. утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у заявленому вище розмірі.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2,4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору поставки № 040 від 01.11.12 р. суду не надано.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 040 від 01.11.12 р. у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 89709,87 грн. за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, згідно ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3. Договору передбачено, що за порушення терміну оплати вартості (ціни) поставленого товару, встановленого п.6.1. цього Договору Постачальник має право стягнути з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення винною стороною грошового зобов'язання, від суми боргу за кожен день прострочки. Штрафна санкція, передбачена цим пунктом Договору, нараховується та стягується понад строк, передбачений п.6 ст.232 Господарського кодексу України в межах 3-ох річного строку.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 зазначеного Закону визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно п.7.4. Договору в разі порушення грошових зобов'язань за Договором Постачальник також має право стягнути з Покупця штраф в у розмірі 25% (двадцяти п'яти відсотків) від вартості поставлених, але не оплачених товарів.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо сплати боргу за переданий товар у терміни, визначені умовами Договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 4991,81 грн. за період з 16.02.13 р. по 04.07.13 р. включно, штраф в сумі 22427,47 грн. та 3% річних у розмірі 949,49 грн. за період з 16.02.13 р. по 04.07.13 р. включно, які він просить стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

Згідно ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 року № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За результатами перевірки, здійсненої за допомогою системи "ЛІГА", нарахування відповідачем заявлених до стягнення пені, штрафу та відсотків річних судом встановлено наступне.

Оскільки розмір штрафу, заявленого позивачем до стягнення відповідає вимогам зазначених норм Закону та положенням Договору, а також є арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 22427,47 грн. штрафу підлягає задоволенню.

Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Період прострочки оплати товару відповідачем складає 139 днів.

Розмір пені за несвоєчасну оплату товару, поставленого за Договором, перерахований судом за період з 16.02.13 р. по 04.07.13 р. включно, становить 5063,08 грн., розмір відсотків річних за період з 16.02.13 р. по 04.07.13 р. включно становить 1024,90 грн., а отже є більшими, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем. Проте виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог в частині нарахування пені та відсотків річних, тому позовні вимоги в частині стягнення пені та трьох відсотків річних за несвоєчасну оплату товарів, поставлених за Договором поставки № 040 від 01.11.12 р., підлягають задоволенню в сумах, нарахованих позивачем - 4991,81 грн. пені та 949,49 грн. відсотків річних відповідно.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 546-549, 599, 610, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216-218, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНВ 2000» (вул. 30 Років Перемоги, 18а, с. Старий Білоус, Чернігівський район, Чернігівська область, 15504, код 35583357, р/р 26003500047900 в ПАТ «Креді Агріколь Банк» м. Чернігів, МФО 300614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Севен Систем» (вул. Набережно-Лугова, 2 В, м. Київ, 04071 (поштова адреса: вул. 77 Гвардійської дивізії, 1, м.Чернігів, 14017), код 38090719, р/р 26002620283427 в ПАТ "Промінвестбанк", МФО 300012) 89709,87 грн. боргу, 4991,81 грн. пені, 22427,47 грн. штрафу, 949,49 грн. відсотків річних та 2361,58 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 27 серпня 2013 року.

Суддя А.М.Селівон