Рішення № 33186290, 22.08.2013, Деснянський районний суд міста Києва

Справа № 2603/9804/12

Провадження № 2-274/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2013 Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Лісовської О.В.

за участю секретаря - Пархоменко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1, третя особа: Деснянське РУ ГУ МВС України у м. Києві, про звернення стягнення на предмет іпотеки, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про розірвання кредитного договору та договору іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, мотивуючи свої вимоги тим, що 07.03.2007 року між ПТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір про надання кредиту в сумі 160081, 44 доларів США із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 10, 08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 07.03.2022 року. В забезпечення виконання зобов"язань між Банком та відповідачем був укладений Договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. Банк свої зобовязання виконав, кредит надав, але відповідач свої зобовязання належним чином не виконує, кредит та відсотки в повному обсязі не сплачує. На підставі викладеного позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просить суд:

- в рахунок погашення заборгованості відповідача перед Банком за кредитним договором № К3R0GK15005523 від 07.03.2007 року в розмірі 144184, 26 доларів США, що за курсом НБУ станом на 31.05.2012 року становить 1152032, 24 грн., звернути стягнення на трикімнатну квартиру, загальною площею 68, 56 кв.м., житловою площею 41, 90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу № 662 від 07.03.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2;

- надати Банку право продажу предмету іпотеки будь-якій особі (покупцеві) у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку", з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу, встановивши початкову ціну для подальшої реалізації у сумі 878821, 00 грн., з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях, незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх дій, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки;

- виселити відповідача з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям його з реєстраційного обліку, без надання іншого житлового приміщення.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" про розірвання кредитного договору, мотивуючи свої вимоги тим, що при укладенні договору він не усвідомлював, що його вводять в оману та не зазначають істотні умови, що мають значення для його свідомого вибору. Крім того, він зобов"язувався виконувати зобов"язання за Договором до 07.03.2022 року, а дострокове повернення кредиту є суттєвою зміною обставин договору, на які він згоду не давав. Вимагаючи дострокового повернення грошових коштів в умовах фінансової кризи, Банк фактично змінює зміст договору щодо прав та обов"язків сторін та його строку дії. Внаслідок зміни істотних обставин, якими сторони керувалися під час укладення кредитного договору, вони не знали і не могли передбачати, що така зміна настане, внаслідок всесвітньої економічної кризи. На підставі викладеного ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду з даним зустрічним позовом, в якому просить суд розірвати кредитний договір від 07.03.2007 року.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі, а також просив відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог, так як договір повністю відповідає вимогам діючого законодавства, підстав для його розірвання немає.

Відповідач ОСОБА_1 на початку судового розгляду позовні вимоги не визнав, повністю підтримав зустрічний позов, просив його задовольнити. В подальшому відповідач в судове засідання не з"явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, повністю підтримав зустрічні позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Банку підлягають задоволенню в повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 07.03.2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк", з однієї сторони, та відповідачем ОСОБА_1, з другої сторони, був укладений Кредитний договір.

За умовами Кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 160081, 44 доларів США із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 10, 08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 07.03.2022 року.

Згідно умов Договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 629 ЦК України Договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, Банк свої зобов"язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, кредит відповідачу надав, але відповідач своєчасно не надавав Банку грошові кошти для погашення боргу за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що підтверджується Розрахунком заборгованості.

Таким чином, станом на 31.05.2012 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед Банком становить 144184, 26 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 1152032, 24 грн., що складається з:

- 115170, 59 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 19857, 44 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 3862, 23 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 5294, 00 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов"язань за договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов"язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати достроково повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

При розгляді справи також встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов"язань за Кредитним договором від 07.03.2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк", з однієї сторони, та відповідачем ОСОБА_1, з другої сторони, був укладений Договір іпотеки від 07.03.2007 року, відповідно до якого предметом договору є квартира АДРЕСА_1, що належить відповідачу на праві власності.

Договір іпотеки посвідчений приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 Вартість предмету іпотеки, згідно Договору, становить 878821, 00 грн.

В своїх позовних вимогах Банк просить суд в рахунок погашення боргу звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити відповідача, а відповідач, в свою чергу, у зустрічному позові просить розірвати Кредитний договір.

З досліджених судом доказів вбачається, що банківський кредит - це будь-яке зобов"язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов"язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов"язання боржника щодо повернення заборгованості суми, а також на зобов"язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Основними ознаками кредиту є строковість, платність і зворотність. Відповідно до вимог ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини Банку з клієнтом регулюються законодавством України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Згідно із ст. 14 ЦК України цивільні обов"язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов"язковим для неї.

Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами за всіма істотними умовами, а набирає чинності з моменту першої видачі Кредитних ресурсів і діє до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов"язань.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1056 ЦК України Позичальник має право відмовитись від одержання кредиту частково або у повному обсязі, повідомивши про це кредитора до встановленого договору строку його надання.

Також відповідно до п. 6 ст. 11 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.

Слід звернути увагу на той факт, що відповідач ОСОБА_1 не відмовився від виконання умов Кредитного договору, а Банк, в свою чергу свої зобов"язання за кредитним договором виконав в повному обсязі.

Оскільки Договір є обов"язковим для виконання сторонами, відповідач зобов"язаний виконувати взяті на себе зобов"язання за всіма існуючими умовами Кредитного договору від 07.03.2007 року та виконувати їх належним чином у встановлений строк.

Слід зазначити, що під час укладання Кредитного договору Позичальник був ознайомлений в повному обсязі з умовами договору, а саме: особою та місцезнаходженням кредитора, кредитними умовами, зокрема, метою, для якої споживчий кредит може бути витрачений, формами його забезпечення, наявними формами кредитування, типом відсоткової ставки, сумою, на яку кредит виданий, варіантами повернення кредиту, можливістю дострокового повернення кредитних коштів, а також відповідальністю сторін за невиконання або порушення умов договору, та підтвердив згоду на укладення договору своїм підписом, що є повним дотримання положень ст. 11 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про захист прав споживачів".

Також слід звернути увагу на те, що відповідачу були повністю відомі істотні умови Кредитного договору, так як він жодного разу не звернувся до кредитора за роз"ясненням положень договору, які були йому не зрозумілі, тим самим погоджуючись із всіма умовами договорів. Умови договору передбачають двостороннє встановлення прав та обов"язків як Позичальника, так і Кредитора, передбачених ст. 1054 ЦК України, а саме: за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (Кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти, та умов самого договору. Укладаючи Кредитний договір, сторони дійшли згоди щодо встановлення прав та обов"язків кожної сторони.

Слід зазначити, що ч. 2 ст. 652 ЦК України передбачено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилася, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 3 статті 651 ЦК України встановлено, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Укладаючи спірний кредитний договір, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Відповідачем під час розгляду справи не доведено, що сторони при укладенні кредитного договору були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане.

Виходячи зі змісту статей 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.

Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов"язання, як це передбачено ст. 617 ЦК України.

Крім того, відповідно до п. 15, 16 Постанови № 5 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при вирішенні спорів щодо розірвання кредитного договору з посиланням, зокрема, на світову фінансову кризу чи інші суттєві обставини суд має враховувати положення частини другої статті 652 ЦК і виходити з того, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні обставин. Саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору, й позичальник при належній завбачливості міг виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті. При цьому суди повинні з'ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18, 21 Закону України "Про захист прав споживачів", а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року № 541/13808 (щодо договорів, укладених після набрання постановою чинності), де передбачено обов'язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач. При розгляді таких справ суди повинні враховувати, зокрема, висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг).

З наданих позивачем за зустрічним позовом доказів вбачається, що підстав для розірвання Кредитного договору від 07.03.2007 року немає, відповідачем не доведено наявність одночасно всіх умов, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, для розірвання договору, а тому суд вважає, що підстав для задоволення зустрічних позовних вимог немає, а тому в їх задоволенні повинно бути відмовлено.

Що стосується позовних вимог Банку, то слід зазначити наступне.

Відповідно до умов Іпотечного договору Іпотекодержатель набуває право стягнення на предмет іпотеки у будь-якому з наступних випадків:

- у випадку невиконання Боржником основного зобов"язання;

- у випадку невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем умов Іпотечного договору;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

В разі порушення Боржником основного Кредитного договору та/або порушення Іпотекодавцем умов Іпотечного договору, Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю та/або Боржнику письмову вимогу про усунення порушення Основного зобов"язання за Кредитним договором та/або зобов"язань, передбачених Іпотечним договором, у тридцятиденний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов Іпотечного договору.

Звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено Іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, шляхом позасудового врегулювання, яким вважатиметься застереження, що міститься в умовах Іпотечного договору або на підставі окремого договору, який може бути укладений між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем з урахуванням вимог чинного законодавства України.

На виконання умов Кредитного договору та Іпотечного договору відповідачу (боржнику) було направлено вимогу про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, але до цього часу вимога не виконана.

Таким чином, зважаючи на невиконання відповідачем зобов"язання щодо умов повернення кредиту, позивач вправі вимагати стягнення заборгованості по кредиту, відсоткам, за пенею з відповідача за рахунок предмету іпотеки.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов"язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотеко держателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 12 Закону у разі порушенні іпотекодавцем обов"язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов"язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 33 Закону передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов"язання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов"язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотеко держателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 Закону.

Частиною 1 статті 39 Закону визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ст. 38 цього Закону, яка, зокрема, передбачає право Іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-які особі - покупцеві. Названі та інші повноваження надані іпотеко держателю іпотекодавцем на здійснення дій з продажу предмету іпотеки від імені іподекодавця будь-якій особі-покупцеві у разі порушення основного зобов"язання містяться у п. 26 Договору іпотеки.

На момент укладання договору іпотеки сторони прийшли до згоди, що перелік зазначених у договорі іпотеки повноважень з продажу предмету іпотеки іпотекодержателем не є вичерпним.

Враховуючи викладене вище, суд вважає позовні вимоги Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки підставними та обгрунтованими, оскільки відповідач належним чином умови Кредитного договору не виконує, грошові кошти в рахунок сплати кредиту не вносить, проценти за кредитом не сплачу, чим порушує умови договору, а тому в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором від 07.03.2007 року повинно бути звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, та належить на праві приватної власності ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Договором іпотеки, укладеним між сторонами, передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії.

Статтею 40 Закону передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеки житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов"язані на письмову вимогу іпотеко держателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо: договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотеко держателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку; договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.

Згідно із ч. 2 ст. 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Крім того, відповідно до ст.. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання. У статті 3 Закону вказано про те, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу. Таким чином, реєстрація фіксує офіційне місце проживання особи. За цією адресою особо має право проживати, на неї надсилаються усі офіційні документи, відповідно до даних про реєстрацію нараховуються усі комунальні послуги і таке інше. Наявність осіб, зареєстрований по квартирі, на яку звертається стягнення, негативно відобразиться на її ціні, а також буде перешкоджати реалізації цього предмета іпотеки.

Пунктом 43 вищевказаної Постанови Пленуму ВССУ визначено, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39- 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Як вбачається з довідки форми № 3 від 05.10.2012 року (а.с.44) у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований та проживає відповідач ОСОБА_1.

Враховуючи те, що судом задовольняються вимоги Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, а також той факт, що відповідач проживає у спірній квартирі, суд вважає вимоги Банку про виселення ОСОБА_1 підставними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню, а ОСОБА_1 підлягає виселенню з квартири АДРЕСА_1.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Банку підлягають задоволенню в повному обсязі, як підставні та обгрунтовані, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачів солідарно на користь Банку підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1.700 грн. та по сплаті інформаційно-технічних послуг в сумі 120 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України, Конституцією України, ст. 14, 192, 203, 215, 524, 525, 526, 527, 533, 543, 553, 554, 607, 628, 629, 638, 651-653, 1054, 1056 ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Законом України "Про іпотеку", Законом України "Про захист прав споживачів", Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", постановою № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1, третя особа: Деснянське РУ ГУ МВС України у м. Києві, про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про розірвання кредитного договору та договору іпотеки - відмовити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором № К3R0GK15005523 від 07.03.2007 року в розмірі 144184, 26 доларів США, що за курсом НБУ станом на 31.05.2012 року становить 1152032, 24 грн., звернути стягнення на трикімнатну квартиру, загальною площею 68, 56 кв.м., житловою площею 41, 90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу № 662 від 07.03.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2

Надати Публічному акціонерному товариству Комерційний банк "ПриватБанк" право продажу предмету іпотеки будь-якій особі (покупцеві) у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку", з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу, встановивши початкову ціну для подальшої реалізації у сумі 878821, 00 грн., з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях, незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх дій, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки.

Виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям ОСОБА_1 з реєстраційного обліку, без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" витрати по сплаті судового збору в сумі 3326, 30 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення.

Головуючий: