Постанова № 33189940, 27.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 року Справа № 908/340/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В.,суддів -Погребняка В.Я., Хандуріна М.І.,за участю представників сторін:

ТОВ "Товари народного вжитку" - Голубенко Ж.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Товари народного вжитку" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.07.2013р. по справі №908/340/13-г за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Литво",-

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.05.2013р. визнано конкурсними кредиторами: УПФУ в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області з вимогами у розмірі - 1 954 714грн. з другою чергою задоволення та 25 612,27грн. з шостою чергою задоволення; ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі ВВД у м. Мелітополі Запорізької області з вимогами у розмірі - 56 888,63грн. з другою чергою задоволення; ФСС з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення з вимогами у розмірі -7 409,37грн. з другою чергою задоволення; Мелітопольський міський центр зайнятості з вимогами у розмірі - 79 155,86грн. з другою чергою задоволення; Первинну профспілкову організацію ВАТ "Мелітопольський завод "Автокольорлит" з вимогами у розмірі - 46.323,03грн. із четвертою чергою задоволення та 1.609,50грн. з шостою чергою; ВАТ "Мелітопольський завод "Автокольорлит" м. Мелітополь на суму - 3 595 731,09грн. з четвертою чергою задоволення; ТОВ "Металург-сервіс" у розмірі - 5 907 668,18грн. з четвертою чергою задоволення; ТОВ "Товари народного вжитку" у розмірі - 36 398 254,18грн. з четвертою чергою задоволення вимог; ТОВ "Пром-інвест-технології" у розмірі - 16 905 085,12грн. з четвертою чергою задоволення та 16 626,96грн. із шостою чергою задоволення; затверджено реєстр вимог кредиторів.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.07.2013 року ухвалу господарського суду Запорізької області від 24.05.2013р. в частині заявлених грошових вимог ТОВ "Товари народного вжитку" до ТОВ "Литво" на суму 48116992,42грн. скасовано частково. Визнано ТОВ "Товари народного вжитку" конкурсним кредитором у розмірі 37646215,42 грн. з четвертою чергою задоволення вимог. В іншій частині ухвалу господарського суду залишено без розгляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Товари народного вжитку" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.07.2013р скасувати частково та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати TOB "Товари народного вжитку" конкурсним кредитором боржника TOB "Литво" на суму 48 116 992,42 грн. з четвертою чергою задоволення, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представника ТОВ "Товари народного вжитку", перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.01.2013р. прийнято до розгляду заяву Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області про порушення провадження по справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Литво" та призначено підготовче засідання суду.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.02.2013р. порушено провадження по справі про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Литво", визнано грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області в сумі 454549,93 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника Власову С.А., встановлено розмір грошової винагороди у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним повноважень за рахунок заявника Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області.

В газеті "Урядовий кур'єр" №36 від 22 лютого 2013 року опубліковане оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство TOB "Литво", м. Мелітополь.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.05.2013р. визнано конкурсними кредиторами: УПФУ в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області з вимогами у розмірі - 1 954 714грн. з другою чергою задоволення та 25 612,27грн. з шостою чергою задоволення; ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі ВВД у м. Мелітополі Запорізької області з вимогами у розмірі - 56 888,63грн. з другою чергою задоволення; ФСС з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення з вимогами у розмірі -7 409,37грн. з другою чергою задоволення; Мелітопольський міський центр зайнятості з вимогами у розмірі - 79 155,86грн. з другою чергою задоволення; Первинну профспілкову організацію ВАТ "Мелітопольський завод "Автокольорлит" з вимогами у розмірі - 46.323,03грн. із четвертою чергою задоволення та 1.609,50грн. з шостою чергою; ВАТ "Мелітопольський завод "Автокольорлит" м. Мелітополь на суму - 3 595 731,09грн. з четвертою чергою задоволення; ТОВ "Металург-сервіс" у розмірі - 5 907 668,18грн. з четвертою чергою задоволення; ТОВ "Товари народного вжитку" у розмірі - 36 398 254,18грн. з четвертою чергою задоволення вимог; ТОВ "Пром-інвест-технології" у розмірі - 16 905 085,12грн. з четвертою чергою задоволення та 16 626,96грн. із шостою чергою задоволення; затверджено реєстр вимог кредиторів.

Таким чином, судом першої інстанції визнано конкурсним кредитором, зокрема, TOB "Товари народного вжитку" м. Мелітополь з вимогами до боржника у розмірі - 36 398 254,18грн. з четвертою чергою задоволення, оскільки вони підтверджені належними доказами, а саме, первинними фінансовими документами, які свідчать про дійсність правовідносин, а заперечення розпорядника майна в частині недоведеності вимог кредитора судом відхилені.

При цьому, судом першої інстанції відхилено грошові вимоги кредитора TOB "ТНВ" до боржника на суму 10440777грн. оскільки товариством не доведено, що воно є законним держателем векселів № 693132810809 та № 693132810808 від 01.10.2008р., який набув право вимоги до боржника.

Також, судом першої інстанції відхилено грошові вимоги кредитора TOB "ТНВ" до боржника на суму 1277961,24 грн., що заявлені на підставі договору поставки №2907-9/1 від 29.07.2009р., оскільки розпорядником майна заявлено заяву про застосування строку позовної давності до правовідносин, що винили між TOB "Товари народного вжитку" та ТОВ "Литво".

Суд апеляційної інстанції частково погодився з такими висновками суду першої інстанції, в частині заявлених грошових вимог ТОВ "Товари народного вжитку" до ТОВ "Литво" на суму 48116992,42грн. скасував ухвалу попереднього засідання суду від 24.05.2013р. та визнав ТОВ "Товари народного вжитку" конкурсним кредитором ТОВ "Литво" у розмірі 37646215,42 грн. з четвертою чергою задоволення вимог, а в іншій частині - залишив ухвалу від 24.05.2013р. без розгляду, оскільки вона не оспорюється сторонами.

При цьому, суд апеляційної інстанції послався на те, що акти звірок розрахунків за періоди 2009 р., 2010 р., 2011 р., 2012 р. за договором поставки № 2907-9/1 від 29.07.2009 р. підписані уповноваженими на це особами, отже свідчать про визнання боргу та підтверджують факт переривання перебігу позовної давності. Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що згідно з наданими заявником накладними строк позовної давності минув 30.12.2012р.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що із заяви TOB "ТНВ" про визнання грошових вимог за договором поставки № 2907-9/1 від 29.07.2009 р. вбачається, що кредитором була заявлена вимога у розмірі 1 247 961,24 гривень, що на 30 000 гривень менше ніж було відмовлено господарським судом Запорізької області (1 277 961,24 грн.)

Отже, заявлені грошові вимоги TOB "ТНВ" до боржника на суму - 1 277 961,24грн. на підставі договору поставки № 2907-9/1 від 29.07.2009р. є такими, що підлягають задоволенню, а ухвала господарського суду в цій частині вимог - скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Кредитор, за заявою якого порушено провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.

Згідно ч.6 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор, вимоги якого визнані боржником чи господарським судом, має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів, визнаних боржником та розпорядником майна. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

TOB "ТНВ" звернулось до господарського суду Запорізької області з заявою про визнання грошових вимог до боржника на суму 48116992,42 грн. в порядку, встановленому ст. ст.17, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Звертаючись із заявою про грошові вимоги до TOB "Литво" у розмірі 10440777грн., TOB "ТНВ" посилається на договір про відступлення права вимоги № 3010/В від 30.10.2011р. Як вважає TOB "ТНВ", за цим договором заявник отримав право вимоги до TOB "Литво" за двома простими векселями - № 693132810809 від 01.10.2008р. та № 693132810808, дата складання яких 01.10.2008р., дата погашення - 01.10.2012р.

Як встановили суди попередніх інстанцій, на обороті оригіналів векселів №693132810809 від 01.10.2008р. та № 693132810808 від 01.10.2008р. останній індосамент вчинений на користь TOB "С.Дж.Р. Груп".

За актом пред'явлення векселя до платежу № 0101008/1-ПВП від 10.10.2008 р. укладеним між TOB "С.Дж.Р. Груп" та TOB "Литво" було пред'явлено до платежу боржнику прості векселя - № 693132810809 від 01.10.2008р. та № 693132810808 на загальну суму 10 440 777 грн.

При цьому, за актом приймання - передачі від 10.10.2008р., підписаним уповноваженими представниками сторін, вони були передані векселедавцю -TOB "Литво".

Частиною З статті 545 ЦК України визначено, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Таким чином, у разі невиконанням вексельного зобов'язання обов'язок доказування факту неотримання платежу в цьому випадку лежить на кредиторові за векселем.

Як встановили суди попередніх інстанцій, матеріалами справи не підтверджено факту неотримання платежу TOB "С.Дж.Р. Груп" від боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2011р. між TOB "С.Дж.Р. Груп" та TOB "ТНВ" укладено договір про відступлення права вимоги № 3010/в, за яким "С.Дж.Р. Груп" відступило на користь TOB "ТНВ"(новий кредитор) право вимоги до TOB "Литво" за актом пред'явлення векселя до платежу № 0101008/1 -ПВП від 10.10.2008р.

Статтею 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" передбачено, що умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Згідно зі статтею 77 Уніфікованого закону про переказнї та прості векселі до простих векселів застосовуються такі самі положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів.

Відповідно до статті 11 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі). Він повинен бути підписаний індосантом.

Індосамент може не містити найменування особи, на користь якої він вчинений, або може складатися лише з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). В останньому випадку для того, щоб мати чинність, індосамент повинен бути написаний на звороті переказного векселя або на приєднаному до нього аркуші (алонжі) (стаття 13 вказаного Закону).

Згідно зі статтею 16 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі власник переказного векселя вважається його законним держателем якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.

На обороті оригіналів векселів №693132810809 від 01.10.2008р. та № 693132810808 від 01.10.2008р. останній індосамент вчинений на користь TOB "С.Дж.Р. Груп".

Отже, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність заявлених грошових вимог TOB "ТНВ" до TOB "Литво" у розмірі 10 440 777грн., оскільки TOB "ТНВ" не доведено, що воно є законним держателем векселів № 693132810809 та № 693132810808 від 01.10.2008р., та набуло право вимоги до боржника у розмірі 10 440 777грн.

Крім цього, як встановлено судами, TOB "Товари народного вжитку" заявлені вимоги до боржника на суму - 1 247 961,24грн. на підставі договору поставки № 2907-9/1 від 29.07.2009р. які боржником визнані в повному обсязі, а розпорядником майна відхилені, оскільки є поточними кредиторськими вимогами.

На виконання умов договору поставки № 2907-9/1 від 29.07.2009р. TOB "ТНВ" поставлено TOB "Литво" товари на загальну суму 1277 961,24 грн. з ПДВ, що підтверджується доданими до заяви накладними.

В період з 30.07.2009р. по 30.12.2009р. TOB "Литво" за договором поставки № 2907-9/1 від 29.07.2009р. оплату за товар не здійснювало.

За цим договором товар надавався на умовах стовідсоткової попередньої оплати, однак боржник свій обов'язок щодо сплати цих сум не виконав.

Частиною 1 статті 693 ЦК України встановлено, що у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статгі 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 статті 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Таким чином, суди попередніх інстанцій з урахуванням вимог статті 530 ЦК України дійшли вірного висновку, що обов'язок боржника сплатити за поставлений товар настав в момент поставки.

Згідно з наданими кредитором накладними та за умовами договору поставки № 2907-9/1 від 29.07.2009р. строк позовної давності минув 30.12.2012р.

Статтею 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Частина 3 вищевказаної статті визначає, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. При цьому, час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), суд у кожному випадку повинен встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому, якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Як встановив суд апеляційної інстанції, акти звірок розрахунків за періоди 2009 р., 2010 р., 2011 р., 2012 р. за договором поставки № 2907-9/1 від 29.07.2009 р. підписані уповноваженими на це особами свідчать про визнання боргу та підтверджують факт переривання перебігу позовної давності. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що згідно заяви TOB "ТНВ" про визнання грошових вимог за договором поставки № 2907-9/1 від 29.07.2009 р. була кредитором заявлена вимога у розмірі 1 247 961,24 гривень, що на 30 000 гривень менше ніж було відмовлено господарським судом Запорізької області (1 277 961,24 грн.).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що заявлені грошові вимоги TOB "ТНВ" до боржника на суму 1 277 961,24грн. на підставі договору поставки № 2907-9/1 від 29.07.2009р. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що згідно з наданими заявником накладними строк позовної давності минув 30.12.2012р.

Крім цього, суди попередніх інстанцій правомірно визнали у заявленому обсязі іншу частину грошових вимог TOB "Товари народного вжитку" до боржника, оскільки вони підтверджуються належними доказами (первинними фінансовими документами, які свідчать про дійсність правовідносин тощо) та при цьому не оспорюються сторонами.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 01.07.2013р. прийнята у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстави для її скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, які викладені в оскаржуваній постанові.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Товари народного вжитку" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.07.2013р. по справі №908/340/13-г залишити без змін.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Погребняк В.Я. Хандурін М.І.