Постанова № 33182948, 20.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 серпня 2013 року письмове провадження № 826/10851/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Шевченко М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Інвест ЛТД"

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби

про

визнання протиправними дії, скасування наказу №806 від 12.03.2013 та зобов'язання вчинити певні дії

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 12.03.2013 р. № 806 про проведення невиїзної документальної перевірки позивача за період з 01.11.2012 р. по 30.11.2012 р.; 2) визнати протиправними дії відповідача по проведенню документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період із 01.11.2012 р. по 30.11.2012 р., за результатами якої було складено Акт перевірки від 14.03.2013 р. №235/22-3/38346136; 3) зобов’язати відповідача вилучити з Автоматизованої системи «Співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації» інформації про результати перевірки позивача, оформленої актом перевірки від 14.03.2013 р. № 235/22-3/38346136, і поновити в ній дані, що містяться в наданих позивачем податкових звітах з податку на додану вартість.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм діючого податкового законодавства України, вчиненні протиправні дії щодо прийняття наказу про проведення невиїзної документальної позапланової перевірки та безпосередньо по проведенню такої перевірки, що призвело до порушення його прав та законних інтересів, а також використання недостовірних даних акту, складеного за результатами такої перевірки, контрагентами позивача.

В судове засідання, призначене на 29.07.2013 р. відповідач не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, подавши до суду письмові заперечення на адміністративний позов.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справу у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Згідно доводів відповідача, викладених ним у письмових запереченнях до позову, з метою вручення позивачу запиту № 8115/10/22.3-10 від 20.02.2013 р. про надання пояснень та їх документальних підтверджень з питань правильності декларування податкових зобов’язань та податкового кредиту при придбанні та продажу певної групи імпортованого товару за період з 01.11.2012 р. по 30.11.2012 р. управлінням податкового контролю ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби здійснено вихід на податкову адресу позивача, в результаті чого було встановлено відсутність його за податковою адресою 01042, м. Київ, вул. Філатова, д. 10/а, кв. 2/7, про що складено акт №535/22.3/38346136 від 06.03.2013 р. та передано запит №420/9/22-3 від 07.03.2013 р. до ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на встановлення фактичного місцезнаходження підприємства та його посадових осіб.

В той же час, відповідачем не надано суду для огляду відповідного запиту № 8115/10/22.3-10 від 20.02.2013 р. про надання пояснень та їх документальних підтверджень з питань правильності декларування податкових зобов’язань та податкового кредиту при придбанні та продажу певної групи імпортованого товару за період з 01.11.2012 р. по 30.11.2012 р. та акту №535/22.3/38346136 від 06.03.2013 р. про відсутність позивача за податковою адресою, що ставить під сумнів існування зазначених документів.

На підставі пп.75.1.2. п.75.1. ст.75, пп.78.1.1. п.78.1. ст.78, ст.79.2. ст.79 Податкового кодексу України відповідачем видано наказ від 12.03.2013 р. № 806 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

На підставі зазначеного наказу, відповідачем оформлене повідомлення від 12.03.2013 р. № 283/22-3 про проведення документальної невиїзної перевірки позивача.

У зв’язку з відсутність позивача за податкової адресою, копію наказу про проведення перевірки та повідомлення про її проведення, позивачу вручено не було, про складено акт від 12.03.2013 р. № 572/22-3/38346136.

На підставі наказу відповідача від 12.03.2013 р. №806, згідно із пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України проведена документальна невиїзна перевірка позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2012 р. по 30.11.2012 р., за результатами якої складено акт від 14.03.2013 р. № 235/22-3/ 38346136, що містить наступний висновок: звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій позивачем за період з 01.11.2012 р. по 30.11.2012 р. Встановлено відсутність об’єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.22, ст.185 Податкового Кодексу України.

При цьому, суд звертає увагу, що зазначений акт перевірки позивача не містить висновків щодо порушення позивачем норм податкового чи іншого законодавства, що суперечить вимогам щодо порядку його оформлення.

У зв’язку з відсутністю позивача за податкової адресою, відповідачем складено акт про неможливість вручення повідомлення про запрошення для підписання акта документальної позапланової невиїзної перевірки позивача від 13.03.2013 р. № 604/22-3/38346136 та, відповідно, як результат, 14.03.2013 р. складено акт № 615/22-3/38346136 про неможливість вручення посадовим особам позивача акту про результати перевірки.

Згідно доводів позивача, він знаходиться за адресою місцезнаходження: 01042, м. Київ, вулиця Філатова, будинок 10-а, офіс 2/7 , що підтверджується випискою з ЄДРПОУ від 09.07.213 р., на яку до цього часу від відповідача не надходило жодного вищезазначеного документу, як то: письмового запиту податкового органу про надання пояснень та їх документального підтвердження № 8115/10/22.3-10 від 20.02.2013 р.; копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 12.03.2013 р. № 806; письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 12.03.2013 р. № 283/22-3, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Крім того, позивач зазначив, що акт перевірки від 14.03.2013 р. № 235/22-3/ 38346136 він взагалі отримав від контрагента.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі – Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Кодексу, посадові особи контролюючих органів зобов’язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених н контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.73.3. ст.73 Кодексу, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб’єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб’єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб’єкти інформаційних відносин зобов’язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов’язку надавати відповідь на такий запит.

Як вже зазначалося, відповідачем не надано суду для огляду запиту № 8115/10/22.3-10 від 20.02.2013 р. про надання пояснень та їх документальних підтверджень з питань правильності декларування податкових зобов’язань та податкового кредиту при придбанні та продажу певної групи імпортованого товару за період з 01.11.2012 р. по 30.11.2012 р., що, по-перше, ставить під сум його існування, а по-друге, не дає суду можливості встановити відповідність його складання вимогам п.73.3. ст.73 Кодексу та обов’язку позивача надати на нього відповідну відповідь.

Згідно пп.20.1.4. п.20.1. ст.20 Кодексу, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

При цьому, платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом (пп.17.1.6. п.17.1. ст.17 Кодексу).

Згідно п.75.1. ст.75 Кодексу, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2. п.75.1. ст.75 Кодексу визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органами, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальної невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальна позапланова перевірка здійснюється, крім іншого, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Кодексу).

Відповідно до п.79.1. ст.79 Кодексу документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2. ст.79 Кодексу).

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до п.2.4. Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 14.04.2011 р. № 213, підрозділи органу ДПС, які очолюють здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки, забезпечують надсилання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення (посадовій особі або законному (уповноваженому) представнику) під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки за формою згідно з додатком 9 до Методичних рекомендацій.

Згідно п.1.8. зазначених Методичних рекомендацій, у разі коли при організації документальної планової та позапланової або фактичної перевірки встановлено відсутність платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням (місцем проживання), у той же день складається акт (довільної форми) щодо не встановлення місцезнаходження платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників).

Таким чином, провівши системний аналіз викладених законодавчих норм, суд дійшов висновку, що посадові особи контролюючого вправі приступити до проведення документальної позапланової невиїзної перевірки лише за наявності підстав для її проведення, зокрема, направлення письмового запиту платнику податку та відсутність з його боку належного реагування на письмовий запит протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, та лише за умови надсилання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення такої перевірки та повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Позивач стверджує, що будь-якого письмового запиту про подання інформації та її документального підтвердження від відповідача не отримував. Відповідач, в свою чергу, доказів існування такого запиту суду не надав, хоча саме ця обставина (ненаданням позивачем пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу) і стала підставою для прийняття наказу від 12.03.2013 р. № 806 та проведення відповідної перевірки.

Доводи відповідача, викладені у письмових запереченнях на адміністративний позов, щодо неможливості вручення позивачу жодного документу, в том числі, запиту про подання інформації, копії наказу про проведення перевірки та повідомлення про її проведення, а також екземпляру акту перевірки, у зв’язку з відсутністю його за місцезнаходженням (податковою адресою) 01042, м. Київ, вулиця Філатова, будинок 10-а, офіс 2/7, судом сприймаються критично, оскільки згідно витягу ЄДРПОУ від 09.07.2013 р. місцезнаходження позивача значиться вищезгадана адреса. Записів щодо відсутності позивача за місцезнаходженням ЄДРПОУ не містить. Отже, станом на 09.07.2013 р. статус відомостей про юридичну особу підтверджено.

Доказів направлення позивачу відповідної документації рекомендованими листами із повідомленням про вручення відповідачем суду також не надано.

Більше того, як вже зазначалося, відповідачем не надано суду для огляду, згаданий ним акт №535/22.3/38346136 від 06.03.2013 р. про відсутність позивача за податковою адресою, що ставить під сумнів його існування та вчинення контролюючими органами дій по встановленню місцезнаходження позивача, як того вимагають норми податкового законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, у суду немає підстав вважати законними доводи відповідача щодо відсутності позивача за місцезнаходженням, зазначеним у ЄДРПОУ.

При цьому, відповідачем в основу заперечень проти позову покладено твердження про дотримання податковим органом законодавства, що регламентує порядок проведення позапланових податкових перевірок. У той же час, письмові докази до заперечень у необхідному для обґрунтування заперечень обсязі відповідачем надані не були.

На думку суду, зазначене свідчить про грубе порушення правил документообігу державної податкової служби та ігнорування приписів Кодексу адміністративного судочинства України про обов’язок надавати суду всі докази, на яких базуються заперечення суб’єкта владних повноважень.

Таким чином, аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про порушення, з боку відповідача, вимог п.73.3. ст.73, пп.78.1.1. п.78.1. ст.78, п.79.2. ст.79 Кодексу та, відповідно, про протиправність виданого ним оскаржуваного наказу від 12.03.2013 р. № 806 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та вчинених ним дій по проведенню відповідної перевірки. Крім того, такі протиправні дії відповідача позбавили позивача права, передбаченого пп.17.1.6. п.17.1. ст.17 Кодексу.

Отже, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 12.03.2013 р. № 806 про проведення невиїзної документальної перевірки позивача за період з 01.11.2012 р. по 30.11.2012 р., а також щодо визнання протиправними дії відповідача по проведенню такої перевірки, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В той же час, вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача вилучити з Автоматизованої системи «Співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації» інформації про результати перевірки позивача, оформленої актом перевірки від 14.03.2013 р. № 235/22-3/38346136, і поновити в ній дані, що містяться в наданих позивачем податкових звітах з податку на додану вартість, задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно д тю74 Кодексу, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Отже, внесення змін до облікових даних платників податків здійснюється у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

Згідно положень ст.ст.14, 54 179 Кодексу, внесення змін до облікових карток платників податків, що не пов’язані із зміною податкового навантаження з податку на додану вартість, можливе лише на підставі самостійно поданої платником податків декларації чи на підставі винесеного податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на підставі акту перевірки позивача від 14.03.2013 р. № 235/22-3/ 38346136 податкового повідомлення-рішення винесено не було, крім того, зазначений акт не містить висновків щодо заниження чи завищення податкових зобов’язань.

Отже, як вбачається із вище вказаних норм, зміни у зв’язку зі складанням актів до баз даних відповідача не вносяться.

Крім того, позивачем не надано жодних доказів про внесення відповідачем змін до Автоматизованої системи «Співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації» у зв’язку зі складанням акту перевірки від 14.03.2013 р. № 235/22-3/ 38346136. Не існує також будь-яких доказів, що наявність у цій комп’ютерній базі будь-якої інформації безпосередньо впливає на права платників податків. Законодавчо статус Автоматизованої системи «Співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації» не визначено тому відомості в цій базі не мають значення без підтвердження певними доказами.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного наказу та дій по проведенню перевірки позивача з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Інвест ЛТД» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 12.03.2013 р. № 806 про проведення невиїзної документальної перевірки позивача за період з 01.11.2012 р. по 30.11.2012 р.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби по проведенню документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період із 01.11.2012 р. по 30.11.2012 р., за результатами якої було складено Акт перевірки від 14.03.2013 р. №235/22-3/38346136.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій