Постанова № 33182678, 22.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 серпня 2013 року письмове провадження № 826/10114/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. вирішив адміністративну справу

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА–ТРЕЙД 2008»

до

Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби

про

визнання протиправними дії та зобов’язання вчинити певні дії

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: 1) визнати незаконними дії відповідача та скасувати наказ № 91 від 14.06.2013 р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача; 2) зобов’язати відповідача вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки позивача, оформленої актом перевірки №5/26-55-22-03/17316336 від 19.06.2013 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм діючого податкового законодавства України, вчиненні протиправні дії щодо прийняття наказу про проведення невиїзної документальної позапланової перевірки та безпосередньо по проведенню такої перевірки, що призвело до порушення його прав та законних інтересів, а також використання недостовірних даних акту, складеного за результатами такої перевірки, контрагентами позивача.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи виданий ним оскаржуваний наказ та дії по проведенню перевірки позивача законними, просив суд відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідачем надіслано позивачу запит від 03.06.2013 р. № 27457/10/22.10-10 про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ТБК Славутич», який позивач отримав та надав листом від 12.06.2013 р. № 164 копії документів по взаємовідносинам з ТОВ «ТБК Славутич».

На підставі пп.75.1.2. п.75.1. ст.75, пп.78.1.4., пп.78.1.1. п.78.1. ст.78, ст.79.2. ст.79 Податкового кодексу України, у зв’язку з отриманням податкової інформації щодо можливого порушення позивачем вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ТБК Славутич» за період червень, липень 2012 року, відповідачем видано наказ від 14.06.2013 р. № 91 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та повідомлення від 14.06.2013 р. № 778/22.10 про проведення документальної невиїзної перевірки позивача. Зазначені документи вручені 14.06.2013 р. особисто головному бухгалтеру позивача.

На підставі наказу відповідача від 14.06.2013 р. № 91, згідно із пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України проведена документальна невиїзна перевірка позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків ТОВ «ТБК Славутич» за червень, липень 2012 року, за результатами якої складено акт від 19.06.2013 р. № 5/26-55-03/17316336, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: абз. «а» п. 198.1, п.198.2, п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого не підтверджуються взаємовідносини з ТОВ «ТБК Славутич» на загальну суму 241823,40 грн.; абз. «а»,«б» п.185.1 ст. 185, п.186.1., п.186.2. ст. 186 Податкового кодексу України, в результаті чого не підтверджуються взаємовідносини по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) з ПАТ «Концерн Стирол», ПАТ «АЗОТ», ПАТ «Вімм-Білль-Данн Україна», ПУМА УДП «Укрхімтрансмік» на загальну суму 387279,20 грн.

Позивач вважає наказ відповідача від 14.06.2013 р. № 91 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача дії по перевірці протиправними, що стало підставою для його звернення до суду з відповідним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі – Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Кодексу, посадові особи контролюючих органів зобов’язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених н контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до пп.20.1.4. п.20.1. ст.20 Кодексу, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

При цьому, платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом (пп.17.1.6. п.17.1. ст.17 Кодексу).

Згідно п.75.1. ст.75 Кодексу, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2. п.75.1. ст.75 Кодексу визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органами, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальної невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальна позапланова перевірка здійснюється, крім іншого, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Кодексу).

Відповідно до п.79.1. ст.79 Кодексу документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2. ст.79 Кодексу).

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Таким чином, провівши системний аналіз викладених законодавчих норм, суд дійшов висновку, що посадові особи контролюючого вправі приступити до проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, зокрема, направлення письмового запиту платнику податку та відсутність з його боку належного реагування на письмовий запит протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, та лише за умови надсилання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення такої перевірки та повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення перевірки позивача став акт ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 24.04.2013 р. №776/22.2.09/36547220 про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ТОВ «ТБК Славутич» (контрагента позивача) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., згідно якого документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків за період 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Судом також встановлено, що відповідачем належним чином виконано п.79.2. ст.79 Кодексу щодо вручення копії наказу про проведення перевірки та повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи, свідчить про те, що відповідач, видаючи оскаржуваний наказ про проведення перевірки та вчиняючи дії по її проведенню, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України, що свідчить про необґрунтованість вимог позивача щодо визнання незаконними дій відповідача та скасування наказ № 91 від 14.06.2013 р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Вимога позивача про зобов’язання відповідача вилучити з вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки позивача, оформленої актом перевірки №5/26-55-22-03/17316336 від 19.06.2013 р. задоволенню також не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно д тю74 Кодексу, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Внесення змін до облікових даних платників податків здійснюється у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

Згідно положень ст.ст.14, 54 179 Кодексу, внесення змін до облікових карток платників податків, що не пов’язані із зміною податкового навантаження з податку на додану вартість, можливе лише на підставі самостійно поданої платником податків декларації чи на підставі винесеного податкового повідомлення-рішення.

Отже, як вбачається із вище вказаних норм, зміни у зв’язку зі складанням актів до баз даних відповідача не вносяться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на підставі акту перевірки позивача №5/26-55-22-03/17316336 від 19.06.2013 р. податкового повідомлення-рішення винесено не було, у зв’язку з відсутністю донарахованого грошового зобов’язання з податку на додану вартість, що підтверджується листом відповідача від 24.07.2013 р. № 832/9/26-55-10-02-09.

Крім того, позивачем не надано жодних доказів про внесення відповідачем змін до Автоматизованої системи «Співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації» у зв’язку зі складанням акту перевірки №5/26-55-22-03/17316336 від 19.06.2013 р. Не існує також будь-яких доказів, що наявність у цій комп’ютерній базі будь-якої інформації безпосередньо впливає на права платників податків. Законодавчо статус Автоматизованої системи «Співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації» не визначено тому відомості в цій базі не мають значення без підтвердження певними доказами.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, доведена правомірність та обґрунтованість вчинених ним оскаржуваних дій та наказу про проведення перевірки позивача з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГА–ТРЕЙД 2008» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій