Постанова № 33182598, 28.08.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 р. Справа № 804/9238/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В.

при секретарі Шевцовій М.Ю.

розглянувши в прядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМЕД ТРЕЙД» про стягнення заборгованості у розмірі 5030,00 грн. та накладення арешту на кошти, -

ВСТАНОВИВ:

08.07.13 року Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМЕД ТРЕЙД» про стягнення заборгованості та накладення арешту на кошти.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що ТОВ «ДІАМЕД ТРЕЙД» має податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 5030,00 грн., який утворився внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань, визначених у податковій декларації № 9086879654 від 07.02.2013 року, яку позивач просить стягунти у судовому порядку. Крім того, у зв'язку з несплатою заборгованості у добровільному порядку, позивач простить застосувати арешт коштів на розрахункових рахунках боржника.

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, повістка про розгляд справи повернулася на адресу відправника з відміткою пошти «за закінченням строку зберігання». Згідно з відомостями, що містяться в позовній заяві та витязі з ЄДРПОУ, місцезнаходженням відповідача є адреса: 49006, м.Дніпропетровськ, вул.Робоча, буд. 23-В, офіс 213, на цю ж адресу направлена і судова повістка на ім'я відповідача.

Відповідно до ч.4 ст. 33 КАС України, у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

За викладених обставин, у відповідності до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані до суду документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив настпне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІАМЕД ТРЕЙД» перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Красно гвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби як платник податків і зборів з 06.06.2012 року за № 48495.

Судом встановлено, що відповідачем до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби подана податкова декларація з податку на прибуток приватних підприємств № 9086879654 від 07.02.2013 року, якою відповідачем самостійно визначена належна до сплати сума податку за 2012 рік в розмірі 5030,00 грн., граничним строком сплати податкового зобов'язання є 19.02.2013 року.

Згідно п.п.16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Для платників податку на прибуток установлено такі податкові періоди: календарний квартал, півріччя, три квартали, рік. Звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду (пп. 152.9.1 п. 152.9 ст. 152 Податкового кодексу України).

Декларація подається протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного періоду, а виробниками сільгосппродукції - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного року (пп.49.18.2, 49.18.3 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України). Якщо останній день строку подання декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем (п.49.20 ст. 49 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Таким чином, відповідачем при подачі податкової декларації з податку на прибуток приватних підприємств самостійно узгоджена сума податкового зобов'язання, однак, як було встановлено в ході розгляду справи, вказана сума в установлений законом строк відповідачем сплачена не була, що призвело до виникнення податкового боргу в розмірі 5030,00 грн.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначеному у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковим боргом визнається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, враховуючи положення вищезазначених нормативних актів, сума узгодженого грошового зобов'язання в розмірі 5030,00 грн. набула статусу податкового боргу.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як свідчать матеріли справи, 26.02.2013 року на адресу відповідача направлена вимога № 104 від 26.02.2013 року. (а.с. 18).

Судом встановлено, що за змістом, формою та підставами винесення така податкова вимога узгоджується з компетенцією органів державної податкової служби України, встановленою Податковим кодексом України та Порядком направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1037 (далі - Порядок).

Доказів оскарження податкової вимоги заявника відповідачем до суду не надано, а судом в порядку ст. 11 КАС України, не встановлено.

Відповідно до п.4.6 вказаного Порядку, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

В разі невиконання податкової вимоги орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу, зокрема шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків. Стягнення здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п.п. 95.1, 95.3 ст. 95 ПК України).

В силу п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20, ст.. 41 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатись до суду щодо стягнення коштів платника податків, якій має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ст. 95 ПК України).

Згідно п.п.95.1-95.3 ст. 95 Податкового Кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Розглядаючи вимогу податкового про застосування арешту коштів на розрахункових рахунках платника суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що у позовній заяві, що розглядається, Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби вимоги щодо стягнення з відповідача в рахунок погашення його податкового боргу коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, а також про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, підлягають задоволенню.

Підпунктом 20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового Кодексу України податковим органам надано право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Зважаючи на те, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту майна, на нього розповсюджуються загальні підстави для застосування арешту майна платника податків, визначені п.94.2 ст.94 Податкового Кодексу України, з урахуванням при цьому особливостей його застосування, передбачених абз.2 п.п.94.6.2 п.94.6 ст.94 цього Кодексу, згідно якого арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Разом з тим п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Отже, наведеною нормою визначено вичерпний перелік обставин, за яких може бути застосовано адміністративний арешт майна платника податків, в тому числі і арешт коштів на його рахунках.

При цьому відповідно до п.94.1 ст.94 Податкового Кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Натомість Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби при зверненні до суду із вказаною позовною вимогою не було надано суду жодного доказу на підтвердження наявності будь-якої з передбачених п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України обставин, за яких може бути застосовано арешт коштів та інших цінності відповідача, що знаходяться у банках.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМЕД ТРЕЙД» про стягнення заборгованості у розмірі 5030,00 грн. та накладення арешту на кошти - задовольнити частково.

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМЕД ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 38197695, адреса: 49006, м.Дніпропетровськ, вул.Робоча, буд. 23-В, офіс 213) на користь держави податковий борг по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 5030,00 грн. (п'ять тисяч тридцять грн.) 00 коп. за кодом бюджетної класифікації 11021000 на рахунок №31112009700008, отримувач УДКС України у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська, код 37989253, банк отримувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м.Дніпропетровськ, МФО 805012.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева