Ухвала суду № 33189753, 28.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2013 року м. Київ К/800/30720/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., Степашка О.І., Федорова М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 року,

ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року

у справі № 2а-1670/5530/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокультура Полтава» (далі - позивач, ТОВ «Агрокультура Полтава»)

до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Лохвицька МДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Агрокультура Полтава» звернулось у серпні 2012 року до суду з позовом до Лохвицької МДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2012 року № 0000052351.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 року постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 року скасована в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «Агрокультура Полтава» про скасування податкового повідомлення-рішення Лохвицької МДПІ від 01.06.2012 року № 0000052351 про збільшення ТОВ «Агрокультура Полтава» грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 360 086,75 грн., з прийняттям нового судового рішення про задоволення цих позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення Лохвицької МДПІ від 01.06.2012 року № 0000052351 про збільшення ТОВ «Агрокультура Полтава» грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 360 086,75 грн. В іншій частині постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 року залишена без змін.

Додатковою ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року стягнуто з Державного бюджету на користь ТОВ «Агрокультура Полтава» судові витрати у розмірі 3306,00 гривень

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року виправлена описка, що мається в резолютивній частині постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2012 року, а саме, - встановлено, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 року скасовано податкове повідомлення рішення Лохвицької МДПІ від 01.06.2012 року № 0000052351, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 452 632,50 гривні.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає його таким, що прийняте з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 25.04.2012 року по 07.05.2012 року податковими ревізорами-інспекторами Лохвицької МДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агрокультура Полтава» з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено Акт від 15.05.2012 року № 35/22/36090282.

У висновках Акту перевірки від 15.05.2012 року № 35/22/36090282 відображено порушення позивачем пункту 209.2 та підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України (далі - ПК України), наказу ДПА України від 25.01.2011 року № 41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» та Наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» в результаті чого занижено ПДВ по загальній декларації на загальну суму 370 183 грн., в т.ч. за листопад 2011 року - 8077,00 грн., за лютий 2012 року - 328 585,00 грн., за березень 2012 року - 33 521,00 грн. та завищено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню, залишається у розпорядження с/г товаровиробника та спрямовується на спеціальний рахунок с/г підприємства по скороченій декларації на загальну суму 362 106,00 грн., в т.ч. за лютий 2012 року - 328 585,00 грн., за березень 2012 року - 33 521,00 грн.

Окрім того перевіркою встановлено, що в порушення вимог наказу ДПА України від 25.01.2011 року № 41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого Мінюстом України 16.02.2011 року за № 197/18935, що був чинним на час подання підприємством податкової звітності, ТОВ «Агрокультура Полтава» при складанні загальної декларації з ПДВ за вересень 2011 року не були враховані дані власного уточнюючого розрахунку за червень 2011 року № 9007336380 від 07.09.2011 року ((р. 10.1, кол Б (- 8077 грн.)).

На підставі висновків Акту перевірки від 15.05.2012 року № 35/22/36090282 Лохвицькою МДПІ прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01.06.2012 року № 0000052351.

Крім того, судками встановлено, що відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 20.10.2008 року № 100, виданого Лохвицькою МДПІ (Чорнухинське відділення), позивач у період з 20.10.2008 року до 01.02.2012 року був зареєстрований платником ПДВ.

З 01.02.2012 року TOB «Агрокультура Полтава» зареєстровано як платника спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у Лохвицький МДПІ, має свідоцтво платника ПДВ № 200020692 від 01.02.2012 року.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку (рах.27 «Продукція с/г виробництва») станом на 01.02.2012 року у TOB «Агрокультура Полтава» рахувалися залишки с/г продукції власного виробництва (соя - 278,913 т. та кукурудза - 4.056,048 т.).

Протягом лютого-березня 2012 року позивачем проводилась реалізація готової продукції (сої, кукурудзи) з відображенням податкових зобов'язань по скороченій декларації, які не підлягають сплаті до бюджету та повністю залишаються в розпорядженні підприємства. При цьому ПДВ з вартості виробничих факторів, використаних підприємством для виробництва такої готової продукції, включено до складу податкового кредиту загальної декларації у відповідних звітних періодах до реєстрації TOB «Агрокультура Полтава» платником спеціального режиму оподаткування.

За висновком відповідача, TOB «Агрокультура Полтава» не проведено коригування суми податкового кредиту з ПДВ по загальній декларації у розмірі «-« 113 626 грн. ((443 624,29+124 507,18) = 568 131,47x20%)), у тому числі: за лютий 2012 року «-« 113 626 грн. у зв'язку з використанням раніше придбаних товарів, необоротних активів для с/г виробництва, тим самим порушено п. 209.2 та п.п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 ПК України та Наказ Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (зареєстровано в Міністерстві юстиції раїни 20 грудня 2011 року за N 1490/20228) зі змінами та доповненнями.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що факт придбання позивачем основних фондів (товарів) до 01.02.2012 року в даному разі не позбавляє ТОВ «Агрокультура Полтава» обов'язку відкоригувати податковий кредит в порядку наведеної законодавчої норми під час реєстрації суб'єктом спеціального режиму, адже таке коригування здійснюється щодо залишкової вартості раніше придбаних основних фондів та вартості залишків товарів.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, з висновками якого погоджується суд касаційної інстанції, виходив з наступного.

Відповідно до п. 209.1 ст. 209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства і відповідає критеріям, установленим у п. 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 209.2 ст. 209 ПК України передбачено, що згідно зі спеціальним режимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету і повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми ПДВ акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, пунктом 209.2 ст. 209 ПК України та пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року № 11 «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів» встановлено виключно цільовий характер використання сум ПДВ, перерахованих на окремі рахунки, а саме: такі кошти сільськогосподарські підприємства можуть використовувати лише для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що вказана норма не покладає ні на платників податків у цілому, ні на ТОВ «Агрокультура Полтава», зокрема, обов'язку по проведенню коригування суми податкового кредиту з ПДВ по загальній декларації. Відповідно, ця норма позивачем порушена не була.

Підпункт 209.15.1 статті 209 ПК України, на який також зроблено посилання у акті перевірки, містить перелік виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит.

У абз. 2 підпункту 209.15.1. статті 209 ПК України зазначено, що у разі якщо виготовлені та/або придбані товари/послуги, основні фонди, використовуються сільськогосподарськими підприємствами частково для виготовлення сільськогосподарських товарів/послуг, а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи із частки використання таких товарів/послуг, основних фондів в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях.

Отже, у наведеній нормі йдеться про необхідність розподілу податкового кредиту з ПДВ у процесі виробництва сільськогосподарської і несільськогосподарської продукції.

Однак, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що вказана норма (як і п. 209.18. ст. 209 ПК України) також не може бути використана для обґрунтування правової позиції відповідача, оскільки підставою для застосування вказаної норми є спеціальний юридичний факт, тобто подія, яка полягає у зміні напрямку цільового використання товарно-матеріальних цінностей, За відсутності цієї події платник податку не зобов'язаний здійснювати жодного розподілу сум податкового кредиту і жодного їх коригування. Водночас, перехід позивача на спеціальний режим оподаткування ПДВ, про який вказано у акті перевірки, являє собою зміну системи оподаткування, тобто системи взаємовідносин між платником податків та державою, і не має жодного відношення до способу використання позивачем його матеріальних ресурсів.

Суд апеляційної інстанції правомірно зауважив, що суд першої інстанції при вирішенні спору не врахував, що у акті перевірки від 15.05.2012 року № 35/22/36090282 відсутні будь-які дані щодо зміни способу використання матеріальних ресурсів підприємства. У акті взагалі не вказано, яким чином підприємство використовує свої матеріальні ресурси і як це впливає на результати його діяльності у сфері сільськогосподарського виробництва.

Спосіб реалізації абз. 2 пп. 209.15.1 п.209.15. статті 209 ПК України визначено «Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492 (далі - Порядок).

Проаналізувавши вказаний Порядок, суд апеляційної інстанційї дійшов вірного висновку, що цей Порядок передбачає застосування абз. 2 пп. 209.15.1 п.209.15. статті 209 ПК України лише при заповненні скороченої декларації з цього податку.

Згідно з п. 5 Порядку скорочену декларацію по ПДВ подають лише ті платники податку, які застосовують спеціальний режим оподаткування. Тобто, до переходу на такий спеціальний режим скорочену декларацію по ПДВ платник подавати не може.

У абз. 5 п. 3 Розділу IV Порядку чітко вказано, що розподіл сум податкового кредиту здійснюється утому періоді, в якому здійснювалось виготовлення та/або придбання товарів/послуг чи необоротних активів.

Проте, у акті перевірки від 15.05.2012 року № 35/22/36090282 йдеться про розподіл сум податкового кредиту, сформованого у попередніх податкових періодах, які передували даті переходу на спеціальний податковий режим і подавати скорочену декларацію за попередні періоди з розподілом податкового кредиту, визначеного у періодах виготовлення/придбання товарів/послуг чи необоротних активів платник не може. Відповідно, реалізація пп. 209.15.1 п. 209.15. ст. 209 ПК України в умовах, які описані в акті перевірки, є неможливою, а посилання на цю норму в акті є безпідставним.

Судом встановлено, що висновок ревізорів, що проводили перевірку про необхідність коригування податкового кредиту і відповідно нарахування податкових зобов'язань у загальні декларації з податку на додану вартість на дату переходу із загальної системи оподаткування на спрощений режим ґрунтується на абзацах 7 та 8 п.4.5. Розділу V «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492.

Відповідно до цього положення «У рядку 16.2 відображається коригування, пов'язане з використанням раніше придбаних товарів/послуг, необоротних активів частково для виготовлення сільськогосподарськими підприємствами сільськогосподарських товарів/послуг або переробними підприємствами готової продукції, а частково для виготовлення інших товарів/послуг.

Таке коригування проводиться виходячи із залишкової вартості необоротних активів та вартості залишків товарів, що використовуються чи підлягають використанню в сільськогосподарському або переробному виробництві відповідно до частки використання таких товарів/послуг, необоротних активів в операціях сільськогосподарського або переробного виробництва та в інших операціях (для сільськогосподарських підприємств не нижче питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг, розрахованої відповідно до вимог пункту 209.6 статті 209 розділу V Кодексу): а) у разі зміни напряму використання товарів/послуг, необоротних активів з іншої діяльності на діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства або на діяльність з виготовлення готової продукції переробним підприємством; б) при реєстрації сільськогосподарською підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування».

Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що ні в пункті 209.2, ні в підпункті 209.15.1. ні в будь-якому іншому пункті статті 209 ПК України, якою регламентовано спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, немає норми, яка б зобов'язувала платника податку проводити коригування правильно відображеного податкового кредиту, пов'язаного з виробництвом сільськогосподарської продукції у періоді перебування сільгосппідприємства на загальній системі оподаткування у зв'язку з переходом на спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.

Обов'язковість і процедуру коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту визначено лише статтею 192 ПК України. Даною нормою встановлено, що коригування здійснюється при будь-якій зміні компенсації вартості товарів/послуг. Інших випадків коригування сум податкового кредиту ПК України не передбачає.

Відповідно до п. 7.3. ст. 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства, що не було враховано судом першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, у випадку, якщо підзаконний нормативно-правовий акт встановлює інші правила оподаткування, ніж ті, які встановлені Податковим кодексом України, то вони не можуть застосовуватись. Застосуванню підлягає ПК України.

Щодо заниження позивачем суми податку на додану вартість за листопад 2011 року на суму 8077,00 гривень, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необгрунтованність позовних вимог ТОВ «Агрокультура Полтава» про скасування податкового повідомлення рішення Лохвицької МДПІ від 01.06.2012 року № 0000052351, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі: 8077,00 грн. - основний платіж, 2019,25 грн. - штрафні санкції,оскільки підприємством при складанні загальної декларації з ПДВ за вересень 2011 року не були враховані дані власного уточнюючого розрахунку за червень 2011 року № 9007336380 від 07.09.2011 року ((р. 10.1, кол Б (- 8.077 грн.)), оскільки дані обставини підтверджені матеріалами справи і не спростовані позивачем.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року у справі № 2а-1670/5530/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: О.І. Степашко

М.О. Федоров