Постанова № 33182646, 07.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 серпня 2013 року 15:11 № 826/4854/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Новик М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві доПублічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Союз»простягнення заборгованості, -

за участю представників сторін:

від позивача - Шульга О.В.,

від відповідача - Глуховецький О.С.,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі - позивач або ДПІ) з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Союз» (надалі - відповідач або ПАТ «КБ «Союз») про стягнення заборгованості за податковими векселями, забезпеченими авалем, у сумі 6 150 145,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2013 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 07.08.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем, як авалістом за податковими векселями, у порушення норм ч. 20 ст. 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» не виконано свого зобов'язання щодо перерахування сум, вказаних в опротестованих податкових векселях з урахуванням корегувань.

У судове засідання від 07.08.2013 року з'явилися представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях, посилаючись на те, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача перерахувати суми, вказані в опротестованих податкових векселях з урахуванням корегувань, не підлягають задоволенню, оскільки позивачем пропущений строк для пред'явлення вказаних податкових векселів до платежу.

Крім того, представник відповідача наголошував, що позивачем не надано суду доказів звернення до векселедавця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Союз-Віктан» ЛТД» - з вимогою щодо погашення податкових векселів у граничні строки, що свідчить про те, що такі дії позивачем взагалі не здійснювалися.

У судовому засіданні неналежного позивача «Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби» замінено на належного - «Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві».

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Союз-Віктан» ЛТД» на виконання ч. 20 ст. 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» було надано позивачу податкові векселі, а саме: простий вексель серії АА 0940106 від 29.07.2009 року на суму 2 108 000,00 грн. зі строком погашення 27.10.2009 року (сума платежу за яким, відповідно до тверджень позивача, скорегована до 2 050 050,60 грн.); простий вексель серії АА 0940107 від 29.07.2009 року на суму 2 108 000,00 грн. зі строком погашення 27.10.2009 року (сума платежу за яким, відповідно до тверджень позивача, скорегована до 2 050 054,00 грн.); простий вексель серії АА 0940108 від 30.07.2009 року на суму 2 108 000,00 грн. зі строком погашення 28.10.2009 року (сума платежу за яким, відповідно до тверджень позивача, скорегована до 2 050 040,40 грн.).

Авалістом за вказаними податковими векселями виступило Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Союз» (правонаступником якого є відповідач).

Надалі, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 винесено протести про неоплату векселів (серії АА 0940106 від 29.07.2009 року, серії АА 0940107 від 29.07.2009 року та серії АА 0940108 від 30.07.2009 року) від 11.03.2013 року, які зареєстровані в реєстрі за №№470, 471, 472, про що повідомлено відповідача листом від 11.03.2013 року №10683/10/15.10-10, докази направлення якого наявні у матеріалах справи.

Вважаючи, що відповідачем в порушення норм ч. 20 ст. 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» не виконано свого зобов'язання щодо перерахування сум, вказаних в опротестованих податкових векселях з урахуванням корегувань, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, що на момент виникнення спірних правовідносин визначав особливості нарахування та сплати акцизного збору, що справляється з виготовлених українськими виробниками та ввезених на територію України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, є Закон України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15.09.1995 року №329/95-ВР (надалі - Закон №329/95).

Так, до отримання суб'єктом підприємницької діяльності з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на іншу підакцизну продукцію (за винятком виноматеріалів), такий платник акцизного збору зобов'язаний надати органу державної податкової служби України за своїм місцезнаходженням податковий вексель, авальований банком (податкову розписку), який є забезпеченням виконання зобов'язання цього платника у термін до 90 календарних днів починаючи від дня видачі векселя (податкової розписки), сплатити суму акцизного збору, розраховану за ставками для цієї продукції (абз. 1 ч. 20 ст. 7 Закону №329/95).

Відповідно до абз. 2 ч. 20 ст. 7 Закону №329/95, при отриманні спирту етилового неденатурованого підприємство-векселедавець за участю представника державної податкової служби на акцизному складі складає акт про фактично отриману кількість спирту та розрахунок акцизного збору виходячи із фактично отриманої кількості спирту. Цей акт є коригуванням вже наданого податкового векселя, авальованого банком (податкової розписки), із зазначенням остаточної суми акцизного збору, яка підлягає сплаті.

У разі якщо передбачений цією статтею податковий вексель, авальований банком (податкова розписка), не погашається у визначений термін, векселедержатель здійснює протест такого векселя (податкової розписки) у неплатежі згідно з чинним законодавством та протягом одного робочого дня з дня здійснення протесту звертається до банку, який здійснив аваль цього векселя (податкової розписки), з опротестованим векселем (податковою розпискою). Банк-аваліст зобов'язаний не пізніше операційного дня, наступного за днем звернення векселедержателя з опротестованим векселем (податковою розпискою), переказати суму, яка вказана у цьому векселі (податковій розписці), векселедержателю (абз. 3 ч. 20 ст. 7 Закону №329/95).

Згідно з абз. 4 ч. 20 ст. 7 Закону №329/95, порядок випуску, обігу та погашення передбачених цією статтею податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На підставі ч. 20 ст. 7 №329/95 Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 22.06.2005 року №498, якою затверджено Порядок випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), які видаються до отримання спирту етилового неденатурованого і є забезпеченням виконання зобов'язання із сплати акцизного збору (надалі - Порядок №498), що діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 2 Порядку №498 визначено, що податковий вексель, авальований банком (податкова розписка) (далі - податковий вексель) - простий вексель, авальований банком, що видається суб'єктом підприємницької діяльності - виробником підакцизної продукції до отримання з акцизного складу спиртзаводу спирту етилового і є забезпеченням виконання ним зобов'язання сплатити у строк, що не перевищує 90 календарних днів від дати видачі такого векселя, суму акцизного збору.

Приписами п. 9 Порядку №498 передбачено, що під час отримання спирту етилового векселедавець - виробник горілки та лікеро-горілчаних виробів складає за участю представника органу державної податкової служби на акцизному складі лікеро-горілчаного підприємства акт про фактично отриману кількість спирту етилового та проводить розрахунок суми акцизного збору виходячи з фактично отриманої кількості спирту (додаток 1). В свою чергу, під час отримання спирту етилового векселедавець - виробник іншої (крім горілки та лікеро-горілчаних виробів) підакцизної продукції складає за участю представника органу державної податкової служби на акцизному складі спиртзаводу акт про фактично отриману кількість спирту етилового та проводить розрахунок акцизного збору виходячи з фактично отриманої кількості спирту (додаток 1).

На підставі акта про фактично отриману кількість спирту етилового та розрахунку акцизного збору виходячи з фактично отриманої кількості спирту з урахуванням фактичних втрат спирту в процесі транспортування в межах норм, затверджених в установленому порядку, здійснюється коригування суми акцизного збору належної до сплати. Коригування здійснюється шляхом зменшення суми акцизного збору, належної до сплати за податковим векселем, на різницю між сумою акцизного збору, на яку видано податковий вексель, та сумою акцизного збору, розрахованою виходячи з фактично отриманої кількості спирту етилового.

Відповідно до п. 11 Порядку №498, податковий вексель вважається погашеним векселедавцем у разі сплати суми акцизного збору в повному обсязі та в зазначений у податковому векселі строк. При цьому, сума акцизного збору, на яку погашається вексель, визначається виходячи з фактично отриманої кількості спирту (згідно з актом) та ставок акцизного збору на готову продукцію, яка зменшується на суму акцизного збору, розраховану виходячи з фактичних втрат спирту етилового при транспортуванні та зберіганні, у процесі виробництва готової продукції в межах норм, затверджених в установленому порядку, а також фактично повернутого невиправного браку. Розрахунок суми зменшення акцизного збору проводиться за формою згідно з додатком 2.

При цьому, у разі коли податковий вексель не погашено у визначений строк, векселедержатель вчиняє протест такого векселя у неплатежі згідно із законодавством та звертається протягом одного робочого дня з дати вчинення протесту до банку, який здійснив аваль цього векселя, з опротестованим податковим векселем. В свою чергу, банк-аваліст зобов'язаний не пізніше операційного дня, наступного за днем звернення векселедержателя з опротестованим податковим векселем, переказати векселедержателю суму, зазначену в цьому векселі (п. 15 Порядку №498).

Як вбачається з матеріалів справи, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 винесено протести про неоплату векселів (серії АА 0940106 від 29.07.2009 року, серії АА 0940107 від 29.07.2009 року та серії АА 0940108 від 30.07.2009 року) від 11.03.2013 року, які зареєстровані в реєстрі за №№470, 471, 472, про що повідомлено відповідача листом від 11.03.2013 року №10683/10/15.10-10, докази направлення якого містяться у матеріалах справи.

Водночас, суд звертає увагу, що нормативно-правовим актом, що визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, є Закон України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 року №2374-ІІІ (надалі - Закон №2374).

Згідно зі ст. 1 Закону №2374, законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів», цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Відповідно до ст.ст. 30, 32 Уніфікованого закону, платіж за переказним векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми. Аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов'язання якої він забезпечив.

Також, згідно з ч. 1 ст. 77 Уніфікованого закону, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема положення щодо позовної давності (статті 70 і 71).

Так, приписами ч. 1 ст. 70 Уніфікованого закону визначено, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, датою настання платежу за простим векселем серії АА 0940106 від 29.07.2009 року є 27.10.2009 року, за простим векселем серії АА 0940107 від 29.07.2009 року - 27.10.2009 року та за простим векселем серії АА 0940108 від 30.07.2009 року - 28.10.2009 року.

При цьому, відповідно до штампу вхідної кореспонденції, ДПІ з вказаним позовом звернулася до суду лише 05.04.2013 року, тобто з пропуском встановленого ч. 1 ст. 70 Уніфікованого закону строку.

В свою чергу, суд звертає увагу, що, згідно ст. 17 додатку ІІ до Женевської конвенції 1930 року, законодавству кожної з Високих Договірних Сторін належить право визначати підстави перерви або зупинення відліку строків позовної давності у разі пред'явлення позовів за переказними векселями в їхніх судах.

Крім того, перерва перебігу строків позовної давності має силу лише щодо тієї особи, стосовно якої строки перервалися (ст. 71 Уніфікованого закону).

Таким чином, Женевська конвенція 1930 року не виключає можливості зупинення та переривання строку давності, проте лише у випадках, встановлених законодавством договірної сторони.

Проте, законодавством України не визначено підстави перерви або зупинення відліку строків позовної давності у разі пред'явлення позовів за переказними векселями в судах.

Водночас, правовідносини щодо строку позовної давності та правил його обчислення врегульовані. Відсутність в національному законодавстві підстав для перерви або зупинення відліку строків позовної давності не дає підстав вважати, що такі правовідносини є неврегульованими, а є свідченням того, що за законодавством України перевивання та зупинення такого строку не допускається.

Разом з тим, п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 року №5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» встановлені ст. 70 Уніфікованого закону строки пред'явлення позовних вимог за векселем є присічними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню. Після їх закінчення припиняється дія матеріального права вимоги платежу від всіх зобов'язаних за векселем осіб.

З аналізу вищевикладеного, а також враховуючи дату видачі вищевказаних податкових векселів, встановлені абз. 1 ч. 20 ст. 7 Закону №329/95 строки сплати за податковими векселями та передбачені Уніфікованим законом строки давності, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення суми акцизного збору, забезпеченого авалем.

Слід зазначити, що вказана правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.06.2013 року у справі №К/800/23710/13, а також в ухвалах Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 у справі №2а-16795/12/2670 та від 10.07.2013 року у справі №826/5841/13-а.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, ч. 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок