Постанова № 33187540, 13.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2813/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу підприємства з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2013 у справі за адміністративним позовом підприємства з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд» до Державної податкової інспекції у місті Сумах Сумської області Державної податкової служби, Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарги,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сумах Сумської області Державної податкової служби № 0008451502/68062 від 29.12.2012 та скасувати рішення Державної податкової служби України про результати розгляду повторної скарги № 2445/6/10-2215 від 18.02.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Посадовими особами ДПІ у місті Сумах Сумської області ДПС на підставі пп. 19-1.1.1, пп. 19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1, ст.ст. 75, 76, 86 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ПІІ «МакДональдз Юкрейн Лтд» в податковій декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік.

За результатами перевірки ДПІ у місті Сумах Сумської області ДПС складено акт від 14.12.2012 № 4221/152/23744453, в якому виявлено порушення позивачем вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, а саме: заниження ПІІ «МакДональдз Юкрейн Лтд» суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за жовтень 2012 року, заявленого в податковій декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік на суму 5 585, 94 грн.

На підставі акту від 14.12.2012 № 4221/152/23744453 ДПІ у місті Сумах Сумської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 29.12.2012 № 0008451502/68062, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб на загальну суму 8 378, 91 грн., в т.ч. основний платіж - 5 585, 94 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 2 792, 97 грн.

Позивач, не погодившись з вищевказаним рішенням, розпочав процедуру адміністративного (досудового) оскарження до вищестоящих державних податкових інспекцій.

Рішенням Державної податкової служби у Сумській області № 272/10/10-105-07/8ск від 15.01.2013 та рішенням Державної податкової служби України № 2445/6/10-2215 від 18.02.2013 скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0008451502/68062 від 29.12.2012 - без змін.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що незалежно від визначеного в даному випадку розміру орендної плати за договором, він не може бути нижчим, ніж встановлений чинним законодавством України, у зв'язку з чим ДПІ у місті Сумах Сумської області ДПС правомірно донарахувла позивачу суму обов'язкового платежу з податку на землю, оскільки мінімальний розмір плати за землю чітко визначений Податковим кодексом України.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про скасування рішення ДПС суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відсутні підстави для його скасування, оскільки оскаржуване рішення містить повний виклад обставин справи, обґрунтування причин відмови, посилання на норми законодавства та висновок про відмову, на підставі чинних норм законодавства України.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що розмір орендної плати встановлюється виключно договором оренди, а тому без внесення відповідних змін до договору податковий орган протиправно здійснив донарахування орендної плати за земельні ділянки. У зв'язку з цим, позивач вважає податкове повідомлення-рішення № 0008451502/68062 від 29.12.2012 таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України та спричиняє порушення прав за охоронюваних законом інтересів позивача. Рішення Державної податкової служби України про результати розгляду повторної скарги № 2445/6/10-2215 від 18.02.2013 апелянт вважає невмотивованим, а тому, на його думку, воно має бути скасоване.

Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПІІ «МакДональдз Юкрейн Лтд» (Орендар) та Сумською міською радою (Орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки б/н від 15.02.2001, зареєстрований у Виконавчому комітеті Сумської міської ради 10.04.2001 № 407.

Згідно пункту 1 вказаного договору оренди орендодавець на підставі рішення Сумської міської ради від 27.09.2000 «Про припинення та перехід права користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям та громадянам» надає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Суми, Червона площа, 15а.

В оренду передається земельна ділянка площею 2456 (дві тисячі чотириста п'ятдесят шість) кв. м. в тому числі інших угідь 3456 кв.м., у стані придатному для цільового використання.

Орендну плату визначено сторонами в пункті 2.3 договору оренди в розмірі 1 870, 56 гривень на місяць (1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки).

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Згідно п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

У відповідності до п. 288.4 ст. 288 Податкового Кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, але річна сума платежу, відповідно до п. 288.5 ст. 288 Податкового Кодексу України, не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу та для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ Кодексу.

Разом з тим, згідно з пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Аналогічне положення міститься і в пункті 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, відповідно до якого розмір та умови внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Наведені норми Податкового кодексу України кореспондують положенням Закону України «Про оренду землі», відповідно до статті 15 якого, істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру. При цьому, згідно зі статтею 21 вказаного Закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що розмір орендної плати встановлюється саме в договорі оренди, який є єдиною визначеною законодавством підставою для нарахування орендної плати, а жодної іншої форми встановлення розміру орендної плати ніж договір оренди не існує.

Більш того, в пункті 5.1 договору оренди сторони погодили, що зміни умов договору можливі за взаємною згодою сторін. В разі недосягнення згоди щодо зміни умов Договору оренди, такий спір вирішується в судовому порядку. Крім того, як визначено в пункті 5.5 договору оренди, будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються в письмовій формі та підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Згідно з абзацом 3 пункту 2.2 договору оренди умови цього договору зберігають свою чинність на строк його дії у випадках, коли після набуття договором чинності, законодавством встановлені інші правила, ніж передбачені цим договором.

Колегія суддів звертає увагу, що сторонами договору оренди було окремо і чітко зафіксовано незмінність положень даного договору незважаючи на можливу подальшу зміну законодавчого регулювання цієї сфери правовідносин.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 01.06.2012 зазначено, що за змістом ст. 21 Закону України від 06.10.1998 № 161-ХІV «Про оренду землі» розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладання договору законодавству.

У зв'язку з тим, що Указ Президента України від 19.08.2008 № 725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», яким встановлено розмір орендної плати не менше 3 % визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, має рекомендаційний характер та набрав чинності після укладання договору оренди між сторонами, зміна розміру орендної плати можлива лише за згодою сторін (постанова Верховного Суду України від 25 червня 2011 р. у справі № б-17цс11).

Згідно до постанови Верховного Суду України від 11.06.2013 у справі № 21-443а12 договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства.

Хоча зміна розміру земельного податку згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 № 309-VІ є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної плати та, відповідно, донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному законодавству саме на час укладання договору, а також що законодавча зміна розміру орендної плати після укладення договору оренди не впливає автоматично на розмір орендної плати за договором між сторонами.

Щодо скасування рішення Державної податкової служби України про результати розгляду повторної скарги № 2445/6/10-2215 від 18.02.2013 колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 56.8 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Відповідно до абзацу 2 пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Разом з тим, згідно з пунктом 56.4 статті 56 Податкового кодексу України, під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що вказаною нормою Податкового кодексу України зобов'язано податкові органи належним чином мотивувати свої рішення (прийняті за результатами розгляду скарг платників податків) та наводити докази, які б підтверджували викладені в таких рішеннях висновки. Однак, як вбачається з оскаржуваного рішення ДПС жодного аналізу викладених в повторній скарзі доводів позивача з урахуванням посилань на норми права, аналізу таких норм в контексті обставин справи та доводів позивача немає, а тому воно підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваної постанову неправомірно відмовив позивачу у задоволенні позову, у зв'язку з порушенням норм матеріального права, а тому оскаржувану постанову необхідно скасувати.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення ними оскаржуваних рішень.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу підприємства з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2013 - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сумах Сумської області Державної податкової служби № 0008451502/68062 від 29.12.2012 скасувати.

Рішення Державної податкової служби України про результати розгляду повторної скарги № 2445/6/10-2215 від 18.02.2013 скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 19.08.2013.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.