Ухвала суду № 33191907, 27.08.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2013 р.Справа № 815/2219/13-а

Категорія: 3.1.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В.,

судді - Федусика А.Г.,

судді - Вербицькій Н.В.

при секретарі - Конончук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2013 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області (надалі - відповідач) з наступними позовними вимогами:

- визнати дії відповідача в особі Київського районного відділу в м. Одесі Головного управління ДМС України в Одеській області щодо відмови в реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 - протиправними;

- зобов'язати відповідача в особі Київського районного відділу в м. Одесі Головного управління ДМС України в Одеській області оформити необхідні документи та зареєструвати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним у встановленому законом порядку подано до Київського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області заяву про реєстрацію його та його неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1. Однак йому було відмовлено в такій реєстрації з тих підстав, що розташована за вказаною адресою будівля є садовим будинком з господарськими спорудами, яка не призначена для постійного проживання та реєстрації місця проживання в ній. Позивач вважає, що така відмова не відповідає положенням Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 року позовні вимоги задоволені частково. Суд зобов'язав відповідача в особі Київського районного відділу в м. Одесі Головного управління ДМС України в Одеській області оформити необхідні документи та зареєструвати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1. В іншій частині позовних вимог суд відмовив.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Позивачу на підставі свідоцтва про право власності від 29.10.2010 року (а.с.10), витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.11.2010 року (а.с.9) і технічного паспорту належить садовий будинок площею 358,1 кв.м. з господарчими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, в якому він разом зі своєю донькою - ОСОБА_3 постійно проживає, і в якому є всі умови для проживання, а саме: водопровід, газ, каналізація, електроенергія, будинок обладнаний опаленням та відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам, у зв'язку з чим, повністю придатний до всесезонного проживання в ньому.

Відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку (а.с.6-8) позивачу належить земельна ділянка площею 0,0707 га. з цільовим призначенням для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1, на якій розташований вищевказаний садовий будинок.

Позивач звернувся до Київського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою щодо реєстрації його та доньки за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Листом Київського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 02.03.2013 року позивачу було відмовлено у реєстрації за вказаною адресою з тих підстав, що відповідно до ст.379 Цивільного кодексу України «житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, передбачені та придатні для постійного проживання в ньому», а об'єкт який розташований за адресою: АДРЕСА_1 є будинок садового типу, а тому зазначений садовий будинок не призначений для постійного проживання.

Отже, даний спір виник внаслідок відмови відповідача в реєстрації позивача відповідно до ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» за адресою, за якою розмішується належний позивачу садовий будинок.

Позиція відповідача зводиться до того, що на даний час Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» чітко не визначено порядок реєстрації місця проживання у будинках садибного типу. Така можливість передбачається лише у поданому в лютому 2012 року до Верховної Ради України проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (щодо реєстрації місця проживання особи)».

Задовольняючи позовні вимоги про зобов'язання зареєструвати позивача та його доньку за місцем проживання за вказаною адресою, суд першої інстанції виходив з того, що надані суду докази підтверджують обладнання вказаного садового будинку всіма комунікаціями необхідними для забезпечення належних умов для проживання в ньому постійно на протязі всього року, і відповідачем не було доведено зворотнього.

Колегія суддів погоджується з такою позицією суду першої інтонації з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Згідно ст.379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, передбачені та придатні для постійного проживання в ньому.

Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.Частиною 4 цієї статті визначено, що забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Той факт, що ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», яка врегульовує порядок реєстрації місця проживання особи, не визначає чітко, що особа може бути зареєстрована за відповідною адресою в дачному, садовому чи іншому будинку, не свідчить про те, що така реєстрації суперечить законодавству.

Ця стаття взагалі не містить переліку видів нерухомого майна, в якому особа може бути зареєстрована за місцем проживання.

Саме з метою уточнення змісту ст.6 вказаного Закону і було внесено той законопроект, на який посилається відповідач.

Надані позивачем докази, а саме: акт готовності об'єкта до експлуатації від 21.10.2010 року №1223, звіт про проведення обстеження на відповідність приватної будови державним стандартам, будівельним нормам та правилам за адресою: м.Одеса, вул. Марії Демченко 1, Інформаційно-технічного центру «АРГУМЕНТ» (ліцензія АБ №271425) від 2010 року, підтверджують той факт, що належний позивачу садовий будинок за вказаною адресою відповідає вимогам, встановленим статтею 380 Цивільного кодексу України для житлового будинку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість реєстрації за місцем проживання позивача та його доньки у належному позивачу будинку, що розташований у АДРЕСА_1.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання дій відповідача протиправними позивачем не оскаржується, а тому з урахуванням вимог ст.195 КАС України не підлягає апеляційному перегляду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного Управління державної міграційної служби України в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: К.В. Кравченко

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: Н.В. Вербицька