Постанова № 33182554, 23.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 серпня 2013 року № 826/3429/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000084050 від 22.02.2013 р. ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2013 р. № 0000084050.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ „Скрап-Мет" (код за ЄДРПОУ 37400862) за період з 01.12.2009 р. по 31.12.2012 р. порушень вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності. Позивач звертав увагу суду на те, що відповідач неправомірно самостійно (без рішення суду) визнав недійсним договір між позивачем та зазначеним контрагентом, в силу чого, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

У судовому засіданні 18.04.2013 року за згодою сторін судом було ухвалено продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Скрап-Мет" (код ЄДРПОУ 37400862) за період з 01.12.2009 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої відповідачем було складено Акт про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" (код ЄДРПОУ 20027449) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Скрап-Мет" (код ЄДРПОУ 37400862) за період з 01.12.2009 р. по 31.12.2012 р. №112/40-50/20027449 від 08.02.2013р. (надалі - Акт перевірки № 112/40-50/20027449).

Згідно з висновками, викладеними в Акті перевірки №112/40-50/20027449, позивачем порушено вимоги: п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а саме: неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати, пов'язані з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ „Скрап Мет" на загальну суму 6259949,00 грн., в т.ч. в 3 кв. 2011 р. в сумі - 4595869,00 грн., 4 кв.2011 р. в сумі - 979344,00 грн., 1 кварталі 2012 р. на суму 684736 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету в 1 кварталі 2012 року на суму 143795,00 грн. та завищення від'ємного значення р.16 декларації з податку на прибуток "податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду" за 3 квартал 2011 року - 1057050,00 грн., 4 квартал 2011 року в сумі - 225249,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000084050 від 22.02.2013 р. (далі - ППР № 0000084050), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 215693,00 грн., з яких 143795,00 грн., - за основним платежем, а 71898,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" зареєстровано Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 21.08.1999 р., дата заміни свідоцтва про державну реєстрацію 01.02.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" взято на податковий облік у ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 29.07.1999 р., та станом на час розгляду справи перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, правонаступником якої є Окружна державна податкова служба - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби. Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" зареєстровано як платник податку на додану вартість 04.04.2011 р.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скрап-Мет", як продавцем, були укладені наступні договори купівлі-продажу від 01.03.2012 № 400/1-072834, від 24.02.2012 № 400/1-072720, від 17.02.2012 № 400/1-072646, від 16.02.2012 № 400/1-072630, від 15.02.2012 № 400/1-072617, від 27.01.2012 № 400/1-072435, від 26.01.2012 № 400/1-072408, від 25.01.2012 № 400/1-072390, від 24.01.2012 № 400/1-072377, 28.12.2011 № 180/1-072101, від 23.11.2011 № 460/1-071721, від 22.11.2011 № 460/1-071685, від 18.11.2011 № 180/1-071649, від 08.11.2011 № 519/1-071419, від 04.11.2011 № 460/1-071376, від 03.11.2011 № 460/1-071333, від 28.09.2011 № 519/1-070728, від 26.09.2011 № 519/1-070671, від 23.09.2011 № 519/1-070640, від 23.09.211 № 521/1-070641, від 23.09.2011 № 400/1-070642, від 21.09.2011 № 519/1-070587, від 19.09.2011 № 519/1-070495, від 12.09.2011 № 519/1-070340, від 12.09.2011 № 519/1-070354, від 09.09.2011 № 400/1-070305, 08.09.2011 № 519/1-070257, від 07.09.2011 № 519/1-070235.

Судом встановлено, що згідно з вказаними договорами, ТОВ "Скрап-Мет" зобов'язувалось поставити позивачу товар (зернові і олійні культури).

Відповідно до умов вказаних договорів, укладених позивачем з ТОВ "Скрап-Мет", на останнього покладався обов'язок поставити товар на умовах DDU (поставка без сплати мита) ПрАТ "Укрелеваторпром", м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 52/1. Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними, дослідженими судом та оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України.

На виконання умов, зазначених вище, договорів ТОВ "Скрап-Мет" поставило позивачу товар на загальну суму 6259947,90 грн., без ПДВ, що підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи та містять всі обов'язкові реквізити.

Судом встановлено, що ТОВ "Скрап-Мет" були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 6259947,90 грн., без ПДВ.

Зазначені податкові накладні, досліджені судом, оформлені у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону для первинних документів.

Судом встановлено, що на час існування спірних правовідносин контрагент позивача - ТОВ " Скрап-Мет" було належним чином зареєстроване як юридична особа та перебувало на обліку у ДПІ у Печерському районі м. Києва, відтак мало належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.

Згідно з деклараціями з податку на прибуток за 3 квартал 2011 р., 2-3 квартали 2011 року, 4 квартал 2011 року, 2-4 квартали 2011 року, які були надані позивачем і досліджені судом, всі господарсько-фінансові операції позивача з ТОВ "Скрап-Мет" та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданих деклараціях, порядку їх оформлення представник відповідача не заявив.

Суд констатує, що згідно з вимогами чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено. Суб'єкт підприємницької діяльності також не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу валових витрат відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання умов договорів позивачем були сплачені кошти на загальну суму 6259947,90 грн., без ПДВ, що не заперечувалось відповідачем та підтверджується, дослідженими судом, банківськими виписками.

Суд критично відноситься до посилань відповідача на Акт ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Скрап-Мет" (код ЄДРПОУ 37400862) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 02.12.2010 по 31.10.2012 №5235/22-8/37400862 від 03.12.2012 р., як на доказ недійсності чи нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ "Скрап-Мет", оскільки відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання вищевказаних договорів недійсними.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення, щ міститься у ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Доказів підтвердження того, що контрагент позивача - ТОВ "Скрап-Мет" не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, чи відсутності можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Суд критично сприймає доводи представника відповідача про нікчемність договорів, оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, ч. 5 та ч. 6 ст. 203 Кодексу.

Частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України зазначено, що в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу в обох сторін, в разі виконання правочину обома сторонами, в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї зі сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Скрап-Мет", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що згідно з ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 статті 138 та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 статті 138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановленими розділом II Кодексу.

Відповідно до п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Судом встановлено, що товар (зернові та олійні культури), отриманий за договорами, був придбаний з метою використання у власній господарській діяльності, що підтверджується експортними контрактами від 22.08.2011 .№ 100/14199660, від 31.07.2011 № 100/14202190, від 15.08.2011 № 400/14195190, від 16.08.2011 № 400/14198330, від 19.09.2011 № 400/14206750, від 14.03.2012 № 400/14244100, від 31.10.2011 № 460/14214750, від 30.11.2011 № 460/14220850, від 15.08.2011 № 500/14193900, від 24.09.2011 № 500/14196220, від 16.08.2011 № 500/14198370, від 31.08.2011 № 500/14202150, від 16.09.2011 № 500/14205540, від 16.09.2011 № 500/14205570. Суд також звертає увагу, що придбаний у контрагента товар позивач зберігав на зерновому складі ПрАТ "Укрелеваторпром", що підтверджується договором перевалки зерна від 25.07.2012 р. та договором складського зберігання від 15.08.2011 р., що, зокрема, також підтверджується складськими квитанціями, виписаними ПрАТ "Укрелеваторпром" у відповідності до вимог чинного законодавства, дослідженими судом.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств за результатами господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених податковим повідомленням-рішенням.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідач помилково вважав, що первинні документи були складені ТОВ "Скрап-Мет" з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, та не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства, а саме не було неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати, пов'язані з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ „Скрап Мет" на загальну суму 6259949,00 грн., в т.ч. в 3 кв. 2011 р. в сумі - 4595869,00 грн., 4 кв.2011 р. в сумі - 979344,00 грн., 1 кварталі 2012 р. на суму 684736 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету в 1 кварталі 2012 року на суму 143795,00 грн. та завищення від'ємного значення р.16 декларації з податку на прибуток "податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду" за 3 квартал 2011 року - 1057050,00 грн., 4 квартал 2011 року в сумі - 225249,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення від 22.02.2013 р № 0000084050.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, ч. 3 ст. 94, ст. 158-163, ст. ст. 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 22.02.2013 р. № 0000084050.

3. Судові витрати в сумі 2156,93 грн. (дві тисячі сто п'ятдесят шість гривень дев'яносто три копійки) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)" (ідентифікаційний номер 20027449) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко