Ухвала суду № 33187642, 20.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1203/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліс» звернулось у суд із позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.11.2012 року №25350000762230 та №25360000772230.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 вказаного Кодексу, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Клопотання про відкладення розгляду справи, подане в день апеляційного розгляду, визнано судовою колегією необґрунтованим, адже надана в підтвердження неможливості явки ухвала Господарського суду м. Києва, якою призначено розгляд справи за участю ТОВ «Поліс» на 20.08.2013 року на 11:55 постановлена 06.08.2013 року, тобто значно пізніше, ніж ухвала про відкриття апеляційного провадження та призначення до апеляційного розгляду даної справи. Окрім того, з наданої апелянтом копії ухвали господарського суду вбачається, що інтереси ТОВ «Поліс» представляють два представники. Відтак, колегія суддів доходить висновку, що позивач міг забезпечити явку одного з представників у судове засідання апеляційного адміністративного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню з огляду на те, що податковим органом доведена правомірність та обґрунтованість його прийняття.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Судовою колегією встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, за підсумками якої складено акт № 3686/22-3/05479987/173 від 24.10.2012 року та виявлено, зокрема, порушення пп. 135.4.1 п.135.4, п.п. 135.1, 135.2 ст. 135, п.п. 138.1, 138.4, 138.8 ст.138, п.140.2 ст.140, п.10 підрозділ 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 475810 грн. та п. 187.1 ст. 187, п.п. 198.2, 198.6 абз. 1, 2, ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет у загальному розмірі на 40 433 грн.

На підставі даних перевірки, 05.11.2012 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 25350000762230, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток в загальному розмірі на 476819 грн., в тому числі 475810 грн. - за основним платежем, 1009 грн. - за штрафними санкціями, №25360000772230, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість в загальному розмірі на 60652 грн., в тому числі 40433 грн. - за основним платежем, 20219 грн. - за штрафними санкціями.

Обговорюючи правомірність оспорюваних рішень податкового органу, колегія суддів зважає на таке.

Зі змісту акту перевірки слідує, що заниження позивачем податку на прибуток встановлене на підставі досліджень даних кореспонденції бухгалтерських рахунків, первинних банківських та касових документів, видаткових накладних, актів виконаних робіт за ІІІ - ІV квартали 2011 року, І - ІІ квартали 2012 року та порівняння отриманих показників із даними податкових декларацій з податку на прибуток підприємств, що подавались ТОВ «Поліс» за відповідні звітні періоди. У результаті співставлення показників доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) та собівартості реалізованої готової продукції, що були обчислені внаслідок перевірки інформації бухгалтерського обліку та первинної документації з відповідними задекларованими позивачем даними у звітних деклараціях, встановлено, що позивачем занижено доходи та завищено витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, що спричинило недоотримання бюджетом податку на загальному суму 475810 грн.

Так само, контролюючим органом під час перевірки, на підставі дослідження даних кореспонденції бухгалтерських рахунків, виданих податкових накладних, реєстрів виданих податкових накладних, рахунків-фактур, видаткових накладних, актів виконаних робіт, первинних банківських та касових документів, встановлено, що фактичні обсяги продажу товарів, робіт (послуг) не відповідають відображеним ТОВ «Поліс» даним у деклараціях з податку на додану вартість за період, що перевірявся. Так, позивачем в період з липня 2011 року по червень 2012 року не було задекларовано податкові зобов'язання в загальному розмірі на суму 11628 грн.

Окрім того, до складу задекларованого податкового кредиту позивачем включено суми ПДВ з вартості придбаних товарів згідно податкових накладних, оригінали яких відсутні на момент перевірки або двічі включені до податкового кредиту. Так, контролюючим органом не підтверджено задекларований податковий кредит в жовтні 2011 року на суму 1270,42 грн. у зв'язку із відсутністю відповідної податкової накладної по взаємовідносинам з ТОВ «КПІ-Трейдинг». У грудні 2011 року до податкового кредиту двічі включена сума 9282,89 грн. по накладній, виписаній ТОВ «Антонівський м'ясокомбінат». У квітні 2012 року завищено податковий кредит на суму 1016,67 грн. внаслідок подвійного включення до нього податкової накладної, виписаної ТОВ «Алнаир». У червні 2012 року податковий кредит завищено через повторне включення до його складу податкових накладних від ТОВ «Фоззі-Фуд» на суму 2994,48 грн., ДП «Сеть-Маркет» на суму 775,85 грн., ДП «Інфо-Мережа» на суму 311,68 грн., ДП «Продмережа» на суму 733,81 грн., ДП «Мережа-Трейд» на суму 1011,08 грн., ДП «Терра-Трейд» на суму 683,85 грн.

Також, перевіркою встановлено, що позивачем сформовано податковий кредит за березень 2012 року, серед іншого, за рахунок податкової накладної від 14.03.2012 року №1009 на суму ПДВ 10724 грн., виписаної ТОВ «Антонівський м'ясокомбінат», яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку про завищення задекларованого податкового кредиту на суму 18081 грн. за період з жовтня 2011 року по червень 2012 року у зв'язку із відсутністю наданих до перевірки податкових накладних та встановленого подвійного включення до податкового кредиту, і на суму 10724 грн. - у зв'язку із відсутністю відомостей щодо реєстрації податкової накладної від 14.03.2012 року №1009 ТОВ «Антонівський м'ясокомбінат».

Отже, загальна сума безпідставно задекларованого позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість становить 40433 грн.

Не погоджуючись із прийнятими на підставі податкової перевірки рішеннями, позивач звертався до Державної податкової служби у Київській області та Державної податкової служби України в порядку їх адміністративного оскарження, однак скарги ТОВ «Поліс» були залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін. Після чого, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, висновкам місцевого суду та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.

Податковим кодексом України встановлено, що контролюючі органи (до яких відносяться державні податкові інспекції) мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20).

Податкові перевірки є заходом податкового контролю, у відповідності до глави 5 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п. 75.1 ст. 75 ПК України).

За змістом правових норм, закріплених пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 вказаного Кодексу, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Зі змісту вступної частини акту перевірки від 24.10.2012 року №3686/22-3/05479987/173 вбачається, що документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Поліс» проведена на підставі направлень Білоцерківської ОДПІ від 06.09.2012 року №№ 369,370,371 від 07.09.2012 року №373, від 10.09.2012 року №381 відповідно до плану-графіка перевірок суб'єктів господарювання за вересень 2012 року. Направлення були вручені представнику ТОВ «Поліс» завчасно; про проведення планової перевірки товариство було проінформовано, копія наказу про проведення перевірки вручена секретарю підприємства. Перевірка проводилась з відома керівника та в присутності в.о. головного бухгалтера.

Зі змісту заперечень проти акту перевірки, що подавались позивачем до контролюючого органу після його отримання, так само як і з позовної заяви та апеляційної скарги не вбачається жодних конкретних зауважень та посилань на обставини порушень податковим органом податкового законодавства.

Натомість, контролюючим органом під час перевірки було встановлено та за її наслідками зафіксовано в акті порушення позивачем правил обчислення доходу від операційної діяльності, який відповідно до приписів пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 ПК України визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо), а також інші доходи, передбачені п. 135.5 цієї ж статті. Також, зафіксовано порушення вимог статті 138 вказаного Кодексу при визначенні складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Окрім того, податковим органом констатовано порушення правил віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, що передбачені статтею 198 Податкового кодексу України. Пунктом 198.6 зазначеної юридичної норми закріплено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Вказаною правовою нормою закріплено, що податкова накладна повинна реєструватись в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Податковим кодексом України визначено обов'язки платника податків, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пп. пп. 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16).

За неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Податкового кодексу України визначені платниками податків, а також їх посадові особи (пп. 47.1.1 п. 47.1 ст. 47 Кодексу).

Зважаючи на встановлені контролюючим органом порушення в ході податкової перевірки, позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість та нараховано відповідні штрафні (фінансові) санкції.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На обґрунтування власних вимог позивач покликається на те, що під час перевірки були не об'єктивно та не в повному обсязі досліджені показники, зокрема доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Водночас, позивач стверджує, що дії податкового органу є незаконними, порушують правовий порядок держави, а спірні рішення суперечать чинному податковому, господарському та цивільному законодавству України. Проте, в чому саме проявилась незаконність дій відповідача, необ'єктивність висновків планової перевірки та неправомірність прийнятих рішень суб'єкта владних повноважень позивачем на вказано.

Одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, який визначено у статті 11 КАС України.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 вказаної правової норми, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Таким чином, в силу принципу змагальності сторони та інші особи, які беруть участь у справі, з метою одержання рішення на свою користь зобов'язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують або спростовують ці юридичні факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності постановлення бажаного для них рішення.

В адміністративному судочинстві змагальність виявляється в тому, що:

- дії суду залежать від вимог позивача та заперечень відповідача;

- суд вирішує справу в межах заявлених вимог та на підстав наданих йому доказів;

- особи, які беруть участь у справі, займають активне становище щодо інших учасників процесу та суду;

- особи, які беруть участь у справі, можуть брати участь у справі особисто або через представників;

- кожна особа зобов'язана доказати факти, на які вона покликається;

- у разі невиконання процесуальних обов'язків або нездійснення процесуальних прав для особи настають небажані для неї правові наслідки.

Основний зміст принципу змагальності полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, на підставі своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 71 КАС України). Одночасно, в адміністративному судочинстві закріплений обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу).

Підтвердженням правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень є факти, зафіксовані в акті перевірки, на підставі якого й прийняті такі рішення. Враховуючи те, що на спростування фактів порушень податкового законодавства, позивачем не наведено жодного аргументу та не надано жодного доказу, а з матеріалів справи не вбачається порушень правил проведення та оформлення результатів податкової перевірки з боку контролюючого органу, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень - прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів не приймає до уваги надані апеляційному суду докази, оскільки з наданого позивачем клопотання про доручення таких до матеріалів справи не вбачається їх відношення до предмету доказування, а їх належність не була доведена суду.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М