Рішення № 33193952, 21.08.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/4103/13 Головуючий у 1 інстанції Махіборода Н.О. Суддя-доповідач Спас О.В.

РІШЕННЯ

Іменем України

21 серпня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів Полякова О.З..

Бабак А.М.,

при секретарі Бабенко Т.І..

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Правобережних районних електричних мереж на заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2013 року

у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Правобережних районних електричних мереж до ОСОБА_2 про відшкодування вартості необлікованої електроенергії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Правобережного районного відділення електричних мереж звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування вартості необлікованої електроенергії.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що 09 листопада 2007 року рейдовою бригадою Правобережного районного відділення електричних мереж проведена перевірка дотримання «Правил користування електричною енергією для населення», якою встановлено самовільне підключення електропроводки до електричної мережі ВАТ «Запоріжжяобленерго» поза розрахунковим засобом обліку електричної енергії у вигляді підключення окремих електроприладів. По факту порушення ПКЕЕН був складений акт № 00092483 від 09 листопада 2007 року. Протоколом №297 від 13 листопада 2007р. засідання комісії з розгляду актів прийнято рішення виконати розрахунок вартості необлікованої електроенергії згідно п.3.3 Методики обчислення. Розрахунок складений на суму 901,23грн., що становило розмір вартості необлікованої електричної енергії, не відшкодованої ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Правобережного районного відділення електричних мереж.

Далі позивач вказував, що протягом 2010-2011 роках споживачем у добровільному порядку сплачувались суми з призначенням платежу «код платежу 7 за безоблікове споживання по акту 0092483». Повністю нараховану суму відповідачка не сплатила. На час звернення до суду залишилось до сплати 699,79грн.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь вартість електричної енергії необлікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією для населення у розмірі 699, 79 грн. та судові витрати.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2013 року в задоволенні позову ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Правобережного відділу районних електричних мереж відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.

Не погодившись із рішенням суду ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Правобережного відділу районних електричних мереж подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати в та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника позивача Король О.В., відповідача ОСОБА_2, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі п.п.2,3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення. Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

З матеріалів справи вбачається, що суд, ухвалюючи рішення про відмову у позові з підстав пропуску строку позовної давності не дотримався відповідних норм матеріального права та порушив норми процесуального права.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до вимог ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч. 3 п. 11 постанови Пленуму Верхового Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18 грудня 2009 року № 14, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачкою, що вона не брала участі у розгляді справи у суді першої інстанції і не заявляла про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Таким чином, висновок рішення суду про застосування ч. 4 ст. 267 ЦК України та відмову у задоволенні позовних вимог на цій підставі не можна визнати законним.

З матеріалів справи вбачається, що рішення суду не відповідає ст.ст. 213, 214 ЦПК України, згідно яких рішення суду повинно бути законним, обґрунтованим, а також має вирішити питання щодо наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Суд обмежився лише посиланням на убачений ним пропуск строку позовної давності, а усі інші передбачені ст. 214 ЦПК України питання, які мав вирішити під час ухвалення рішення не вирішував.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Суд першої інстанції не дав оцінки письмовому доказу, який позивач надав на доведення тієї обставини, що строк позовної давності не сплив, оскільки переривався у зв'язку з тим, що відповідачка з червня 2010р. по листопад 2011р. тричі вносила платежі з цільовим призначенням виду платежу - за безоблікове споживання.

З роздруківки програми обліку за особовим рахунком відповідачки ОСОБА_2 видно, що 24.06.2010р. остання внесла 89,34грн., 23.08.2011р. 60,52грн., 22.09.2011р. 51,58грн. з цільовим призначенням платежу - за безоблікове споживання (а.с.7).

Даний доказ є належним, допустимим, оскільки є витягом з впровадженого позивачем комп'ютерного обліку споживання електричної енергії кожним окремим споживачем з зазначенням номеру договору, особового рахунку, адреси, виду заборгованості, відомостями про час та розмір сплачених сум.

Тобто, цей доказ відображає фактичні дані, на підставі яких суд може встановити наявність обставин кількаразової сплати відповідачкою сум по акту за без облікове споживання електричної енергії у період з червня 2010 по вересень 2011 років, що має значення для вирішення справи.

Всупереч вимогам ст. ст. 10,60 ЦПК України, які зобов'язують відповідача на засадах змагальності доводити свої заперечення переконливими, належними та припустимими доказами, таких доказів не надано, надані позивачем письмові докази не спростовані, не заявлено про можливість такого спростування іншими відповідними доказами.

У відповідності до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, після переривання перебіг позовної давності починається заново, час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Передбачені вказаною нормою матеріального права дії вчинені відповідачкою та належним чином зафіксовані і відображені в обліку позивача.

Відсутні обставини для висновку про пропуск позивачем строку позовної давності.

Вирішуючи питання в обсязі вимог ст. 214 ЦПК України апеляційний суд вбачає, що обставини порушення відповідачкою Правил користування електричною енергією для населення мали місце.

Вказане підтверджується доданими до позову актом про порушення Правил №0092483, протоколом №297 засідання комісії з розгляду актів, розрахунком обсягу та вартості безобліково спожитої електроенергії, а також належним чином завіреними копіями вказаних документів, наданих на вимогу апеляційного суду 20.08.2011р.

Відповідачкою не надано доказів, якими б остання могла б спростувати докази, надані позивачем.

Заперечення відповідачки щодо факту вчинення порушення правил, неправильності складання протоколу засідання комісії, відсутності проплат нарахувань по акту є голослівними твердженнями останньої.

Фактично відповідачка жадає від суду ухвалення рішення на підставі лише її пояснень, що прямо заборонено ч. 4 ст. 60 ЦПК України, яка визначає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із встановлених судом обставин слідує наступне.

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, ст. ст. 24-27 Закону України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією для населення (далі Правила), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357, та Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією (далі Методика), затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22 листопада 1999 року № 1416.

Судом установлено, що позивач є постачальником електричної енергії у будинок відповідачки.

Постачання фізичним особам електроенергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією.

Виходячи з положень ст. ст. 6, 626-631, 526 ЦК України укладений договір є обов'язковим для належного виконання сторонами відповідно до його умов, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

09.11.2007р. за адресою будинку відповідачки вул. Давидова, 34 м.Запоріжжя представниками енергопостачальника було проведено перевірку в результаті якої виявлено самовільне підключення електропроводки до електричної мережі позивача поза розрахунковим засобом обліку електричної енергії, про що складено відповідний акт №00092483.

У правилах зазначено, що споживач несе відповідальність згідно із законодавством за порушення Правил користування електричною енергією, за розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку.

Згідно з п. 42 вказаних Правил споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

На підставі акту про порушення енергопостачальник має право відключити споживача від електропостачання, а також визначити величину збитків, завданих йому протиправними діями споживача. Розмір відшкодування збитків, заподіяних енергопостачальнику внаслідок користування електричною енергією, обчислюється відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ № 562 від 4 травня 2006 року (далі - Методика).

Пунктом 4 Порядку визначення і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок порушення споживачем Правил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2006 року № 122, встановлено, що обсяг електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил, визначається за величиною розрахункового споживання електричної енергії протягом періоду порушення на підставі акта виявлених порушень, складеного відповідно до Методики.

Визначення обсягу та вартості не облікованої електричної енергії внаслідок порушення правил користування електричною енергією побутовими споживачами регламентується розділом 3 Методики.

Відповідно до п.п. 6, п. 3.1 Методики застосовується у разі самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електромережі, що не є власністю енергопостачальника.

Пунктом 3.5 Методики передбачено, що у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у п.п. 5, 6 п. 3.1 Методики, добовий обсяг споживання електричної енергії через проводи. Яким здійснене самовільне підключення або підключення поза приладами обліку визначається за формулою 2.7 Методики.

Пунктом 3.3 Методики встановлено, що розрахунок обсягу та вартості недорахованої електричної енергії здійснюється за добовою величиною розрахункового споживання електричної енергії, за тарифами для населення, що діяли у період порушення та за кількістю днів, які відповідно до даного випадку визначається згідно з другим абзацом п.п. «а» п.п. 3 Методики.

Таким чином, встановлено, що відповідачкою було допущено порушення Правил користування електричною енергією про що складено акт, а енергопостачальною компанією правомірно проведено нарахування збитків у відповідності до п. п. 3.3 Методики у розмірі 901,23грн.

З урахуванням сум, добровільно сплачених відповідачкою до стягнення підлягає 699,79грн.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України на користь позивача підлягає стягненню 344,10грн. понесених судових витрат (оплата судового збору 229,40грн. та 114,70грн).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Правобережних районних електричних мереж задовольнити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2013 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

Позов Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Правобережних районних електричних мереж задовольнити та стягнути на його користь з ОСОБА_2 вартість не облікованої електроенергії у розмірі 699,79грн. на р/р260313141419 в ЗОУ ВАТ Ощадбанк України МФО 313957 ОКПО 00130926 код оплати 7,

344,10грн. судових витрат на р 260030231709 в банку АТ Сбербанк Росії МФО 320627 ОКПО 00130926.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: