Постанова № 33192278, 29.08.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.08.2013 р. справа №905/3905/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Марченко О.А., Чернота Л.Ф.секретаря Федорової Ю.І.від позивача:Дояр О.В.- предст. за дов. №03-325 від 10.06.2013р.від відповідача:ОСОБА_6 - адвокат; договір №2006-1 від 20.06.2013р. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, АДРЕСА_1 на рішення господарського суду Донецької областівід13.06.2013рокуу справі№905/3905/13 (суддя Гринько С.Ю.)за позовомКомунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Донецького регіонального виробничого управління м.Донецькдо відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, АДРЕСА_1про стягнення основного боргу у розмірі 257020грн., пені у розмірі 13825,11грн., інфляційних у розмірі 759,90грн. та 3% річних у розмірі 2766,13грн.ВСТАНОВИВ:

31.05.2013 року Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» в особі Донецького регіонального виробничого управління м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, АДРЕСА_1 про стягнення основного боргу у розмірі 257020грн., пені у розмірі 13825,11грн., інфляційних у розмірі 759,90грн. та 3% річних у розмірі 2766,13грн. ( а.с.4-6).

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.06.2013р. позовні вимоги Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Донецького регіонального виробничого управління м. Донецьк були задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на користь позивача основний борг у розмірі 257020грн., пеню у розмірі 13825,11грн., інфляційні у розмірі 759,90грн., 3% річних у розмірі 2766,13грн. та судовий збір у розмірі 5487,42грн. (а.с.75-77).

В обґрунтування прийнятого рішення господарський суд дійшов висновку про доведеність факту порушення відповідачем умов договору про надання послуг з централізованого питного водопостачання №8 від 26.12.2011р. в частині оплати отриманих послуг та обґрунтованість позовних вимог з посиланням на ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України.

Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив змінити рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2013р. по справі №905/3905/13 та прийняти постанову про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання послуг з централізованого питного водопостачання №8 від 26.12.2011р. в сумі 161184,25грн. (а.с. 64-67).

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що вказане рішення було прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник посилається на те, що він не був присутній у суді під час розгляду справи у зв»язку з тим, що ухвала про порушення провадження у справі від 01.06.2013р. та ухвала про відкладення розгляду справі від 06.06.2013р. на 13.06.2013р. відповідачем були отримані 17.06.2013р., тобто через чотири дні від дати прийняття рішення по справі.

Таким чином, на думку апелянта, суд першої інстанції позбавив відповідача права висловити правову позицію по справі та надати документальні докази, які спростовують доводи позивача.

Скаржник зазначає про невизнання акту №6 від 31.10.2012р. (V-64800мі) на суму 77760грн., вважає цю суму недоведеною обставиною, оскільки зазначений акт не має форми двостороннього акту та не відповідає умовам договору (п.4.13).

У апеляційній скарзі апелянт зазначає, що у зв»язку з оплатою отриманих послуг за період з 01.09.2012р. по 31.12.2012р. на суму 38375,75грн., сума заборгованості за послуги водопостачання складає 161184,25грн.

23.08.2013р. до Донецького апеляційного господарського суду позивачем був надісланий відзив на апеляційну скаргу №1529 від 22.08.2013р., в якому позивач просить суд залишити рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2013р. по справі №905/3905/13 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с.109-111).

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Позивач у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та підтримав викладені у відзиві на апеляційну скаргу від 22.08.2013р. №1529 доводи, просив залишити без змін рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2013р., а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Позивач, Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» є юридичною особою (ідентифікаційний код 00191678), що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою з ЄДРПОУ (а.с.46-47).

Донецьке регіональне виробниче управління Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (скорочена назва Донецьке РВУ КП «Компанія Вода Донбасу»), як відокремлений підрозділ підприємства позивача, не є юридичною особою (ідентифікаційний код 35397790), що підтверджено довідкою з ЄДРПОУ (а.с.48)

Відповідач - фізична особа - суб»єкт підприємницької діяльності ОСОБА_7, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.49).

26.12.2011р. між КП «Компанія «Вода Донбасу» в особі Донецького регіонального виробничого управління (далі - підприємство) та Фізичною-особою підприємцем (далі - споживач) було укладено договір про надання послуг з централізованого питного водопостачання №8, за умовами якого підприємство, із закріплених водних об'єктів, здійснює забір питної води і передає її через свої магістральні водоводи споживачу (відповідачу) в об'ємах згідно щомісячного графіку (п. 2.3 договору), в межах дозволу на спеціальне водокористування, яке є у споживача, та технічних можливостей підприємства, а платник здійснює оплату отриманих послуг на умовах договору (а.с.10-14).

Другим розділом договору сторони визначили режим надання послуг.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що об»єм надання послуг водопостачання за замовленням споживача складає (тис.мі) на рік.

Пунктом 2.4 договору узгоджуються наступні прилади обліку питної води, повірені та які мають пломби повірки і підприємства, при умовах відповідності фактичного водопостачання розрахунковому об»єму.

Розділом 4 договору сторони визначили порядок водоспоживання і облік кількості води.

Відповідно до п.4.13 договору, кількість поданої води оформляється двостороннім актом з вказівкою місяця, в якому здійснена поставка води, номеру договору, показань приборів обліку або розрахунків згідно п.п. 4.7 або 4.8 договору. В актах реалізації по електронним приборам обліку води додатково вказуються показання лічильника обліку відпрацьованого часу.

При неявці представника споживача або необґрунтованій відмові від підписання акту, підприємство складає односторонній акт, один екземпляр якого в 3-х денний строк направляється споживачу, який являється підставою для оплати (п. 4.14 договору).

П»ятим розділом договору сторони зазначили розмір і порядок оплати послуг водопостачання.

Споживач оплачує підприємству послуги водопостачання за тарифами, які встановлені відповідно з діючим законодавством і не підлягають узгодженню сторонами. Тариф, який на момент укладання договору складає: за 1 куб. м. питної води для міськводоканалів - 0,94грн. без ПДВ (п.5.1)

Орієнтована сума договору на дату його укладення складає 219490грн., ПДВ 20% 43898грн., всього з ПДВ 263388грн. (п.5.2).

При зміні тарифів на послуги водопостачання уповноваженим на те органом сторони застосовують їх з дня вступу в силу. Про зміну тарифів підприємство зобов'язано повідомити споживача окремим листом (п.5.3).

Платник згідно заявленого об'єму води на поточний місяць, самостійно здійснює платежі за діючими тарифами в наступні строки: - до початку поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного об'єму за першу декаду; - до 10 числа поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного об'єму за другу декаду; - до 20 числа поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного об'єму за третю декаду (п.5.4).

Кінцевий розрахунок за надані послуги за минулий місяць платник здійснює самостійно на підставі підписаного сторонами акту в отриманні води платіжним дорученням, з урахуванням поточних оплат, в строк до 1-го числа місяця наступного за звітним (п.5.5).

При оформленні платіжного доручення у графі «призначення платежу» споживач зобов»язаний зазначити період, за який здійснюється оплата з посиланням на договір. У випадку відсутності у платіжному дорученні цих даних, перерахована споживачем оплата зараховується підприємством за будь-яких період існування заборгованості на його погляд (п.5.6).

Згідно п.7.3 договору у випадку несвоєчасної оплати послуг з водопостачання споживач зобов»язаний сплатити підприємству пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.1 договору встановлений строк його дії - вступає в силу при досягненні сторонами згоди по всім істотним умовам і діє до 31.12.2012р.

Договір вважається продовженим і діє на тих же умовах на період оформлення і узгодження розбіжностей наступного договору (п. 9.2 договору).

Доказів зворотнього в матеріалах справи немає, тому договір є таким, що продовжує діяти.

З матеріалів справи вбачається, що обома сторонами без заперечень та будь-яких зауважень підписаний Акт реалізації води № 6 від 28.09.2012р. в кількості 64900 куб.м., також підписані позивачем Акти реалізації води № 6 від 31.10.2012р. в кількості 64800 куб.м., від 30.11.2012р. в кількості 51200 куб. м., № 6 від 29.12.2012р. в кількості 50200 куб. м., які на підставі п. 4.14 договору супровідними листами направлені відповідачу для підписання (а.с.17, 19, 21).

Колегією суддів встановлено, позивачем 27 листопада 2012р. складений Акт обстеження приборів обліку води на підключення селища В.Торезьке, підписаний обома сторонами. Вказаним актом встановлено, що порушена пломба на фільтрі грубого очищення, який є невід»ємною частиною прибору обліку питної води, на самому приборі пломба цілісна, у зв'язку з чим заборонено використання даного прибору обліку для комерційних розрахунків (а.с.24).

В той же день, 27.11.2012р. відповідач звернувся до позивача з листом №27/11-2 від 27.11.2012р., яким просив останнього у зв»язку з проведеними ремонтними роботами переопломбувати фільтр на підключення с. В.Торезьке (а.с.25)

На підставі вищезазначеного акту розрахунок кількості води за листопад 2012р. і грудень 2012р. проведений позивачем у відповідності з п. 4.8 договору, яким встановлено, що у випадку відсутності або несправності прибору обліку з вини споживача, в тому числі несвоєчасного введення його в експлуатацію (з викликом представника підприємства і складанням акту), порушення цілісності пломб, втручання в його роботу - розрахунок витрат води визначається по пропускній спроможності труби вводу в точці підключення при швидкості руху води в ній 2 м/сек. і дії її повним січенням протягом 24 годин на добу.

Встановлено, що відповідач використав питну воду, поставлену позивачем в наступному об'ємі: за вересень 2012р. за показником прибору обліку відпущено відповідачу 64900 куб.м питної води; за жовтень 2012р. - 64800 куб.м; в листопаді нараховане відповідно до п.5.18 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України № 190 та п.4.8 договору за 49088 куб.м. за поставку питної води до с. В.Торезьке і 2112 кубм. до с.Васильєвка; в грудні 2012р. нараховане відповідно до п.5.18 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України № 190 та п.4.8 договору за 49151куб.м. за поставку питної води до с. В.Торезьке і 1049 куб.м. до с.Васильєвка.

У зв»язку зі зміною тарифів, встановлених на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.02.2012р. №87, позивач, направив на адресу відповідача лист від 16.02.2012р. №520, яким повідомив останнього про встановлення з 01.03.2012 року тарифу за 1мі- 1грн. (без ПДВ) ( а.с.41-43).

Позивачем були виставлені відповідачу платіжні вимоги-доручення, а саме: № 01/913 від 11.09.2012р. на суму 27600,00грн., № 001/935 від 21.09.2012р. на суму 27600,00грн., № 001/957 від 28.09.2012р. на суму 22680,00грн., № 001/1038 від 11.10.2012р. на суму 27600,00грн., № 001/1000 від 22.10.2012р. на суму 27600,00грн., № 001/1082 від 31.10.2012р. на суму 22560,00грн., № 001/1150 від 12.11.2012р. на суму 25200,00грн., № 001/1172 від 21.11.2012р. на суму 25200,00грн., № 001/1228 від 30.11.2012р. на суму 11040,00грн., № 001/1235 від 11.12.2012р. на суму 21600,00грн., № 001/1257 від 21.12.2012р. на суму 21600,00грн., № 001/1279 від 29.12.2012р. на суму 17040,00грн., всього на загальну суму 277320,00грн. (а.с. 26-37).

Відповідач частково розрахувався з позивачем за надані послуги з водопостачання на суму у розмірі 20300грн., що підтверджено банківськими виписками ( а.с.38-40).

Оскільки відповідач не розрахувався у повному обсязі з позивачем за послуги з централізованого водопостачання, позивач звернувся до господарського суду із вимогою про стягнення з відповідача боргу за послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 257020 грн., пені у розмірі 13825,11грн., інфляційних у розмірі 759,90грн. та 3% річних у розмірі 2766,13грн.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо стягнення заборгованості з наданих послуг з централізованого питного водопостачання.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Законом України „Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2002р. № 2918-Ш (далі - Закон України №2918), "Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008р. (далі по тексту -Правила користування).

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України № 2918 послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов»язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008р. визначено порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України для виробників послуг централізованого постачання та осіб, що приєднані до системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України, та з якими виробником укладено договір на отримання питної води та скидання стічних вод.

Згідно з п. 2.1 Правил № 190 договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до законів України «Про питну воду та питне водопостачання та «Про житлово-комунальні послуги».

Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку (п.3.1 Правил).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в межах позовних вимог заявлено про виконання умов договору про надання послуг з централізованого питного водопостачання №8 від 26.12.2011р. в період з вересня 2012р. по грудень 2012р. включно, у вигляді подачі централізованого питного водопостачання на суму 257020грн.00коп.

Як вже зазначалось вище, позивачем були виставлені відповідачу платіжні вимоги-доручення, а саме: №01/913 від 11.09.2012р. на суму 27600,00грн., №001/935 від 21.09.2012р. на суму 27600,00грн., №001/957 від 28.09.2012р. на суму 22680,00грн., №001/1038 від 11.10.2012р. на суму 27600,00грн., №001/1000 від 22.10.2012р. на суму 27600,00грн., №001/1082 від 31.10.2012р. на суму 22560,00грн., №001/1150 від 12.11.2012р. на суму 25200,00грн., №001/1172 від 21.11.2012р. на суму 25200,00грн., №001/1228 від 30.11.2012р. на суму 11040,00грн., №001/1235 від 11.12.2012р. на суму 21600,00грн., №001/1257 від 21.12.2012р. на суму 21600,00грн., №001/1279 від 29.12.2012р. на суму 17040,00грн., всього на загальну суму 277320,00грн. (а.с. 26-37).

Відповідач частково розрахувався з позивачем за надані послуги з водопостачання на суму у розмірі 20300грн.

Таким чином, відповідач не розрахувався з позивачем за фактично надані йому послуги з подачі централізованого питного водопостачання відповідно до умов договору №8 від 26.12.2011р. та сума боргу складає 257020грн.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач свої обов»язки щодо оплати отриманих послуг з подачі централізованого питного водопостачання та відповідно до умов договору №8 від 26.12.2011р. не виконав, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 257020грн., розмір якої доведений та підтверджений документально.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню згідно п.7.3 Договору у розмірі 13825,11грн.

Пунктом 7.3 Договору встановлено, у випадку несвоєчасної оплати послуг з водопостачання споживач зобов»язаний сплатити підприємству пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги про стягнення пені за період з 01.10.2012р. по 25.03.2013р. в розмірі 13825,11грн. обґрунтовані та доведені, тому підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити заборгованість з врахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних.

Позивачем нараховані 759,90грн. - індекс інфляції за період прострочення з листопада 2012 року по січень 2013 року, а також 2766,13грн. - 3% річних за період з 01.10.2012 року по 25.03.2013 року.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 2766,13грн. та інфляційних у розмірі 759,90грн. за вказаний період є арифметично вірними, доведеними та підлягають задоволенню.

Доводи апелянта стосовно безпідставності та невідповідності умовам договору Акту про кількість поданої води №6 від 31.10.2012р., колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Пунктом 4.14 договору встановлено при неявці представника споживача або необґрунтованій відмові від підписання акту, підприємство складає односторонній акт, один екземпляр якого в 3-х денний строк направляється споживачу, який є підставою для оплати.

З матеріалів справи вбачається, вказаний акт був підписаний позивачем у односторонньому порядку у зв»язку з неявкою представника відповідача та відповідно до умов договору (п.4.14) позивач супровідним листом №3532 від 05.11.2012р. направив відповідачу спірний акт про кількість поданої води №6 від 31.10.2012р.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які заперечення відповідача з приводу Акту про кількість поданої води №6 від 31.10.2012р.

Стосовно доводів апелянта щодо оплати отриманих послуг за період з 01 вересня 2012р. по 31 грудня 2012р. у розмірі 38375,75грн., колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.5.6 договору, при оформленні платіжного доручення у графі «призначення платежу» споживач зобов»язаний зазначити період, за який здійснюється оплата з посиланням на договір. У випадку відсутності у платіжному дорученні цих даних, перерахована споживачем оплата зараховується підприємством за будь-яких період існування заборгованості на його погляд.

Так, відповідачем за спірний період були проведені перерахування грошових коштів у розмірі 38375,75грн. за платіжними дорученнями №105 від 11.09.2012р. у розмірі 1000грн., №106 від 13.09.2012р. у розмірі 1000грн., №108 від 14.09.2012р. у розмірі 1000грн., №110 від 19.09.2012р. у розмірі 1000грн., №111 від 20.09.2012р. у розмірі 800грн, №112 від 21.09.2012р. у розмірі 1000грн., №114 від 25.09.2012р. у розмірі 2200грн., №116 від 01.10.2012р. у розмірі 1500грн., №118 від 02.10.2012р. у розмірі 500грн., №117 від 02.10.2012р. у розмірі 500грн., №119 від 04.10.2012р. у розмірі 1000грн., №120 від 04.10.2012р. у розмірі 1000грн., №121 від 08.10.2012р. у розмірі 1500грн., №122 від 10.10.2012р. у розмірі 1000грн., №123 від 15.10.2012р. у розмірі 1000грн., №126 від 16.10.2012р. у розмірі 1000грн., №127 від 17.10.2012р. у розмірі 1000грн., №128 від 22.10.2012р. у розмірі 1000грн., №129 від 23.10.2012р. у розмірі 800грн., №130 від 26.10.2012р. у розмірі 200грн., №131 від 06.11.2012р. у розмірі 1000грн., №136 від 19.11.2012р. у розмірі 2000грн., №137 від 22.11.2012р. у розмірі 2000грн., №138 від 23.11.2012р. у розмірі 1000грн., №139 від 26.11.2012р. у розмірі 1000грн., №142 від 05.12.2012р. у розмірі 1000грн., №144 від 06.12.2012р. у розмірі 1000грн., №145 від 07.12.2012р. у розмірі 1000грн., №150 від 14.12.2012р. у розмірі 1000грн., №151 від 18.12.2012р. у розмірі 1000грн., №152 від 19.12.2012р. у розмірі 1000грн., №153 від 21.12.2012р. у розмірі 1000грн., №154 від 25.12.2012р. у розмірі 2300грн., №155 від 27.12.2012р. у розмірі 2000грн.

Слід зазначити, що у вказаних платіжних дорученнях в примітці призначення платежу вказано «сплата за послуги з водопостачання» без зазначення періоду, за який здійснюється оплата, що також було підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.

Лише тільки у платіжному дорученні №109 від 19.09.2012р. на суму 75,75грн. у призначенні платежу зазначено «сплата за опломбування вузлу обліку ДУ 150мм, зг. Рах. 242/01 від 25.07.2012р.»

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, на момент перерахування суми у розмірі 38300грн. у відповідача існувала заборгованість за травень та червень 2012р., у зв»язку з чим вищевказані перерахування відповідача були зараховані як оплата за травень та червень 2012р. на суму 18000грн., 19000грн.- як оплата за вересень 2012р. та 1300грн. - за грудень, про що також зазначено у розрахунку ціни позову.

Колегія суддів зазначає, що вищевикладене також підтверджується бухгалтерською довідкою №1528 від 22.08.2013р., яка наявна у матеріалах справи (а.114).

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Проте, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення допустив порушення норм процесуального права, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як встановлено колегією суддів, місцем проживання фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 є: АДРЕСА_1 (свідоцтво про державну реєстрацію) (а.с.49), така сама адреса відповідача, зазначена позивачем у позові ( а.с. 4).

З матеріалів справи вбачається, ухвалою господарського суду Донецької області від 01.06.2013р. було порушено провадження у справі №905/3905/13, призначено її розгляд на 06.06.2013р. о 10-45год. та зобов»язано сторін виконати певні дії, перелічені у ухвалі, явка сторін визнана обов»язковою (а.с.1).

Згідно вихідного штампу господарського суду Донецької області вищевказана ухвала була надіслана судом першої інстанції сторонам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням за адресами, зазначеними позивачем у позові.

Ухвалою суду від 06.06.2013р. розгляд справи №905/3905/13 відкладався на 13.06.2013р. о 10-30год, у зв»язку з відсутністю представника відповідача та витребуванням додаткових документів, явка сторін була визнана обов»язковою (а.с.55).

Згідно вихідного штампу господарського суду Донецької області вказана ухвала була надіслана судом першої інстанції відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням, як того вимагає процесуальний Закон (а.с.55).

У судовому засіданні 13.06.2013р. за участю представника позивача та за відсутністю відповідача було оголошено рішення по вказаній справі.

Протягом розгляду справи відповідач у судові засідання не з»являвся та станом на день прийняття рішення у матеріалах справи було відсутнє належне повідомлення відповідача про місце засідання суду.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалу про порушення провадження у справі від 01.06.2013р. та ухвалу про відкладення розгляду справи від 06.06.2013р. відповідач отримав тільки 17.06.2013р., про що зазначено у поштових повідомленнях у примітці «вручено» (а.с. 3, 56).

Такий скорочений проміжок часу між порушенням справи, відкладанням розгляду та повідомленням сторони став наслідком позбавлення її права на участь у судовому засіданні, що є порушенням вимог статтей 4-2, 4-3 ГПК України.

У зв'язку з чим, з огляду на приписи п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям у справі нового рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню. У відповідності з п.2 ст.103 ГПК України приймається нове рішення, яким позовні вимоги задовольняються у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, АДРЕСА_1 на рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2013 року у справі №905/3905/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2013 року у справі №905/3905/13 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Донецького регіонального виробничого управління м.Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, АДРЕСА_1 про стягнення основного боргу у розмірі 257020грн., пені у розмірі 13825,11грн., інфляційних у розмірі 759,90грн. та 3% річних у розмірі 2766,13грн. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, АДРЕСА_1 на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Донецького регіонального виробничого управління м.Донецьк основний борг у розмірі 257020грн., пеню у розмірі 13825,11грн., інфляційні у розмірі 759,90грн. та 3% річних у розмірі 2766,13грн., витрати зі сплати судового збору, сплаченого при зверненні з позовом до суду в сумі 5487грн.42коп.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді

О.А.Марченко

Л.Ф.Чернота

Надр.5 прим:1 -у справу; 2-позивачу;3 -відповідачу;4 -ДАГС;5-ГС Донецької обл.