Рішення № 33185738, 01.08.2013, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2042/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2013 року Червоноградський міський суд Львівської області складі:

головуючого - судді Новосада М.Д.

при секретарі Смолій О.Я.

за участю: позивачаОСОБА_1

представника позивачаОСОБА_2

представника відповідачаОСОБА_3

представника відповідачаОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Червонограді, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді Львівської області, ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди завданої трудовим каліцтвом та професійним захворюванням, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся у суд з позовом до відповідачів, ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді Львівської області та ДП «Львіввугілля», мотивуючи тим, що працював впродовж 1972 -1999 років працював на підприємствах по видобутку вугілля, що на даний час входять до складу ДП «Львівугілля».

08.12.1977 р. з ним стався нещасний випадок на шахті, внаслідок якого він отримав травму пальця лівої руки.

Окрім цього, 13.03.1997 року з ним вдруге стався нещасний випадок, внаслідок якого він травмував голову.

11.07.1999 року звільнений з роботи, у звязку із виходом на пенсію.

27.04.2004 року висновком травматологічної МСЕК йому вперше було встановлено ІІІ групу інвалідності та 50% втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва.

В подальшому з 11.02.2005р. по 06.03.2005р. перебував на стаціонарному лікуванні в Червоноградському психоневрологічному відділенні з діагнозом розлади особистості і поведінки, внаслідок перенесеної ЧМТ у вигляді психо-органічного синдрому з емоційно вольовою нестійкістю та генералізованими клонічними нападами середньої частоти.

Висновком міжрайонної спеціалізованої профпатологінчої МСЕК від 17.05.2005 р. йому встановлено 50% втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності безтерміново.

Висновком Міжрайонної спеціалізованої профпатологінчої МСЕК від 12.10.2006 р. йому встановлено 65 % втрати професійної працездатності безтерміново; з них 30% вперше по професійному захворюванню.

Вважає, що йому було заподіяно моральну шкоду, оскільки, став інвалідом ІІІ групи, вперше в 2004 році на 50% втратив професійну працездатність внаслідок трудового каліцтва, а в 2006 році на 65 %, ще й від профзахворювання, що значно посилює його фізичні і моральні страждання, відчуває постійні незручності у повсякденному житті, змушений терпіти фізичні болі, що призвело до зміни ритму та порядку життя. Розмір моральної шкоди оцінює у 30000 грн. щодо вимог до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді, та в розмірі 15000 грн. щодо вимог про стягнення моральної шкоди з ДП «Львіввугілля».

Позивач в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав, пояснив, що впродовж 1984 - 2002 р.р. працював на підприємствах ДП «Львіввугілля». В перше у 2004 році йому встановлено ІІІ групу по трудовому каліцтву та 50 % втрати професійної працездатності. 17.05.2005 р. йому встановили 50% втрати професійної працездатності та ІІІ групу по двох трудових каліцтвах безтерміново. 12.10.2006 року йому додатково встановлено 30% втрати професійної працездатності по профзахворюванню.

Після цього неодноразово перебував на лікуванні. Продовжує звертатись за медичною допомогою, через значну втрату працездатності суттєво змінився його спосіб життя, що негативно відобразилось на здоровї та сімейному житті. Вважає, суму заявлено моральної шкоди обґрунтованою та просить позов задовольнити.

Пояснення позивача підтримав його представник ОСОБА_2

Представник відповідача ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді - ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, щодо задоволення позову заперечила, в обґрунтування повідомила, що позивач не звертався з часу встановлення ступеня втрати працездатності в фонд за відшкодуванням моральної шкоди. Крім цього, відповідно до наказу МОЗ № 212 від 22.11.1995 року на органи МСЕК покладено обовязок встановлення факту спричинення моральної шкоди. Звертає увагу на те, що позивачем на подано висновку МСЕК, лікаря психіатра чи висновку ЛКК про встановлення факту спричинення йому моральної шкоди внаслідок втрати працездатності та трудового каліцтва. Крім цього, у наданих медичних документах немає покликання про отримання позивачем фізичних та душевних страждань внаслідок отриманого каліцтва. Також, з 01.01.2008 року фонд не виплачує відшкодування моральної шкоди не дивлячись на періоди встановлення ступеня втрати працездатності. Таким чином, у позовних вимогах просить відмовити в повному обсязі. Окрім цього зазначила, що випадки стались під час виконання позивачем трудових обовязків на шахті. Вважає що відсутня їхня вина у заподіяних ушкодженнях здоровя.

Представник відповідача ДП «Львіввугілля» - ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, щодо задоволення позову заперечив, в обґрунтування яких повідомив, що відповідно до наказу МОЗ № 212 від 22.11.1995 року на органи МСЕК покладено обовязок встановлення факту спричинення моральної шкоди. Звертає увагу на те, що позивачем не подано висновку МСЕК, лікаря психіатра чи висновку ЛКК про встановлення факту спричинення йому моральної шкоди внаслідок втрати працездатності. Також зазначив, що позивачем пропущений трьох місячний термін звернення до суду передбачений КЗпП України. Крім цього, у наданих медичних документах немає покликання про отримання позивачем фізичних та душевних страждань внаслідок отриманого захворювання.

Заслухавши пояснення сторін, спеціаліста, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 протягом 1984 - 2002 р.р. працював на підприємствах ДП «Львіввугілля», під землею в шкідливих умовах праці, що підтверджується копією трудової книжки виданої на його імя.

08.12.1977 р. та 13.03.1997р. із ним трапились нещасні випадки, внаслідок яких отримав ушкодження пальця та голови.

З 11.02.2005р. по 06.03.2005р. перебував на стаціонарному лікуванні в Червоноградському психоневрологічному відділенні з діагнозом розлади особистості і поведінки, внаслідок перенесеної ЧМТ у вигляді психо-органічного синдрому з емоційно вольовою нестійкістю та генералізованими клонічними нападами середньої частоти.

11.07.1999 року звільнений з роботи у звязку із виходом на пенсію.

Висновком травматологічної МСЕК від 27.04.2004 року позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності та 50% втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва від 13.03.1997 року, що підтверджується довідкою МСЕК серії ЛВА-1 №170901 та ЛВА-2 №012980 від 27.04.2004 р.

В подальшому Висновком міжрайонної спеціалізованої профпатологінчої МСЕК від 17.05.2005 р. йому встановили відсоток втрати професійної працездатності в розмірі 50 % та ІІІ групу інвалідності по трудовому каліцтву від 13.03.1997 р. та 08.12.1977 р. безтерміново.

Висновком міжрайонної спеціалізованої профпатологінчої МСЕК від 12.10.2006 р. ОСОБА_1 встановлено 65% втрати професійної працездатності безтерміново, з них 30% по професійному захворюванні вперше.

Після цього, ОСОБА_6 неодноразово звертався за медичною допомогою:

- З 26.04.2006р. по 10.05.2006р. стаціонарно лікувався в Соснівській міській лікарні з діагнозом хронічний обструктивний бронхіт в ст. загострення, емфізема легень.

- З 16.08.2006р. по 30.08.2006р. перебував на лікуванні в клініці професійних захворювань інституту медицини праці ОСОБА_4 медичних наук України з діагнозом пневмоконіоз ускладнений хронічним бронхітом П ст., в фазі загострення.

Згідно акту розслідування професійного захворювання форми П-4 від 15.09.2006 р. було проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 та зроблено висновок про шкідливі умови праці і вони характеризуються умовами в основному повязаними контактом з вугільно - породним пилом в концентрації вище ГДК, несприятливим мікрокліматом.

Відповідно до ст.ст. 1, 3, 21, 43, 46 Конституції України, Україна, як соціальна держава, зміст і спрямованість якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосили право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника тощо. Право на соціальний захист гарантується, зокрема, загальнообовязковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Окремим видом загальнообовязкового державного соціального страхування, згідно з абзацом пятим частини першої ст. 4 Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування, є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоровя працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоровя або у разі смерті працівника здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Укладаючи з роботодавцем угоду про обовязкове страхування від нещасного випадку, страховик (Фонд соціального страхування від нещасних випадків) тим самим бере на себе зобовязання надати застрахованим особам передбачені Законом соціальні послуги та виплати.

На час спірних правовідносин діяли як ч.3 ст. 34 Закону України від 23.09.1999р. №1105-ХІV «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», так і ст.9 Закону України «Про охорону праці» (в ред. Закону від 21.11.2002р. №229-ІV), згідно з якою відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров»я, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до наведеного вище Закону України.

Це підтверджується також розясненням Конституційного Суду України, наданим у рішенні від 27.01.2004 року №1-рп/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення ч.3 ст. 34 ЗУ «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності».

Вказані обставини є також викладеними у листі Вищого спеціалізованого суду №6-931/0/4-11 від 29.07.2011р.

Згідно п.п. «є» п.1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції чинній на час спірних правовідносин) передбачено надання позивачу соціальних послуг і виплат, у тому числі відшкодування моральної шкоди при наявності факту її заподіяння потерпілому.

Надаючи соціальні послуги застрахованим та здійснюючи страхові виплати грошових сум, Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює забезпечення соціального захисту громадян у разі тимчасової, стійкої або повної втрати працездатності.

Крім цього, відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Зокрема, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я.

Встановлення Законом обовязку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку та професійного захворювання.

Згідно із ч.1 ст. 14 ЗУ «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Ушкодження здоровя, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обовязків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Відмова потерпілому у праві на отримання грошової компенсації за моральну шкоду від Фонду соціального страхування від нещасних випадків залежно від ступеня втрати професійної працездатності має обмежувальний характер.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (із змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5) розяснив, що моральна шкода може складатися, зокрема, у моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоровя, у порушенні нормальних життєвих звязків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків.

Судом встановлено, що за час роботи ОСОБА_1 на підприємствах по видобутку вугілля, які на даний час є структурними підрозділами ДП «Львіввугілля» у шкідливих умовах праці, його здоровю було завдано непоправної шкоди, а саме: внаслідок нещасного випадку, що стався 08.12.1977 р. позивач отримав ушкодження лівої руки, а внаслідок нещасного випадку 13.03.1997 р. йому травмовано голову, втратив працездатність, змушений постійно проходити санітарно-курортне лікування. Всі ці обставини суттєво погіршили уклад його життя. З огляду на це суд прийшов до висновку, що позивачу завдано моральної шкоди.

Посилання представника відповідача на те, що для встановлення факту наявності моральної шкоди, позивачу слід звернутись на обстеження у МСЕК або у ЛКК Червоноградської міської лікарні, судом до уваги не можуть бути прийняті, оскільки відповідно до п. 2 наказу МОЗ України № 420 від 05.06.2012 року «Про затвердження Порядку та Критеріїв встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров»я, повязане з виконанням трудових обовязків», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.08.2012 року визнано таким, що втратив чинність наказ МОЗ України від 22.11.1995 року, яким затверджено Порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоровя, повязане з виконанням трудових обовязків», у п. 3.8 якого передбачалося, що на МСЕК покладено обовязок встановлення факту спричинення моральної шкоди.

Крім цього, безпідставним є твердження представника відповідача про те, що Законом України № 107-VІ від 28.12.2007 року п. 3 розділу ХІ ЗУ «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» доповнено абзацом, що відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 01.01.2008 року, оскільки вказані зміни визнано неконституційними згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.

В свою чергу, Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року №5) вказав, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визнає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Таким чином, суд покладає обовязок відшкодувати моральну шкоду позивачу на відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді Львівської області, яка спричинена внаслідок трудового каліцтва.

Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди з ДП «Львіввугілля», суд вирішив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу висновком міжрайонної спеціалізованої профпатологінчої МСЕК від 12.10.2006 р., встановлено 65 % втрати професійної працездатності безтерміново, з них 30% по профзахворюванні вперше.

Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України, яі діяли на час даних спірних правовідносин, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Пунктом 11 Постанови пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1997 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.

Окрім того, Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 21.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" встановлено, що відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України (яка набрала чинності 13.01.2000 р.) за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Під моральною шкодою, згідно з п.3 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду України, слід розуміти: втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Також, на підставі ч.1 п.9 вищезазначеної Постанови Пленуму ВСУ, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого- спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ч.2 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 p., ушкодження здоровя заподіяні потерпілому під час виконання трудових обовязків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що знайшли підтвердження обставини заподіяння позивачеві моральної шкоди, яка обумовлена моральним та фізичним стражданням з приводу ушкодження здоров'я, внаслідок професійного захворювання при виконанні своїх трудових обов'язків, у зв'язку з чим йому було 12.10.2006 р. встановлено 30% втрати професійної працездатності по профзахворюванню вперше.

Вищенаведені обставини справи та правові положення, на думку суду, свідчать про доведення факту спричинення позивачеві відповідачами моральної шкоди унаслідок ушкодження його здоровя при виконанні трудових обовязків, що потягло за собою професійне захворювання, а отже, право позивача на її відшкодування.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди (суму її компенсації), що підлягає стягненню з ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді, суд враховує тяжкість завданої позивачеві моральної шкоди, глибину, тривалість та характер моральних та фізичних страждань, стан його здоровя, трудове каліцтво та професійне захворювання позивача, настання у зв'язку з цим негативних змін у його житті, необхідність лікування, втрату у зв'язку з цим життєвих зв'язків, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обсяг втрати позивачем працездатності.

При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, що відповідає вимогам п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Тому суд вважає, що сума компенсації спричиненої позивачеві моральної шкоди, що підлягає стягненню із ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді, складає 8000,00 грн.

Щодо розміру моральної шкоди яка підлягає стягненню з ДП «Львіввугілля», суд враховує те, що 12.10.2006 р. позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності та 65 % втрати професійної працездатності , з яких 30% вперше по професійному захворюванні.

З огляду на це суд вважає що з ДП «Львіввугілля» слід стягнути 5000 грн., так як вимоги про стягнення з них 15000 грн. моральної шкоди є завищені та належним чином не обґрунтовані.

Керуючись ст. ст. 10, 30, 60, 209, 212 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді Львівської області, ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди завданої трудовим каліцтвом та професійним захворюванням - задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді Львівської області в користь ОСОБА_1, ПІН: НОМЕР_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_1 - 8000 (вісім тисяч) грн. відшкодування моральної шкоди спричиненої внаслідок трудового каліцтва.

Стягнути з ДП «Львіввугілля», ідентифікаційний код № 32323256 в користь ОСОБА_1, ПІН: НОМЕР_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_1 - 5000 (пять тисяч) грн. відшкодування моральної шкоди спричиненої внаслідок професійного захворювання.

Стягнути, з Державного підприємства «Львіввугілля» 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок - судового збору в дохід держави (одержувач - УДКСУ у м. Червонограді, код ЄДРПОУ 37983843, банк одержувача ГУДК у Львівській обл., МФО- 825014, рахунок № 31218206700019, код платежу -2203000).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення вступає в законну силу через десять днів з дня його проголошення, якщо не буде подано апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга може бути подана до апеляційного суду Львівської області протягом 10-ти діб з часу проголошення рішення.

Суддя: М. Д. Новосад