Рішення № 33192327, 28.08.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

28.08.2013 справа №927/1003/13

Суддя А.В.Романенко, розглянувши матеріали справи порушеної

за позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства "Прогрес",

вул. Шевченка, 42, с. Хотуничі, Щорський район, Чернігівська область, 15220;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-молоко",

вул. Калініна, 62б, м. Щорс, Чернігівська область, 15200;

предмет спору: про стягнення 343 588,82грн

за участю представників сторін від:

від позивача: М.В. Галушка, представник за довіреністю б/н від 18.07.2013;

від відповідача: не з'явився.

У судовому засіданні 28.08.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Приватним сільськогосподарським підприємством "Прогрес" подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-молоко" про стягнення 343 588,82грн заборгованості за поставлений товар за договором №1 на закупівлю молока від 01.01.2012.

Ухвала суду про відкладення розгляду справи від 20.08.2013 надсилалась відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням, про що свідчить відмітка канцелярії суду на зворотному боці ухвали від 09.08.2013 та витяг з реєстру вихідної кореспонденції господарського суду Чернігівської області від 21.08.2013 /№2032/, але на час судового засідання у суду відсутні відомості щодо її отримання.

З долученого до матеріалів справи витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень вбачається, що відправлення №1400602759115 передано 22.08.2013 в об'єкт поштового зв'язку Щорс 0 з індексом 15200, на даний час не вручене.

Згідно п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 за №18 (зі змінами, внесеними Постановою Пленуму ВГСУ від 16.01.2013 №3) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст.64 та ст.87 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Зокрема, за змістом зазначеної ст.64 ГПК України, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Нормами статті 22 ГПК України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами та зобов'язані добросовісно ними користуватися, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Добросовісність користування процесуальними правами слід розглядати таким чином, що особи, які беруть участь у справі, не повинні зловживати наданими їм правами.

В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

В свою чергу, ст. 69 ГПК України визначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Враховуючи, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, а також враховуючи положення ст. 69 ГПК України, господарський суд вважає за можливе розглянути даний позов за наявними у справі документами, на підставі ст.75 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача подав письмове клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, яке прийнято судом.

Для залучення до матеріалів справи надав: письмове підтвердження про відсутність у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, а також відсутність рішення цих органів з такого спору; Довідку з ЄДР щодо відповідача; платіжне доручення від 17.07.2013 №1548 з відміткою Держказначейства України в м. Чернігів про зарахування судового збору до Держбюджету; копії наказу №11 від 24.01.2013 щодо керівника позивача; а також, читаємих копій: договору №1 від 01.01.2012 на закупівлю молока, протоколів погодження цін, квитанцій та актів приймання сировини (молока) та платіжного доручення №4 від 20.02.2012 про часткову сплату відповідачем 1 993,08грн.

В усних поясненнях представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобов'язань по оплаті поставленого товару.

Розглянувши матеріали справи та подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд, встановив:

01.01.2012, сторонами укладено Договір на закупівлю молока №1 (надалі - Договір).

Статтею 712 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.п. 1.1. - 1.2. Договору, виробник (позивач) зобов'язується передавати у власність переробнику (відповідачу) молоко коров'яче незбиране в порядку і на умовах визначених цим Договором, а переробник прийняти та оплатити його.

Документи, що складаються при здійсненні поставки продукції, повинні відповідати вимогам „Інструкції про порядок заповнення, застосування спеціалізованої форми товарно-транспортної накладної на перевезення молочної сировини", затвердженої наказом Мінагрополітики України від 01.07.2002 №176.

Пунктами 2.1., 2.2. Договору передбачено, що переробник приймає охолоджене молоко в господарстві виробника по кількості і якості та вивозить його своїм транспортом згідно узгодженого графіку.

Перехід власності та ризиків на молоко переходить в момент фактичної передачі-приймання і підписання товарно-транспортної накладної.

Згідно п. 3.1. Договору, заготівельні ціни на молоко узгоджуються протоколами цін.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов спірного Договору передано, а відповідачем прийнято товар, що підтверджується квитанціями на закупку молока та молочних продуктів: №0000000011 від 31.01.2012 на суму 61 785,59грн; №0000000104 від 29.02.2012 на суму 50 139,00грн; №0000000192 від 31.03.2012 на суму 53692,00грн; №0000000297 від 30.04.2012 на суму 61 322,51грн; №0000000380 від 31.05.2012 на суму 107 299,20грн; №0000000538 від 30.06.2012 на суму 122 344,80грн; №0000000588 від 31.07.2012 на суму 127 747,20грн; №0000000687 від 31.08.2012 на суму 120 266,40грн; №0000000773 від 30.09.2012 на суму 110 594,40грн; №0000000892 від 31.10.2012 на суму 82771,22грн та №№0000001014 від 30.11.2012 на суму 36 007,40грн.

Всього на загальну суму 933 969,72грн.

Факт передачі товару також підтверджується актами прийомки сировини (молока): за №№0000000011, 0000000104, 0000000192, 0000000297, 0000000380, 0000000538, 0000000588, 0000000687, 0000000773, 0000000892 та 00000001014.

Відповідачем товар отримано, будь-яких заперечень не надано, отже, враховуючи положення ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 3.2. Договору, розрахунки за прийняте молоко здійснюються переробником помісячно перерахування коштів на розрахунковий рахунок виробника 1-2 рази в місяць, але не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач взяті на себе договірні зобов'язання по оплаті поставленого товару за вищевказаними квитанціями на закупку молока та актами приймання сировини (молока) в повному обсязі та в строк не виконав.

Розрахувався з позивачем за поставлений товар частково в сумі 590 380,90грн, що підтверджується наданими суду копіями платіжних доручень /містяться в матеріалах справи/.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до договору, закону, інших правових актів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Оскільки відповідач за отриманий товар своєчасно не розрахувався, належних та допустимих доказів на спростування вимог позивача суду не надав, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню в сумі 343 588,82грн.

Оскільки спір виник з вини відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 871,78грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 36, 49, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-молоко», вул. Калініна, 62б, м. Щорс, Чернігівська область, 15200, код ЄДРПОУ 31835038 (р/р 260092664 в ЧОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 353348) на користь приватного сільськогосподарського підприємства «Прогрес», вул. Шевченка, 42, с. Хотуничі, Щорський район, Чернігівська область, 15220, код ЄДРПОУ 00132144 (р/р 26007134524, «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805), 343 588,82грн боргу та 6 871,78грн витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.В. Романенко

Повний текст рішення складено та підписано 30.08.2013

Суддя А.В.Романенко