Постанова № 33188114, 09.08.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 серпня 2013 р. (14 год. 52 хв.) Справа №801/7335/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., за участю секретаря судового засідання Устінової І.В., представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до Реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції

про визнання протиправними та скасування рішень та спонукання до виконання певних дій.

Обставини справи: ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим про визнання протиправними та скасування рішень про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 14.06.2013р. № 3157927 та № 3161420, про зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про державну реєстрацію права власності на житлові будинки за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем до відповідача 14.06.2013р. були надіслані заяви про проведення державної реєстрації права власності на житлові будинки, розташовані за адресою:АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1. За результатами вивчення вказаних заяв 14.06.2013р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим Зайцевою Ю.Г. прийняті рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №3157927 та №3161420, відповідно до яких позивачу було відмовлено у державній реєстрації права власності на вищевказані житлові будинки з причин того, що документи, подані для проведення державної реєстрації не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідальність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Позивач вважає, що ним були надані усі необхідні документи для реєстрації права власності на житлові будинки які відповідають вимогам, встановленим законодавством, та дають змогу встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, тому оскаржуваними рішеннями порушуються конституційні права, ці рішення, на думку позивача, прийняті з порушенням діючого законодавства, повинні бути визнані незаконними та скасовані. Позивач також зазначає, що відповідач відмовляючи у державній реєстрації права власності на вказані житлові будинки з підстав того, що документи, подані для проведення державної реєстрації не виповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, діяв невмотивовано, не вказав саме які документи не відповідають вимогам закону.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити у повному обсязі, надавши пояснення по суті спору.

Відповідач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, письмових заперечень на позов до суду не скерував, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у ній матеріалами за відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №515332 ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,0100га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер земельної ділянки 0111946200:01:003:0307.

Згідно довідки Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» від 28.05.2013р., на вказаній земельній ділянці житловому будинку, який збудував позивач, привласнено поштову адресу: АДРЕСА_2.

Також, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 971294 ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,0100га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3. кадастровий номер земельної ділянки 0111946200:01:003:0150.

Згідно довідки Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» від 18.05.2013р. на вказаній земельній ділянці житловому будинку, який збудував позивач, привласнено поштову адресу: АДРЕСА_1.

14.06.2013р. позивач звернувся до Реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції з заявами про проведення державної реєстрації права власності на вказані житлові будинки, до яких надав документи у тому числі копії державних актів на земельні ділянки, декларації про готовність об'єктів до експлуатації, технічні паспорти на житлові будинки, довідки КП «ЯБТІ».

Зазначені заяви були прийняті відповідачем 14.06.2013р. за реєстраційними номерами 1595949 щодо реєстрації житлового будинку НОМЕР_1 та 1594385 щодо реєстрації житлового будинку НОМЕР_2.

14.06.2013р. за результатами розгляду наведених заяв відповідач прийняв рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 3161420 (за заявою за реєстраційними номерами 1595949 щодо реєстрації житлового будинку НОМЕР_1) та № 3157927 (за заявою № 1594385 щодо реєстрації житлового будинку НОМЕР_2).

Вказаними рішеннями позивачу було відмовлено відповідно у державній реєстрації права приватної власності на житловий будинок, що розташований: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки: 0111946200:01:003:0150, за ОСОБА_2, податковий номер: НОМЕР_1 та у державній реєстрації права власності приватної власності на житловий будинок, що розташований: АДРЕСА_2, кадастровий номер земельної ділянки: 0111946200:01:003:0307, за позивачем.

Підставою відмову в оскаржуваних рішеннях є те, що документи, подані для проведення державної реєстрації не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідальність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Не погодившись із наведеними рішеннями, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про їх оскарження та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про державну реєстрацію права власності на житлові будинки за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оцінюючи правомірність рішень та дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Перевіряючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, судом встановлено наступне.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та інших законодавчих актів України" від 11.02.2010 № 1878-VI, зокрема, викладено в новій редакції Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV.

Згідно з пунктами 2, 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та інших законодавчих актів України" від 11.02.2010 № 1878-VI новий порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запроваджується з 01.01.2013.

Згідно із зазначеними законодавчими змінами систему органів державної реєстрації прав на нерухоме майно становлять центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та структурні підрозділи територіальних органів Міністерства юстиції України, які забезпечують реалізацію його повноважень та є органами державної реєстрації прав (стаття 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV, далі Закон № 1952).

У ст. 2 Закону № 1952 зазначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 1952 обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:

1) право власності на нерухоме майно;

2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;

3) інші речові права відповідно до закону;

4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації (ч.1 ст. 8 Закону № 1952).

Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень визначений у ст. 15 Закону № 1952, згідно з ч.1 та ч. 2 якої встановлено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно ч. 7 ст. 15 Закону № 1952 розгляд заяви про державну реєстрацію обтяжень і прийняття рішення про таку реєстрацію, відмову у державній реєстрації обтяжень або її зупинення проводиться в день надходження заяви та документів, необхідних для державної реєстрації обтяжень.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону 1952 у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

51) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

52) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

53) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

54) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

55) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

56) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень (ч. 2 ст. 24 Закону № 1952).

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011р. № 703 (далі Порядок № 703).

Згідно з п. 10 Порядку № 703 заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

У п. 12 Порядку № 703 наведено, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до п. 16 Порядку № 703 за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (п. 23 Порядку № 703).

Як вже зазначалось, відповідачем були прийняті рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 14.06.2013р. № 3161420 та № 3157927 з підстав, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Проте, наведені підставі, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952 мають загальний характер та до того ж передбачають альтернативний перелік таких обставин.

З наведених рішень не можливо ідентифікувати документи, подані позивачем, які не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а також в чому саме полягає їх невідповідність вимогам закону або неможливість встановлення відповідності заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади (суб'єкта владних повноважень), який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач у порядку ст. 71 КАС України не надав до суду письмових заперечень та не довів, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, урахував усі обставини, що мають значення для прийняття рішень про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, на обов'язковість урахування яких прямо вказують законодавчі акти, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

На підставі викладеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є повністю обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 34,41 грн., здійснення сплати якого документально підтверджено квитанцією № 129 від 17.07.2013р. (а.с.3).

Під час судового засідання, яке відбулось 09.08.2013 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі складено 14.08.2013 року.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 14.06.2013р. № 3157927 та № 3161420.

3. Зобов'язати Реєстраційну службу Ялтинського міського управління юстиції повторно розглянути заяви ОСОБА_2 про державну реєстрацію права власності на житлові будинки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 34,41 (тридцять чотири грн. 41 коп.) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Кузнякова С.Ю.