Постанова № 33189909, 29.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 року Справа № 910/2103/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Палія В.В. (доповідач),

суддів Бенедисюка І.М., Грека Б.М.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк

"Надра"

на рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2013

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013

у справі № 910/2103/13

за позовом Фізичної особи - підприємця Бєляєвої Віри Іванівни

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк

"Надра"

про стягнення 326 661, 26 грн.

за участю представників:

позивача: Магурський О.П.- предст. (дов. від 15.08.2012р.)

відповідача: Толстенко А.В.- предст. (дов. від 17.07.2013р.)

Чернюк В.В.- предст. (дов. від 12.10.2012р.)

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Бєляєва Віра Іванівна звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про стягнення заборгованості (згідно зменшених позовних вимог) у розмірі 326 645,55грн. (з них: 302 453,03грн. основного боргу, 19106,68грн. -пені, 4442,81грн. -3% річних, 643,03грн. -інфляційних втрат), у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання із внесення орендної плати за договором оренди від 21.08.2008 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.03.2013 року у справі № 910/2103/13 (суддя Підченко Ю.О.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 року (судді Ільєнок Т.В., Коротун О.М., Михальська Ю.Б.), позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 302 453,03грн. боргу, 18 932,69грн.-пені, 4442,81грн. -3% річних, 643,03грн. -інфляційних втрат, 6529,41грн. - судового збору. В іншій частині (стягнення 173,99грн. -пені) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечив, просить суд судові акти попередніх інстанцій залишити без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 21.08.2008 року між громадянином України - Беляєвим В. Л., який діяв від імені Фізичної особи - підприємця Беляєвої В.І., далі Орендодавець, та Відкритим акціонерним товариством "Надра" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Надра"), далі Орендар, було укладено Договір № б/н (далі Договір), відповідно до предмету якого (п.1.1.) Орендодавець передає, а Орендар приймає в платне тимчасове користування на умовах оренди нежитлове приміщення, загальною площею 250, 7 кв. м., за адресою: м. Дзержинськ, вул. Терешкової, буд. 8, кв. 24, далі Об'єкт оренди. Мета передачі в оренду - здійснення статутної діяльності Орендаря.

Відповідно до п. 3.1. Договору строк оренди становить 10 років з дня підписання акту приманна -передачі майна в оренду, що кореспондується з п. 5.1. Договору.

Як встановили попередні судові інстанції, Орендодавець передав, а Орендар прийняв Об'єкт оренди за Актом приймання передачі, який складено сторонами 21.08.2008 року.

Пунктами 4.1., 4.2., 4.3. Договору сторони погодили розмір місячної орендної плати в сумі 30 400, 00 грн., що еквівалентно 4 259, 58 Євро по курсу НБУ, яка корегується щомісячно з урахуванням зміни курсу НБУ на день здійснення платежу з відображенням еквіваленту одного Євро до гривні в рахунку. Орендна плата перераховується у безготівковій формі щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця на підставі даного договору або на підставі виставлених рахунків, незалежно від фінансового результату господарської діяльності.

На виконання п. 4.3. Договору Орендодавцем на адресу Орендаря виставлені рахунки у кількості 7 шт. на загальну суму 302 453, 03 грн.

Предметом спору по справі №910/2103/13 є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості, у зв'язку із неналежним виконанням Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" зобов'язання із внесення орендної плати в період з травня 2012 року по листопад 2012 рік за договором оренди від 21.08.2008 року.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що за своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором найму (оренди).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором ( статті 759, 762 Цивільного кодексу України ).

Згідно статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми орендної плати за заявлений позивачем період з травня 2012 року по листопад 2012 рік у розмірі 302 453,03грн., суди попередніх інстанцій виходили із обґрунтованості заявлених позовних вимог у зазначеній частині. Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок попередніх судових інстанцій передчасним, з огляду на наступне.

Так, сторони у договорі погодили розмір місячної орендної плати в сумі 30 400, 00 грн., що еквівалентно 4 259, 58 Євро по курсу НБУ, яка корегується щомісячно з урахуванням зміни курсу НБУ на день здійснення платежу (п. 4.2), а орендна плата, згідно умов договору, перераховується у безготівковій формі щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця (п. 4.3).

З огляду на вимоги ч. 1 ст. 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем розрахунку суми основного боргу та нарахованих штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних втрат, і в разі, якщо обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно. Проте, судами попередніх інстанцій не було здійснено перевірку обґрунтованості і правильності наведеного позивачем розрахунку заборгованості з орендної плати, не зазначено, станом на яку дату підлягає здійсненню корегування орендного платежу за кожен місяць та який курс Євро по відношенню до гривні встановлений на відповідну дату (зокрема, на визначену у розрахунку позивача дату 05.09.2012 курс Євро по відношенню до гривні складав 10,05грн. за 1 одиницю, на дату 05.10.2012 -10,35грн. за 1 одиницю, на дату 05.11.2012 -10,27грн. за 1 одиницю, що не відповідає сумам, наведеним у розрахунку позивача), у зв'язку з чим рішення та постанову судів попередніх інстанцій у зазначеній частині не можна визнати обґрунтованими.

Так як перевірка правильності та обґрунтованості розрахунку суми основного боргу судами здійснена не була, відповідно, не можуть вважатись обґрунтованими і судові акти в частині стягнутих на користь позивача пені, 3% річних та інфляції, нарахування яких здійснено на таку суму боргу.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції відхиляє твердження скаржника про порушення судами при розрахунку пені п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (щодо максимального періоду часу -6 місяців, за який може бути нараховано штрафні санкції, якщо інший період не встановлений договором або законом), так як нарахування пені, яке здійснено судом на суму несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен місяць окремо, не перевищує шести місяців.

Натомість, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не звернули уваги на те, що позивачем нараховані інфляційні втрати за 2 місяці - вересень та грудень 2012 року, тобто, за місяці, коли мали місце інфляційні процеси, у той же час, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Отже, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був у якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце інфляція, а не дефляція) а отже, сума боргу у цьому періоді зменшується.

Таким чином, задовольнивши вимогу про стягнення інфляційних втрат лише за визначені позивачем місяці, а не за весь період прострочення, тобто, з урахуванням як інфляційних, так і дефляційних процесів, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норму матеріального права (ч. 2 ст. 625 ЦК України), що призвело до помилкового вирішення спору у зазначеній частині.

Також, вирішуючи спір по суті, суди не спростували твердження відповідача про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України, у зв'язку з тим, що у провадженні господарського суду є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав (справа №5011-7/16141-2012). У зв'язку з чим, під час нового розгляду суду необхідно з'ясувати результат розгляду такої справи, а також встановити наявність чи відсутність підстав для розгляду справи №910/2103/13 по суті спору.

Касаційна ж інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (ч. 2 ст.111-5 ГПК України).

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку з наведеним та з урахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ст. 1117 ГПК України, судові акти попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 року зі справи № 910/2103/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя В.В. Палій

Судді І.М. Бенедисюк

Б.М. Грек