Постанова № 33182593, 28.08.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 р. Справа № 821/2988/13-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Войтович І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби до Приватного підприємства "Снабресурс Плюс" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках,

встановив:

До Херсонського окружного адміністративного суду звернулася Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби до Приватного підприємства «Снабресурс Плюс» про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках.

28.08.2013 року представником позивача подана заява про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено пп.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України.

Поняття податкового боргу, відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, включає в себе грошове зобов'язання, яке самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в порядку оскарження, але не сплачене у встановлений ПК України строк.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що у відповідача наявний податковий борг, а саме:

- податковий борг по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1155, 50 грн., який виник 19.02.2013 року в результаті несплати узгоджених податкових зобов'язань, нарахованих згідно: податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік від 01.02.2013 №9086292660 на суму 2419, 00 грн., податкового повідомлення-рішення №0000311501 від 25.01.2013 на суму 1020, 00 грн. Таким чином, з урахуванням переплати в сумі 2283, 50 грн., сума податкового боргу по податку на прибуток приватних підприємств становить 1155, 50 грн.

- податковий борг по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 187525, 01 грн., який виник 30.01.2013 року в результаті несплати узгоджених грошових зобов'язань, нарахованих згідно: податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року від 21.01.2013 року №9085616658 на суму 12311, 00 грн., податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року від 20.02.2013 року №9008365140 на суму 1161, 00 грн., податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року від 20.03.2013 року №9014812084 на суму 11047, 00 грн., податкової декларації з податку з податку на додану вартість за березень 2013 року від 22.04.2013 року №9022744172 на суму 20500, 00 грн., податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року від 20.05.2013 року №9029281663 на суму 94354, 00 грн., податкового повідомлення рішення (форми «Р») від 29.01.2013 року №0000672200 на суму 41121, 00 грн., податкового повідомлення - рішення (форми «Р») від 25.12.2012 року №0005521503 на суму 680, 00 грн., податкового повідомлення-рішення (форми «Р») від 18.01.2013 року на суму 3436, 05 грн., податкового повідомлення-рішення №0001081503 від 18.01.2013 року на суму 2810, 47 грн. За несвоєчасну сплату податкового боргу нарахована пеня в сумі 305, 42 грн. Таким чином, з урахування часткової сплати, сума податкового боргу по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) становить 187525, 01 грн.

Враховуючи вищенаведене, загальна сума податкового боргу відповідача становить 188680, 51 грн., що підтверджується вищенаведеним матеріалами адміністративної справи (а. с. 14-42).

Суд зазначає, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, визначені п.п. 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивачем з метою встановлення наявності активів у відповідача направленні запити до державних органів реєстрації, в результаті чого отримано довідки, а саме: Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №2482107 від 16.04.2013 року про відсутність за боржником речових прав на нерухоме майно; ВДАІ УМВС України в Херсонській області від 29.01.2013 року №6/1053 про відсутність зареєстрованих за боржником транспортних засобів; Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області від 25.12.2012 року №05-10/10099/9883 про відсутність зареєстрованої сільськогосподарської техніки за боржником (а. с. 12-13).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що у відповідача відсутнє майно для погашення податкового боргу в сумі 188680, 51 грн.

Крім цього, суд зазначає, що Постановою Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 р. затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція).

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та є обов'язкові для виконання ними (пункти 1.1. та 1.3 Інструкції).

Главою 10 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 10.2 Інструкції передбачає, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції).

Пунктом 10.10 Інструкції передбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 12.9 глави 12 цієї Інструкції.

До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Відтак, вимога щодо накладення арешту на кошти та цінності, які знаходяться в банку та належать платнику податків в сумі 188680, 51 грн., який має несплачений податковий борг в сумі 188680, 51 грн. є правомірною та обґрунтованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів сплати податкового боргу відповідачем не надано.

Водночас, позивачем надано докази відсутності у відповідача майна, достатнього для погашення податкового боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов слід задовольнити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Приватного підприємства "Снабресурс Плюс" (код ЄДРПОУ 37049722) в сумі 188680, 51 грн. (Сто вісімдесят вісім гривень 51 коп.), що знаходяться на наступних рахунках:

- АТ "УкрСиббанк", МФО 351005, р/р № 26002309695500;

- АТ "УкрСиббанк", МФО 351005, р/р №26046309695500;

- "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ", МФО 320702, р/р №26000065793002;

- "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ", МФО 320702, р/р №26001065793001;

- ПАТ "КБ "Надра", МФО 380764, р/р №26003088792001;

- ПАТ "КБ "Надра", МФО 380764, р/р№26047088792001.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Войтович І.І.

кат. 8.1.3