Рішення № 33192236, 28.08.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2013 р.Справа № 922/3420/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Принт ЛТД", м. Харків до ДП "Південна Залізниця" м. Харків про стягнення 193 950,56грн. за участю представників сторін:

позивача - Булавінова Ю.В., дов. б/н від 31.05.13р.;

відповідача - Щербаков О.В., дов. № 371 від 26.04.13р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 187 500,00грн., збитки від інфляції в розмірі 187,50грн., 3% річних в розмірі 1849,31грн., пеню в розмірі 4 413,75грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № П/НХ-121233/НЮ від 15.08.12р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позову не заперечує та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачем, посилаючись на те, що неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, а залізничний транспорт належнить до однієї з базових галузей економіки України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

15.08.12р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Принт ЛТД" (позивач) та Державним підприємством "Південна залізниця" (відповідач) було укладено договір № П/НХ-121233/НЮ (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити та передати у зумовлені строки у власність відповідача певну продукцію, а саме навантажувач електричний XILIN FB16AC ДСТУ IEC 61310-2-2001, ГОСТ 18962-97 в кількості 1 шт. за ціною 187 500,00грн. (далі товар) відповідно до специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною даного договору, а відповідач прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною першою ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір, є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 ГК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За умовами договору (п.5.1.1) позивач здійснює поставку товару на умовах DDP транспортом та за рахунок позивача на склад відповідача протягом 10 робочих днів з дня отримання письмової вимоги.

На виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача товар на суму 187 500,00грн. Факт поставки товару на вказану суму підтверджується видатковою накладною № 643 від 21.09.12р., оформленою належним чином та наявною у справі.

Видаткова накладна відповідає вимогам ст.9 Закону України від 16.07.99р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дана накладна є первинним документом, яка фіксує здійснення господарської операції (поставка товару), та факт встановлення договірних відносин.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 4.2 договору відповідач зобов'язався здійснити розрахунок за товар протягом 45 банківських днів з дати поставки товару відповідачу, при умові своєчасного надання позивачем рахунку-фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар.

Отримання товару відповідачем підтверджується актом приймання-передачі навантажувача XILIN FB16AC від 21.09.12р. та видатковою накладною № 643 від 21.09.12р., підписаним та скріпленим печатками обох представників сторін.

В матеріалах справи є належні докази отримання відповідачем всіх необхідних документів на поставлений товар.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, за отриманий товар не розрахувався, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 187 500,00грн., яка на теперішній час є не сплаченою.

Факт наявності заборгованості підтверджується належними доказами, наявними у справі.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 187 500,00грн., суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, відповідно до п.7.3 договору, сторони погодили, що відповідач за несвоєчасну оплату сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам договору та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачеві три відсотки річних в розмірі 1 849,31грн. та збитки від інфляції в розмірі 187,50грн.

Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, то суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Посилання відповідача на те, що внаслідок невиконання ним грошового зобов'язання перед позивачем не було завдано збитків іншим учасникам господарських відносин, суд не приймає як підставу для зменшення розміру штрафних санкцій.

Належність залізничного транспорту до однієї з базових галузей економіки України суд також не вважає підставою для звільнення відповідача від виконання договірних зобов'язань.

На підставі викладеного, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, а позовні вимоги вважає цілком законними та обґрунтованими.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України, відповідно до якої при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.509, 526, 610, 611, 612, 625, 629, 662, 692, 712 ЦК України, ст.ст.193, 265 ГК України, ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Південна залізниця, код ЄДРПОУ 01072609 (61052 м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, п/р 26004000016 в ХФ АБ "Експрес-банк", МФО 350716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Принт ЛТД", код ЄДРПОУ 14081663 (юридична адреса: 61204, пр. Л. Свободи, 40, кв.75, фактична адреса: 61052, м. Харків, вул. Котлова, 67-Б, р/р 26001000258 в ПАТ "Банк "Грант" м. Харкова, МФО 351607) - 187 500,00грн. основного боргу, 4 413,75грн. пені, 187,50грн. збитків від інфляції, 1 849,31грн. 3% річних, 3 879,01 судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.08.2013 р.

Суддя Лавренюк Т.А.