Постанова № 33182731, 27.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2013 року № 826/10187/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро судових експертиз ЛТД" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2013 №0003132208 та №0003142208

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро судових експертиз ЛТД» звернулось до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2013 №0003132208, №0003142208.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки формування податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що позивач не мав права формувати податковий кредит з ПДВ та відносити витрати до валових витрат, у зв'язку з проведенням нікчемних правочинів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання в судове засідання не прибула, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Бюро судових експертиз» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків за наслідками фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Лоу Консалт» за період з 01.06.2010 по 31.12.2010, з результатом якої складено акт від 11.03.2013 №207/22-8/35851598 (далі Акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 53416,67 грн., що призвело до заниження суми, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в розмірі 53416,67 грн.: п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого завищено суму валових витрат в розмірі 267083,33 грн., що призвело до заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2010 рік в сумі 66 770,58 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.03.2013:

- №0003132208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 59981,0 грн. (за основним платежем 53 417 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 6 564 грн.);

- №0003142208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 66772 грн. (за основним платежем 66 771 грн., з штрафними (фінансовими) санкціями 1,0 грн.).

За результатом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень скарги залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та фактичні обставини даної справи, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарських операцій за спірним договором.

Як вбачаться з матеріалів справи та не заперечується сторонами, між позивачем та ТОВ «Лоу Консалт» укладено договори про надання послуг №151 від 02.09.2010, №201 від 05.10.2010, №276 від 03.12.2010 відповідно до яких ТОВ «Лоу Конслт» зобов'язується за завданням позивача протягом визначених у договорах строків надавати за плату консультаційно-інформаційні послуги з питань бухгалтерського обліку та податкової політики.

Суд звертає увагу, що спірні договори та інші бухгалтерські документи зі сторони ТОВ «Лоу Консалт» містять підписи директора ОСОБА_1

Н підтвердження наданих послуг. сторонами підписано:

- акти здачі-прийняття робіт, копії яких долучено до матеріалів справи,

- податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи,

- звіти про надання консультаційно-інформаційних послуг, копії яких долучено до матеріалів справи.

Судом встановлено, що звіти не містять підписи посадових осіб, що їх склали та не завірені печатками.

Відповідно до акту Бориспільської ОДПІ Київської області від 30.03.2011 №261/7/23-1/36429084»про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Лоу Конслт» з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період грудень 2010 року» встановлено, що в періоді грудень 2010 року на підприємстві відсутні основні засоби та трудові ресурси, встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Лоу Консалт» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Відповідно до протоколу допиту свідка громадянки ОСОБА_1 засновника та директора ТОВ «Лоу Консалт», проведеного в рамках кримінальної справи, встановлено, вона не мали відношення до зазначених обов'язків покладених на неї згідно з Законом України від 16.07.1999р. № 996, зокрема, фінансово-господарську діяльність не здійснювала, про те що вона являється засновником та директором ТОВ «Лоу Консалт» вона дізналась від слідчого.

Згідно з п.2, 3, 5 ст. 65 Господарського кодексу України: власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно з пунктом 3 статті 8 Розділу III Закону України від 16.07.1999р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закон України №996) визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п.2.4, п.2.16 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. №168/704, визначено, що:

- первинні документи для надання ним юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа; забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Тобто, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Як зазначено вище громадянка ОСОБА_1 засновника та директора ТОВ «Лоу Консалт» заперечує свою участь у діяльності вказаного товариства та не має відношення до зазначених обов'язків покладених на них згідно з Законом України від 16.07.1999р. № 996.

Отже, бухгалтерські документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та валових витрат виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності товариства, зокрема у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаним повноваженими особами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі №21-421а11.

Крім того, судом встановлено, що акти здачі прийняття-робіт (надання послуг) не містять переліку послуг отриманих від виконавця, а містять лише загальну характеристику робіт, також не містять одного з обов'язкових реквізитів «місце надання послуг» тобто складені з порушенням вимог ч. 2 ст. 9 Закону № 996 та п. 2.4 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Аналізуючи зазначені приписи, суд приходить до висновку, що первинні документи, надані позивачем, оформлені з порушенням норм чинного законодавства, оскільки бухгалтерські документи надані ТОВ «Лоу Консалт» виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності товариства, зокрема у підписанні будь-яких первинних документів, також акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять всіх обов'язкових реквізитів та місять лише загальну характеристику наданих робіт та не містять конкретного переліку наданих послуг, а тому, н думку суду не є первинними документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку та не дають підстав дійти до висновку, що господарські операції мали місце.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України «Про податок на додану вартість» є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових накладних, актів виконаних робіт, тощо) само по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту та валових витрат, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Крім того, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню валових витрат та податкового кредиту є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України «Про податок на додану вартість», Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 53416,67 грн., що призвело до заниження суми, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в розмірі 53416,67 грн.: п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого завищено суму валових витрат в розмірі 267083,33 грн., що призвело до заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2010 рік в сумі 66 770,58 грн. та, як наслідок, не встановлено підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2013 №0003132208, №0003142208.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають поверненню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда